Ухвала від 10.02.2026 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

УХВАЛА

10.02.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі Руденко Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявами ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про грошові вимоги до боржника на суму 100969,22 (вх.№ 2918/25 від 28.04.2025), на суму 119305,96 грн (вх.№2924/25 від 28.04.2025) та на суму 163143,72 грн. (вх.№ 2978/25 від 29.04.2025), -

у справі № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519),

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В., -

за участю представників: не з'явились, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі “Електронний суд» подано заяви про грошові вимоги до боржника, а саме:

25.04.2025 - на суму 100969,22 грн. (вх.№ 2918/25 від 28.04.2025), що є компенсацією за невикористану відпустку, яка стягнута рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 08.07.2024 року по справі №242/896/24;

25.04.2025 - на суму 119305,96 грн. (вх.№ 2924/25 від 28.04.2025), що є заборгованістю по заробітній платі за період з 18.03.2024 по 07.10.2024, що не виплачена при звільненні;

25.04.2025 - на суму 163143,72 грн (вх.№2978/25 від 29.04.2025), що є заборгованістю із вихідної допомоги, що стягнута рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2025 року по справі №203/7695/24.

У зв'язку із оскарженням в апеляційному порядку ухвали господарського суду від 26.03.2025 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», матеріали справи № 905/169/25 були скеровані 16.04.2025 до Східного апеляційного господарського суду, тому згідно з ухвалами від 05.05.2025 господарським судом відкладено вирішення питання щодо прийняття заяв зокрема ОСОБА_1 до повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Донецької області.

Відповідно до ухвали від 24.06.2025 прийнято заяви ОСОБА_1 з вимогами в розмірі 100969,22 грн. (вх. № 2918/25 від 28.04.2025), в розмірі 119305,96 грн (вх. № 2924/25 від 28.04.2025) та в розмірі 163143,72 грн. (вх. № 2978/25 від 29.04.2025).

Попереднє засідання відкладалось та оголошувались перерви з постановлянням відповідних ухвал суду. Згідно ухвали від 02.02.2026 призначено попереднє засідання на 10.02.2026, визнано явку представників сторін не обов'язковою, вирішені інші процедурні питання.

Про хід справи та про дату судового засідання учасники справи повідомлені в системі "Електронний суд" та шляхом оприлюднення на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України відповідних оголошень.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень", що свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

Ухвалою від 10.02.2026 суд об'єднав в одне провадження заяви ОСОБА_1 про кредиторські вимоги до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на суму 100969,22 грн. (вх. № 2918/25 від 28.04.2025) та на суму 119305,96 грн (вх. № 2924/25 від 28.04.2025) та на суму 163143,72 грн. (вх. № 2978/25 від 29.04.2025) на підставі п. 1 ч. 2 ст. 173 ГПК України.

В судовому засіданні 10.02.2026 сторони участі не приймали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку заздалегідь.

Боржник у своїх додаткових поясненнях (документ сформований в системі "Електронний суд" 10.11.2025, вх.№ 01-41/10518/25) зазначав, зокрема у пункті 156, що він визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 100969,22 грн. (заборгованість по заробітній платі - компенсація за невикористану відпустку), проте грошові вимоги у розмірі 163143,72 грн. (вихідна допомога згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України), не визнає, оскільки ОСОБА_1 був звільнений відповідно до Наказу № 139/к від « 25» квітня 2025 року на підставі п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України, грошові вимоги у розмірі 119305,96 грн. (заборгованість по заробітній платі) ТОВ «Краснолиманське» не визнає, оскільки заборгованість станом на дату звільнення становить - 31468,36 грн. (заробітна плата за серпень 2024р.), 32837,97 грн. (заробітна плата за вересень 2024р.), 15446,13 грн. (компенсація за невикористану відпустку 20 к.д.), 6160,00 (вихідна допомога), усього - 85912,46 грн.

Розпорядником майна подано до суду повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника (вх.№ 01-41/11528/25 від 15.12.25), в якому зокрема, в пункті 125, зазначено, що визнано грошові вимоги кредитора на загальну суму 100969,22 грн. (заборгованість по заробітній платі - компенсація за невикористану відпустку). Грошові вимоги у розмірі 163 143,72 грн. (вихідна допомога згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України), не визнано, оскільки ОСОБА_1 був звільнений відповідно до Наказу № 139/к від « 25» квітня 2025 року на підставі п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Грошові вимоги у розмірі 119305,96 грн. (заборгованість по заробітній платі) не визнано, оскільки заборгованість станом на дату звільнення становить - 31468,36 грн. (заробітна плата за серпень 2024р.), 32 837,97 грн. (заробітна плата за вересень 2024р.), 15446,13 грн. (компенсація за невикористану відпустку 20 к.д.), 6160,00 (вихідна допомога), усього - 85912,46 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника, суд вважає можливим здійснити розгляд такої заяви кредитора за наявними матеріалами та без участі представників заявника, боржника, арбітражного керуючого та інших учасників справи.

Згідно ч.2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. (Абзац шостий частини другої статті 45 КУзПБ).

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом (частина 7 ст. 45 КУзПБ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Як встановлено судом з поданих документів, заочним рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.03.2025 по справі № 203/7695/24 (провадження № 2/0203/672/2025) позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське» про відновлення порушених трудових прав та стягнення вихідної допомоги при звільненні задоволено. Визнано ОСОБА_1 , прохідника підземного 4 розряду з повним підземним робочим днем у шахті, звільненим 07 жовтня 2024 року за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» видати ОСОБА_1 належним чином заповнену трудову книжку з відповідним записом про звільнення за власним бажанням відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 163143 грн 72 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір у розмірі 1631 грн. 44 коп..

В цьому рішенні суд встановив, що ОСОБА_1 з 18 березня 2024 року перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», де працює на посаді прохідника підземного 4 розряду з повним підземним робочим днем у шахті, що підтверджується копією трутової книжки серії АХ № 340389. Роботодавець несвоєчасно та не в повному обсязі виплачував позивачеві заробітну плату, що підтверджується довідкою про нараховану заробітну плату та розрахунковим листком Товариства за серпень 2024 року. Як зазначено позивачем, 07 жовтня 2024 року позивач написав заяву про звільнення його 07.10.2024 р. за власним бажанням у зв'язку з порушенням власником умов трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі 3-місячного середнього заробітку. Позивачеві було відмовлено у прийнятті заяви за фактичним місцем знаходження підприємства. 07 жовтня 2024 року позивач направив заяву про звільнення на юридичну адресу відповідача поштою (цінним листом з описом вкладення). 06 листопада 2024 року вищевказане відправлення було повернуто позивачу у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання. На момент звернення до суду трудові відносини позивача не припинені. З урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», та оскільки позивач виявив бажання звільнитись у жовтні 2024 року, для розрахунку вихідної допомоги слід брати середньоденну заробітну плату: 108762,30/43 = 2529,36 грн.; середньомісячні робочі дні: 41/2 - 21,5 днів; середній заробіток за місяць: 2529,36 *21,5 = 54381,24 грн.; вихідна допомога за 3 місяці: 54381,24 *3 = 163143,72 грн., тому вихідна допомога, яка має бути виплачена позивачу при звільненні на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України становить 163143 грн. 72 коп.

За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України вказане судове рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 18.04.2025.

Також, рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 08.07.2025 по справі №242/896/24 (провадження № 2/242/349/24) позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену при звільненні компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 100969 грн 22 коп. без утримання обов'язкових платежів та зборів. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське» в дохід держави судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп..

В цьому рішенні суд встановив, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. 03.01.2024 року був звільнений з ТОВ «Краснолиманське» за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 453 від 04.07.2024 року ОСОБА_1 працював на ТОВ «Краснолиманське». Заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 у ТОВ «Краснолиманське» відсутня. Нарахована але не виплачена компенсація за невикористану відпустку при звільненні складає 100969,22 грн. Сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів. Так як свого обов'язку з оплати праці позивача відповідачем не виконано, за невикористану відпустку при звільненні компенсація складає 100969,22грн. після утримання всіх обов'язкових податків та зборів, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

Як свідчать відомості Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України, рішення Селидівського міського суду Донецької області від 08.07.2025 по справі №242/896/24 (провадження № 2/242/349/24) сторонами не оскаржувалось, нечинним повністю чи частково у встановленому порядку не визнавалось, набрало законної сили 08.08.2024.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18 зазначив про те, що згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Дійсно, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, обставини, встановлені рішеннями Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.03.2025 по справі № 203/7695/24 (провадження № 2/0203/672/2025) та Селидівського міського суду Донецької області від 08.07.2025 по справі №242/896/24 (провадження № 2/242/349/24), що набрали законної сили, не підлягають доказуванню у справі що розглядається.

Станом на дату судового засідання до матеріалів справи боржником не надано доказів повного чи часткового виконання рішень Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.03.2025 по справі № 203/7695/24 (провадження № 2/0203/672/2025) та Селидівського міського суду Донецької області від 08.07.2025 по справі №242/896/24 (провадження № 2/242/349/24), не спростовано наявність несплаченої заборгованості перед заявником з компенсації за невикористану відпустку у розмірі 100969,22 грн та вихідної допомоги у розмірі 163143,72 грн. Загальний розмір заборгованості боржника, що стягнута вказаними судовими рішеннями, становить 264112,94 грн. та підлягає визнанню господарським судом та включенню до реєстру вимог кредиторів у цій справі.

Щодо вимог у розмірі 119305,96 грн заборгованості по заробітній платі за період з 18.03.2024 по 07.10.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено судом з наданих документів, до матеріалів справи не надано доказів виконання роботодавцем свого обов'язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк. Роботодавцем також не надано суду будь-яких первинних документів, у тому числі з обліку та розрахункових по заробітній платі ОСОБА_1 за період його роботи у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

Під час розгляду цивільної справи № 203/7695/24 Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у рішенні від 13.03.2025, що набрало законної сили 18.04.2025, між іншим встановив, що ОСОБА_1 з 18 березня 2024 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське», де працював на посаді прохідника підземного 4 розряду з повним підземним робочим днем у шахті, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 . Роботодавець несвоєчасно та не в повному обсязі виплачував позивачеві заробітну плату, що підтверджується довідкою про нараховану заробітну плату та розрахунковим листком Товариства за серпень 2024 року.

Господарський суд констатує, що у вказаному судовому рішенні не деталізовано ані період виникнення заборгованості по заробітній платі, ані її розмір на дату розгляду цивільної справи, а лише вказано, що роботодавець несвоєчасно та не в повному обсязі виплачував позивачеві заробітну плату, що підтверджується довідкою про нараховану заробітну плату та розрахунковим листком Товариства за серпень 2024 року.

Таким чином, рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13.03.2025 по справі № 203/7695/24 (провадження № 2/0203/672/2025) не містить встановлених обставин, які б мали для господарського суду преюдиційність під час розгляду справи № 905/169/25 щодо вимог ОСОБА_1 на суму 119305,96 грн заборгованості по заробітній платі, в розумінні ст. 75 ГПК України.

Відтак, пред'явлена до визнання сума заборгованості підлягає доведенню заявником на загальних підставах.

До заяви з грошовими вимогами заявником не було додано відповідні довідку про нараховану заробітну плату та розрахунковий листок Товариства за серпень 2024 року, про які йдеться у рішенні суду по справі № 203/7695/24, рівно як не наведено переконливих аргументів та не подано доказів неможливості їх отримання самостійно та долучити їх до своєї заяви з грошовими вимогами.

Зміст заяви (вх.№ 2924/25 від 28.04.25) не містить детального обгрунтованого розрахунку пред'явленої до визнання суми із зазначенням у ньому вихідних даних та доказів на його підтвердження, серед додатків до заяви відповідний розрахунок також не значиться.

Заявник у свою чергу не надав суду розрахункові листки (табуляграму) за весь час роботи на підприємстві боржника. До матеріалів заяви не надано жодного доказу на підтвердження суми нарахованої заробітної плати.

Виписка АТ «Ощадбанк» по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.03.2024 по 11.11.2024 не містить актуальних даних станом на день звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог.

Відтак, сукупністю наданих до такої заяви доказів не підтверджуються вимоги заявника у заявленому розмірі. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє.

Суд зауважує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів.

Водночас суд враховує, що згідно додаткових пояснень ТОВ «Краснолиманське» у цій справі (вх. № 01-41/10518/25) та повідомлення розпорядника майна, заборгованість боржника станом на дату звільнення заявника-працівника становить - 31468,36 грн. (заробітна плата за серпень 2024р.), 32837,97 грн. (заробітна плата за вересень 2024р.), 15446,13 грн. (компенсація за невикористану відпустку 20 к.д.), 6160,00 (вихідна допомога), усього - 85912,46 грн.

Таким чином, боржником визнано наявність заборгованості із заробітної плати (в тому числі компенсації за невикористану відпустку) у розмірі 79752,46 грн. Розмір вихідної допомоги суд не враховує, оскільки питання щодо розміру та підстав стягнення вихідної допомоги вирішено Кіровським районним судом міста Дніпропетровська при розгляді справи № 203/7695/24 (провадження № 2/0203/672/2025).

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У цій справі суд не має обґрунтованих підстав вважати надані ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відомості недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.

Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України).

Таким чином, суд визнає ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 343865,40 грн., з них 163143,72 грн - вихідна допомога при звільненні, 100969,22 грн - компенсація за невикористану відпустку, 79752,46 грн - заборгованість по заробітній платі. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 343865,40 грн., з них 163143,72 грн - вихідна допомога при звільненні, 100969,22 грн - компенсація за невикористану відпустку, 79752,46 грн - заборгованість по заробітній платі

В решті вимог - відмовити.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 10.02.2026.

Суддя Н.В. Величко