вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" лютого 2026 р. Справа№ 910/5339/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
представників сторін:
представників сторін:
від позивача:Слюсаревський М.М. (в залі суду),
від відповідача: Чернишенко А.Г. (в залі суду),
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 (повний текст складено 27.11.2025)
у справі № 910/5339/25 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лонгітурс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап"
про розірвання договору, стягнення коштів у сумі 5 273 491,71 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лонгітурс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" (далі - Авіакомпанія) 103 213,73 доларів США основного боргу, 9 141,44 доларів США 3% річних та 617 549,64 грн пені, а також розірвати договір №177/АК20-2 від 30.06.2020, укладений між Товариством та Авіакомпанією.
30.06.2025 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій спросив стягнути з Авіакомпанії 102 468,53 доларів США основного боргу, а також 9 229 доларів США 3% річних та 613 090,95 грн пені.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що на виконання умов договору №177/АК20-2 від 30.06.2020 воно перерахувало Авіакомпанії попередню оплату за надання послуг з авіаперельотів, однак оскільки після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24.02.2022 Авіакомпанія припинила пасажирські авіаперевезення з/на території України, деякі оплачені Товариством рейси, які мали відбутися після 24.02.2022, Авіакомпанія не виконала, а попередню оплату не повернула.
Товариство просить стягнути з Авіакомпанії суму попередньої оплати, еквівалентну доларам США, оскільки сплата попередньої оплати в гривнях була «прив'язана» до курсу долару США на день оплати.
Заявляючи вимогу в порядку ч. 2 ст. 651 ЦК України розірвати договір, Товариство зазначає, що Авіакомпанія в силу незалежних від неї обставин не може виконувати умови договору та надавати послуги з авіаперельотів у зв'язку із введеним в Україні воєнним станом.
Позиції учасників справи.
У відзиві на позовну заяву Авіакомпанія проти заявлених до неї вимог заперечила та зазначила, що у неї на умовах договору взагалі не було зобов'язання зі сплати коштів, натомість її зобов'язання полягали у іншому, а саме у здійсненні авіаперевезень. Положеннями договору чітко встановлено, що розрахунки між сторонами проводяться у гривнях без прив'язки до курсової різниці між доларом США та українською гривнею. Отже і вимоги Позивача, виражені у прив'язці до долара США, є безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, положенням договору та судовій практиці.
На думку відповідача, укладений між сторонами договір не містить жодних положень про вираження зобов'язання Авіакомпанії на повернення коштів в іноземній валюті або її еквіваленті, не передбачає курсової прив'язки до долара США чи будь-якої іншої іноземної валюти, а також не містить умов про індексацію суми на день повернення. У 2025 році Товариство заявляє про вимогу повернути значно більшу суму, ніж була ним фактично сплачена на умовах договору, аргументуючи це зростанням курсу долара США по відношенню до гривні. Такі вимоги Товариства, на думку Авіакомпанії, є юридично необґрунтованими, економічно штучними та такими, що порушують принципи цивільного законодавства України.
Заперечуючи проти вимог про стягнення пені та 3% річних, Авіакомпанія зазначає, що такі вимоги є передчасними, оскільки договір між сторонами не припинено, правовідносини тривають, а факт прострочення не доведено; штрафні санкції не підлягають стягненню, оскільки не доведено факту порушення відповідачем умов договору, строків чи обсягу зобов'язання.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 позов задоволено частково. Розірвано договір №177/АК20-2 на виконання міжнародних та внутрішніх чартерних повітряних перевезень від 30.06.2020, укладений між Авіакомпанією та Товариством.
Стягнуто з Авіакомпанії на користь Товариства у гривневому еквіваленті, що дорівнює 102 468 доларам США 53 центам боргу та 8 455 доларам 76 центам США 3% річних у наступному порядку:
- у випадку, якщо на день здійснення стягнення коштів різниця між курсом НБУ та міжбанківським валютним курсом буде становити (більше або дорівнює) 2%, то стягнення буде здійснюватися у гривнях за міжбанківським валютним середнім курсом продажу долара США, що вказаний на сайті www.bin.com.ua на 17:00 годину дня, що передує дню оплати;
- у випадку, якщо на день здійснення стягнення коштів різниця між курсом НБУ та міжбанківським валютним курсом буде становити (менше) 2%, то стягнення буде здійснюватися у гривнях за курсом НБУ на день оплати.
Стягнуто з Авіакомпанії на користь Товариства 377 793,16 грн пені, а також 74 983,49 грн судового збору. У решті позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що з огляду на умови договору відповідач зобов'язаний був повернути позивачу суму попередньої оплати протягом трьох банківських днів з дня підписання акта звірки за схемою, передбаченою сторонами у п. 3.5 договору. Оскільки станом на день ухвалення цього рішення матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати, вимоги позову в цій частині підлягають задоволенню.
Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та пені, суд зауважив, що позивач неправильно визначив початок прострочення грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати. Оскільки відповідач мав повернути попередню оплату за договором до 06.07.2022 (включно), прострочення з повернення суми попередньої оплати почалося з 07.07.2022, а тому з цієї дати слід рахувати 3% річних та пеню.
Задовольняючи вимоги про розірвання договору, суд зазначив, що відбулась істотна зміна обставин у правовідносинах щодо забезпечення виконання відповідачем свого основного зобов'язання за договором з підстав, які не залежали від нього, а отже договір в порядку ст. 625 ЦК України підлягає розірванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2025, Авіакомпанія звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; стягнути з Товариства на користь Авіакомпанії 89 980,19 грн судового збору.
Скаржник вважає, що позивач не довів настання передбачених договором умов, за яких у Авіакомпанії могло би виникнути грошове зобов'язання з повернення коштів. Відсутність доказів виставлення рахунку, що є обов'язковою передумовою настання строку платежу, свідчить про ненастання у Товариства будь-якого права грошової вимоги до Авіакомпанії.
За доводами Авіакомпанії, за таких обставин не може йтися і про прострочення відповідача, оскільки момент початку виконання зобов'язання був чітко узгоджений у спосіб, визначений договором: « 3.10. …протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку. …». А тому заявлені вимоги є необґрунтованими та не підлягали задоволенню. На вказані обставини суд уваги не звернув.
Вимоги про стягнення 3% річних та пені апелянт вважає передчасними, оскільки договір між сторонами не є припиненим, правовідносини тривають, а факт надання Товариством Авіакомпанії рахунку відсутній, а отже прострочення виконання зобов'язання не доведено.
Скаржник також зауважує, що положеннями п. 5.1 договору встановлено: сторони не будуть такими, що нестимуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків за цим договором, якщо таке невиконання чи невідповідне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин (пожежі, стихійні лиха, землетруси, повені чи інші природні явища), епідемії, ядерних чи хімічних аварій, війни чи військових дій будь-якого характеру, блокади; вступу в дію нових законів, нормативних документів, пов'язаних з дією уряду та державних органів в області економічної і законодавчої діяльності, які не належать до сторін, відсутніх на момент підписання цього Договору, які не можна було ані передбачити, ані запобігти яким жодними розумними заходами. При цьому кожна із сторін повинна повернути іншій стороні те, що вона від неї отримала.
Листом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) на підставі ст. 14, 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорі обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Позиції учасників справи.
Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5339/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Авіакомпанії на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 до надходження матеріалів справи №910/5339/25.
22.12.2025 матеріали справи №910/5339/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Авіакомпанії на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 у справі №910/5339/25. Розгляд справи призначено на 09.02.2026.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 справа №910/5339/25 передана на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданової С.О., Корсак В.А. (у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 прийнято апеляційну скаргу Авіакомпанії на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 у справі №910/5339/25 до провадження у визначеному складі суду.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
30.06.2020 Авіакомпанія (перевізник) та ТОВ «Пегас Туристик» (яке змінило найменування на ТОВ "Лонгітурс") (замовник) уклали договір №177/АК20-2 на виконання міжнародних та внутрішніх чартерних повітряних перевезень (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання виконати міжнародні чартерні повітряні пасажирські перевезення за маршрутом, розкладом та на умовах, що вказані в Додаткових угодах та Додатках до договору.
Згідно з п. 2.2.7 договору замовник зобов'язаний розрахуватись за виконання перевезень, а також за бортове харчування, за такси і збори в аеропортах відповідно до умов договору, згідно з виставленими перевізником рахунками.
Замовник проводить оплату за кожне перевезення, вказане в додатках до договору, у вигляді 100% передоплати не пізніше ніж за 7 банківських днів до виконання перевезення на підставі рахунку перевізника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок перевізника (п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору крім платежів, вказаних у п. 3.1 договору, замовник сплачує рахунки по пасажирських аеропортових зборах та бортхарчуванню не пізніше двох банківських днів з моменту одержання рахунків від перевізника.
У п. 3.5 сторони визначили, що розрахунки між сторонами здійснюються в українських гривнях за наступною схемою:
п. 3.5.1. У випадку якщо на день здійснення оплати різниця між курсом НБУ та міжбанківським валютним курсом буде становити 2% або більше, то розрахунки між сторонами будуть здійснюватися в гривнях за міжбанківським валютним середнім курсом продажу долара США/євро, що вказаний на сайті wwvv.bin.com.ua на 17:00 годину дня, що передує дню оплати.
п. 3.5.2. У випадку якщо на день здійснення оплати різниця між курсом НБУ та міжбанківським валютним курсом буде становити менше 2% то стягнення буде здійснюватися у гривнях за курсом НБУ на день оплати.
За умовами п. 3.7 договору при виконанні програми польотів, після проведення сторонами остаточних розрахунків і підписання відповідних документів, та за умови відсутності у замовника заборгованості перед перевізником попередня оплата (у розмірі на дату її внесення з урахуванням п. 3.2 даного Договору) у 3-денний термін повертається перевізником замовнику або зараховується у якості оплати за останній рейс відповідної програми за вибором замовника.
Згідно з п. 3.8 договору не пізніше 2 (двох) тижнів з дня виконання останнього рейсу блочної програми на умовах додатків до цього Договору сторони здійснюють остаточні взаєморозрахунки та підписують акт звірки взаєморозрахунків. На підставі цього акта сторона-дебітор виплачує стороні-кредитору належну до сплати суму протягом трьох банківських днів з дня підписання акта звірки.
За кожний день порушення терміну сплати платежів за даним Договором винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 4.2 договору).
За умовами п. 5.1 договору сторони не будуть такими, що нестимуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків за цим договором, якщо таке невиконання чи невідповідне виконання сталися внаслідок настання зовнішніх і надзвичайних обставин - (пожежі, стихійні лиха, землетруси, повені чи інші природні явища), епідемії, ядерні чи хімічні аварії, війни чи військові дії любого характеру, блокади; вступ в дію нових законів, нормативних документів, пов'язаних з дією уряду та державних органів в області економічної і законодавчої діяльності, які не залежать від сторін, відсутніх на момент підписання цього Договору, які не можна було передбачити, ані запобігти яким жодними розумними заходами. При цьому кожна із сторін повинна повернути іншій стороні те, що вона від неї отримала.
У п. 1 Додатків №14-19 до договору вказувалась кількість місць (блок місць) на рейсі на певні дати, за певним маршрутом, закріплені за замовником, і там же зазначалась вартість цієї кількості місць (блоку місць) в доларах США, яку замовник мав оплатити перевізнику.
У п. 2 Додатків №14-19 до договору в доларах США визначено вартість одного пасажиромісця (ЯТ - в обидва кінці) на авіарейсі по кожному маршруту в певні дати.
У п. 3 Додатків №14-19 до договору в доларах США зазначалась вартість аеропортових такс (пасажирських зборів і зборів за безпеку та аеронавігацію) на одного пасажира на рейсі по кожному маршруту в певні дати.
Товариство сплатило Авіакомпанії авансом за виконання міжнародних авіаперевезень на рахунок відповідача попередню оплату на загальну суму 2 932 533,66 грн, що на час оплати було еквівалентно 103 606,90 долара США, платіжними дорученнями:
№488 від 16.02.2022 на суму 45 752,69 грн (1 620,00 дол США);
№489 від 16.02.2022 - 122 154,59 грн (4 325,22 дол США);
№490 від 16.02.2022 - 27 909,14 грн (988,20 дол США);
№491 від 16.02.2022 - 106 644,43грн (3 776,04 дол США);
№492 від 16.02.2022 - 30 857,65 грн (1 092,60 дол США);
№493 від 16.02.2022 - 137 026,48 грн (4 851,80 дол США);
№494 від 16.02.2022 - 29 880,46 грн (1 058,00 дол США);
№495 від 16.02.2022 - 143 719,93 грн (5 088,80 дол США);
№496 від 16.02.2022 - 32 987,13 грн (1 168,00 дол США);
№525 від 18.02.2022 - 190 014,69 грн (6 714,30 дол США);
№526 від 18.02.2022 - 45 846,00 грн (1 620,00 дол США);
№527 від 18.02.2022 - 135 653,22 грн (4 793,40 дол США);
№528 від 18.02.2022 - 29 941,40 грн (1 058,00 дол США);
№529 від 18.02.2022 - 123 366,49 грн (4 359,24 дол США);
№530 від 18.02.2022 - 27 966,06 грн (988,20 дол США);
№531 від 18.02.2022 - 107 666,78 грн (3 804,48 дол США);
№532 від 18.02.2022 - 30 920,58 грн (1 092,60 дол США);
№533 від 18.02.2022 - 138 324,74 грн (4 887,80 дол США);
№535 від 18.02.2022 - 29 941,40 грн (1 058,00 дол США);
№536 від 18.02.2022 - 145 105,42 грн (5 127,40 дол США);
№537 від 18.02.2022 - 33 054,40 грн (1 168,00 дол США);
№546 від 21.02.2022 - 145 324,87 грн (5 127,40 дол США);
№547 від 21.02.2022 - 33 104,39 грн (1 168,00 дол США);
№548 від 21.02.2022 - 190 302,06 грн (6 714,30 дол США);
№549 від 21.02.2022 - 45 915,34 грн (1 620,00 дол США);
№550 від 21.02.2022 - 135 858,38 грн (4 793,40 дол США);
№551 від 21.02.2022 - 29 986,68 грн (1 058,00 дол США);
№552 від 21.02.2022 - 145 324,87 грн (5 127,40 дол США);
№553 від 21.02.2022 - 33 104,39 грн (1 168,00 дол США);
№554 від 21.02.2022 - 138 533,94 грн (4 887,80 дол США);
№555 від 21.02.2022 - 29 986,68 грн (1058,00 дол США);
№556 від 21.02.2022 - 107 829,62 грн (3 804,48 дол США);
№558 від 21.02.2022 - 30 967,34 грн (1 092,60 дол США);
№559 від 21.02.2022 - 123 553,07 грн (4 359,24 дол США);
№560 від 21.02.2022 - 28 008,35 грн (988,20 дол США).
З дати початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України (24.02.2022) Авіакомпанія припинила пасажирські авіаперевезення з/на території(-ю) України. Тому певна кількість оплачених Товариством Авіакомпанії наперед (авансом) рейсів, які мали виконуватись за договором після 24.02.2022, Авіакомпанія (перевізник) не виконала.
Сторони склали Акти звірки взаєморозрахунків станом на кінець лютого 2022 року, що є також актами виконаних робіт за договором, у яких частину зі сплачених Товариством сум сторони врахували в оплату послуг, наданих перевізником замовнику раніше, а решту сум, послуги на які не були надані перевізником, сторони узгодили і зафіксували в актах виконаних робіт (звірки взаєморозрахунків) №СА000028215, №СА000028216, №СА000028217, №СА000028218, №СА000028219 і №СА000028220.
Товариство зауважує, що у пункті №1 кожного із зазначених вище актів (№СА000028215-СА000028220) сторони разом із сумою боргу в гривні зазначили суму боргу у валюті зобов'язання, тобто у доларах США.
Всього згідно з цими актами заборгованість Авіакомпанії перед Товариством на кінець лютого 2022 року склала 2 895 923,62 грн, що на той час було еквівалентно 103 213,73 доларам США.
Разом з тим, на початку 2024 року Авіакомпанія повідомила Товариство, що під час складання актів за лютий 2022 року вона (Авіакомпанія, перевізник) не подала інформацію про додаткові послуги на чартерних рейсах, надані нею замовнику у січні-лютому 2022 року на суму 21 121,28 грн, а тому просила включити цю цифру до балансу взаєморозрахунків за договором №177/АК20-2.
Товариство пояснює, що для того, щоб включити «загублену суму» до балансу між сторонами, Авіакомпанія через сервіс «Вчасно» з січня по квітень 2024 року надсилала до позивача кілька звітів з проханням підписати їх. Але оскільки звіти містили ряд помилок і задвоєнь, вони (звіти) не були прийняті Товариством. Лише після того, як Авіакомпанія виключила зі звітів завищені суми та виправила похибки, Товариство погодило та підписало акт взаєморозрахунків станом на 30.04.2024. Цей акт сторони узгодили та підписали 30.07.2024 у сервісі «Вчасно».
Фактично підписанням акта звірки б/н 30.07.2024 сторони «заднім» числом відкоригували (зменшили на 21 121,28 грн) розмір заборгованості Авіакомпанії перед Товариством, що склалась на кінець лютого 2022 року і яка була відображена в актах звірки, підписаних сторонами 31.03.2022.
Товариство зазначає, що оскільки у період формування заборгованості перевізника (Авіакомпанії) перед ним (замовником) 1 долар США за курсом НБУ дорівнював 28,3428 грн, сума 21 121,28 грн за цим курсом була еквівалентна 745,20 долара США, а тому сума грошового зобов'язання перевізника перед замовником, порахована у доларовому еквіваленті та закріплена в актах звірки за лютий 2022 року, також зменшилась і стала дорівнювати 102 468,53 доларів США.
02.12.2024 Товариство звернулося до Авіакомпанії з вимогою №2-12/24 сплатити на його рахунок у гривневому еквіваленті суму боргу, пораховану в доларах США, а також нараховані 3% річних від суми боргу в доларах США і пеню від суми боргу в гривні.
31.01.2025 Авіакомпанія у відповіді №2025-01-062 повідомила Товариству, що не заперечує проти існування боргу та визнає його наявність, однак вважає «повернення невикористаної передплати за Договором передчасним, оскільки цей Договір залишається чинним» та пропонує укласти додаткову угоду про розірвання договору №177/АК20-2 з прийняттям на себе зобов'язання повернути «невикористаний аванс» до кінця липня 2025 року, але не в еквіваленті від суми заборгованості в доларах США.
Окрім того, Товариство надало до матеріалів справи копії електронного листування (від 04.02.2024, 09.02.2022, 21.02.2022) з Авіакомпанією щодо зміни цін на послуги з авіаперевезень, з яких вбачається, що по кожній послузі була прив'язка оплати до долара США.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України, який був чинний станом на час спірних правовідносин).
За змістом приписів статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
За змістом ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Суд встановив, що сторони уклали договір на виконання міжнародних та внутрішніх чартерних повітряних перевезень (далі - договір), за умовами якого Товариство як замовник доручає, а Авіакомпанія як перевізник бере на себе зобов'язання виконати міжнародні чартерні повітряні пасажирські перевезення за маршрутом, розкладом та на умовах, що вказані в Додаткових угодах та Додатках до договору.
У додатках до договору сторони узгодили, що Авіакомпанія як перевізних зобов'язується забезпечити виконання перевезення пасажирів замовника за визначеними маршрутами згідно з узгодженими у цих додатках розкладами. При цьому у п. 2 додатків сторони визначили, що вартість одного місця на кожному рейсі програми незалежно від типу ПС, не включаючи пасажирські аеропортові збори, збори за безпеку, аеронавігацію, витрати на бортхарчування на всьому маршруті, становить певну суму, визначену у доларах США.
У цих додатках до договору вартість блоку місць визначена у USD, тобто в доларах США.
У п. 5 додатків до договору сторони узгодили, що повна оплата за замовлені місця проводиться не пізніше семи банківських днів до дати виконання рейсу у гривнях з урахуванням п. 3.1 договору, яка включає в себе вартість виконання авіаперевезення з розрахунку повного блоку місць кожного відповідного рейсу.
Отже, у додатках №14-19 до договору, у яких були узгоджені маршрути авіаперевезень, зокрема: 1) Львів - Хургада - Львів; 2) Львів - Шарм Ель Шейх - Львів; 3) Одеса - Шарм Ель Шейх - Одеса; 4) Запоріжжя - Шарм Ель Шейх - Запоріжжя; 5) Харків - Шарм Ель Шейх - Харків; 6) Київ - Хургада - Київ, сторони визначили, що валютою зобов'язання (грошовою одиницею, в якій обраховується сума зобов'язання з виконання міжнародних авіаперевезень) за цим Договором є долари США.
При цьому валютою виконання зобов'язання (валютою платежу) за міжнародні перевезення за договором сторони у п. 3.5 договору визначили гривню, а також узгодили схему проведення розрахунків, залежну від курсу НБУ та міжбанківського валютного курсу на день здійснення оплати.
Так, згідно з п. 3.5 договору розрахунки між сторонами здійснюються в українських гривнях за наступною схемою:
п. 3.5.1. У випадку якщо на день здійснення оплати різниця між курсом НБУ та міжбанківським валютним курсом буде становити 2% або більше, то розрахунки між сторонами будуть здійснюватися в гривнях за міжбанківським валютним середнім курсом продажу долара США/євро, що вказаний на сайті wwvv.bin.com.ua на 17:00 годину дня, що передує дню оплати.
п. 3.5.2. У випадку якщо на день здійснення оплати різниця між курсом НБУ та міжбанківським валютним курсом буде становити менше 2%, то розрахунки між сторонами будуть здійснюватися у гривнях за курсом НБУ на день оплати.
Отже, сторони у договорі визначили загальне правило здійснення усіх розрахунків між сторонами (у т. ч. попередньої оплати, повернення невикористаних коштів тощо), за яким такі вчиняються у гривнях, але за міжбанківським валютним середнім курсом продажу долара США/євро чи курсом НБУ до валютного еквівалента, вказаного у відповідному документі (додатку до договору) як вартість послуги.
Наявні у матеріалах справи роздруківки електронних листів з рахунками на оплату, які Авіакомпанія направляла Товариству, свідчать, що Авіакомпанія виставляла ці рахунки у гривнях і сума, що підлягала до сплати, була прив'язана до курсу долара США станом на день виставлення рахунку. Так само і сума оплати у гривнях була прив'язана до такого курсу на день платежу, а вартість послуг у валютному еквіваленті (у доларах США) визначалась у додатках до договору щодо кожного рейсу.
Доводи Авіакомпанії про те, що Товариство не довело отримання нею (Авіакомпанією) платежів, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що Товариство на підтвердження своїх доводів сплати коштів попередньої оплати надало відповідні платіжні доручення. Заперечуючи отримання цих платежів, Авіакомпанія мала надати відповідні докази на підтвердження таких доводів, що відповідає принципу змагальності, закріпленому у ГПК України.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Тобто, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
З огляду на доводи сторін, в т.ч. відповідача, колегія суддів вважає за необхідне звернутися до доктрини venire contra factum proprium.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Колегія суддів вважає, що твердження Авіакомпанії про те, що розрахунки між сторонами проводяться у гривнях без прив'язки до курсової різниці між доларом США та українською гривнею суперечить її попередній поведінці, зокрема, визначенню у додатках до договору вартості блоку місць, вартості одного місця на кожному рейсі програми у певній сумі, визначеній у доларах США, виставленні рахунків на оплату, виходячи з курсу станом на дату цього рахунку тощо. При цьому Авіакомпанія приймала здійснену Товариством оплату та використовувало її для надання подальших послуг з авіаперевезення пасажирів, перевівши їх в іноземну валюту (долари США).
А отже, зважаючи на умови п. 3.5 договору, Авіакомпанія, яка не надала передоплачені Товариством послуги перевезення, має повернути попередню оплату у порядку, визначеному умовами цього пункту договору.
Враховуючи підписання сторонами актів звірки взаєморозрахунків, а також умови розділу 3 договору в частині розрахунків, колегія суддів вважає, що строк виплати стороною-дебітором (Авіакомпанією) стороні-кредитору (Товариству) належну до сплати суму протягом трьох банківських днів з дня підписання акта звірки.
Так, суд встановив, що сторони підписали акт звірки 01.07.2022, а тому відповідач мав повернути суму попередньої оплати у строк до 06.07.2022 (включно).
Колегія суддів, визначаючи початок прострочення Авіакомпанією виконання зобов'язання з повернення попередньої оплати, не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач мав повернути попередню оплату за договором до 06.07.2022 (включно), а отже прострочення з повернення суми попередньої оплати почалося з 07.07.2022.
Так, сторони підписали акт звірки 01.07.2022, а тому згідно з п. 3.8 договору відповідач мав повернути суму попередньої оплати протягом трьох банківських днів з дня підписання цього акта.
З 03.08.2020 Система електронних платежів Національного банку (далі - СЕП) перейшла на розширений регламент роботи, що передбачає доступність системи для проведення міжбанківських платежів 23 години на добу 7 днів на тиждень (23/7).
Зокрема, регулятор визначив такі особливості розширеного регламенту роботи СЕП: учасники СЕП зможуть здійснювати міжбанківський переказ коштів через цю платіжну систему з 01:00 до 24:00; у роботі системи буде технологічна перерва упродовж однієї години під час переходу на новий банківський день (з 00:00 до 01:00); учасники СЕП самостійно ухвалюють рішення щодо регламенту своєї взаємодії з платіжною системою у цілодобовому режимі; регламент роботи СЕП у період завершення звітного року буде визначений окремим рішенням Правління Національного банку України.
Таким чином, відповідач мав повернути суму попередньої оплати до 04.07.2022 включно, а отже прострочення з повернення суми попередньої оплати почалося з 05.07.2022.
Отже, у будь якому разі строк виконання зобов'язання з повернення попередньої оплати за послуги, які не були надані, є таким, що настав.
У матеріалах справи докази повернення Авіакомпанією Товариству коштів попередньої оплати відсутні.
Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Одним із елементів належного виконання зобов'язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висновувала, що у цивільному законодавстві відсутня заборона на укладення правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.
Такий підхід до розуміння правової природи іноземної валюти як валюти зобов'язання є усталеним і послідовним у практиці Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду не раз відзначала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов'язку боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14, від 11.09.2024 у справі №500/5194/16).
Водночас у разі стягнення судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог Товариства про стягнення з Авіакомпанії на користь Товариства 102 468,53 доларів США основного боргу у гривневому еквіваленті у порядку, визначеному п. 3.5 договору.
Доводи апеляційної скарги у цій частині спростовуються наведеним вище.
Товариство на суму боргу здійснило нарахування 9 141,44 доларів США 3% річних (за період з 06.04.2022 по 06.04.2025) та 617 549,64 грн пені (за період з 06.04.2022 по 06.10.2022), які просить стягнути з Авіакомпанії.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 4.2 договору сторони узгодили, що за кожний день порушення терміну сплати платежів за цим договором винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
Враховуючи власні висновки щодо початку прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів вважає, що обґрунтованим є нарахування 8 472,60 долара США 3% річних, в той час як згідно з розрахунком суду першої інстанції 3% річних складають 8455,76 долара США; також обґрунтованим є нарахування 386 006,06 грн, в той час як за розрахунком місцевого суду розмір пені складає 377 793,16 грн.
У цьому випадку колегія суддів враховує, що Авіакомпанія оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині, якою позовні вимоги Товариства задоволено; Товариство рішення місцевого суду не оскаржує взагалі, а тому апеляційний перегляд здійснюється у встановлених ст. 269 ГПК України межах.
Крім того, апеляційний суд враховує принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
За таких обставин колегія суддів вважає, що до стягнення з Авіакомпанії на користь Товариства підлягають 8 455,76 долара США 3% річних у визначеному п. 3.5 договору порядку та 377 793,16 грн пені.
Решту висновків суду першої інстанції Авіакомпанія у апеляційній скарзі не оскаржує.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Скайап" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 у справі №910/5339/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 у справі №910/5339/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.02.2026.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак