ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
02.02.2026Справа № 910/16237/25
Суддя Господарського суду міста Києва Удалова О.Г., розглянувши матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМБЕРГ ЕКСПО-2022"
про стягнення 101 039,53 грн та зобов'язання вчинити дії
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМБЕРГ ЕКСПО-2022" (далі - відповідач) про стягнення 101 039,53 грн та зобов'язання звільнити та повернути позивачу ділянки вежі (антеномісця) у кількості дві одиниці, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Окружна, 57а.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за умовами договору оренди антеномісць № 820/11-00665 від 01.02.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2026 відкрито провадження у справі № 910/16237/25 за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 02.02.2026, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.
Розглянувши матеріали даної справи, суд вважає, що остання підлягає передачі за підсудністю з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Так, за загальним правилом та приписами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Разом з тим, частиною 3 статті 30 ГПК України встановлено виключну підсудність справ, що виникають зі спорів щодо нерухомого майна, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 460/4286/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним.
Тобто частина 3 статті 30 ГПК України визначає розширений перелік спорів, до яких застосовуються правила виключної підсудності.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 № 911/2390/18 зроблено наступні висновки: за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв'язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявив вимоги про:
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГ ЕКСПО-2022» на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» заборгованість з орендної плати в сумі 101 039,53 грн;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕМБЕРГ ЕКСПО-2022» звільнити та повернути Приватному акціонерному товариству «ВФ Україна» ділянки вежі (антеномісця) у кількості 2 (дві) одиниці, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Окружна, 57а.
Таким чином, позивачем заявлено вимоги, які стосуються нерухомого майна, місцезнаходженням якого є: м. Львів, вул. Окружна, 57а.
З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, відтак даний спір у відповідності до вимог частини третьої статті 30 ГПК України має розглядатись за місцезнаходженням майна, тобто Господарським судом Львівської області.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За таких обставин, позовні матеріали підлягають направленню до Господарського суду Львівської області.
Керуючись статтями 27, 30, 31, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Передати матеріали справи № 910/16237/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕМБЕРГ ЕКСПО-2022" про стягнення 101 039,53 грн та зобов'язання вчинити дії за підсудністю до Господарського суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128).
Ухвала набирає законної сили 10.02.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.Г. Удалова