02.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3534/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від скаржника: Грищенко М.О. (в залі суду);
від арбітражного керуючого: Кондратенко Т.І. (власні засоби; не під'єдналась; акт);
арбітражний керуючий: Чичва О.С. (власні засоби);
від кредитора (ТОВ “Дніпровський елеватор»): Сидоренко Р.В. (в залі суду);
від кредиторів (ТОВ Цукорпром» і ТОВ “Дніпро-Сіті-Естейт»): Осипов О.О. (в залі суду);
інші не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 (суддя Мартинюк С.В. повний текст якої підписаний 10.09.2024) у справі №904/3534/24
за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін", м.Дніпро
про визнання банкрутом,
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024, зокрема, відкрито провадження у справі №904/3534/24 за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін".
Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 27.02.2025; призначено розпорядником майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Дніпровська міська рада, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити заявнику у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «ФАІН».
При цьому заявник апеляційної скарги посилається на наступне.
Приписами п.4.1 Договору від 21.09.2023 закріплено, що Сторона 1 зобов'язана надати фінансову допомогу за заявкою Сторони 2, перерахувавши грошові кошти в сумі, вказаній в п.2.1 договору, на поточний рахунок Сторони 2 впродовж 5 банківських днів з моменту підписання цього договору.
Здійснюючи тлумачення положень п.4.1 договору від 21.09.2023 через призму ст. 526 ЦК України, можна дійти однозначного висновку, що сторонами передбачено виконання Стороною 2 (ТОВ «ФАІН») певної дії (подання заявки) і саме її наявність та отримання її Стороною 1 породжує у останньої обов'язок з перерахування грошових коштів, саме в межах договору від 21.09.2023.
Проте, судом не встановлено наявність заявки Сторони 2, тобто того документу, який породжував виникнення у Сторони 1 обов'язку за договором від 21.09.2023, ба більше суд під час дослідження матеріалів справи повинен був дійти однозначного та неспростовного висновку, що така заявка в матеріалах справи відсутня, також відсутнє й згадування про неї в акті приймання - передачі документів від 03.06.2024, укладеного нібито на виконання п.3.1 Договору від 03.06.2024. Вказане безспірно свідчить про відсутність такої заявки в матеріальному світі станом на 03.06.2024, а відтак, у ТОВ «АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» не виникало станом на 21.09.2023 обов'язку по перерахуванню грошових коштів в межах договору від 21.09.2023, а грошові кошти, навіть за умови, якщо такі були дійсно перераховані за платіжним дорученням від 21.09.2023 №2421, були перераховані не на виконання умов договору від 21.09.2023, а без належної правової підстави. Інших заявок чи доказів ініціювання з боку Сторони 2 перерахування грошових коштів за договором від 21.09.2023 ініціюючим кредитором надано не було, звідси, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують перерахування грошових коштів від Сторони 1 саме за договором від 21.09.2023 Стороні 2.
Враховуючи зазначене, в силу приписів абз. 2 ч. 1 ст.1046 ЦК України, договір від 21.09.2023 вважається неукладеним, у зв'язку з чим не породжує жодних взаємних прав та обов'язків між ТОВ «АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» та ТОВ «ФАІН», тобто, підстав для набуття, зміни чи припинення прав та обов'язків.
Згідно з п.8.1. Статуту ТОВ «ФАІН», затвердженого Загальними зборами засновників (протокол №16-01/20 від 16.01.2020), директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради (у разі створення).
В свою чергу, абз. м) п.7.7 Статуту ТОВ «ФАІН» визначено, що до компетенції Загальних зборів товариства відноситься прийняття рішення про надання згоди на укладання товариством, зокрема, договорів про надання фінансової допомоги.
З системного аналізу зазначеного вбачається, що директор ТОВ «ФАІН» мав право укладати договір від 21.09.2023 виключно за наявності попереднього погодження такого укладання Загальними зборами учасників товариства.
Положеннями ч. 2 ст. 44 Закону України від 06.02.2018 №2275 «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Враховуючи той факт, що інше положеннями Статуту ТОВ «ФАІН» не передбачено та той факт, що вартість чистих активів ТОВ «ФАІН» на дату останнього балансу (тобто, на 31.12.2022) складала «-47,1 тис. грн.», тобто будь-який правочин вчинений ТОВ «ФАІН» потребував погодження загальних зборів Товариства.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджується відсутність на дату прийняття рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ФАІН» судом першої інстанції рішення загальних зборів боржника, що підтверджують погодження вказаного правочину.
Вказане додатково підтверджує відсутність у директора ТОВ «ФАІН» права на укладання договору від 21.09.2023 та формальність підходу суду під час дослідження підстав для відкриття провадження у справі.
Положеннями п.3.1. Договору від 21.09.2023 закріплено, що фінансова допомога надається Стороною 1 Стороні 2 зі строком повернення до 31.05.2024.
В свою чергу, відповідно до п.4.3. Договору від 21.09.2023, по закінченню терміну, вказаного в п.3.1. цього Договору, Сторона 2 зобов'язується протягом 3 (трьох) днів повернути суму фінансової допомоги.
Таким чином, при системному тлумаченні вказаних вище положень договору від 21.09.2023 вбачається, що Сторона 2 повинна повернути фінансову допомогу, якщо така їй була надана, протягом трьох календарних днів після 31.05.2024, тобто до 03.06.2024 включно. А відтак висновки суду є хибними та такими, що зроблені не на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Суд першої інстанції повинен був встановити факт повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні та отримання боржником доказів відступлення права вимоги, оскільки виключно за наявності цих фактів у боржника виникає обов'язок з виконання зобов'язання в адресу нового кредитора.
Звертає увагу на той факт, що ТОВ «ФАІН» - боржник є учасником ТОВ «АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» - первісного кредитора за основним зобов'язанням, що підтверджується відповідними витягами є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З зазначеного вбачається, що як основний правочин (договір поворотної фінансової допомоги), так і похідний (відступлення права вимоги) є правочинами, щодо яких є заінтересованість, а відтак останні потребували більш детального та ретельного контролю з боку суду щодо їх дійсності, адже мають ознаки сумнівності та потенційну можливість щодо ініціювання фіктивного банкрутства.
Сумнівний та суперечливий зміст відзиву Боржника, факт не підтвердження останнім наявності заборгованості ТОВ «ФАІН» перед Ініціюючим кредитором у розмірі 665 000,00 грн. за Договором від 03.06.2024, а також не надання Боржником на вимогу суду Статуту ТОВ «ФАІН», балансу на останню звітну дату, доказів відсутності спору про право по вимогах заявлених кредитором, з урахуванням того факту, що Ініціюючий кредитор здійснює прямий вплив на діяльність боржника не формують у суду першої інстанції об'єктивних сумнівів реальності вказаної заборгованості.
Відповідно до відомостей наданих Міністерством юстиції України арбітражний керуючий Чичва О.С. протягом 2015 - 2020 років здійснював свою діяльність за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд.12, тобто в приміщенні, якими в той період часу володіло ТОВ «ФАІН», в результаті чого укладав з вказаним підприємством договори оренди, контактував з посадовими особами боржника протягом доволі тривалого часу, що породжує об'єктивні сумніви об'єктивності та неупередженості прийняття арбітражним керуючим рішень. Додатково слід врахувати й той факт, що останній у своїй переважній більшості призначається розпорядником майна чи ліквідатором у справах про банкрутство юридичних осіб, що відносяться до групи «ПРИВАТ», до якої відноситься й ТОВ «ФАІН», що додатково породжує сумніви щодо відсутності конфлікту інтересів арбітражного керуючого під час виконання своїх обов'язків у банкрутстві ТОВ «ФАІН».
Приватне акціонерне товариств "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" та арбітражний керуючий у відзивах на апеляційну скаргу просили у її задоволенні відмовити, зазначили, що на дату розгляду судом заяви з грошовими вимогами, ТОВ «ФАІН» свої грошові зобов'язання перед ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" за Договором про відступлення права вимоги від 03.06.2024 не виконало.
Оскільки місцевим судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази задоволення боржником вимог кредитора, тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано задовольнив заяву ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" і відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ «ФАІН».
Дослідивши подану заяву, додані до неї письмові докази, судом встановлено, зокрема, зміст та підстави виникнення грошових вимог до боржника. Судом досліджено, що грошове зобов'язання у ТОВ «ФАІН» перед ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" виникло у зв'язку з наявністю заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.09.2023 в сумі 665 000,00 грн., право вимоги за яким кредитор отримав від ТОВ «АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» за договором про відступлення права вимоги від 03.06.2024. На підтвердження наявності зобов'язання, кредитором також надано платіжну інструкцію №2421 від 21.09.2023.
Доказів погашення вказаної заборгованості боржником перед ініціюючим кредитором не надано.
Визнаючи грошові вимоги кредитора, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФАІН» не виконало свої зобов'язання за вказаним договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.01.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 29.01.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/3534/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
31.01.2025 матеріали справи №904/3534/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2025 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б. відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 у справі №904/3534/24; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 30.06.2025.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 30.06.2025 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Паруснікова Ю.Б. у відрядженні.
Ухвалою суду від 10.07.2025 розгляд справи призначено на 27.08.2025.
В судовому засіданні 27.08.2025 оголошено перерву до 23.09.2025.
В судовому засіданні 23.09.2025 оголошено перерву до 02.10.2025.
24.08.2025 Дніпровською міською радою разом із додатковими поясненнями, у яких апелянт звертав увагу суду на заінтересованість кредиторів стосовно боржника та наявність ознак доведення до банкрутства; посилався на відповідні висновки Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.06.2025 №20360/11083-1-25/15.1, додав до пояснень висновок Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.06.2025 №20360/11083-1-25/15.1.
18.09.2025 Дніпровською міською радою разом із додатковими поясненнями надано статут ТОВ «Фаін» та фінансову звітність ТОВ «Фаін» за 2022 рік.
Щодо долучених до пояснень Дніпровської міської ради нових доказів колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2025, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 у справі №904/3534/24, надано право Скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду власні заяви, клопотання відповідно до ст.ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).
Отже, Дніпровська міська рада була достеменно обізнана про зазначені в ухвалі суду від 21.02.2025 строки щодо надання до суду апеляційної інстанції клопотань відповідно до ст.ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткових доказів та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції.
Як підтверджено матеріалами справи, судом апеляційної інстанції надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником справи, зокрема й Апелянтом, своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України.
В той же час, Дніпровська міська рада, достеменно знаючи про строки, встановлені ухвалою суду від 21.02.2025 для подання заяв, клопотань, додаткових доказів, не скористалась своїм правом та не надала до суду клопотання про долучення нових доказів, не повідомляла суд про причини ненадання доказів по справі; не просила продовжити строк надання доказів; та не надала будь-якого підтвердження щодо позбавлення її можливості подати докази у строк, встановлений ухвалою суду.
Разом з письмовими поясненнями не просила поновити строк на подання доказів.
Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятно, коли заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги документи, які виготовлені після вирішення справи судом першої інстанції.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. А саме встановлено, що апеляційним судом обґрунтовано відхилене клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.
Відповідно до частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
На підставі викладеного копії документів, що долучені до письмових пояснень Дніпровської міської ради від 24.08.2025 та від 18.09.2025, колегією суддів до розгляду не приймаються.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18 та від 04.04.2019 у справі № 918/329/18.
В судовому засіданні 02.10.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
08.08.2024 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
27.08.2024 до суду від боржника надійшов відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вбачається з доданих до заяви документів, між ТОВ “АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» (Сторона 1) та ТОВ “ФАІН» (Сторона 2) укладено Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.09.2023, відповідно до якого:
1.1. Сторона 1 в порядку та на умовах, визначених даним цим Договорам, зобов'язується надати Стороні 2 поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Сторона 2 зобов'язується прийняти вказану фінансову допомогу і повернути її Стороні 1 у визначений цим Договором строк.
2.1. Розмір фінансової допомоги за цим Договором становить 665 000,00 грн.
2.2. Поворотна фінансова допомога надається Стороні 2 на безоплатній основі (плата/проценти за користування грошовими коштами не нараховуються та не сплачуються).
3.1. Фінансова допомога надається Стороною 1 Стороні 2 зі строком повернення до 31.05.2024.
4.2. Фінансова допомога надається у безготівковому порядку платіжним дорученням, шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок Сторони 2.
4.3. По закінченню терміну, вказаного в п. 3.1. цього Договору, Сторона 2 зобов'язується протягом 3 (трьох) днів повернути суму фінансової допомоги.
4.5. Фінансова допомоги повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок Сторони 1.
6.1. Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.05.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (т. 1 а.с. 12).
За Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.09.2023 ТОВ “АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» свої зобов'язання виконало в повному обсязі та перерахувало на рахунок ТОВ “ФАІН» 665 000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції №2421 від 21.09.2023 (т. 1 а.с. 13).
За доводами ініціюючого кредитора в порушення п. 3.1. Договору ТОВ "ФАІН" не виконало перед ТОВ “АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» свої зобов'язання з повернення фінансової допомоги розмірі 665 000,00 грн. в строк до 31.05.2024.
Матеріали справи не містять доказів повернення Боржником ТОВ “АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» фінансової допомоги у розмірі 665 000,00 грн.
В подальшому між ТОВ “АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» (Первісний кредитор) та ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги від 03.06.2024, за яким:
1.1. У порядку та на умовах, визначених даним Договором та чинним в Україні законодавством, Первісний кредитор відступає (передає) Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право грошової вимоги до ТОВ “ФАІН» (ідентифікаційний код 33639753) (далі - Боржник) на загальну суму 665 000,00 гривень (шістсот шістдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок) (Основний борг), яка виникла на підставі Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.09.2023, укладеному між ТОВ “АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» та ТОВ “ФАІН».
1.2. Первісний кредитор стверджує, що станом на день укладання цього Договору заборгованість ТОВ “ФАІН» перед Первісним кредитором за Договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.09.2023 складає 665 000,00 гривень (шістсот шістдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок).
2.1. Відступлення прав вимоги здійснюється на платних умовах, згідно з відступленням права вимоги за цим Договором Новий кредитор зобов'язується сплатити Первісному кредитору компенсацію у розмірі 665 000,00 гривень (шістсот шістдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок), шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок Первісного кредитора або в інший спосіб, що не заборонений законодавством України.
2.2. Кінцевий строк/термін сплати компенсації Новим кредитором Первісному кредитору - не пізніше 31.12.2024 включно, якщо інше не буде погоджено Сторонами в письмовому вигляді шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
3.1. Первісний кредитор зобов'язується передати Новому кредитору усі документи, які засвідчують право, що передається за цим Договором, та інформацію, яка є важливою для його реалізації, в день укладання Сторонами цього Договору.
3.3. З моменту підписання Сторонами цього договору до Нового кредитора переходить право вимоги Первісного кредитора за зобов'язаннями та в обсязі, визначеному в п. 1.1. цього договору, а Первісний кредитор втрачає зазначене право вимоги (т. 1 а.с. 13-14).
На теперішній час ТОВ “ФАІН» свої грошові зобов'язання перед ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ", які виникли на підставі Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.09.2023 та Договору про відступлення права вимоги від 03.06.2024, не виконало.
Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 10.09.2024, якою відкрито провадження у справі №904/3534/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", мотивована наступним:
- на теперішній час ТОВ “ФАІН» свої грошові зобов'язання перед ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" за Договором про відступлення права вимоги від 03.06.2024 не виконало;
- суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, в той час як докази, надані заявником в обґрунтування вимог, викладених в заяві, свідчать про наявність ознак неплатоспроможності боржника, що є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін".
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання дотримання місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін".
Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частинами 2 та 3 статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, статті 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України).
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів є однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство.
Положення статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають:
- боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;
- грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правовим характером договір поворотної фінансової допомоги є договором позики.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (статті 1046 і 1047 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що вищенаведені укладені між Боржником (ТОВ “ФАІН»), первісним кредитором (ТОВ “АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ») та новим кредитором (ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ") Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.09.2023, Договір про відступлення права вимоги від 03.06.2024, недійсними не визнавалися, у передбачений законодавством або умовами договору спосіб не розривалися.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що невиконання боржником частково або в повному обсязі свого грошового зобов'язання перед кредитором у встановлений договором або законом строк дає останньому право вважати боржника таким, що неспроможний виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав, та ініціювати проти такого боржника процедуру банкрутства.
Частинами 1, 2 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити відомості, передбачені частиною 1 статті 34 Кодексу, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 23.09.2021 №910/866/20, від 21.10.2021 у справі №913/479/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі №922/313/20 (922/3069/21)).
Кодекс України з процедур банкрутства не зобов'язує заявника (ні кредитора, ні боржника) при поданні заяви про порушення справи про банкрутство на підставі статті 34 цього Кодексу доводити факт неплатоспроможності, а зобов'язує лише подати певні документи, які можуть тією чи іншою мірою свідчити про вірогідність неплатоспроможності (подібної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 10.10.2018 у справі №904/911/18, від 21.11.2018 у справі №910/6880/18).
Матеріалами справи підтверджено, що кредитором на підтвердження виконання своїх обов'язків та наявності права на грошові вимоги до Боржника долучено до матеріалів справи копії:
- Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.09.2023;
- платіжної інструкції №2421 від 21.09.2023, відповідно до якої ТОВ “АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» перерахувало на рахунок ТОВ “ФАІН» 665 000,00 грн;
- Договору про відступлення права вимоги від 03.06.2024;
- Акту приймання-передачі документів від 03.06.2024, складеного на виконання Договору про відступлення права вимоги від 03.06.2024.
Колегія суддів констатує, що у платіжній інструкції №2421 від 21.09.2023 у графі «призначення платежу» зазначено: «Поворотна фінансова допомога згідно договору від 21.09.2023» (а.с. 13, т.1).
З огляду на що, доводи заявника апеляційної скарги про те, що перераховані за платіжною інструкцією кошти через відсутність заявки ТОВ «Фаін» про надання фінансової допомогу були перераховані не на виконання умов договору ПФД, а без належної правової підстави, спростовуються матеріалами справи.
Грошові вимоги ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ", зазначені в заяві, залишаються повністю неоплаченими з боку Боржника.
З огляду на що, господарський суд прийшов до правильного висновку, що на момент відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ФАІН», останнє свої грошові зобов'язання перед ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" у розмірі 665 000,00 грн, які виникли на підставі Договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.09.2023 та Договору про відступлення права вимоги від 03.06.2024, не виконало.
Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що ініціюючий кредитор не надав до суду першої інстанції достатніх доказів виникнення, існування заборгованості та її розміру.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що:
- господарським судом із похибкою на 3 календарні дні встановлена дата виникнення грошового зобов'язання у ТОВ “ФАІН», оскільки останнє мало повернути фінансову допомогу, якщо така була надана, протягом трьох календарних днів після 31.05.2024, тобто до 03.06.2024 включно;
- суд першої інстанції повинен був встановити факт повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні та отримання боржником доказів відступлення права вимоги, оскільки виключно за наявності цих фактів у боржника виникає обов'язок з виконання зобов'язання в адресу нового кредитора,
не спростовують самого факту наявності грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" перед ініціюючим кредитором у розмірі 665 000,00 грн, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду, а тому не є підставами для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Згідно з частиною 1 статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
В силу частини другої наведеної норми підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14-ти днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов'язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, приписи частин 1-5 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно.
У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:
- наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;
- відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;
- до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 03.09.2020 у справі №910/16413/19, на які в тому числі посилається скаржник).
При цьому, якщо Кодексом України з процедур банкрутства підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство прямо не визначені та з'ясовуються судом шляхом встановлення на підставі доказів у справі, заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних),то підстави для відмови у відкритті провадження прямо визначені в частині 6 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме коли:
- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;
- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
З огляду на те, що грошові вимоги ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ", зазначені в заяві, залишаються повністю неоплаченими з боку Боржника, господарський суд прийшов до правильного висновку про наявність ознак неплатоспроможності боржника та підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін" та про визнання грошових вимог ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" до Боржника в сумі 665 000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що встановлення ознак неплатоспроможності боржника не є предметом дослідження у підготовчому засіданні за результатом розглядом заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Так, частиною третьою статті 39 КУзПБ унормовано, що боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. При цьому частиною шостою цієї статті визначено, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, серед іншого, якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Тобто, з наведених положень статті 39 КУзПБ вбачається, що юридичне значення для вирішення господарським судом питання щодо наявності однієї із підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, пов'язаної із доведенням боржником своєї платоспроможності, є саме факт погашення (задоволення) грошових вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання.
Оскільки такого факту (погашення боржником заявлених кредитором вимог до підготовчого засідання) судами не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, доводи про платоспроможність Боржника та наявну у нього можливість погасити такі вимоги до відкриття провадження у справі про банкрутство вважаються неспроможними.
Принагідно Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі дослідження поданого розпорядником майна боржника аналізу, передбаченого абзацом шостим частини третьої статті 44 КУзПБ. Тож, у разі встановлення господарським судом у процедурі розпорядження майном боржника відсутності ознак його неплатоспроможності, провадження у справі підлягатиме закриттю відповідно до приписів пункту 10 частини першої та частини другої статті 90 КУзПБ (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №905/2030/ 19, від 15.11.2023 у справі N 914/466/23).
Боржник у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначив, що дійсно має заборгованість перед ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" та не заперечує проти фактів, що викладені в заяві, спір про право між боржником та кредитором відсутній.
ТОВ «Фаін» не надав підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та не погасив заборгованість.
Дніпровська міська рада також не надала доказів спроможності ТОВ «Фаін» виконати свої зобов'язання.
Доводи заявника апеляційної скарги про не дослідження господарським судом умов договорів та правомочності сторін, що їх підписували, є безпідставними, з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20 березня 2024 року у cправі № 911/1005/23 наведені наступні правові висновки:
« 73. Водночас Колегія суддів звертає увагу, що суд не наділений на стадії розгляду заяви ініціюючого кредитора правом дослідження та оцінки укладених правочинів на предмет їх фіктивності або на предмет наявності обставин, які свідчать про те, що такі правочини є фраудаторними (фіктивними), оскільки положеннями КУзПБ прямо передбачено "інструменти" (див. статті 42, частину другу статті 61 КУзПБ тощо), які надають учасникам провадження у справі про банкрутство оскаржити такі правочини або притягти винних осіб до відповідальності за їх вчинення та мінімізувати негативний вплив як на окремих учасників провадження у справі про банкрутство, так і на таке провадження в цілому вже після його відкриття.
74. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі. Разом з тим, надаючи оцінку заяві ініціюючого кредитора та поданим з такою заявою документам, суд повинен дотриматися балансу, який унеможливить підміну однієї процесуальної (процедурної) дії, передбаченої КУзПБ, іншою (наприклад, перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні процедурою розгляду заяви недійсності (фраудаторності) окремого правочину боржника).».
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які мають підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як вже зазначено вище, Договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 21.09.2023 укладений між ТОВ «ФАІН» та ТОВ «АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ УКРАЇНИ» у судовому порядку недійсним не визнавався.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У постанові від 28.07.2021 у справі №759/24061/19 Верховний Суд виклав висновок, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто, має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто, оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, закріпленої у ст.204 ЦК, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2024 у справі № 920/481/23.
У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20 березня 2024 року у cправі №911/1005/23 зазначено наступне:
«151.1. Разом з тим, Палата суддів вважає обґрунтованими доводи скаржників про неврахування апеляційним судом презумпції правомірності правочину, передбаченої статтею 204 ЦК України, оскільки в цьому випадку суд апеляційної інстанції не досліджував, чи є Договір № 03012023 про надання поворотної фінансової допомоги від 03.01.2023 дійсним, чи не визнавався він в судовому порядку недійсним в цілому чи в окремій частині, та чи є чинним.».
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, господарським судом встановлено зміст та підстави виникнення грошових вимог до боржника; досліджено, що грошове зобов'язання у ТОВ «ФАІН» перед ПрАТ "СК "ІНГОССТРАХ" виникло у зв'язку з наявністю заборгованістю за правочином. Визнаючи грошові вимоги кредитора, господарський суд підставно виходив з того, що ТОВ «ФАІН» не виконало свої зобов'язання за вказаним договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
Отже, обставини виникнення та невиконання зобов'язання боржником по поверненню грошових коштів за вказаним правочином підтверджене відповідними доказами.
Колегія суддів виснує, що у підготовчому засіданні господарський суд не розглядає по суті спори, зокрема, щодо недійсності правочинів, на підставі яких ґрунтуються грошові вимоги ініціюючого кредитора, а лише встановлює наявність/відсутність відповідного грошового зобов'язання на підставі відповідних первинних документів.
У будь-якому випадку, з огляду на реальність надання фінансової допомоги (факт перерахування грошових визнають всі учасники справи), доводи апелянта про відсутність у директора Боржника повноважень на укладання договору, не спростовують факт наявності у Боржника відповідного грошового зобов'язання.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, правильно встановлених судом першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що як основний правочин (договір поворотної фінансової допомоги), так і похідний (відступлення права вимоги) є правочинами, щодо яких є заінтересованість, а відтак, останні потребували більш детального та ретельного контролю з боку суду щодо їх дійсності, адже мають ознаки сумнівності та потенційну можливість щодо ініціювання фіктивного банкрутства, колегією суддів на стадії апеляційного перегляду ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство до уваги не приймаються, оскільки положення КУзПБ не передбачають як окрему підставу для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство - заінтересованість боржника та ініціюючого кредитора.
Наслідки визнання конкурсного кредитора заінтересованою особою щодо боржника передбачені, зокрема, абз. 13 ч. 2 ст. 47 КУзПБ - відсутність права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.
Щодо заінтересованості арбітражного керуючого та Боржника.
Ініціюючим кредитором разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство додано згоду арбітражного керуючого Чичви О.С. на участь у справі про банкрутство ТОВ "Аграрний Дім".
У зв'язку з відсутністю в матеріалах справи згоди арбітражного керуючого на участь у справі про банкрутство ТОВ "Фаін" 03.09.2024 господарським судом здійснено запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна.
Для виконання повноважень у справі про банкрутство ТОВ "Фаін" автоматизованою системою з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України визначено наступну кандидатуру - Мензаренко Юрія Миколайовича (свідоцтво №1095 від 25.06.2013).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2024 запропоновано арбітражному керуючому Мензаренко Ю.М. надати суду у строк до 09.09.2024 заяву про згоду на участь у справі №904/3534/24 про банкрутство ТОВ "Фаін".
03.09.2024 до суду від арбітражного керуючого Чичви О.С. надійшла заява про згоду на участь у справі про банкрутство ТОВ "Фаін".
В свою чергу, матеріали справи не містять заяви про згоду арбітражного керуючого Мензаренка Ю.М. на участь у справі про банкрутство ТОВ "Фаін".
Частиною 3 ст. 28 КУзПБ встановлено, що розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі:
1) які є заінтересованими особами у цій справі;
2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;
3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом;
4) які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів;
Пункт 5 частини третьої статті 28 виключено на підставі Закону № 2971-IX від 20.03.2023}
6) які є близькими особами боржника - фізичної особи;
7) щодо яких відкрито провадження у справі про неплатоспроможність або з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність минуло менше трьох років;
8) за наявності підстав, визначених статтею 26 цього Кодексу.
Щодо кандидатури арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича, то місцевим судом правильно встановлено відсутність відомостей про те, що він здійснював управління боржником або є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів, також не було встановлено обмежень, визначених ч. 3 ст. 28 КУзПБ, тому суд першої інстанції законно і обґрунтовано призначив розпорядником майна ТОВ «ФАІН» арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича.
Крім того, варто зауважити, що здійснення професійної діяльності за однією адресою із юридичної особою, а також виконання повноважень арбітражного керуючого в інших справа про банкрутство, в яких беруть участь ті самі кредитори не свідчить про наявність конфлікту інтересів чи заінтересованість арбітражного керуючого в розумінні ст. 1, ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства.
У зв'язку з тим, що матеріали справи містять згоду арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича (свідоцтво №448 від 19.03.2013), та відсутні заперечення ініціюючого кредитора, відповідно до приписів ч.2 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд правомірно задовольнив заяву арбітражного керуючого Чичви Олега Сергійовича на участь у справі №904/3534/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаін".
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Отже, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суд обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
У даній справі судом апеляційної інстанції скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 у справі №904/3534/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2024 у справі №904/3534/24 - залишити без змін.
Судові витрати Дніпровської міської ради за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.02.2026.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков