04.02.2026 року м. Дніпро Справа № 904/2097/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудь І.А.) від 18.09.2025р. у справі № 904/2097/25
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана", м. Дніпро;
відповідача-2: виконавчого комітету Зеленодольської міської ради, м. Зеленодольськ, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.
третя особа-1 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальність "Фірма Грінвей", м. Дніпро;
третя особа-2 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області м. Дніпро;
третя особа-3 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про скасування рішення державного реєстратора, -
Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:
- скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Зеленодольської міської ради Водяник Ольги Олександрівни від 22.12.2023 № 70857026 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Світлана" (код ЄДРПОУ 20206637) (РНОНМ 2852908612101, номер запису про речове право 53076252);
- припинити право постійного користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Світлана" (код ЄДРПОУ 20206637) земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 (РНОНМ 2852908612101, номер запису про речове право 53076252).
25.07.2025 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.
У клопотанні про призначення експертизи відповідач -1 просив суд:
- призначити у справі № 904/2097/25 судову земельно-технічну експертизу земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
На розгляд експерта відповідачем-1 запропоновано поставити такі питання:
- Який фактичний порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 (РНОНМ 2852908612101, номер запису про речове право 53076252)?
- Чи відповідає конфігурація земельної ділянки відповідно до відомостей ДЗК конфігурації земельної ділянки, яка зазначена у державному акті на право постійного користування земельною ділянкою?
- Чи використовується земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 (РНОНМ 2852908612101, номер запису про речове право 53076252) для роздрібної торгівлі та комерційних послуг?
- Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок технічній документації?
Витрати, пов'язані з проведенням експертизи просить покласти на відповідача-1.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач-1 вказує на те, що не вбачається можливості встановити обставини щодо дотримання законодавства та технічних норм щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003, у зв'язку з чим необхідні спеціальні знання в даній сфері, а тому зважаючи, що жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань, відповідач-1 вважає за необхідне призначити у справі судову земельно-технічну експертизу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2025р. у справі № 904/2097/25:
- клопотання відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана" про призначення судової земельно-технічної експертизи задоволено;
- призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, оф. 801);
- поставлено наступні питання на вирішення судової експертизи:
- який фактичний порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 (РНОНМ 2852908612101, номер запису про речове право 53076252)?
- Чи відповідає конфігурація земельної ділянки відповідно до відомостей ДЗК конфігурації земельної ділянки, яка зазначена у державному акті на право постійного користування земельною ділянкою?
- Чи використовується земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 (РНОНМ 2852908612101, номер запису про речове право 53076252) для роздрібної торгівлі та комерційних послуг?
- Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок технічній документації?
- на час проведення експертизи провадження у справі № 904/2097/25 зупинено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Дніпровська міська рада, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2025 у справі № 904/2097/25, відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана" про призначення судової земельно-технічної експертизи, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі зазначено про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації права постійного користування за ТОВ "Світлана".
В даному спорі необхідно встановити наявність/відсутність правових підстав для постійного користування спірною земельною ділянкою, а також з'ясувати факт існування правовстановлюючих документів, які б таке право надавали та законність проведення державної реєстрації права постійного користування за відповідачем спірною земельною ділянкою.
Відповіді на питання поставленні на вирішення експерту щодо конфігурації земельної ділянки, її фактичного використання, тощо, жодним чином не відносяться до предмету доказування у цій справі, оскільки встановлення фактичних характеристик земельної ділянки не може підтвердити чи спростувати правові підстави виникнення права користування.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.02.2026р. о 15:30 год.
Відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу у якому проти задоволення скарги заперечував та зазначив, що саме шляхом проведення земельно-технічної експертизи земельної ділянки можна визначити порядок користування земельною ділянкою, відповідність конфігурації земельної ділянки, зокрема, відповідно до конфігурації, яка зазначена у державному акті на право постійного користування земельною ділянкою, а також фактичне цільове використання земельної ділянки з урахуванням державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.
Наявні суперечності в документації, а також в питанні фактичного користування земельною ділянкою є достатньою підставою для призначення експертизи та можуть вплинути на прийняття обґрунтованого рішення у даній справі.
Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, у судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов'язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності відповідача-2 та третіх осіб.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухувавши пояснення представників позивача та відповідача-1, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Предметом позову є вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:054:0003 за відповідачем та припинення такого права постійного користування відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Дніпровської міської ради.
Зі вказаної інформації також вбачається, що реєстратор зареєстрував право постійного користування на зазначену земельну ділянку (за адресою м. Дніпро, вул. Байкальська, в районі буд. 6) для будівництва і обслуговування будівель торгівлі за ТОВ "Світлана" на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 27.08.1998 ДПД 63, який видано на підставі рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 16.07.1998 № 1303.
Поряд з цим, управління архівної справи Дніпровської міської ради повідомило, що в архіві наявне рішення від 16.07.1998 № 1303, але прийнято воно виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та має назву "Про надання земельних ділянок по вул. Калиновій, 87 у постійне та тимчасове користування відкритому акціонерному товариству "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", код 23935584, по фактичному розміщенню виробничої бази", відтак спірної земельної ділянки рішення не стосується.
Отже, за доводами позивача у відповідача-1 відсутні права на спірну земельну ділянку.
Відповідач-1 з такими доводами не погоджується, посилається, що тривалий час користується спірною земельною ділянкою. Наразі наявні суперечності в документації, а також в питанні фактичного користування земельною ділянкою, що є необхідною умовою для призначення експертизи. Шляхом проведення земельно-технічної експертизи земельної ділянки можна визначити порядок користування земельною ділянкою, відповідність конфігурації земельної ділянки, зокрема, відповідно до конфігурації, яка зазначена у державному акті на право постійного користування земельною ділянкою, а також фактичне цільове використання земельної ділянки з урахуванням державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.
Розглянувши відповідне клопотання відповідача-1 про призначення земельно-технічної експертизи, судом першої інстанції винесено оскаржувану ухвалу про призначення у справі експертизи та зупинення провадження.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (ч. 1 ст. 100 ГПК України).
Згідно з п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи; з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
З урахуванням викладеного, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Слід зазначити, що суд першої інстанції не провів ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності призначення експертизи, в результаті дійшов передчасного висновку, що висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд обмежився лише посиланням на необхідність призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, однак жодним чином не обґрунтував доцільності проведення експертизи.
Позивачем до матеріалів справи долучено докази на підтвердження підстав позову, які в силу вимог ст. 86 ГПК України мають бути оцінені судом, а результат такої оцінки має бути викладений у мотивувальній частині рішення суду (ст. 238 ГПК України), як і наданим відповідачами, на спростування доводів позивача, доказам.
Колегія суддів також зауважує, що якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Водночас, судом першої інстанції не досліджувалося питання наявності в матеріалах справи будь-яких взаємно суперечливих доказів, що спонукало б суд призначити експертизу. А також не обґрунтовано, як винесені на розгляд експерта питання усунуть такі суперечності.
В даному спорі необхідно встановити наявність або відсутність правових підстав для постійного користування спірною земельною ділянкою відповідачем, а також з'ясувати факт існування правовстановлюючих документів, які б таке право надавали та законність проведення державної реєстрації права постійного користування за відповідачем спірною земельною ділянкою.
Натомість, призначена судом експертиза не може надати відповіді на ці питання та жодним чином не стосується предмету спору. Відповіді на питання поставленні на вирішення експерту щодо конфігурації земельної ділянки, її фактичного використання, тощо, жодним чином не відносяться до предмету доказування у цій справі та не будуть сприяти прийняттю обґрунтованого та правильного рішення у цій справі.
Визначені в ухвалі питання не впливають на законність державної реєстрації речового права, яка є предметом спору, оскільки встановлення фактичних характеристик земельної ділянки не може підтвердити чи спростувати правові підстави виникнення права користування.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що у даній справі значення мають правові підстави виникнення права постійного користування та правомірність дій державного реєстратора. Це питання виключно правового характеру, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Отже, підстави для призначення судової експертизи у даному випадку були відсутні.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Дане право кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alime№taria Sa№ders S.A. v. Spai№).
Європейський суд з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У пункті 74 рішення ЕСПЛ від 01.06.2006 у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) Суд нагадав, що "розумний строк" провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника (див. серед інших "Фридлендер проти Франції" [GC], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VI).
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, №o. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012), "Зяя проти Польщі" (заява № 45751/10)).
Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
Аналіз статті 228 ГПК України засвідчує, що зупинення провадження у справі може бути зумовлене об'єктивною необхідністю дотримання процесуальних строків розгляду справи та у випадках призначення судом експертизи також неможливістю проводити відповідні процесуальні дії, оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, а тому такий захід є цілком виправданим.
Втім, необхідно враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, в частині розумного строку розгляду справи.
Тривале безпідставне зупинення провадження у справі за відсутності підстав для призначення експертизи суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, та перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Виходячи з предмету та підстав заявленого позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не наведено мотивів щодо дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, та які не можуть бути самостійно з'ясовані судом на підставі наявних матеріалів справи, а також не обґрунтовано підстав, з яких суд першої інстанції вважав, що підтвердити чи спростувати обставини, на які посилаються сторони, можливо лише шляхом залучення особи, яка володіє спеціальними знаннями у певній галузі.
За приписами ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувана ухвала таким вимогам не відповідає, оскільки суд достатньо формально підійшов до призначення експертизи у справі, обмежившись загальними доводами відповідача-1 та посиланням на приписи ст. 99 ГПК України, без зазначення обґрунтованих мотивів, з огляду на предмет та підстави позову, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення судової земельно-технічної експертизи у даній справі та доцільність такого призначення та, відповідно, зупинення провадження на час її проведення.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що оцінка змісту наявних у справі документів, як і їх оцінка як доказів в підтвердження або спростовування певних обставин, здійснюється судом першої інстанції на стадії розгляду справи по суті, і при здійсненні даного апеляційного провадження судом апеляційної інстанції не здійснювалась оцінка саме змісту поданих доказів на предмет наявності або відсутності правових підстав для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог, а межі апеляційного провадження стосувались саме оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо процесуальних підстав призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі.
Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Ухвалення судом першої інстанції рішення про призначення експертизи та зупинення провадження у цій справі за визначених в оскаржуваній ухвалі підстав, є порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення необґрунтованого судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі та яке, відповідно до статті 280 ГПК України, належить скасувати.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню, а матеріали справи направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснено, виходячи зі змісту норм статті 129 ГПК України, за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2025р. у справі № 904/2097/25 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2025р. у справі № 904/2097/25 - скасувати.
Справу № 904/2097/25 направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 09.02.2026 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов