21.01.2026 року м.Дніпро Справа № 908/785/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. доповідач,
судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
при секретарі судового засідання Солодовій І.М.
Представники сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Калина» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 03.06.2025, суддя Проскуряков К.В.) у справі № 908/785/25
за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м.Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Калина» (вул. Руставі, буд. 2, прим. № Х, м. Запоріжжя, 69093; код ЄДРПОУ 13623211)
про стягнення 436 219,85 грн,
В березні 2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Калина" про стягнення 436 219,85 грн.
З позовної заяви вбачається, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за індивідуальним договором №71200011 про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 за відпущену теплову енергію в період з 01.11.2021 по 30.04.2024 в сумі 436 219,85 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019, № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, №315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», позивач просить суд позов задовольнити.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.05.2025, позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Калина" (вул. Руставі, буд. 2, прим. № Х, м. Запоріжжя, 69093; код ЄДРПОУ 13623211) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № НОМЕР_1 , філія - АТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313) суму основного боргу в розмірі 436 219 (чотириста тридцять шість тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 85 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Калина" (вул. Руставі, буд. 2, прим. № Х, м. Запоріжжя, 69093; код ЄДРПОУ 13623211) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458; р/р № № НОМЕР_2 , Банк: ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) витрати по сплаті судового збору в сумі 5 234 (п'ять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 64 коп.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд виходив з того, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.04.2024 в сумі 436 219,85 грн., а отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду, засобами поштового зв'язку, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Калина», звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 30.05.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зупинити провадження у справі № 908/785/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/25019/24.
Скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішенні вказано, що копія ухвали суду від 31.03.2025 року про відкриття провадження у справі №908/785/25, яка була направлена судом на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою AT «Укрпошта» причина повернення: за закінченням терміну зберігання.
Однак, на переконання апелянта, наявність відмітки поштової установи "за закінченням терміну зберігання" не може вважатись належним доказом вручення судового рішення відповідно до положень ст. 242 ГПК України.
Скаржник посилається на ч. 6 ст. 242 ГПК України, п. 83 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), п. 99 Правил, п. 101 Правил та зазначає, що згідно з нормами ГПК України та Правил, у рекомендованих поштових відправленнях з позначкою ''Судова повістка" передбачено проставлення працівником поштового зв'язку виключно відміток про: 1) вручення поштового відправлення; 2) адресат відсутній за вказаною адресою; 3) адресат відмовився від отримання поштового відправлення.
Відповідач вважає, що суд зробив безпідставний висновок про повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи №908/785/25.
Скаржник зауважує, що на повідомленні про повернення вказана інша причина повернення, яка не давала суду можливість зробити висновок про відсутність адресата за вказаною адресою.
Апелянт наголошує, що в даному випадку в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.
В апеляційній скарзі відзначено, що внаслідок того, що відповідач належним чином не був повідомлений про розгляд справи №908/785/25, то він не зміг реалізувати своє право на подачу відзиву на позов, а також клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення іншої справи №320/25019/24.
Скаржник вказує, що з рішення суду вбачається, що їх приміщення обладнане розподільним приладом обліку. За показами розподільного приладу обліку вони не споживають теплову енергію позивача. У зв'язку з цим суми, які нараховані позивачем за період з 01.11.2021 по 30.04.2024 року в розмірі 436 219,85 гривень є безпідставними. Однак, не зважаючи на це позивач нараховує їм кошти за теплову енергію. Свою позицію позивач обґрунтовує положеннями Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (надалі Методика).
Так, скаржник зазначає, що Суд в оскаржуваному рішенні вказав: «Пунктом 1 Розділу VI Методики визначено, що для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 оС від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
У кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених принадами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загально'і/опалюваної площі/об'єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за формулою 32 Методики.
Тобто, у разі відсутності змін у показах розподільчого приладу обліку вбачається порушення споживачем вимог щодо мінімального споживання теплової енергії у розрахунковому періоді і такому споживачу у відповідності до вимог Методики здійснюються донарахування обсягу спожитої теплової енергії».
Апелянт повідомляє, що на цей час у провадженні Київського окружного адміністративного суду знаходиться справа №320/25019/24 за позовом ОСОБА1 до Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України про визнання протиправними та нечинними положень нормативно-правового акту. В ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року суд зобов'язав Міністерство розвитку громад, території та інфраструктури України, відповідно до статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, опублікувати оголошення про оскарження окремих положень, викладені в пунктах 1-3 розділу VI Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 із внесенням змін до цієї Методики наказом розвитку громад та територій від 28.12.2021 №358, у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивачів щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання.
Скаржник зауважує, що, таким чином, на цей час в суді розглядається спір про оскарження окремих положень, викладених в пунктах 1-3 розділу VI Методики.
Відповідач вказує, що у їх випадку позиція позивача як раз ґрунтується на положеннях пункту 1 розділу VI Методики.
Отже, як вважає апелянт, у випадку задоволення позову у справі №320/25019/24 у позивача не буде правових підстав для стягнення сум, які заявлені у цій справі.
В апеляційній скарзі зазначено, що заявити клопотання у суді першої інстанції відповідач не міг, а тому він змушений клопотати перед Центральним апеляційним господарським судом про зупинення провадження у справі №908/785/25 за позовом Концерну Міські теплові мережі до ТОВ «ТБ «Калина» про стягнення 436 219,85 гривень до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/25019/24.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/785/25. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/785/25.
10.07.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Калина» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.05.2025 у справі № 908/785/25 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
24.07.2025 від скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 9838.92 відповідно до квитанції від 24.07.2025 (відповідно до виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України скаржником сплачено 9664.95 грн).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Калина» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.05.2025 у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21.01.2026 о 10 год. 40 хв.
Відзиву на апеляційну скаргу Концерном “Міські теплові мережі» не надано. Згідно частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
20.01.2026 через систему «Електронний суд» представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Калина" подав до Центрального апеляційного господарського суду клопотання про відкладення судового засідання у справі №908/785/25.
У клопотанні зазначено, що відповідач має намір надати суду апеляційної інстанції докладні контррозрахунки сум, які безпідставно стягнені з відповідача. Для цього відповідачем з ПП “Гарантпроект» укладено договір на проведення обстеження мереж теплопостачання і здійснення за результатами обстеження відповідних розрахунків. На підтвердження цієї обставини додає копію договору від 15 січня 2026 року.
Апелянт просить Центральний апеляційний господарський суд відкласти судове засідання у справі №908/785/25 та надати відповідачу можливість представити суду контррозрахунки суми заборгованості виходячи зі змісту норм чинного законодавства та позиції, яка викладена у цьому клопотанні.
Щодо клопотання про відкладення судового засідання у справі №908/785/25, суд зазначає таке.
Приписами частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
При цьому, стаття 202 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
Крім того, відповідно до пункту 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Враховуючи доводи викладені скаржником у клопотанні про відкладення судового засідання у справі, апеляційний господарський суд виснує, що у даному випадку підстави для відкладення розгляду справи, визначені статтями 202, 216 та 270 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Враховуючи наведене, а також те, що повідомлення про дату, час та місце розгляду справи направлено відповідачу належним чином, відповідач мав можливість своєчасно підготувати та подати контррозрахунки суми заборгованості, суд апеляційної інстанції не визнає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню через відсутність поважних причин і достатніх підстав для відкладення.
Крім того, згідно з частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.
21.01.2026 секретарем судового засідання Солодовою І.М. було встановлено неможливість проведення відеоконференції з представником Позивача - Казубек Л.Ю. (самопредставництво) та представником Відповідача - адвокатом Кузнєцовим Д.О.
В призначений час представник Позивача не вийшов на зв'язок, а представник Відповідача не зміг приєднатися для участі в судовому засіданні в режимі відоеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу відеконфенцзв'язку ЄСІТС. За таких обставин неможливо провести судове засідання в режимі відеоконференції, про що складений відповідний акт.
У судовому засіданні 21.01.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між Позивачем та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, №315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Зокрема, в Законі та у вказаних Правилах надано визначення поняттю «Споживач», а саме споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).
Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 630 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Отже, станом на 01 листопада 2021 року Типовий індивідуальний договір №71200011 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Руставі, буд. 2 між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Калина» (далі - Відповідач) з 01 листопада 2021 року є укладеним.
Відповідно до п. 23 Договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку гарячої води щомісяця здійснюється споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою системи дистанційного зняття показань.
У разі коли зняття показань засобів вимірювальної техніки здійснює споживач, він щомісяця з 01 по 25 число передає показання вузлів розподільного обліку гарячої води виконавцю в один із таких способів:
- за номером телефону, зазначеним у розділі “Реквізити виконавця» цього договору;
- на адресу електронної пошти, зазначену в розділі “Реквізити виконавця» цього договору;
- через електронну систему обліку розрахунків споживачів, зазначену в розділі “Реквізити виконавця» цього договору;
- іншими засобами повідомлення, що зазначаються у розділі “Реквізити і підписи сторін» цього договору.
Виконавець періодично, не менше одного разу на рік проводить контрольне зняття показань засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку у присутності споживача або його представника. Результати контрольного зняття показань засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку є підставою для здійснення перерозподілу обсягу спожитої послуги та проведення перерахунку із споживачем.
Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
У пункті 33 договору визначено, що Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Пунктом 34 Договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Також, згідно пункту 36 Договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Пунктом 41 Договору зазначені обов'язки споживача, зокрема, оплачувати за надану послугу необхідно за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Таким чином, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
За період з 01.11.2021 по 30.04.2024 Відповідач не здійснив оплати за отримані послуги у зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість в сумі 436 219,85 грн., що стало підставою звернення позивача з цим позовом до суду.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Перш за все, судова колегія зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів та вимог щодо суті рішення, і відповідно, у силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції щодо суті спору не переглядається апеляційним судом.
Щодо доводів скаржника про те, що наявність відмітки поштової установи «за закінченням терміну зберігання» не може вважатись належним доказом вручення судового рішення відповідно до положень ст. 242 ГПК України та про те, що суд зробив безпідставний висновок про повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи № 908/785/25, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями статті 242 Господарського процесуального кодексу України.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. (частина 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).
В частині одинадцятій статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Калина» не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Місцевим господарським судом встановлено, що згідно з роздруківки з офіційного сайту «Опендатабот»: https://opendatabot.ua місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Калина» (код ЄДРПОУ 13623211) є вул. Руставі, буд. 2, м. Запоріжжя, 69093.
Вказаний сайт відображає саме публічну інформацію із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 31.03.2025 про відкриття провадження у справі №908/785/25 було направлено судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану адресу місцезнаходження відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали суду від 31.03.2025 про відкриття провадження у справі 908/785/25, яка була направлена судом на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою АТ «Укрпошта» причина повернення - за закінченням терміну зберігання.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).
Верховний Суд також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, тощо, то вважається, що адресат був повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Поряд з цим, відповідно до частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Апеляційним судом враховується, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов'язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, копія ухвали господарського суду від 31.03.2025 про відкриття провадження у справі №908/785/25 надсилалася у визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України порядку, а судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Також, в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що факт неотримання Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок “Калина» поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та яка повернулася до суду з причини: «за закінченням терміну зберігання», є наслідком не об'єктивних обставин, а спричинене суб'єктивним фактором, а отже наявні достатні правові підстави стверджувати, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.
Жодних порушень судом першої інстанції норм процесуального права колегією суддів не встановлено.
Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Калина» про зупинення провадження у справі №908/785/25 за позовом Концерну Міські теплові мережі до ТОВ «ТБ «Калина» про стягнення 436 219,85 гривень до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/25019/24, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний або ж має право зупинити провадження у справі.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
При цьому, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України).
Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.
За змістом вищевказаної статті причиною зупинення в даному випадку є об'єктивна неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду в кожному конкретному випадку слід з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Тобто, господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справах №924/645/18 та №910/23396/16, від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 20.12.2019 у справах №910/13234/18 та №910/759/19, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі №905/1728/14-908/4808/14, від 04.12.2020 у справі №917/514/19, від 25.03.2021 у справі №873/148/20 та від 12.05.2021 у справі №922/2838/20.
Так, у клопотанні про зупинення провадження у справі, викладеному в апеляційній скарзі, скаржник просить зупинити провадження у справі №908/785/25 за позовом Концерну Міські теплові мережі до ТОВ «ТБ «Калина» про стягнення 436 219,85 гривень до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/25019/24 за позовом ОСОБА1 до Міністерства розвитку громад, території та інфраструктури України про визнання протиправними та нечинними положень нормативно-правового акту.
Скаржник вказує, що в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року суд зобов'язав Міністерство розвитку громад, території та інфраструктури України, відповідно до статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, опублікувати оголошення про оскарження окремих положень, викладені в пунктах 1-3 розділу VI Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 із внесенням змін до цієї Методики наказом розвитку громад та територій від 28.12.2021 №358, у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
Апелянт зазначає, що, таким чином, на цей час в суді розглядається спір про оскарження окремих положень, викладених в пунктах 1-3 розділу VI Методики.
Клопотання про зупинення мотивовано тим, що позиція позивача ґрунтується на положеннях пункту 1 розділу VI Методики.
На думку апелянта, у випадку задоволення позову у справі №320/25019/24 у позивача не буде правових підстав для стягнення сум, які заявлені у цій справі.
Разом з тим, звертаючись до суду з даним клопотанням, відповідачем залишено поза увагою положення пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, апелянтом жодним чином не обґрунтовано, яким чином розгляд Київським окружним адміністративним судом справи №320/25019/24 унеможливлює розгляд даної справи №908/785/25 та не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені апеляційним господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав позову.
Судова колегія зазначає, що вирішення питання про чинність/нечинність нормативного-правового акта не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов'язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 Господарського процесуального кодексу України.
Більш того, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акта в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (п.8.22. постанови Верховного Суду від 01.03.2024 у справі №910/17615/20).
У постанові від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для зупинення даної справи до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/25019/24.
Більш того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 320/25019/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України, третя особа: Державна регуляторна служба України, про визнання протиправними та нечинними положень нормативно-правового акту залишено без розгляду.
За вказаних обставин, оскільки подане скаржником клопотання не містить переконливих мотивів щодо необхідності та доцільності зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні даного клопотання.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.05.2025 у справі № 908/785/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Калина» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Калина» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.05.2025 у справі № 908/785/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.05.2025 у справі № 908/785/25 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена 10.02.2026.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін