10 лютого 2026 року м. Харків Справа № 922/4497/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
без участі представників сторін,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рагард" (вх.№68Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 (повна ухвала складена та підписана 30.12.2025, суддя Лавренюк Т.А.) у справі №922/4497/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рагард", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центроград", м. Харків,
про стягнення 136 694 170, 00грн
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму боргу за договором позики №2-ФП від 16.01.2019 у розмірі 101 330 000, 00грн, пеню у відповідності до пункту 4.2 договору позики № 2-ФП від 16.01.2019 та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" у розмірі 31 412 300, 00грн, 3% річних за час прострочення виконання договірного зобов'язання у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України у розмірі 3 309 900, 00грн та суму втрат внаслідок інфляції, що підлягає оплаті у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 911 970, 00грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рагард" та додані до неї документи з підстави неусунення недоліків позовної заяви.
Позивач, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/4497/25 та передати справу до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду та відкриття провадження у справі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги виправлені недоліки позовної заяви, додаткові пояснення щодо права відстрочення сплати судового збору, наявну судову практику з даного питання та повернув позовну заяву, обмеживши таким чином позивача у праві звернення до суду з метою відновлення свого порушеного права (повернення заборгованості).
Апелянт вважає, що арешт рахунків, скрутне фінансове становище, відсутність коштів на рахунках для сплати судового збору у розмірі 847 840, 00грн, наявність невиконаних грошових зобов'язань контрагентів перед позивачем, фінансові показники позивача та наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують скрутний фінансовий стан апелянта, є виключними обставинами, які надають можливість відстрочити сплату судового збору.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026, для розгляду справи №922/4497/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Статтею 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рагард" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/4497/25. Встановлено учасникам справи строк до 29.01.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Постановлено розпочати розгляд справи з 29.01.2026 без повідомлення учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надійшло, заяв і клопотань від учасників справи також не надходило.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, розглянувши матеріали позовної заяви, суд встановив, що позовну заяву подано без додержання процесуальних вимог статті 164 Господарського процесуального кодексу України..
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 847 840,00 грн (з урахуванням частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
У наданому разом з позовною заявою клопотанні Товариство з обмеженою відповідальністю "РАГАРД" просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РАГАРД" про відстрочення сплати судового збору з тієї підстави, що позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "РАГАРД" не підпадає під встановлені пунктом 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" випадки.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "РАГАРД" залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (847 840, 00грн). Роз'яснено, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
29.12.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній посилається на те, що судом не враховано позицію заявника щодо наявності правових підстав для задоволення його клопотання про відстрочення оплати судового збору.
Позивач просить суд прийняти заяву про усунення недоліків у справі № 922/4497/25, задовольнити подане ним раніше клопотання про відстрочення оплати судового збору з урахуванням наданих доказів та відкрити провадження у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (у редакції, станом на дату подання позовної заяви), розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2025 складає 3 028, 00грн.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем зазначено ціну позову в розмірі 136 694 170, 00грн, отже, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивач має сплатити судовий збір у розмірі 847 840, 00грн (з урахуванням частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Однак, до позовної заяви позивачем не додані докази сплати судового збору.
Натомість, позивач звернувся з клопотанням, в якому просить вирішити питання щодо відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ухвалення рішення у справі.
Заявник посилається на арешт рахунків на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30.10.2024 у справі №757/49663/24-к; заявник вказує, що розмір судового збору, що підлягає оплаті, перевищує 5% розміру залишкових коштів на рахунках позивача.
Позивач зазначає про скрутне фінансове становище, наявність невиконаних грошових зобов'язань контрагентів перед позивачем.
Як вказує позивач, його фінансові показники за 2020 рік - перше півріччя 2025 року підтверджують відсутність доходів.
Судова колегія зазначає, що за приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; 4) якщо заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Тобто, підстави для вчинення господарським судом дій щодо відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати визначені в статті 8 Закону України "Про судовий збір", яка надає суду право з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати лише за наявності викладених у вказаній статті умов.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
Однак, предметом спору у даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд також може відстрочити / розстрочити судовий збір у разі, якщо заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника (пункт 4 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір"), що не стосується спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам судового процесу перед іншими призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 у справі №28249/95 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідну правову позицію викладено, зокрема в ухвалах Верховного Суду, від 23.06.2022 у cправі №904/7054/20, від 27.06.2022 у cправі №921/730/19, від 01.07.2022 у справі №904/5725/21, від 14.07.2022 у справі № 906/237/19.
Отже, наведені позивачем обставини в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору не можуть бути визнані підставою для такого відстрочення, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Щодо доводів апелянта, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату, судова колегія зазначає, що вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення сплати судових витрат, суд враховує майновий стан сторони. Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2025 року у справі № 440/2803/25.
У спірних правовідносинах позивачем надані докази в обґрунтування складного фінансового стану, однак, ведення господарської діяльності здійснюється суб'єктами господарювання на власний ризик, і не може надавати переваги у виконанні вимог процесуального законодавства.
Як зазначено вище, 29.12.2025 на адресу місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній не наводить інших підстав для відстрочення сплати судового збору, не надає суду інших доказів в обґрунтування свої вимог, а лише посилається на те, що судом не враховано позицію заявника щодо наявності правових підстав для задоволення його клопотання про відстрочення оплати судового збору.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що заява про усунення недоліків містить позицію заявника про незгоду з судовим рішенням про відмову в задоволенні клопотання про відстрочення оплати судового збору, але не містить доказів усунення недоліків позовної заяви, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування ухвали суду, постановленої з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рагард" слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/4497/25 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 255-256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рагард" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/4497/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко