ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2026Справа № 910/3126/25
За позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Техно-Завод"
2. ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство фінансів України
про стягнення 714 698,15 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники:
від позивача (стягувача): Жарський І.Р.;
від відповідача-1 (боржника-1): Полєтаєв І.О.;
від відповідача-2 (боржника-2): Полєтаєв І.О., Шермірзаєв В.Г.;
від третьої особи: Лісовська Л.О.
На розгляді Господарського суду міста Києва (суддя Гумега О.В.) перебувала справа №910/3126/25 за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Техно-Завод" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про:
- стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості, яка виникла з Кредитного договору №40717185-КД-1 від 07.12.2023, в розмірі 375 354,32 грн, з яких: 339 343,83 грн заборгованість за тілом кредиту, 36 010,49 грн - заборгованість за процентами;
- стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості, яка виникла з Кредитного договору №40717185-КД-1 від 07.12.2023 перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 339 343,83 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/3126/25 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Техно-Завод" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/3126/25 залишено без змін.
22.01.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Техно-Завод" та ОСОБА_1 надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 прийнято до розгляду заяву відповідачів про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/3126/25. Судове засідання для розгляду заяви призначено на 09.02.26 о 09:45 год.
03.02.2026 до суду від представника відповідачів-1,2 ОСОБА_2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
03.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2026 клопотання представника відповідачів-1,2 ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та заяву представника Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Постановлено проведення судових засідань у справі № 910/3126/25 здійснювати за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Техно-Завод" та ОСОБА_1 - Полєтаєва Ігоря Олексійовича, а також за участі представника Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" - Жарського Ігоря Романовича, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
04.02.2026 до суду від представника відповідача-2 ОСОБА_2 надійшло клопотання про участь відповідача-2 у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
04.02.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву відповідачів про розстрочення виконання судового рішення.
05.02.2026 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/3126/25, залишеного без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 видано накази.
06.02.2026 до суду від Міністерства фінансів України надійшли заперечення на заяву відповідачів про розстрочення виконання судового рішення.
09.02.2026 до суду від представника відповідачів-1,2 надійшли пояснення.
У судове засідання, призначене на 09.02.2026, з'явився відповідач-2, а також представники позивача та відповідачів-1,2 та третьої особи.
У судовому засіданні, призначеному на 09.02.2026, суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача-2 ОСОБА_2 про участь відповідача-2 у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Техно-Завод" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення та заперечення позивача і третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши наявні у справі докази, суд
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Техно-Завод" та ОСОБА_1 звернулись до Господарського суду міста Києва із заявою про розстрочення рішення суду.
В обґрунтування вказаної заяви, вказано що у зв'язку з ракетними обстрілом на території підприємства, зі зменшенням замовлень, масовим звільненням працівників, тривалими затримками розрахунків, скороченням об'ємів державних оборонних замовлень у контрагентів, протермінуванням платежів по оплаті за товари, роботи, послуги компаніями-замовниками, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Техно-Завод" не вело господарської діяльності. Також зазначено, що на даний момент вже завершено відновлювальні роботи та товариство має на меті найближчим часом запустити виробничі бізнес-процеси, продовжити реалізацію своїх товарів, робіт, послуг.
Крім того, в заяві про розстрочення рішення суду вказано, що ОСОБА_1 є батьком багатодітної сім'ї та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОЛЕДО САКСЕС ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ". Проте, через ракетні обстріли, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОЛЕДО САКСЕС ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ" має дуже значне фінансове навантаження та опинилося в умовах затримки по проведенню виплат заробітної плати працівникам товариства.
Також вказано, що доходи відповідача-2 суттєво скоротилися, що вплинуло на його можливість виконувати свої зобов'язання перед позивачем, ОСОБА_1 не має можливості виконати судове рішення не поставивши членів своєї родини в скрутне становище.
Враховуючи наведене вище, відповідачі-1,2 просять суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/3126/25 з урахуванням залишку заборгованості за рішенням суду в розмірі 638 690,12 грн терміном на 12 місяців починаючи з дня ухвалення судового рішення, з оплатою не пізніше останнього числа кожного місяця, за наступним графіком: 1-й місяць 53 224,18 грн; 2-й місяць 53 224,18 грн; 3-й місяць 53 224,18 грн; 4-й місяць 53 224,18 грн; 5-й місяць 53-224,18 грн; 6-й місяць 53 224,18 грн; 7-й місяць 53 224,18 грн; 8-й місяць 53 224,18 грн; 9-й місяць 53 224,18 грн; 10-й місяць 53 224,18 грн; 11-й місяць 53 224,18 грн; 12-й місяць 53 224,14 грн.
Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
До пояснень, поданих до суду представником відповідачів-1,2, долучене клопотання про продовження процесуального строку. Відповідно до вказаного клопотання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Техно-Завод" та ОСОБА_1 просять суд продовжити строк встановлений ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, до 12 місяців з моменту винесення ухвали за заявою про розстрочення виконання судового рішення.
Суд звертає увагу, що при застосуванні положень частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення строку розстрочення виконання судового рішення має враховуватись дата ухвалення такого рішення.
Визначений нормою частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України строк для розстрочення виконання судового рішення (один рік) є присічним; чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження.
За наведених обставин судом відхиляється клопотання відповідачів-1,2 про продовження строку розстрочення виконання судового рішення.
Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Проаналізувавши наведені у заяві відповідачів-1,2 про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/3126/25 мотиви, суд дійшов висновку, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/3126/25 та не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання даного рішення суду.
Крім того, заявники не надали суду жодних доказів, які б свідчили про можливість виконання рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2025 у справі № 910/3126/25 у разі розстрочення його виконання; не надано доказів, які б підтверджували дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення.
Згідно з частиною 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Судом враховано, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, за певних обставин затримка з виконання судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74), а також судом взято до уваги те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), крім того враховано, що "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням, у такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004, заява N 56849/00).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України", заява № 6962/02, зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
З урахуванням підстав, умов та меж розстрочення виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржників, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належних та достовірних доказів, в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів, що дасть можливість погашати існуючий борг протягом строку розстрочення відповідачами до суду надано.
Також судом враховано, що рішення у справі № 910/3126/25 було прийнято Господарським судом міста Києва у червні 2025 року, тобто з моменту його прийняття минуло 8 місяців.
Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, встановлені судом обставини та з урахуванням принципів розумності та справедливості, балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/3126/25.
Керуючись ст. 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Техно-Завод" та ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 910/3126/25 відмовити.
Повну ухвалу складено 10.02.2026.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана ГУМЕГА