вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" січня 2026 р. Справа№ 910/2401/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Юрченко Ю.І.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентада Транс» ТОВ "Пентада Групп» І Компанія та Товариства з обмеженою відповідальністю «МХ Консалтинг»
на додаткове рішення Господарський суд міста Києва від 30.07.2025, повний текст якого складено та підписано 01.08.2025
у справі №910/2401/25 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентада Транс» ТОВ "Пентада Групп» І Компанія
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МХ Консалтинг»
про стягнення коштів,
Рух справи
27.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Пентада Транс» ТОВ "Пентада Групп» І Компанія звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «МХ Консалтинг» з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення 4 310 131,01 грн, з яких: 4 000 000,00 грн заборгованості, 257 948,66 грн інфляційних втрат та 52 182,35 грн 3% річних за Договором № 20/09/23-01 МХ про надання поворотної фінансової допомоги від 20.09.2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не повернув фінансову допомогу, надану йому на підстав зазначеного договору, що є підставою для стягнення її у судовому порядку з нарахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.
30.04.2025 позивач подав заяву, в якій повідомив, що розмір понесених витрат на правничу допомогу будуть ним подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 у справі №910/2401/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МХ Консалтинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пентада Транс" ТОВ "Пентада Групп" І Компанія 4 000 000,00 грн заборгованості, 80 384,00 грн інфляційних втрат, 18 739,73 грн 3% річних та 49 189,49 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
22.07.2025 позивач подав до суду заяву від 21.07.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив стягнути з відповідача 109 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
28.07.2025 відповідачем до суду подано заперечення на клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення у справі.
30.07.2025 позивачем до суду подано заперечення на заперечення відповідача від 28.07.2025.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 52 307,41 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Суд виходив з того, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 109 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат. Тому, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та співмірною зі складністю справи та фактично наданими послугами є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 000,00 грн, а з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу поклав на відповідача пропорційного розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 129 ГПК України в розмірі 52 307,41 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача та узагальнення її доводів
Не погодившись із цим додатковим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити та прийняти нове, яким заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2401/25 задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
- судом першої інстанції не зазначено та не встановлено, які саме послуги з наданого позивачу переліку правничої допомоги є чи то необґрунтованими, чи то не є необхідними, чи не відповідають складності юридичної кваліфікації правовідносин тощо. Застосування загального вислову без конкретних і чітких обґрунтувань не може свідчити про з'ясування судом, встановлення всіх обставин та доведеність саме тих, що дали підстави суду частково відмовити в задоволенні заяви, чим, на думку позивача, суд позбавив його можливості навести свої заперечення в повному обсязі;
- відповідач не довів неспівмірність витрат, його заперечення носили абстрактний характер, а зазначені нібито процесуально необґрунтовані дії були процесуально обґрунтованими, спрямованими на найбільший/максимальний захист прав та інтересів позивача, в тому числі через неправомірні дії відповідача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів
Не погодившись із цим додатковим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
- спір стосується однієї господарської операції про надання поворотної фінансової допомоги. Спірні правовідносини не ускладнені:
будь-якими засобами забезпечення виконання договорів
специфічмними умова, графіками повернення поворотної фінансової допомоги, тобто необхідністю проведення складних розрахунків
пов'язаністю з іншими правовідносинами.
Тому, відповідач вважає, що за критерієм складності, судовий спір не може вважатися таким, що потребував витрат на професійну правничу допомогу.
- відповідач звертає увагу, що представником позивача здійснено невірний розрахунок заборгованості, а розмір позовних вимог, викладений у позовній заяві не знайшов свого підтвердження у матеріалах справи та будь-яких заява, поясненнях про корегування розміру позовних вимог. На думку відповідача, позивачу не була надана необхідна правнича допомога. Тому, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію необхідності та доцільності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2025 та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 01.09.2025 апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Демидова А.М., Буравльов С.І.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2401/25.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 03.09.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами позивача та відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі №910/2401/25 (з урахуванням виправленої описки від 28.10.2025). Об'єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «МХ Консалтинг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МХ Консалтинг» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі №910/2401/25 в одне апеляційне провадження. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 29.10.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги в письмовій формі до 22.10.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі щодо даних апеляційних скарг до 22.10.2025 (включно). Явку учасників справи не визнано обов'язковою.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025, у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2401/25.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 апеляційні скарги прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 12.01.2026.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2025 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечив.
В судове засідання 12.01.2026 представники відповідача не з'явилися.
До початку розгляду справи, 12.01.2026 від представника відповідача - Більчука О.О. надійшло клопотання, в якому він зазначив: «Враховуючи те, що Відповідач подав клопотання про надання часу для досягнення мирного врегулювання спору, прошу судове засідання призначене на 12.01.2026 р., проводити без участі представника відповідача Більчука О.О».
Також, 12.01.2026 від представника відповідача - Демчук А.С. надійшло клопотання, в якому вона зазначила: «З огляду на намір сторін досягнути мирного врегулювання спору, що потребує додаткового часу для узгодження умов та підготовки відповідних документів, просимо суд відкласти розгляд справи. При вирішенні питання щодо часу відкладення, просимо врахувати думку Позивача.».
Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2026 заперечив щодо відкладення розгляду справи та зазначив, що посилання відповідача на мирне врегулювання спору є затягуванням розгляду справи.
Колегія суддів, розглянувши це клопотання в судовому засіданні 12.01.2026, враховуючи відсутність обґрунтованих поважних причин, дійшла висновку про його відхилення.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
У розгляді клопотання судом враховано, що явка представників учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Отже, протокольною ухвалою суду від 12.01.2026 відмовлено у задоволенні цих клопотань та ухвалено продовжити розгляд справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, за відсутності представників відповідача.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залиши без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті додаткової постанови
Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України, але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Відповідна позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.
При цьому, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
За результатами розгляду справи в суді першої інстанції, у строк встановлений законом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 109 000,00 грн.
На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем подано до суду копію Акта приймання-передачі наданої правничої допомоги від 17.07.2025, в якому викладено детальний розрахунок послуг, за які позивач поніс ці витрати.
Також, позивачем додано копії наступних доказів:
- Договору про надання правової допомоги №07/02/25 від 07.02.2025;
- Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №07/02/25 від 07.02.2025;
- рахунку-фактури №17/07/25 ід 17.07.205;
- платіжної інструкції №37 від 21.07.2025.
Дослідивши подані докази, колегією суддів встановлено наступне.
07.02.2025 між Адвокатським бюро «Юрченко Юрій та партнери» (надалі - Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕНТАДА ТРАНС» ТОВ «ПЕНТАДА ГРУПП» І КОМПАНІЯ (надалі - Клієнт) укладено про надання правової допомоги №07/02/25, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати Клієнту всі необхідні види правничої допомоги, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими нормативно-правовими актами, спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, а також на сприяння їх відновленню з питань, пов'язаних зі стягненням в судовому порядку з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МХ КОНСАЛТИНГ» заборгованості (неповернутої основної суми поворотної фінансової допомоги) за договором № 20/09/23-01 МХ про надання поворотної фінансової допомоги від 20.09.2023 (далі - Правнича допомога), а Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському бюро гонорар за надання Правничої допомоги та погоджені Сторонами фактичні витрати Адвокатського бюро, що необхідні для виконання цього Договору, відповідно до його умов.
Відповідно до п. 3.1 Договору, усі розрахунки за даним Договором проводяться в безготівковій формі, порядок їх проведення визначається в Додатку № 1 до Договору.
В Додатку № 1 до цього Договору, відповідно до п. 3.1 Договору про надання правничої допомоги №07/02/25 від 07.02.2025 сторони погодили наступний механізм визначення розміру гонорару Адвокатського бюро за надання Правничої допомоги, порядок і строки його сплати. Зокрема сторони погодили наступну вартість правничої допомоги (розмір гонорару) за Договором:
- вивчення документів, формування пакету доказів, складення та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №20/09/23-01 МХ про надання поворотної фінансової допомоги від 20.09.2023 - 30 000,00 грн;
- складення та подання до суду відповіді на відзив відповідача - 15000,00 грн;
- складення та подання до суду додаткових пояснень, заяв, клопотань, заперечень на додаткові пояснення, заяви, клопотання відповідача, інших документів по суті позовних вимог - 7000,00 грн (1 документ);
- складення та подання до суду заяв, клопотань, заперечень з процесуальних питань - 4000,00 грн (1 документ);
- складення та подання до суду заяви про забезпечення позову або доказів - 7000,00 грн (1 документ);
- підготовка до участі та участь в судовому засіданні, в тому числі в разі явки в суд без проведення судового засідання, якщо інформація про перенесення судового засідання завчасно не була доведена до відома адвоката Адвокатського бюро (в судах всіх інстанцій) - 6000,00 грн (1 судове засідання);
- складення та подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції - 35000,00 грн;
- складення та подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу відповідача - 17000,00 грн;
- складення та подання до Верховного Суду касаційної скарги - 40000,00 грн;
- складення та подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу відповідача - 20000,00 грн;
- інші види правничої допомоги - за узгодженням сторін.
Гонорар розраховується Адвокатським бюро залежно від обсягу наданої Правничої допомоги за результатами розгляду справи, відкритої на підставі поданої Адвокатським бюро позовної заяви, в кожній судовій інстанції та вказується в Акті приймання-передачі наданої правничої допомоги (надалі - Акт), який надається Клієнту протягом трьох робочих днів з дати винесення рішення суду відповідної інстанції у двох примірниках, що мають бути підписані та скріплені печаткою Адвокатського бюро. Підписання Клієнтом такого Акта здійснюється протягом трьох робочих днів з дня його отримання від Адвокатського бюро та є підтвердженням, що Правнича допомога, надана Адвокатським бюро, прийнята Клієнтом. Один примірник підписаного Клієнтом Акта повертається Адвокатському бюро. (п. 2 Додатку 1).
17.07.2025 між сторонами складено Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги на суму 109 000,00 грн, в якому зазначено, що Адвокатське бюро в період з 07 лютого 2025 року по 17 липня 2025 року надало Клієнту правничу допомогу відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 07 лютого 2025 року № 07/02/25, а Клієнт прийняв надану правничу допомогу:
№ Зміст правничої допомогиРозмір гонорару, без ПДВ, грн
1.Вивчення документів, формування пакету доказів, складення та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №20/09/23-01 МХ про надання поворотної фінансової допомоги від 20.09.2023 (основної суми поворотної фінансової допомоги, інфляційних та 3% річних)30 000,00 грн
2.Підготовка до участі та участь в судовому засіданні 31.03.2025 у справі №910/2401/256000,00 грн
3.Складення та подання до Господарського суду міста Києва заперечень на клопотання відповідача про надання додаткового строку на підготовку та подання відзиву у справі №910/2401/254000,00 грн
4.Складення та подання до Господарського суду міста Києва заяви про забезпечення позову у справі №910/2401/257000,00 грн
5.Вивчення додаткових пояснень відповідача, складення та подання до Господарського суду міста Києва заперечень на додаткові пояснення відповідача у справі №910/2401/257000,00 грн
6.Підготовка до участі та участь в судовому засіданні 30.04.2025 у справі №910/2401/256000,00 грн
7.Вивчення відзиву відповідача з додатками, складення та подання до Господарського суду міста Києва клопотання про залишення відзиву відповідача без розгляду у справі №910/2401/257000,00 грн
8.Складення та подання до Господарського суду міста Києва додаткових пояснень у справі №910/2401/257000,00 грн
9.Складення та подання до Господарського суду міста Києва заперечень щодо задоволення клопотання відповідача про перенесення підготовчого провадження у справі № 910/2401/254000,00 грн
10.Підготовка до участі та участь в судовому засіданні 14.05.2025 у справі №910/2401/256000,00 грн
11.Підготовка до участі та участь в судовому засіданні 26.05.2025 у справі №910/2401/256000,00 грн
12.Підготовка до участі та участь в судовому засіданні 23.06.2025 у справі №910/2401/256000,00 грн
13.Складення та подання до Господарського суду міста Києва заяви про забезпечення позову у справі №910/2401/257000,00 грн
14.Підготовка до участі та участь в судовому засіданні 16.07.2025 у справі №910/2401/256000,00 грн
Всього:109 000,00 грн
Адвокатським бюро додано рахунок-фактуру №17/0725 від 17.07.2025 на суму 109 000,00 грн та платіжну інструкцію №37 від 21.07.2025 про сплату цих коштів.
Дослідивши подані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат у сумі 109 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а їх розмір є необґрунтованими та неспівмірними. Також суд зазначив, що їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
Отже, суд першої інстанції визнав суму цих витрат обґрунтованою у розмірі 55 000,00 грн, а з урахуванням часткового задоволення позову, поклав заявлені позивачем витрати на відповідача пропорційного розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 129 ГПК України в розмірі 52 307,41 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
За результатами розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 109 000,00 грн.
Згідно Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 17.07.2025 представником позивача заявив витрати за такі послуги:
- складення та подання до Господарського суду міста Києва заяви про забезпечення позову - 7000,00 грн;
- складення та подання до Господарського суду міста Києва заяви про забезпечення позову - 7000,00 грн;
- вивчення відзиву відповідача з додатками, складення та подання до Господарського суду міста Києва клопотання про залишення відзиву відповідача без розгляду у справі №910/2401/25 - 7000,00 грн.
Разом: 21 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 08.04.2025 та 16.07.2025 звернувся до суду з заявами про забезпечення позову, у задоволенні яких суд відмовив ухвалами від 15.04.2025 та від 17.07.2025. Крім цього, у судовому засіданні 26.05.2025 суд також відмовив позивачу у задоволенні його клопотання про залишення відзиву відповідача без розгляду.
Відтак, заявлені позивачем витрати за складення та подання цих заяв про забезпечення позову у справі №910/2401/25 у розмірі 21 000,00 грн не підлягають стягненню, оскільки вони визнані судом безпідставними.
Також, згідно Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 17.07.2025 представником позивача надано такі послуги:
- складення та подання до суду позовної заяви - 30 000,00 грн;
- складення та подання заперечень на клопотання відповідача про надання додаткового строку на підготовку та подання відзиву - 4000,00 грн;
- складення та подання заперечень на додаткові пояснення відповідача - 7000,00 грн;
- складення та подання заперечень щодо задоволення клопотання відповідача про перенесення підготовчого провадження - 4000,00 грн.
Сума витрат за ці послуги складає 88 000,00 грн.
Також, судом враховано, що із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі №910/9714/22).
Отже, на підставі викладеного, суд першої інстанції, відповідно до положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, враховуючи неспівмірність суми заявлених витрат у розмірі 109 000,00 грн зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, правомірного дійшов висновку про стягнення 55 000,00 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд першої інстанції, враховуючи викладені обставини цілком обґрунтовано здійснив розподіл судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу відповідно до положень статті 129 ГПК України, поклавши їх на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 52 307,41 грн.
Щодо доводів позивача
Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не зазначено та не встановлено, які саме послуги з наданого позивачу переліку правничої допомоги є необґрунтованими, а відповідач не довів неспівмірність заявлених позивачем витрат, а тому заявлені ним витрати потрібно стягнути повністю.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.
При визначенні наявності підстав для стягнення заявлених позивачем витрат, суд першої інстанції врахував вищевикладене та дійшов вірного висновку, що такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
В контексті викладено колегія враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, у справі що переглядається, суд першої інстанції достатньою мірою обґрунтував своє рішення та навів необхідні аргументи, на підставі яких дійшов висновку про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що судом першої інстанції не зазначено та не встановлено, які саме послуги з наданого позивачу переліку правничої допомоги є необґрунтованими.
Щодо доводів відповідача
Доводи відповідача про те, що спір стосується однієї господарської операції, а тому за критерієм складності, судовий спір не може вважатися таким, що потребував витрат на професійну правничу допомогу колегія вважає є безпідставними, оскільки суд зменшив суму фактично сплачених відповідачем витрат на правничу допомогу адвоката до розумної суми з урахуванням положень процесуального законодавства.
Колегія враховує, що суд першої інстанції оцінював докази надання правової допомоги виходячи з їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відтак, доводи відповідача про те, що представником позивача здійснено невірний розрахунок заборгованості, через що позивачу не була надана необхідна правнича допомога колегія суддів відхиляє, оскільки правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин розбіжностей між цифрами та числовими значеннями.
Разом з тим, колегія зазначає, що скаржниками не спростовані висновки суду першої інстанції, всім обставинам, на які посилаються апелянти в апеляційних скаргах судом першої інстанції надана належна правова оцінка на підставі сукупності належних та допустимих доказів. Норми матеріального та процесуального права судом першої інстанції застосовані правильно.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права у діях суду попередньої інстанції під час винесення оскаржуваного додаткового рішення місцевого суду.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг. Оскаржене додаткове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства.
Судові витрати
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентада Транс» ТОВ "Пентада Групп» І Компанія та Товариства з обмеженою відповідальністю «МХ Консалтинг» залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарський суд міста Києва від 30.07.2025 у справі №910/2401/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 10.02.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова