ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 лютого 2026 року Справа № 918/1231/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
органу прокуратури - Рункевич І.В.;
позивача - не з'явився;
відповідача - Патраков О.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року (повний текст складено 04.04.2025) у справі №918/1231/24 (суддя Торчинюк В.Г.)
за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ярославицької сільської ради Дубенського району Рівненської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
про визнання недійсними додаткових угод до договору №10047-ВЦ від 11.01.2021 та стягнення 119 002,62 грн
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року у справі №918/1231/24 позов Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ярославицької сільської ради Дубенського району Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод до договору №10047-ВЦ від 11.01.2021 та стягнення 119 002,62 грн задоволено.
Визнано недійсною Додаткову угоду №1 від 03 лютого 2021 року до Договору №10047- ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11 січня 2021 року, укладеного між Ярославицькою сільською радою Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Визнано недійсною Додаткову угоду №2 від 05 лютого 2021 року до Договору №10047-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11 січня 2021 року, укладеного між Ярославицькою сільською радою Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Визнано недійсною Додаткову угоду №3 від 11 березня 2021 року до Договору №10047-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11 січня 2021 року, укладеного між Ярославицькою сільською радою Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Визнано недійсною Додаткову угоду №4 від 27 серпня 2021 року до Договору №10047-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11 січня 2021 року, укладеного між Ярославицькою сільською радою Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Визнано недійсною Додаткову угоду №5 від 27 вересня 2021 року до Договору №10047-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11 січня 2021 року, укладеного між Ярославицькою сільською радою Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Визнано недійсною Додаткову угоду №6 від 29 жовтня 2021 року до Договору №10047-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11 січня 2021 року, укладеного між Ярославицькою сільською радою Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Визнано недійсною Додаткову угоду №8 від 01 грудня 2021 року до Договору №10047-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 11 січня 2021 року, укладеного між Ярославицькою сільською радою Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Ярославицької сільської ради Дубенського району Рівненської області кошти у розмірі 119 002 грн 62 коп.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 19 379 грн 20 коп.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та залишити позов без розгляду.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/1231/24 у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Грязнов В.В., суддя Саврій В.А.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року у справі №918/1231/24. Призначено справу №918/1231/24 до розгляду на 28 липня 2025 року об 11:00 год.
12 червня 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Північно-західного апеляційного господасрького суду від представника ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у справі №918/1231/24 за апеляційною скаргою ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2025 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 24 липня 2025 року №01-05/489 у зв'язку із звільненням судді Грязнова В.В., призначено заміну судді-члена колегії у справі №918/1231/24.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №918/1231/24 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І., суддя Саврій В.А.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2025 справу №918/1231/24 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І., суддя Саврій В.А.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 у справі №918/1231/24 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі №918/1231/24, відкрите за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.04.2025, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
23.12.2025 від Дубенської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку із винесенням 21.11.2025 постанови Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/19/24.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 24.12.2025 №01-05/981 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Саврія В.А. у період з 22.12.2025 по 02.01.2026 включно, призначено заміну судді-члена колегії у справі №918/1231/24.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 у справі №918/1231/24 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 прийнято справу №918/1231/24 до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. Поновлено апеляційне провадження у справі №918/1231/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09 лютого 2026 року об 12:30 год. Запропоновано сторонам по справі надати апеляційному господарському суду письмові пояснення по справі з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 від 21.11.2025 в строк до 09.01.2026 р.
08.01.2026 від представника відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення, згідно яких просить суд при постановлені рішення звернути увагу на наведені в даних поясненнях факти та обставини та прийняти рішення, яке відповідає офіційному розумінню норми права як на момент укладення договору поставки електричної енергії так і на момент ринкової практики, яка була сформована та досі формується в умовах воєнного стану в державі Україна.
Розпорядженням керівника апарату від 09 лютого 2026 року №01-05/103 у справі №918/1231/24 в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Юрчука М.І. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №918/1231/24 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.
Безпосередньо в судовому засіданні прокурор та представник відповідача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної закупівлі UA-2020-11-30-002060-b, 16 січня 2021 року між Ярославицькою сільською радою Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено договір №10047-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), згідно з пунктом 1.2. якого умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Відповідно до пункту 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Загальна кількість електричної енергії за цим договором становить: 175000 кВТ*год. (п. 2.2 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору строк (термін) поставки (передачі) товару: 01.02.2021 по 31.12.2021 включно.
За змістом пунктів 5.1., 5.2. цього договору загальна ціна даного договору становить 520 800,00 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ (20%) 86 800,00 грн. Ціна за одиницю електричної енергії визначається у Додатку 2 "Комерційна пропозиція" до договору. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена у Додатку № 2 до договору.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, але не раніше 01.01.2021, та діє по 31.12.2021 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 13.1 договору).
Відповідно до п. 13.9 договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені роздруківки з веб-сайту Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор ринку" або інший документ органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
У подальшому, після укладення договору між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди, а саме:
- додатковою угодою №1 від 03.02.2021 сторони на підставі пп. 7 п. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у зв'язку зі зміною тарифу на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "Рівнеобленерго" (постанова НКРЕКП від 09.12.2020 № 2376) внесено зміни до договору в частині узгодженої зміни ціни в бізбільшення та визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год становить 2,71186 грн без ПДВ. Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з січня 2021 року (збільшено ціну на 9,35%);
- додатковою угодою №2 від 05.02.2021 сторони узгодили внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, яка становить 2,9877 грн без ПДВ (збільшено ціну на 20,47 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з січня 2021 року;
- додатковою угодою №3 від 11.03.2021 - 3,10 грн без ПДВ (збільшено ціну на 25%). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторономи, починаючи з лютого 2021 року;
- додатковою угодою №4 від 27.08.2021 - 3,28780 грн без ПДВ (збільшено ціну на 32,57%). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2021;
- додатковою угодою №5 від 27.09.2021 - 3,49436 грн без ПДВ (збільшено ціну на 40,90%). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.09.2021;
- додатковою угодою №6 від 29.10.2021 - 3,64674 грн без ПДВ (збільшено ціну на 47,05%). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.10.2021.
- додатковою угодою №8 від 01.12.2021 - 3,89077 грн без ПДВ (збільшено ціну на 56,89%). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 05.11.2021.
Внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 56,89 %.
TOB "РОЕК" на виконання договору поставлено 109 648 кВт*год електричної енергії на загальну суму 445 215,07 грн з ПДВ.
Дубенською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Ярославицької сільської ради відповідний лист №51-3529ВИХ-24 від 05.11.2024, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до договору постачання електричної енергії.
Листом від 12.11.2024 №1328 Ярославицька сільська рада повідомила прокуратуру, що не має можливості звернутися до суду.
Враховуючи викладене та посилаючись на те, що укладені додаткові угоди №№ 1-6, 8 до договору підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать вимогам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а безпідставно отримані кошти мають бути стягнуті на користь Ярославицької сільської ради в дохід місцевого бюджету, звернувся до суду з даним позовом.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані прокурором документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як вже зазначалося вище, за результатами процедури закупівлі UA-2020-11-30-002060-b 16.01.2021 між Ярославицькою сільською радою Дубенського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено договір №10047-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу.
До вказаного договору 03.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1, яку прокурор просить визнати недійсною на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, як таку, що укладена з порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Колегія суддів звертає увагу, що правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Положеннями частини першої статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Судом враховується, що відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч.ч. 2,3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.
Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною у даних спірних правовідносинах виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшеннязміна регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії.
Судом встановлено, що у п. 5.1 договору сторони визначили ціну договору - 520 800,00 грн та в п. 5.2 встановили, що ціна за одиницю електричної енергії визначається у Додатку №2 до договору "Комерційна пропозиція" до договору.
Згідно п. 5.3 договору ціна електричної енергії включає в себе:
5.3.1. регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії у розмірі, встановленому НКРЕКП.
5.3.2. ціну електричної енергії як товару з урахуванням витрат постачальника, пов'язаних з придбанням та постачанням електричної енергії споживачу, прибуток, податки, збори, та всі інші платежі, які необхідні для виконання цього договору.
У додатку №2 до договору - Комерційна пропозиція сторони погодили: загальний обсяг постачання електричної енергії 175 000 кВт*год; загальна вартість електричної енергії 2,976 грн/кВт*год (з ПДВ), з яких ціна електричної енергії як товару (без ПДВ) - 1,47289 грн/кВт*год, регульований тариф на послуги з розподілу електричної енергії у розмірі, встановленому НКРЕКП (без ПДВ) - 0,69435 грн/кВт*год, ПДВ - 0,496.
При цьому у додатку зазначено, що регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару затверджено постановою НКРЕКП №2668 від 10.12.2019 (зі змінами №1998 від 04.11.2020), та становить 0,31276 грн/кВт*год; регульований тариф на послуги з розподілу електричної енергії, що включений в ціну за одиницю товару, затверджено постановою НКРЕКП №2685 від 10.12.2019 (зі змінами №1346 від 11.07.2020), та становить 0,69435 грн/кВт*год.
Виходячи з вищенаведених положень законодавства та умов договору, станом на момент підписання договору про закупівлю від 16.01.2021 сторонами погоджені істотні умови - предмет, кількість, ціна, строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Разом з тим, у подальшому сторони договору уклали до нього додаткову угоду №1 від 03.02.2021, у якій, керуючись п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме через зміну тарифу на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "Рівнеобленерго" (постанова НКРЕКП від 09.12.2020 №2376), що є регульованою ціною (тарифом) і застосовується в договорі про закупівлю і не залежить від волевиявлення постачальника, сторони домовились внести зміни до договору в частині узгодженої зміни ціни в бік збільшення пропорційно зміненій ціні частини складової, зокрема визначено, що ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год становить 2,71186 грн без ПДВ і починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з січня 2021 року; загальна сума договору становить 250800,00 грн.
За приписами п.п. 1, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема зменшення обсягів закупівлі, у тому числі з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Таким чином, внесення змін до договору на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди.
Обґрунтовуючи необхідність внесення у порядку п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" змін до договору додатковою угодою №1 від 03.02.2021, відповідач зазначає, що з 01.01.2021 набрала чинність постанова НКРЕКП №2376 від 09.12.2020 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання".
Разом з тим, аналізуючи відомості, оприлюднені на веб-сайті "Prozorro", судом встановлено, що датою оголошення процедури відкритих торгів є 30.11.2020. При цьому, розділ "Інформація про предмет закупівлі" містить відомості що строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг охоплює період: 01 січня 2021 року - 31 грудня 2021 року.
Постанова НКРЕКП від 09.12.2020 №2376 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "Рівнеобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання", на яку посилається ТОВ "РОЕК", оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 10.12.2020, у той час, як комерційна пропозиція подана ТОВ "РОЕК" подана 12.12.2020, тобто вже після прийняття вказаної постанови.
Отже, на момент подання тендерної пропозиції та укладення договору Постанова НКРЕКП від 09.12.2020 №2376 щодо тарифу на послуги з розподілу електричної енергії уже була прийнята та оприлюднені, а відтак, зважаючи на визначений умовами закупівлі період постачання електричної енергії (2021 рік), вказана постанова з огляду на принципи добросовісності, відкритості та прозорості могли бути враховані відповідачем при визначенні базової ціни товару в пропозиції та договорі.
Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
При цьому, колегія суддів зауважує, що зміна істотних умов договору через зміну регульованих цін (тарифів) можлива лише у випадку, коли такі тарифи змінилися після підписання договору та до повного його виконання, натомість у межах даних правовідносин зміна обставин настала не після, а до укладення договору, що сторони мали змогу передбачити та врахувати.
Колегія суддів вважає, що відповідач, будучи обізнаним із положеннями Постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2376 щодо рівня тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, часу початку дії цього тарифу, подав тендерну пропозицію, що враховувала нижчий тариф, який передбачувано діяв лише до кінця 2020 року. Вказуючи таку інформацію, відповідач досяг переваг перед іншими учасниками аукціону щодо визначення найбільш економічно вигідної цінової пропозиції.
Внаслідок укладення додаткової угоди №1 збільшено ціну за одиницю товару із одночасним зменшенням кількості обсягу постачання.
Відтак, враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що така поведінка сторін призвела до повного нівелювання результатів відкритих торгів.
Колегія суддів зазначає, що тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Згідно зі ст. 5 Закону "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Поряд з цим, перемога у тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення без належного обґрунтування є нечесною та недобросовісною діловою практикою з боку постачальника, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.
Перемога у тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною без врахування Постанови НКРЕКП №2376 від 09.12.2020, яка була доступна для ознайомлення учасниками та замовнику ще до початку оголошення процедури закупівлі та набрала чинності до укладення договору, та відповідно подальше підвищення ціни за відсутності інших змін регульованих цін (тарифів) з моменту підписання договору по дату укладання додаткової угоди №1, колегія суддів вважає нечесною та недобросовісною діловою практикою з боку постачальника, та свідчить про ігнорування відповідачем принципу добросовісної конкуренції, передбачений ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", та свідоме заниження цінової пропозиції ТОВ "РОЕК" у тендері з метою отримання перемоги у торгах.
Згідно зі статтями 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Колегія суддів зазначає, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
Відтак, підписавши договір про постачання електричної енергії споживачу від 16.01.2021, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо його виконання на передбачених умовах цього договору.
Таким чином, сторонами, всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те правових підстав, в порушення норм законодавства та положень укладеного договору, укладено спірну додаткову угоду №1, якою збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.
Такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції.
Верховний Суд, розглядаючи подібні спори (постанова від 28.09.2023 у справі №927/56/23), зазначає про те, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.
Крім того, згідно з ч. 8 ст. 26 Закону України "Про публічні закупівлі" учасник процедури закупівлі має право внести зміни до своєї тендерної пропозиції або відкликати її до закінчення кінцевого строку подання без втрати свого забезпечення тендерної пропозиції. Такі зміни або заява враховуються, якщо вони отримані електронною системою закупівель до закінчення кінцевого строку подання тендерних пропозицій.
Натомість, відповідач не скористався такою можливістю, погодився на укладення договору від 16.01.2021 на визначених ним умовах, хоча станом на час укладення договору був обізнаним про те, що постанова НКРЕКП від 09.12.2020 №2376 була прийнята.
Додатково суд враховує, що за умовами додаткової угоди №1 вона поширює свою дію на правовідносини з січня 2021 року. Із актів купівлі-продажу електричної енергії слідує, що відповідачем було спожито електричну енергію за період до укладення додаткової угоди №1.
Проте, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, тому зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 ЦК України (така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22).
Разом з тим, розглядаючи питання можливості підвищення ціни вже спожитої електроенергії, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 досліджено обставини, за яких постачальник щоденно протягом певного періоду постачав, а споживач приймав та споживав електричну енергію. В подальшому, сторони підписали додаткову угоду, якою змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана споживачу та спожита ним. Отже, товар, поставлений відповідачем до моменту укладення додаткової угоди, був не тільки прийнятим споживачем у власність, а й спожитий. Верховний Суд виснував, що ціна товару є істотною умовою про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається, отже, підвищення ціни на електроенергію, що щоденно споживалась до укладення додаткової угоди, є неправомірним.
Верховний Суд у постановах від 12.10.2018 у справі №910/12671/17, від 26.11.2018 у справі №910/22172/17 дійшов однозначного висновку про неможливість та протиправність застосування ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо зворотної дії додаткових угод, а саме: згідно з частиною третьою ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Водночас вказаною нормою закону не надається право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або договору, які змінюють врегульовані договірні відносин.
Таким чином, відповідач неправомірно змінив ціну на товар, який вже був спожитий покупцем.
З огляду на наведене, оскільки наведена в оспорюваній додатковій угоді з посиланням на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" підстава для внесення змін до договору, а саме: зростання тарифів на розподіл електричної енергії була відома відповідачу ще до подання тендерної пропозиції та укладення договору і могла бути врахована відповідачем, суд зазначає, що з моменту укладення договору про закупівлю та до моменту укладення оспорюваної додаткової угоди не відбулося непередбачуваної істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, як це визначено ст. 652 ЦК України.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що додаткова угода №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу укладена з порушенням вимог п.п. 1, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак остання відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсною.
Щодо додаткових угод №№ 2-6, 8, то колегія суддів зазначає, що укладення додаткової угоди №2 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год на 20,47 % відносно ціни, визначеної за умовами договору; додаткової угоди №3 - на 25 %; додаткової угоди №4 - на 32,57 %; додаткової угоди №5 - на 40,90 %; додаткової угоди №6 - на 47,05 %; додаткової угоди №8 - на 56,89 %, що суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 України "Про публічні закупівлі".
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у двох редакціях: 1) Закону №114-ІХ (договір про закупівлю та додаткові угоди до нього №1 від 03.02.2021, №2 від 05.02.2021, №3 від 11.03.2021) та 2) Закону №1530-ІХ (додаткові угоди до договору №4 від 27.08.2021, №5 від 27.09.2021, №6 від 29.10.2021, №8 від 01.12.2021).
Тож під час оцінки цих правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент їх виникнення.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону №114-ІХ, чинній на момент укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод №№ 1,2,3) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону №114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №922/433/22, від 01.10.2024 у справі №918/779/23, від 06.02.2025 у справі №910/5182/24, від 18.02.2025 у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 ЗаконуУкраїни "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону №114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.
Законом №1530-ІХ внесено зміни до Закону України "Про публічні закупівлі" та викладено пункт 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону в такій редакції:
"Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".
Внесеними Законом №1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.
Так, на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону №114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону №1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.
Зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом №1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом №1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону №1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.
Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10 %.
До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
У постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24, до розгляду якої зупинялося апеляційне провадження у даній справі, Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.
Так, у пунктах 205-207 постанови у справі №920/19/24 від 21.11.2025 Великою Палатою Верховного Суду зроблено наступні висновки щодо застосування норм матеріального права (пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"):
- зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
- зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом №1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують встановлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
- виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки додаткова угода №1 укладена з порушеннями вимог п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягає визнанню судом недійсною, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наступні додаткові угоди №№ 2, 3, 4, 5, 6, 8 також підлягають визнанню недійсними, оскільки їх укладення є похідним від змін вартості внесених першою угодою та призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом України "Про публічні закупівлі".
Щодо вимоги про стягнення 119 002,62 грн з відповідача, то суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди визнані судом недійсними, розрахунок за поставлену електроенергію (109 648 кВт*год) повинен здійснюватися за ціною, визначеною за умовами Договору про постачання електричної енергії споживачу №10047-ВЦ від 16.01.2021, а саме: 2,976 грн з ПДВ.
З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами договору, Ярославицька сільська рада повинна була сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 109 648 кВт*год кошти у розмірі 326 312,45 грн (109 648*2,976).
Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 119 002,62 грн (445 315,07 грн - 326 312,45 грн).
Оскільки внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 119 002,62 грн, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для їх стягнення з відповідача на користь позивача та, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що місцевий господарський суд до спірних правовідносин застосував ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України замість статті 1212 Цивільного кодексу України. Однак помилкове застосування зазначеної норми не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення (такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 05.03.2024 у справі №918/323/23).
Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (нереєстрації електронного кабінету позивачем), то колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно з ч. 3 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
За ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор, зокрема, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 ГПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Відтак, керівником Дубенської окружної прокуратури при подачі до суду вищевказаної позовної заяви враховано та виконано усі вимоги, передбачені ст. 162 ГПК України.
Згідно з ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Закон вказує на обов'язок особи, що звертається до суду з позовною заявою, зареєструвати власний кабінет (ч. 6 ст. 6 ГПК України) та вказати відомості про наявність або відсутність електронних кабінетів в системі ЄСІТС інших учасників, що й було виконано при подачі вказаного позову до Господарського суду Рівненської області.
Разом з тим, з метою ознайомлення органу місцевого самоврядування зі змістом позовних вимог, пред'явлених в його інтересах прокурором скеровано на адресу Ярославицької сільської ради копію позовної заяви з додатками, докази чого надано суду разом з позовною заявою.
У той же час у прокурора відсутні повноваження та законодавчо визначений обов'язок щодо вчинення дій з зобов'язання сторін позову до реєстрації в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
Абзац 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України передбачає, що процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Разом з тим, ГПК України розрізняє статуси представника сторони (адвоката) у ст.ст. 56, 58 ГПК України та прокурора - особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ст.ст. 53, 55 ГПК України).
Враховуючи викладене, оскільки з позовною заявою до господарського суду звернувся керівник Дубенської окружної прокуратури, положення абз. 2 ч. 6 ст. 6 та ч. 1 ст. 174 ГПК України застосуванню не підлягають.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині висновків про наявність у прокурора підстав для представництіва інтересів держави у цій справі, суд зазначає, що скаржник не навів в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди із рішенням суду в цій частині, а враховуючи приписи ст. 269 ГПК України та вище наведені обставини справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для виходу за межі доводів та вимог скарги, а тому переглянув рішення суду тільки щодо суті спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 01 квітня 2025 року у справі №918/1231/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "10" лютого 2026 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Крейбух О.Г.