вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
29 січня 2026 рокуСправа № 912/3817/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.
при секретарі судового засідання Філіповій А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/3817/19 від 20.12.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (далі - ТОВ "Маркхолдер"), код ЄДР 42772934, 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 26-Г
до відповідача Фізичної особи-підприємця Лимаренка Володимира Володимировича (далі - ФОП Лимаренко В.В.), РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 120 000,00 грн,
від позивача (в режимі відеоконференції) - адвокат Гриценко Ю.В., ордер серія АР №1113996 від 10.02.2023;
від відповідача - участі не брали.
У судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Маркхолдер" до відповідача про стягнення з останнього на користь позивача збитків в сумі 120 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про незаконне використання ФОП Лимаренко В.В. торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_2 " в своїй господарській діяльності, оскільки останнім станом на дату звернення до господарського суду не укладено ліцензійний договір з позивачем на використання відповідного торгового знаку, сума винагороди - роялті Ліцензіата - ТОВ "Маркхолдер", за яким з 10.10.2019 становить 120 000,00 грн.
Ухвалою від 20.12.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/3817/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 16.01.2020 об 11:00. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.
До господарського суду 16.01.2020 надійшло клопотання №б/н від 15.01.2020 за підписом повноважного представника позивача про зупинення провадження у справі.
22.01.2020 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 22.01.2020 з вимогами:
Визнати подання ТОВ "Маркхолдер" у справі №912/3817/19 завідомо безпідставного позову щодо стягнення з ФОП Лимаренко Володимир Володимирович збитків у розмірі 120 000 грн. і розцінити, як зловживання процесуальними правами.
Зобов'язати ТОВ "Маркхолдер" внести на депозитний рахунок Господарського суду Кіровоградської області 12500 грн. для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат ФОП Лимаренко Володимир Володимирович на професійну правничу допомогу та Інших витрат, які має понести ФОП Лимаренко Володимир Володимирович у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
В обґрунтування поданого відзиву зазначено таке.
Позивачем до позову не додано жодних доказів, які свідчили б про наявність у нього права на знак для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", а також доказів порушення цього права Відповідачем.
Таким чином, вважає, що позивач повинен обґрунтувати причини неподання доказів наявності у нього прав щодо знака для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", а також можливого порушення його прав з боку відповідача.
Також позов не мітить жодних розрахунків завданих позивачу збитків з боку ФОП Лимаренко В.В. з який складаються позовні вимоги щодо стягнення 120 000 грн.
Відкриваючи провадження у справі №912/3817/19 суд вказує на наявність у провадженні Господарського суду Кіровоградської області справи №912/3030/19 з аналогічними підставами позову, але з іншим предметом - заборона використання знака для товарів у послуг "УКРЗОЛОТО".
Тому, на думку ФОП Лимаренко В.В. подання позивачем позову у справі №912/3817/19 з аналогічними підставами, не підкріпленими жодними доказами щодо підстав доказування, але з іншими предметом - стягнення збитків, говорить про його штучний характер.
Ухвалою від 16.01.2020 господарський суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 04.02.2020 - 11:40 год. Явку повноважних представників сторін в засідання суду визнав обов'язковою.
Ухвалою від 04.02.2020 господарський суд клопотання №б/н від 15.01.2020 позивача про зупинення провадження у справі задовольнив. Провадження у справі №912/3817/19 зупинив до вирішення іншої справи №912/3030/19, що розглядається в порядку господарського судочинства за позовом ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Лимаренко В.В. про заборону використання знаків для товарів та послуг, та набрання законної сили судовим рішенням у справі №912/3030/19. Зобов'язав учасників судового процесу після усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у даній справі, письмово повідомити про це суд з наданням відповідних доказів.
16.12.2025 до господарського суду від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 16.12.2025 про поновлення провадження у справі та долучення документів.
Ухвалою від 02.01.2026 господарський суд, зокрема, клопотання №б/н від 16.12.2025 ТОВ "Маркхолдер" про поновлення провадження у справі та долучення документів в частині вимог, викладених у п. 1., 5. задовольнив; поновив провадження у справі; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів; підготовче засідання призначив на 13.01.2026 - 12:00 год.
05.01.2026 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання №б/н від 05.01.2026.
07.01.2026 до господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання №б/н від 07.01.2026 з вимогою поновити строк для подання розрахунку суми витрат на надання правничої (правової) допомоги, що наведений в цій заяві. Прийняти цю заяву як заяву про намір стягнення витрат на правову (правничу) допомогу з Відповідача у розумінні ч. 8 ст. 129 ГПК України. Врахувати, що акт приймання-передачі виконаних робіт і детальний опис на підтвердження розміру витрат, понесених Позивачем на правничу допомогу у цій справі будуть надані протягом п'яти днів з моменту винесення рішення у справі у відповідності до приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Ухвалою від 13.01.2026 господарський суд постановив у задоволені вимог, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н від 22.01.2020, та п. 4 клопотання №б/н від 05.01.2026 відповідача - відмовити. Клопотання №б/н від 16.12.2025 ТОВ "Маркхолдер" про поновлення провадження у справі та долучення документів в частині вимог, викладених у п. 2-3, задовольнити частково. Долучити до матеріалів справи: копію супровідного листа ФОП Матвійко І.В. б/н від 25.04.2022р. та платіжних доручень №2709187 від 24.12.2019, №2709190 від 24.12.2019, №2709188 від 24.12.2019, №2709189 від 24.12.2019, №2709186 від 24.12.2019, №2709219 від 10.02.2020, №270921 від 10.02.2020, №2709220 від 10.02.2020, №2709232 від 21.02.2020, №2709233 від 21.02.2020, №2709234 від 21.02.2020, №2802456 від 29.05.2020, №2802458 від 29.05.2020, №2802458 від 29.05.2020, №2802457 від 29.05.2020, №2802456 від 29.05.2020, №49485325 від 23.06.2020, №64880101 від 12.08.2020, №66975857 від 17.08.2020, №66975856 від 17.08.2020, №66975855 від 17.08.2020; копію листа ФОП Матвійко І.В. №31/12 від 31.12.2020 р.; копії наказу ТОВ "Маркхолдер" №213/л від 01.07.2020р; роздруківки з ЄДРСР рішень судів у справі №912/3562/19 від 14.07.2022, 23.11.2022, 23.02.2023, 11.05.2023 року. У задоволенні решти вимог відмовити. Клопотання №б/н від 05.01.2026 відповідача, у частині вимог, викладених у п. 1-3 задовольнити частково. Долучити до матеріалів справи: копії договору від 30.06.2021, додаткової угоди від 27.10.2021, витягу з Бюлетня 43 від 27.10.2021, заяви від 01.11.2021; знімок екрана фото копії розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки 2024 р., фото копію розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки 2024 р., знімок екрана фото копії розміщення вивіски за місцем розташування торгової точки 2024 р. У задоволенні решти вимог відмовити.
Ухвалою від 13.01.2026 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.01.2026 - 11:00 год.
23.01.2026 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява №б/н від 23.01.2026 з вимогою врахувати те, що відповідач ФОП Лимаренко В.В. у справі №912/3817/19 покладається на оцінку, надану національними судами у справі №912/3562/19 відносно того, що факт використання відповідачем зображення “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » понад 1 рік (з 25.10.2019 по 24.10.2020), вказує на законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення збитків у розмірі 120000 грн. Визнати зловживанням процесуальними правами дії ТОВ "Маркхолдер" щодо подачі позовної заяви №7603/4 від 29.11.2019 по справі №912/3817/19. Залишити без розгляду позовну заяву №7603/6 від 29.11.2019 по справі №912/3817/19. Розглянути дане питання при ухвалені рішення суду по суті спору.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні, представник відповідача заперечив проти позову.
Протокольною ухвалою від 27.01.2026 господарським судом оголошено перерву в судовому засіданні до 29.01.2026 до 12:00 год.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.
Позивачу на час звернення до суду з позовом належало право власності на торговий знак " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (далі - Торговий знак), що зареєстрований, зокрема, для категорії товарів Ювелірні вироби (клас 14 міжнародний класифікатор товарів та послуг). Право власності на знак засвідчується свідоцтвом 124382 від 25.06.2010, згідно з вказаного зображення: " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Позивач є власником торгового знаку згідно з рішенням Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №25921 від 18.09.2019.
За твердженням позивача, йому стало відомо про незаконне використання Торгового знаку шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, що розташовується в АДРЕСА_2 . За місцем розташування вказаного ювелірного магазину господарську діяльність з продажу ювелірних виробів на час подання позову здійснював відповідач.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про незаконне використання ФОП Лимаренко В.В. торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за місцем здійснення господарської діяльності шляхом нанесення його на вивіску ювелірного магазину, що розташовується в місті Кропивницькому за адресою: вул. Велика Перспективна, 47/16, оскільки відповідачем не укладено відповідних ліцензійних договорів з власником знаку - ТОВ "Маркхолдер".
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 по справі №912/3030/19 позов задоволено повністю. Заборонено Фізичній особі-підприємцю Лимаренку Володимиру Володимировичу (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення УКРЗОЛОТО, що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 25.06.2010 шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Лимаренка Володимира Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" 1 921,00 грн судового збору та 19 612,80 грн судових витрат на судову експертизу.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що ТОВ "Маркхолдер" не надавався ФОП Лимаренко В.В. дозвіл на використання знаку для товарів та послуг " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", а, отже, права позивача щодо виключного права використання Торгового знаку порушені відповідачем.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2025 апеляційні скарги Білого Дмитра Борисовича та Фізичної особи-підприємця Лимаренка Володимира Володимировича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 у справі №912/3030/19 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 у справі №912/3030/19 - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 31.07.2025 касаційні скарги фізичної особи-підприємця Лимаренка Володимира Володимировича на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 в оскаржуваній частині, додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2024 в оскаржуваній частині та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2025 в частині перегляду рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 та додаткового рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2024 у справі №912/3030/19 - залишено без задоволення. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 в оскаржуваній частині, додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2024 в оскаржуваній частині та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 07.05.2025 в частині перегляду рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2024 та додаткового рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2024 у справі №912/3030/19 - залишено без змін.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 432 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Способи захисту права інтелектуальної власності визначені у другій частині статті 432 ЦК України.
Відповідно до ст. 495 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 3-4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом.
Згідно із ч. 4 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.
Згідно із ч. 5 ст.16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.
Частинами 8-9 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір повинен містити, зокрема, інформацію про способи використання торговельної марки, територію та строк, на які дозволено її використання, та умову, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів і послуг власника свідоцтва і він здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Договір про передачу права власності на торговельну марку і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах торговельних марок та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаної торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати.
Згідно приписів чинного законодавства України об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці.
Стаття 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачає що "знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб".
Частина 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачає, що "об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень".
Згідно ч. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Отже, з огляду на вище викладене нормативно правове обґрунтування вбачається, що свідоцтво надає його власнику право використовувати Торговий знак (зареєстрований стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг) надавати його в користування, а також забороняти іншим особам використовувати без його згоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Згідно з ч. 1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
У пункті 50 Постанови пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності від 17.10.2012 №12" роз'яснено, що відповідно до статей 16, 432 Цивільного кодексу України одним із способів захисту прав є стягнення збитків (матеріальної шкоди) за порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності, а також компенсації за порушення авторського права і суміжних прав.
Згідно з п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав вправі подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Частиною другою ст. 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" також передбачено, що порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Таким чином, у визначенні розміру збитків в частині упущеної вигоди господарським судам слід виходити з показників, які звичайно характеризують доходи суб'єкта авторського права та/або суміжних прав.
Такими показниками можуть бути: роздрібна ринкова ціна оригінального товару/ліцензійного примірника твору та об'єктів суміжних прав; плата за відповідні види використання творів та об'єктів суміжних прав, яка звичайно застосовується; інші подібні показники. При цьому, як правило, не слід зважати на систему знижок чи пільг, яка застосовується суб'єктом авторського права та/або суміжних прав у залежності від кількості придбаних примірників творів і об'єктів суміжних прав, ціни договору про розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на твір та/або об'єкт суміжних прав, інших критеріїв.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 1109 ЦК України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Оскільки, позивач є юридичною особою приватного права, яка створена з метою отримання прибутку, основним видом діяльності позивача, згідно Класифікатора видів економічної діяльності є лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами (код КВЕД 77.40), а джерелом доходу підприємством, є передання за ліцензійними договорами іншим суб'єктам господарювання невиключних майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності власником яких він є. Таким чином у випадку, якщо б право позивача не були порушені, за звичайних обставин підприємство могло б реально одержати з кожного укладеного договору з таким суб'єктом господарювання 120 000,00 грн доходу. На підтвердження тому позивач надав укладений договір у споріднених правовідносинах з іншим суб'єктом господарювання.
При цьому, позивач не надавав відповідачу у будь-якому віданні або користуванні якого знаходиться ювелірна крамниця, дозволу на використання знаку для товарів та послуг - "УКРЗОЛОТО".
Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства, не уклавши відповідного ліцензійного договору з власником знаку, відповідач незаконно використовував його за місцем здійснення господарської діяльності.
За таких обставин, права позивача щодо виключного права використання Торгового знаку (зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг) - відповідачем порушені.
Відповідна обставина бездозвільного використання торгівельного знака підтверджується рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі №912/3030/19, якою суд заборонив ФОП Лимаренко В.В. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Позивачем надано до суду копію ліцензійного договору №2490 від 10.10.2019 з додатком №1, укладеного між ТОВ "Маркхолдер" та ФОП Матвійко І.В.
Відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору сума винагороди - роялті Ліцензіата за один календарний рік, починаючи з 10.10.2019 (далі - щорічно, відповідно) становить 120 000 (сто двадцять тисяч гривень 00 коп.) гривень без ПДВ.
Пунктом 3 Сторони дійшли згоди щодо щорічного порядку здійснення розрахунків, а саме: вказаний у п. 2 даного Додатку №1 розмір винагороди - Ліцензіат має сплатити Ліцензіарові до останнього місяця строку, в якому відбуватиметься використання Знаку, у безготівковій або у готівковій формі, у грошовій одиниці України - гривні, будь-яким не забороненим законодавством України способом.
Отже, ціна позову визначена позивачем, виходячи з ціни ліцензійного договору №2490 від 10.10.2019, укладеного між позивачем та ФОП Матвійко І.В.
При цьому, факт сплати чи несплати винагороди ФОП Матвійко І.В. за таким ліцензійним договором позивачу не має суттєвого та вирішального значення для даної справи.
Відповідно до наказу №213/л від 01.07.2020 ТОВ "Маркхолдер" затверджено розмір винагороди - роялті за використання торгового знаку " ІНФОРМАЦІЯ_2 ": з 01 липня 2020 року суму винагороди - роялті Ліцензіата за один календарний рік в тому ж розмірі, що діяв з 01 липня 2019 року до 01 липня 2020 року, а саме: 120 000 гривень, без ПДВ.
Використання торгового знаку генерує дохід (або опосередкований - через збільшення продажів товару, або прямий - через надання платної ліцензії на використання третій особі).
Упущена вигода власника торгового знаку не може бути менше, ніж розмір роялті, який порушник мав би сплатити для отримання ліцензії на використання торгового знаку.
При цьому, відповідач не спростував розмір заявлених збитків позивачем, жодних доказів щодо зменшення розміру або отримання ним меншого розміру доходу, суду не надав.
Отже, відповідач, використовуючи товарний знак без згоди власника - позивача, позбавив його права одержати дохід у вигляді ліцензійного платежу, який він міг би отримувати, якби його право надавати згоду на використання товарного знаку не було порушено.
Таким чином, у випадку, якщо б права позивача не були порушені, за звичайних обставин позивач міг би одержати від відповідача 120 000 грн доходу, про що свідчать ліцензійний договір укладений у споріднених правовідносинах з іншим суб'єктом господарювання та наказ позивача про встановлення розміру роялті протягом 2019-2020 років.
Щодо доводів і документів, наданих відповідачем, то останній скористався своїм правом та надав відзив на позовну заяву, в якому чітко висловив свої заперечення проти позову: - що позивачем не надано доказів належності йому права власності на торговий знак; - що позов заявлено штучний, аналогічний до позову про заборону використання торгового знаку.
Інших доводів чи заперечень відповідачем надано не було.
Представник відповідача у відзиві не заперечував, що відповідачем використовується позначення " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".
Відповідно до ч. 1 та п. 5 ч. 3 ст. 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
Згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Доводи відповідача щодо подання позивачем завідомо безпідставного позову є необґрунтованими, зокрема, не свідчать про зловживання ТОВ "Маркхолдер" процесуальними правами в розумінні ст. 43 ГПК України, відповідно не можуть слугувати підставами для залишення позову без розгляду, більше того, суд вважає, що залишення позовної заяви без розгляду з наведених відповідачем підстав є у даному випадку обмеженням ТОВ "Маркхолдер" у доступі до правосуддя, порушенням принципу рівності та змагальності сторін, внаслідок чого відмовляє у задоволенні заяви №б/н від 23.01.2026 відповідача.
Таким чином, право особи на звернення до суду за захистом власних прав та інтересів являється непорушним, а наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог та їх обґрунтованість підлягають встановленню під час розгляду спору по суті.
Господарським судом під час розгляду справи по суті встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладених обставин, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з ФОП Лимаренко В.В. збитків у розмірі 120 000,00 грн доведеними, обґрунтованими, підтвердженими вірогідними доказами та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у даній справі.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Отже, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою відповідача, у справі покладаються на відповідача.
Крім того, господарським судом враховано, що 07.01.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява №б/н від 07.01.2026 про намір стягнення витрат на правову (правничу) допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 221, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лимаренка Володимира Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (код ЄДР 42772934, 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 26-Г) збитки у розмірі 120 000,00 грн, а також 1 921,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити сторонам.
Повне рішення складено 10.02.2026.
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.