ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 лютого 2026 року Справа № 903/715/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі № 903/715/25 (суддя Нестерчук С.С.)
за позовом Львівське комунальне підприємство "Міський центр інформаційних технологій"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп"
про стягнення 90 916 грн
Львівське комунальне підприємство "Міський центр інформаційних технологій" (далі - позивач, ЛКП "Міський центр інформаційних технологій") звернулося до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" (далі - відповідач, ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп") 43 316 грн пені та 47 600 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з поставки товару за договором № 129-В від 01.11.2024, у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування пені в сумі 43316 грн за період з 17.11.2024 по 15.02.2025 та штрафу в сумі 47 600 грн.
Правовими підставами позову є положення ст. 530, 610, 655, 712 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на користь ЛКП "Міський центр інформаційних технологій" 42 364 грн пені, 47 600 штрафу та 2 422, 40 грн судових витрат зі сплати судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 952 грн пені.
Суд першої інстанції, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі № 903/715/25, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити; в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;
- суд першої інстанції помилково визначив, що в діях відповідач мало місце порушення декількох різних зобов'язань перед позивачем, а також двічі застосовував відповідальність одного й того ж самого виду - неустойки, тому в результаті задоволення позовних вимог відповідач був притягнутий двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме порушення.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.
Листом від 11.11.2025 з Господарського суду Житомирської області витребувано матеріали справи.
18.11.2025 матеріали справи надійшли до суду.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі № 903/715/25. Повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
ЛКП "Міський центр інформаційних технологій" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає наступне:
- пеня та штраф є різними видами неустойки і можуть стягуватися одночасно, оскільки відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України; посилання апелянта на ст. 61 Конституції України є безпідставним, оскільки порушення даної норми не відбулося;
- стягнення пені та штрафу прямо передбачено умовами п. п. 7.1.-7.2. договору, а відповідно до ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому розгляд апеляційної скарги ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі №903/715/25 підлягає здійсненню у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним господарським судом, 01.11.2024 між ЛКП "Міський центр інформаційних технологій" (покупець) та ТОВ "Комерс Солюшнс Груп" (постачальник) укладено договір № 129-В на поставку товару.
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується у встановлений цим договором термін поставити та передати у власність покупця товар у кількості зазначеній у специфікації, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 3.1 договору та додатку № 1 (специфікація) загальна ціна даного договору складає 476 000 грн без ПДВ.
За умовами пункту 5.1 договору строк поставки (передачі) товару - протягом 15 календарних днів з дня підписання договору.
Відповідно до п. 6.2.4 - 6.3.1 договору покупець має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку, якщо постачальник не виконує свої зобов'язання за договором з урахуванням умов договору. Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Пунктом 7.1-7.2 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором. За непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % від суми несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару.
Відповідно до п. 7.4 договору, штрафні санкції, зазначені зокрема у пункті 7.2 цього договору, сплачуються постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання відповідної вимоги покупця.
Згідно з п. 7.6 договору у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань за договором у строки, передбачені п. 5.1 договору, покупець має право ініціювати розірвання цього договору шляхом укладення додаткової угоди, повідомивши про це постачальника у строк не менше як за 10 календарних днів до запланованої дати розірвання договору. У разі відсутності відповіді постачальника, договір вважається розірваним на 10 день від дати скерування покупцем на юридичну адресу постачальника додаткової угоди про розірвання договору.
За умовами пункту 10.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2024, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
У зв'язку з порушенням своїх зобов'язань як постачальника за договором, покупець листом №0406-вих-16097 від 04.02.2025 повідомив постачальника про намір розірвати договір.
Позивач 19.03.2025 надіслав відповідачу на адресу (вул. Стрілецька буд. 4, м. Луцьк, Волинська обл, 43005, яка була зазначена відповідачем у електронній системі закупівель) претензію № 0406-вих-40150 про добровільну сплату відповідачем заборгованості, яка залишена без реагування.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 316 грн пені та 47 600 грн штрафу у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань з поставки товару за договором № 129-В від 01.11.2024.
Надаючи правову оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зміст прав та обов'язків учасників господарських відносин за договором поставки полягає в тому, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
За змістом частини першої статті 216 ГК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Положеннями ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як встановлено апеляційним судом, п. 1.1 договору № 129-В від 01.11.2024, відповідач зобов'язувався у встановлений цим договором термін поставити та передати у власність позивачу товар у кількості зазначеній у специфікації, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
За умовами п. 5.1 договору, строк поставки (передачі) товару - протягом 15 календарних днів з дня підписання договору.
В той же час, товар, зазначений у специфікації, у строк, визначений п. 5.1 договору (протягом 15 календарних днів із 01.11.2024), поставлений не був. Останнім днем виконання зобов'язання є 16.11.2024.
З огляду на те, що відповідач не виконав зобов'язання щодо поставки товару, у строк до 16.11.2024, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що має місце прострочення виконання зобов'язання, яке в силу п. 7.2 договору є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій.
Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з порушенням терміну постачання товару, позивач здійснив розрахунок штрафу в розмірі 10 % від вартості непоставленого товару (476 000 грн) та пені за 91 день прострочення з 17.11.2024 по 15.02.2025 в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару (476 000 грн) за кожен день прострочення поставки.
Суд першої інстанції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення пені у розмірі 42 364 грн за період з 19.11.2024 по 15.02.2025 та штрафу у розмірі 47 600 грн. Вимоги в частині стягнення 952 грн пені є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові в апеляційному порядку не оскаржувається, а тому колегія суддів, із урахуванням вимог ст. 269 ГПК України, не надає правової оцінки висновкам суду першої інстанції в цій частині.
Щодо доводів відповідача про одночасне стягнення з нього пені та штрафу, що є порушенням ст. 61 Конституції України, то суд апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові 01.06.2021 по справі № 910/12876/19 дійшла висновку, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що пеня та штраф є різними видами неустойки і можуть стягуватися одночасно, при цьому, суд враховує, що стягнення пені та штрафу прямо передбачено умовами п. п. 7.1.-7.2. договору № 129-В від 01.11.2024, а тому доводи відповідача про те, що одночасне стягнення пені та штрафу є порушенням ст. 61 Конституції України, безпідставні.
З огляду на викладене, посилання відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення суду, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
Також судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі № 903/715/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" - без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача згідно з ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.10.2025 у справі №903/715/25 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.