09 лютого 2026 року м. Харків Справа № 913/218/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області (вх.№2457Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 31.10.2025
у справі №913/218/25 (суддя Косенко Т.В., повне рішення складено 31.10.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ,
до Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області , м. Кремінна, Сіверськодонецький район, Луганська область,
про стягнення 16.335,97 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 08.11.2021 №11-1075/21-БО-Т за поставлений у лютому 2022 року природний газ в сумі 9.380,81 грн, пені за період 16.02.2022 по 15.10.2022 у сумі 1.991,88 грн, 3% річних за період з 16.02.2022 по 28.07.2025 у сумі 926,00 грн, інфляційних втрат за період з травня 2022 року по червень 2025 року в сумі 4.037,28 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу від 08.11.2021 №11-1075/21-БО-Т щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, на яку нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.10.2025 позов ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області задоволено повністю. Стягнуто з Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, пр.Дружби, 13, м.Кремінна, Сіверськодонецький район, Луганська область, 92900, ідентифікаційний код 44789075, на користь ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676, основний борг у сумі 9.380,81 грн, пеню в сумі 1.991,88 грн, 3% річних у сумі 926,00 грн, інфляційні втрати в сумі 4.037,28 грн, судовий збір у сумі 2.422,40 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Кремінська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 31.10.2025 у справі № 913/218/25 про стягнення боргу у розмірі 16.335,97 грн, з яких основний борг в розмірі 9.380,81 грн, пеня в сумі 1.991,88 грн, 3% річних в розмірі 926,00 грн та інфляційні втрати в сумі 4.037,28 грн та прийняти рішення, яким повністю відмовити ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у стягненні неузгодженої заборгованості по договору №11-1075/21-БО-Т від 08.11.2021 з Кремінської міської військова адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, судові витрати просить покласти на позивача.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що Кремінська міська військова адміністрація не є стороною договору постачання природного газу та не є правонаступником Кремінської міської ради чи її виконавчого комітету, а тому не може нести відповідальність за спірними зобов'язаннями. Також апелянт вказує на наявність обставин воєнного стану, бойових дій та тимчасової окупації території громади, які, на його думку, унеможливлювали належне виконання договірних зобов'язань і контроль за споживанням газу. Крім того, у скарзі наголошується на відсутності підписаного акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року та доказів його направлення споживачу, у зв'язку з чим, на переконання апелянта, строк виконання грошового зобов'язання не настав, а підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є відсутніми. Окремо скаржник зазначає, що спірні вимоги є повторними з огляду на наявність попередньої судової справи з аналогічним предметом спору.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 апеляційну скаргу Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області залишено без руху, в зв'язку з несплатою судового збору у відповідному розмірі. Витребувано матеріали справи №913/218/25 з Господарського суду Луганської області.
03.12.2025 до Східного апеляційного господарського суду на запит надійшли матеріали справи №913/218/25.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк по 29.12.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи в строк по 29.12.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України. Розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку письмового провадження без виклику представників сторін.
Позивач не скористався наданим ст. 263 ГПК України процесуальним правом, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи на юридичні адреси, що містяться в матеріалах справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.
08.11.2021 між ТОВ ГК “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник за договором, позивач по справі) та Кремінською міською радою (споживач за договором, відповідач по справі), укладений договір постачання природного газу №11-1075/21-БО-Т, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Іншими умова Договору Сторони визначили наступне:
- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 Договору);
- за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України) (п.1.3 Договору);
- споживач підтвердив та гарантував, що на момент підписання цього договору у нього був в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач (п.1.4 Договору);
- постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природною газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 3,4 тис. куб. м., у т.ч. по місяцях :
у листопаді 2021 року передбачено постачання в обсязі 0,4 тис. куб. м, у грудні 2021 року - 0,45 тис. куб. м, у січні 2022 року - 0,5 тис. куб. м, у лютому 2022 року - 0,5 тис. куб. м, у березні 2022 року - 0,35 тис. куб. м, у квітні 2022 року - 0,2 тис. куб. м, у жовтні 2022 року - 0,2 тис. куб. м, у листопаді 2022 року - 0,35 тис. куб. м, у грудні 2022 року - 0,45 тис. куб. м. На інші місяці постачання обсяг не визначався. Загальний погоджений обсяг постачання за договором становить 3,4 тис. куб. м природного газу (п.2.1. Договору);
- підписанням цього договору споживач дав згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п.2.3 Договору).
- постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п.3.1 Договору);
- постачання газу здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС (п.3.2 Договору);
- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 Договору);
- споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп.3.5.1 п.3.5 Договору);
- на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (пп.3.5.2 п.3.5 Договору);
- споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 п.3.5 Договору);
- сторони передбачили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до пп.3.5.1 п.3.5 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (пп.3.5.4 п.3.5 Договору);
- ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1 000 куб. м газу без ПДВ 13.658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1 000 куб. м. Всього ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу за цим договором становить 16.554,00 грн (п.4.1 Договору);
- загальна вартість цього договору на дату укладання становила разом з ПДВ 56.283,60 грн (п.4.3 Договору).
- оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов пп.3.5.4 п.3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п.5.1 Договору);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору (п.5.3 Договору);
- споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.5.1 цього договору;
- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.7.1 Договору);
- у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2 Договору);
- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх (п.10.1 Договору);
- сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.10.3 Договору);
- настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.10.4 Договору);
- даний договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства (13.1 Договору);
На виконання умов укладеного договору постачальник у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року здійснив поставку природного газу, який був прийнятий споживачем, на загальну погоджену сторонами суму. Водночас відповідачем проведено оплату вартості природного газу, поставленого у грудні 2021 року та січні 2022 року, тоді як розрахунок за газ, спожитий у лютому 2022 року, здійснений не був.
Невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого у зазначений період природного газу зумовило звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості та нарахованих у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання фінансових санкцій.
Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, мотивував своє рішення тим, що між сторонами був укладений договір постачання природного газу, за яким позивач здійснив поставку природного газу у лютому 2022 року, а відповідач не виконав обов'язок щодо його своєчасної оплати, внаслідок чого утворилась заборгованість. Суд зазначив, що за відсутності підписаного обома сторонами акту приймання-передачі за спірний період обсяг спожитого газу визначається відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС згідно з умовами договору. Також суд дійшов висновку, що Кремінська міська військова адміністрація є належним відповідачем, оскільки під час дії воєнного стану здійснює повноваження відповідної міської ради. Доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин суд відхилив у зв'язку з ненаданням сертифіката Торгово-промислової палати та відсутністю доказів належного повідомлення позивача про такі обставини, у зв'язку з чим суд визнав наявними підстави для стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Предметом даного спору є матеріально-правова вимога постачальника природного газу про стягнення зі споживача заборгованості за договором постачання природного газу, а також нарахованих у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання фінансових санкцій. Спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу та стосується правомірності заявлених до стягнення вимог.
У межах апеляційного провадження підлягають перевірці правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, зокрема щодо визначення належного відповідача у спірних правовідносинах, підтвердження обсягу поставки природного газу, настання строку виконання грошового зобов'язання, правових наслідків відсутності підписаного акту приймання-передачі, а також доводів про наявність обставин непереборної сили та їх вплив на відповідальність сторони за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу або сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, з аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що цивільне зобов'язання, яке виникло з укладеного договору, є обов'язковим для сторін та підлягає належному виконанню боржником у спосіб, у строки та на умовах, визначених договором і законом.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.
Згідно з частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
З наведених положень цивільного законодавства вбачається, що сторони вправі укласти договір постачання природного газу як різновид договору постачання енергетичних ресурсів, визначити його істотні умови та форму, а укладений у належній формі договір породжує для сторін взаємні права та обов'язки щодо передачі ресурсу та його оплати.
Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, а споживач зобов'язується оплачувати прийняті ресурси та дотримуватися встановленого режиму їх використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію відповідного обладнання.
Як видно з матеріалів справи, умовами підпунктів 3.5.1 та 3.5.2 пункту 3.5 Договору сторони визначили взаємопов'язаний порядок документального оформлення передачі природного газу за розрахунковий період.
Зокрема, на відповідача як споживача покладено обов'язок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надати постачальнику належним чином завірену копію акту надання послуг з розподілу/транспортування газу, складеного між оператором(ами) газорозподільної системи та/або оператором газотранспортної системи і споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку.
В свою чергу, після отримання зазначених даних на постачальника покладено обов'язок підготувати та надати споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за відповідний розрахунковий період.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач не виконав передбачений підпунктом 3.5.1 пункту 3.5 Договору обов'язок щодо надання акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за лютий 2022 року. За відсутності таких даних постачальник був позбавлений можливості своєчасно скласти та надати споживачу акт приймання-передачі за відповідний розрахунковий період.
Саме внаслідок невиконання відповідачем зазначеного договірного обов'язку між сторонами відсутній належним чином оформлений та підписаний обома сторонами акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року. При цьому акт приймання-передачі природного газу за січень 2022 року підписаний обома сторонами, тоді як акт за лютий 2022 року підписаний лише постачальником.
Наданий відповідачем акт приймання-передачі від 17.02.2022 на суму 3.774,31 грн не містить зазначення розрахункового періоду та складений у середині місяця, що не відповідає погодженому сторонами порядку оформлення актів за повний розрахунковий місяць. З огляду на це вказаний документ не може вважатися належним підтвердженням обсягу передачі природного газу за лютий 2022 року.
За таких обставин відсутність підписаного сторонами акту приймання-передачі зумовлює застосування погодженого сторонами механізму визначення обсягу та вартості поставленого газу, зокрема, відповідно до пункту 5.1 Договору у разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу визначається згідно з підпунктом 3.5.4 пункту 3.5 Договору, яким передбачено, що обсяг спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних інформаційної платформи оператора газотранспортної системи, а вартість поставки розраховується на підставі погоджених сторонами цін.
Отже, у спірних правовідносинах порядок визначення обсягу та вартості поставленого газу прямо врегульований договором на випадок відсутності оформленого акту приймання-передачі.
Спірні правовідносини щодо встановлення (узгодження) обсягу спожитого природного газу регулюються не лише умовами укладеного між сторонами договору, а й спеціальним законодавством у сфері функціонування ринку природного газу, яке визначає порядок формування, обліку та використання даних про фактичне споживання природного газу. Таке регулювання здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС).
Кодексом ГТС передбачено, що інформаційна платформа є електронною платформою у вигляді вебдодатку в мережі Інтернет, функціонування та адміністрування якої забезпечується оператором газотранспортної системи та яка використовується учасниками ринку для обліку й обміну даними, необхідними для надання послуг транспортування природного газу. (п.5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС).
Адміністрування інформаційної платформи покладено на оператора газотранспортної системи, який забезпечує її функціонування та використання учасниками ринку природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС. (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Для проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання природного газу, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи зобов'язаний у встановлений Кодексом строк передати оператору газотранспортної системи інформацію про фактичні місячні обсяги споживання природного газу окремо по кожному споживачу, яка надалі відображається в інформаційній платформі та використовується учасниками ринку для розрахунків. (п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС).
З урахуванням наведеного дані про фактичний обсяг споживання природного газу формуються у порядку, визначеному спеціальним регулюванням, та є доступними учасникам ринку, у тому числі споживачу, який має можливість ознайомлюватися з інформацією про віднесені до нього обсяги споживання.
Матеріалами справи встановлено, що сторонами у договорі погоджено порядок визначення обсягу спожитого природного газу у випадку відсутності належним чином оформленого акта приймання-передачі. Зокрема, відповідно до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 Договору, у разі неповернення споживачем підписаного акта або наявності розбіжностей між даними споживача і даними остаточної алокації, обсяг спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних інформаційної платформи оператора газотранспортної системи, а вартість поставки визначається згідно з умовами договору.
Відповідно до інформації ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 28.11.2024 № ТОВВИХ-24-18323 наданої на адвокатський запит позивача від 22.11.2024 №125/3/2-1731 встановлено, що споживач природного газу з ЕІС-кодом 56XS0000LL10B008 був закріплений за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»» у період з 11.11.2021 по 01.03.2022, а обсяги, внесені до алокації постачальника, становили:
- з 11.11.2021 по 30.11.2021 - 0,00 м.кв;
- з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 678,00 м.кв;
- з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 760,48 м.кв;
- з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 566,68 м.кв;
- з 01.03.2022 по 01.03.2022 - 0,00 м.кв.
Наведені дані підтверджують фактичні обсяги природного газу, віднесені до відповідача у спірний період, та підлягають врахуванню при визначенні вартості поставленого ресурсу відповідно до погоджених сторонами умов договору.
З огляду на погоджений сторонами договірний механізм та спеціальне нормативне регулювання, дані інформаційної платформи оператора газотранспортної системи є належною підставою для визначення обсягу та вартості природного газу, спожитого відповідачем у спірний період. Отже, матеріалами справи підтверджено факт споживання відповідачем природного газу на загальну суму 33.193,40 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.
З урахуванням погоджених сторонами умов пункту 5.1 договору, остаточний розрахунок за природний газ, поставлений відповідачеві у лютому 2022 року, мав бути здійснений не пізніше 15.04.2022.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач оплатив природний газ, поставлений у грудні 2021 року та січні 2022 року, у повному обсязі, тоді як вартість природного газу, поставленого у лютому 2022 року, у встановлений договором строк оплачена не була.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача за поставлений у лютому 2022 року природний газ у розмірі 9.380,81 грн.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановленого факту прострочення виконання грошового зобов'язання та правильності визначення розміру основного боргу.
Окрім вимог про стягнення основної заборгованості, позивач заявив вимоги про застосування до відповідача передбачених договором та законом наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання - стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання. За змістом частини першої статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, тоді як належне виконання припиняє зобов'язання (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Судом першої інстанції встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу, що апеляційною інстанцією підтверджується з огляду на досліджені матеріали справи.
Умовами пункту 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем строків розрахунку він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Така договірна відповідальність узгоджується з положеннями статей 546 та 549 Цивільного кодексу України, якими передбачено можливість забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, зокрема пенею.
Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені за період з 16.02.2022 по 15.10.2022, суд першої інстанції дійшов висновку про його арифметичну правильність та відповідність умовам договору. Колегія суддів погоджується з цим висновком, оскільки розрахунок здійснений на підставі даних матеріалів справи та не спростований належними доказами. Відтак підлягає стягненню пеня у сумі 1.991,88 грн.
Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредиторові суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.
Суд першої інстанції перевірив подані позивачем розрахунки та обґрунтовано встановив їх арифметичну правильність. Підстав не погодитися з такими висновками колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим підлягають стягненню 3% річних за період з 16.02.2022 по 28.07.2025 у сумі 926,00 грн та інфляційні втрати за період з травня 2022 року по червень 2025 року у сумі 4.037,28 грн.
Далі колегія суддів переходить до оцінки доводів апеляційної скарги.
Апелянт посилається на відсутність підписаного сторонами акта приймання-передачі як на підставу для заперечення факту поставки природного газу та виникнення обов'язку з його оплати. Разом з тим, як уже зазначено вище, судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що умовами договору сторони погодили порядок визначення обсягу спожитого природного газу у випадку відсутності належним чином оформленого акта приймання-передачі, зокрема шляхом використання даних інформаційної платформи оператора газотранспортної системи. Ці обставини були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою погоджується колегія суддів.
Матеріалами справи підтверджено обсяг природного газу, віднесений до відповідача у спірний період, що стало підставою для визначення вартості поставки. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин та не містять доказів, які б свідчили про інший обсяг споживання або відсутність поставки.
За таких обставин посилання апелянта на відсутність підписаного акта приймання-передачі саме по собі не спростовує наявності зобов'язання з оплати поставленого природного газу та не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.
Щодо доводу про бюджетне фінансування відповідача на яке останній посилається як на обставину, що унеможливила своєчасне виконання грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає, що внутрішні бюджетні процедури або порядок фінансування діяльності відповідача не змінюють правову природу укладеного договору та не звільняють сторону від обов'язку належного і своєчасного виконання грошового зобов'язання.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення оплати. Відтак наведені доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності заборгованості та застосування передбачених договором і законом наслідків її прострочення.
Стосовно доводу апелянта, що Кремінська міська військова адміністрація не є правонаступником Кремінської міської ради та її виконавчих органів, а тому не може нести відповідальності за зобов'язаннями, які виникли за договором, укладеним із міською радою/виконавчим комітетом, колегія суддів зазначає таке.
Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливе задоволення позовних вимог; встановлення належності відповідача є обов'язком суду.
Матеріалами справи встановлено, що Указом Президента України від 31.03.2022 №192/2022 утворено Кремінську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області; 07.04.2022 до Єдиного державного реєстру внесено запис про її державну реєстрацію як юридичної особи (ідентифікаційний код 44789075).
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення військової адміністрації населеного пункту Верховна Рада України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації, крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету та міського голови.
Як встановлено судом першої інстанції, Верховною Радою України 01.07.2022 прийнято постанову №2333-IX, пунктом 1 якої визначено, що начальник Кремінської міської військової адміністрації, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчого комітету та міського голови; постанова набрала чинності 05.07.2022.
Отже, на час подання позовної заяви (27.08.2025) та на момент ухвалення оскаржуваного рішення повноваження Кремінської міської ради у період дії воєнного стану здійснювалися Кремінською міською військовою адміністрацією, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції при вирішенні питання про належність відповідача.
Подібний підхід щодо здійснення військовою адміністрацією повноважень органу місцевого самоврядування відображено також у постанові Верховного Суду від 08.10.2024 у справі №911/1244/23, на яку послався суд першої інстанції.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про неналежність відповідача не спростовують висновку суду першої інстанції, а обраний позивачем відповідач - Кремінська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області - є належним у даній справі.
Також, апелянт обґрунтовує свою позицію посиланням на постанову суду у справі №913/36/25, вважаючи, що наведені у ній висновки виключають можливість покладення обов'язку за спірним договором на відповідача у даній справі.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів процесуального законодавства преюдиційне значення мають лише ті обставини, які встановлені судовим рішенням у справі за участю тих самих сторін та щодо тотожних правовідносин. З матеріалів цієї справи вбачається, що суб'єктний склад та предмет спору у справі №913/36/25 відрізняються від спірних правовідносин у даному провадженні, а тому підстав для застосування преюдиційності не вбачається.
Разом з тим колегія суддів враховує, що у справі №913/36/25, яка виникла з того самого договору постачання природного газу, судом було надано правову оцінку питанню належності відповідача у правовідносинах, пов'язаних із здійсненням повноважень органу місцевого самоврядування в умовах воєнного стану. У зазначеній справі встановлено, що після утворення військової адміністрації саме вона здійснює повноваження відповідної ради та є належним суб'єктом участі у спірних правовідносинах.
Хоча суб'єктний склад сторін у зазначеній справі формально відрізняється, правова оцінка стосується того самого договірного зобов'язання та має значення для вирішення спору у цій справі.
Таким чином, довід апелянта про неналежність відповідача суперечить висновкам, уже сформульованим судом у спорі, що виник з того ж договору, та не спростовує правильності висновків суду першої інстанції щодо участі військової адміністрації як належного відповідача.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність форс-мажорних обставин, підтверджених листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, як на підставу звільнення від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання, колегія суддів виходить з такого.
Пунктом 10.1 укладеного між сторонами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань у разі настання форс-мажорних обставин, які виникли після укладення договору та які сторони не могли передбачити.
Водночас відповідно до пункту 10.3 Договору сторона, яка посилається на форс-мажор, зобов'язана негайно повідомити іншу сторону про настання таких обставин та протягом 14 днів надати підтвердні документи. Пунктом 10.4 Договору визначено, що підтвердження форс-мажорних обставин здійснюється у порядку, встановленому законодавством України.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорні обставини засвідчуються Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними палатами шляхом видачі відповідного сертифіката.
Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем індивідуального сертифіката про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання саме договору від 08.11.2021 №11-1075/21-БО-Т, а також доказів належного повідомлення позивача у порядку, передбаченому пунктом 10.3 Договору.
Колегія суддів враховує усталену правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, відповідно до якої лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 має загальний інформаційний характер, не встановлює автоматичної наявності форс-мажорних обставин у конкретному зобов'язанні та не звільняє сторону від обов'язку довести причинно-наслідковий зв'язок між такими обставинами і неможливістю виконання договору.
Отже, сам по собі факт запровадження воєнного стану та посилання на зазначений лист ТПП України без належного договірного та документального підтвердження не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування положень про форс-мажор у спірних правовідносинах, а відповідні доводи апеляційної скарги відхиляє.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та фактично спрямовані на переоцінку встановлених судом першої інстанції обставин, без наведення підстав, які б свідчили про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, Господарський суд Луганської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Апеляційну скаргу Кремінської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 31.10.2025 у справі №913/218/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 09.02.2026.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.В. Стойка