вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" лютого 2026 р. Справа№ 910/2953/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Українська геологічна компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025
у справі № 910/2953/25 (суддя - Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗТРЕЙДИНГ»
до Державного підприємства «Українська геологічна компанія»
про стягнення 175 764,54 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗТРЕЙДИНГ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Українська геологічна компанія» (далі - відповідач) про стягнення 175 764,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за Договором № 315 про постачання електричної енергії споживачу від 01.10.2024 відповідач в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну оплату поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 172 810,20 грн., а також обов'язок сплатити на користь позивача 880,62 грн 3% річних, 2 073,72 грн інфляційних втрат.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/2953/25 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Державного підприємства «Українська геологічна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗТРЕЙДИНГ» заборгованість в сумі - 172 810,20 грн., втрати від інфляції - 2 073,72 грн., 3% річних - 880,62 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. та 7 500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 315 від 01.10.2024 належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, однак відповідач, у порушення норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату поставленої йому позивачем електричної енергії на суму 172 810,20 грн, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином. Розрахунки заявлених позивачем сум інфляційних втрат та 3 % річних судом визнано обґрунтованими.
Крім того, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи ціну позову, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7 500,00 грн, що становить 50% від заявленої до стягнення суми, нарахованої за послуги з підготовки позовної заяви.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство «Українська геологічна компанія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 по справі № 910/2953/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи 910/2953/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного підприємства «Українська геологічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/2953/25.
12.06.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Українська геологічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/2953/25 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.
02.07.2025 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2953/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Українська геологічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
10.07.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Розпорядженням керівника апарату суду від 19.11.2025 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відрядженні, відповідно до підпунктів 2.3.22., 2.3.43. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2953/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2025 прийнято до провадження справу № 910/2953/25 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Кравчук Г.А., апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що винесене при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням матеріального права.
За доводами скаржника, судом першої інстанції не було враховано часткове погашення Відповідачем нарахованої заборгованості в розмірі 166 698,22 грн відповідно до платіжної інструкції №342 від 16.12.2024, а тому безпідставно стягнуто з відповідача вказану заборгованість.
Крім того, апелянт вважає задоволений розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у розмірі 7500 грн завищеним та необґрунтованим.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що посилання Відповідача на оплату 166 698,22 грн. відповідно до платіжної інструкції №342 від 16.12.2024 не повинно братися судом до уваги, так як в призначенні платежу зазначеної платіжної інструкції Відповідачем було вказано: «За електроенергію 10-11.24р. зг.рах.№3943 від 31.10.2024р.», тобто вказаний платіж зроблений Відповідачем по іншому Договору, який не є предметом даної справи.
Позивач вважає, що суд першої інстанції при розподілі витрат на правничу допомогу врахував складність справи та виконаних адвокатом робіт; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову.
Позивач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в даній справі залишити без змін.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи
01.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗТРЕЙДИНГ» (за договором - постачальник) та Державним підприємством «Українська геологічна компанія» (за договором - споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №315 (надалі - договір) з додатками.
Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію згідно з кодом ДК 021:2015:09310000-5 «Електрична енергія» (Електрична енергія) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Загальна сума договору становить 536 400 грн з ПДВ (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 5.2. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії та згідно з умовами до цього договору.
Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п. 5.6. договору).
Умовами п. 5.8. договору визначено, що оплата рахунку постачальником за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання рахунку споживачем.
У пункті 13.1. договору сторони визначили, що цей договір діє з 01 жовтня 2024 року до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення сторонами.
Як убачається із матеріалів справи, в грудні 2024 року позивачем на виконання умов укладеного договору на об'єкти відповідача було поставлено 19 330 кВт*год. електричної енергії на загальну суму 172 810,20 грн.
На виконання умов Договору Позивач направив Відповідачу два примірники Акту приймання-передачі електричної енергії № УГТ00004291 від 31.12.2024.
Відповідач підписав та повернув на адресу Позивача його примірник вказаного Акту приймання-передачі електричної енергії.
Отже, Сторонами погоджено як обсяг поставленої електричної енергії, так і її вартість у спірному періоді.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин, а також доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; посилання на норми права
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач вказав, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати отриманої електричної енергії у встановлений договором строк.
Таким чином, на дату звернення позивача до суду у відповідача існує прострочена заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію в грудні 2024 року у загальному розмірі 172 810,20 грн.
У свою чергу, позиція відповідача як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції зводиться до того, що відповідачем було здійснено часткову оплату електричної енергії на суму 166 698,22 грн. відповідно до платіжної інструкції №342 від 16.12.2024.
Оцінивши доводи учасників справи та наявні у справі докази як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено поставку відповідачу у грудні 2024 року електричної енергії на загальну суму 172 810,20 грн, що підтверджується підписаним представниками сторін без зауважень і заперечень та скріпленим печатками підприємств актом приймання-передачі електричної енергії №УГТ0000429 від 31.12.2024, копія якого долучена до матеріалів справи.
Отже, судом встановлено, що позивачем в повному обсязі виконані зобов'язання за договором щодо поставки електричної енергії, обсяг якої, у свою чергу, був прийнятий відповідачем без жодних зауважень та заперечень, що відображено в акті приймання-передачі електричної енергії.
У пункті 5.8. договору сторони погодили, що оплата рахунку постачальником за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання рахунку споживачем.
Відтак, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 315 від 01.10.2024 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.
Доводи відповідача про здійснення часткової оплати електричної енергії з посиланням на платіжну інструкцію №342 від 16.12.2024 на суму 166 698,22 грн колегія суддів відхиляє з огляду на те, що у призначенні платежу вказаного платіжного документу зазначено «За електроенергію 10-11.2024р., зг.рах. №3943 від 31.10.2024 та дог.№315 від 01.10.2024.», натомість як позовні вимоги заявлені у зв'язку з несплатою відповідачем рахунку на оплату №4340 від 31.12.2024, тобто іншого ніж був оплачений відповідно до платіжної інструкції, наданої відповідачем.
Водночас, доказів оплати саме рахунку №4340 від 31.12.2024 (на якому ґрунтуються позовні вимоги) матеріали справи не містять, відповідачем не суду не надано.
Підсумовуючи викладене, оскільки відповідач, у порушення норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату поставленої йому позивачем електричної енергії на суму 172 810,20 грн, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення 172 810,20 грн суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо стягнення заявлених позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат у розмірі 2 073,72 грн та 880,62 грн та 3 % річних, суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх обґрунтованості та арифметичної правильності, з чим погоджується судова колегія апеляційного господарського суду, а відтак позовні вимоги у цій частині є також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу витрат позивача на правничу допомогу.
Позивач просив суд відшкодувати за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн, на підтвердження розміру яких надав суду:
- Договір № 2/24 про надання правничої допомоги від 17.02.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗТРЕЙДИНГ» та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем;
- Додаткову угоду № 5/25 від 31.05.2022 до Договору № 2/24 про надання правничої допомоги від 17.02.2024, за умовами якої адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню заборгованості з ДП «Українська геологічна компанія»;
- детальний опис наданої професійної правничої допомоги;
- Акт №3/05/25 від 10.03.2025 про прийняття-передачу наданих послуг на суму 15 000,00 грн;
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.
Також суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Як було зазначено вище, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, які складаються: із ознайомлення адвокатом з документами щодо несплати заборгованості ДП «Українська геологічна компанія» - 6000,00 грн та підготовка позовної заяви - 9 000,00 грн.
Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, фактично підготовка позовної заяви по суті включає вже в себе аналіз документів з питань, що є предметом спору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, зважаючи на: категорію справи, яка не є складною; її малозначність; ціну позову; невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки позову; розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; вважає, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн - не відповідають критерію розумності та пропорційності з урахуванням складності справи та предмету позову.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості при стягненні суми винагороди за адвокатські послуги, обґрунтованою є сума витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн, яка була покладена судом першої інстанції відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а також з розподілом витрат позивача на правничу допомогу.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про оплату ним заборгованості в розмірі 166 698,22 грн відповідно до платіжної інструкції №342 від 16.12.2024, оскільки виходячи з призначення платежу даного документу «За електроенергію 10-11.2024р., зг.рах. №3943 від 31.10.2024 та дог.№315 від 01.10.2024.», судова колегія наголошує, що позовні вимоги заявлені у зв'язку з несплатою відповідачем рахунку на оплату №4340 від 31.12.2024, тобто іншого ніж був оплачений відповідно до платіжної інструкції, наданої відповідачем.
Натомість, доказів оплати саме рахунку №4340 від 31.12.2024 (на якому ґрунтуються позовні вимоги) матеріали справи не містять, відповідачем суду не надано, а відтак аргументи відповідача є недоведеними та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог та висновків суду першої інстанції.
Крім того, досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, суд встановив неспівмірність витрат, обмеживши їх розмір до 7500,00 грн із 15 000,00 грн, заявлених позивачем, з чим погоджується судова колегія апеляційного господарського суду. Жодних інших доказів неспівмірності присудженої оскаржуваним рішенням суми суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.
Таким чином, апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи, наведені скаржником, не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/2953/25 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Державного підприємства «Українська геологічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/2953/25 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Українська геологічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/2953/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі № 910/2953/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко