Номер провадження 22-ц/821/71/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №697/1348/25Колісник Л. О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
05 лютого 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії
суддів: Новікова О. М., Василенко Л. І., Карпенко О. В.,
за участю секретаря Костенко А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Ліплявської сільської ради Черкаської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 жовтня 2025 року у справі за позовом Ліплявської сільської ради Черкаської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Ліплявської сільської ради про позбавлення батьківських прав, -
До Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом звернулася Ліплявська сільська рада Черкаської області, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Ліплявської сільської ради про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивований тим, що до Ліплявської сільської ради в березні 2025 року надійшло усне повідомлення від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця с. Келеберда, Черкаської області та його рідної тітки ОСОБА_3 , мешканки м. Переяслав, Київської області про факт залишення неповнолітнього ОСОБА_4 без батьківського піклування.
Перевіркою, проведеною працівниками виконавчого комітету Ліплявської сільської ради, як органом опіки та піклування встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований в селі Келеберда, Черкаської області та навчається у ВСП «Маслівський аграрний фаховий коледж ім. П.Х. Гаркового БНАУ» ІІ рівня акредитації. Відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітнього ОСОБА_6 , але протягом тривалого часу ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо утримання та виховання свого сина. У зв'язку зі смертю ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) матері дитини, ОСОБА_7 залишається без батьківського піклування. Більше ніж одинадцять років батько не проживав разом та не спілкувався із сином, не брав участі у його вихованні та утриманні.
Рішенням Канівського міськрайонного суду від 15.06.2011 у справі № 496/11 з відповідача на користь ОСОБА_8 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_9 у розмірі 1/4 частини всіх доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 24.11.2011 і до досягнення дитиною повноліття. Через зміну місця роботи 25.03.2013 виконавче провадження було закінчено в зв'язку з направленням матеріалів виконавчого провадження за належністю до іншого відділу ДВС. З 25.03.2013 по даний час з ОСОБА_2 аліменти з місця роботи не утримують, відповідач не зміг підтвердити доказами регулярної та повної сплати аліментів на сина з 2013 року по даний час. Вказані обставини підтверджує рідна тітка ОСОБА_10 , яка звернулась до Ліплявської сільської ради як до органу опіки і піклування, із заявою, якою погоджується стати піклувальником свого племінника ОСОБА_1 .
Питання щодо стану виконання батьківських обов'язків громадянином ОСОБА_2 розглядалося на засідання комісії з питань захисту прав дитини 26.05.2025, на яке з'явився відповідач та пояснив, що він із сином практично ніколи разом не проживав, при житті матері ОСОБА_4 він сплачував аліменти, після смерті матері в березні 2025 не має можливості взяти до себе сина, оскільки має іншу родину та двох малолітніх дочок, тому просить позбавити його батьківських прав.
Враховуючи вище зазначені обставини, 26.05.2025 комісія у складі представників виконавчого комітету Ліплявської сільської ради, служби у справах дітей Ліплявської сільської ради прийняла рішення про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 , свідомо нехтуючи своїми обов'язками, не забезпечує повноцінне харчування, медичний огляд, лікування свого неповнолітнього сина, не забезпечує отримання ним якісної освіти без поважних причин. Сім'я батька виявляється особливо непридатною для ОСОБА_6 , а також у найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. У зв'язку з викладеним позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_1 .
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі вказано, що позивачем була надані всі належні та необхідні докази, зазначені у позовній заяві, були додані копії всіх відповідних документів, що підтверджують викладені обставини. Ці обставини не заперечуються і не оспорюються ні відповідачем ні його адвокатом. Батько тривалий час (понад одинадцять років) ухиляється від виконання своїх обов'язків а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти.
Більш того, в своїх окремих заявах до суду, відповідач та його представник позов повністю визнають та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Зазначає, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Варто зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з i позовом про поновлення батьківських прав.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши учасників справи, дослідивши та обговоривши наявні докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вище вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.09.2009 (а.с.5).
Як вбачається із інформації про виконавче провадження № 27318291 рішенням Канівського міськрайонного суду від 15.06.2011 у справі № 496/11 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини всіх доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 24.11.2011 і до досягнення дитиною повноліття. 25.03.2013 виконавче провадження було закінчено та направлено за належністю до іншого відділу ДВС, оскільки боржник працює в ТОВ «Ергопак» м. Боярка, Київської області. На 25.03.2013 борг відсутній (а.с.16-17).
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 17.03.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).
Відповідно до довідки № 97 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні, виданої Келебердянським старостинським округом Ліплявської сільської ради Черкаської області 20.03.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 . Разом з ним зареєстровані: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.7).
Відповідно до довідок ВСП «Маслівський аграрний фаховий коледж ім. Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету» № 256 та № 257 від 25.03.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у ВСП «Маслівський аграрний фаховий коледж ім. Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету» з 02.09.2004 на денній формі навчання та отримує академічну стипендію (а.с.8,9).
Згідно із характеристикою та психолого-педагогічною характеристикою від 23.05.2025, виданими ВСП «Маслівський аграрний фаховий коледж ім. Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету» ОСОБА_1 зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований та порядний студент, має оцінки переважно достатнього та високого рівня. ІНФОРМАЦІЯ_2 у Іллі померла мама. 08.05.2025 до освітнього закладу вперше завітав батько дитини ОСОБА_2 з вимогою надати реквізити картки сина, бачити дитину не хотів. 15.05.2025 батько знову з'явився до коледжу з вимогою побачитись з сином. Під час зустрічі батько повідомив про те, що не може забрати його жити до себе. За період навчання в коледжі батько участі в навчанні та вихованні дитини не брав та його особистим життям не цікавився. Зустріч з батьком негативно вплинула на психологічний стан дитини (а.с. 10-12).
Згідно з Протоколом № 2 засідання комісії захисту прав дитини служби у справах дітей Ліплявської сільської ради Черкаської області від 26.05.2025, розглянуто повідомлення від неповнолітнього ОСОБА_1 та його тітки ОСОБА_3 про залишення дитини без батьківського піклування. Дитина тимчасово влаштована в сім'ю діда ОСОБА_12 . Батько понад 11 років не проживав з дитиною, участі у вихованні та утриманні не брав, не виявляв батьківської уваги та турботи, не виявляє бажання брати дитину на виховання та спільне проживання до себе. Дитина навчається у ВСП «Маслівський аграрний фаховий коледж ім. Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету». Згідно з характеристикою батько участі у навчанні та вихованні сина не приймав, батьківські збори не відвідував (а.с.21).
Відповідно до висновку органу та піклування Ліплявської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ліплявської сільської ради Черкаської області від 26.05.2025 №55, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1976 року народження, стосовно сина ОСОБА_1 , 2009 року народження, що відповідає інтересам дитини (а.с.18-20).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».
Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батька, який не виконує батьківських обов'язків і вважав передчасним прийняття такого рішення та надати можливість відповідачу змінити ставлення до виховання своєї неповнолітньої дитини.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком міськрайонного суду, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, неповнолітній ОСОБА_5 до 13.03.2025 проживав удвох разом зі своєю матір'ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідач ОСОБА_2 з сином та покійною разом не проживали в шлюбі не перебували, крім того, батько з хлопчиком не спілкувалися більше 11 років, участі у його розвитку, вихованні, навчанні не приймав і не приймає.
Апеляційний суд враховує позицію органу опіки та піклування, які самі ініціювали позбавлення батьківський прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього ОСОБА_4 .
Зокрема, як вбачається з висновку органу та піклування Ліплявської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ліплявської сільської ради Черкаської області від 26.05.2025 №55. Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1976 року народження, стосовно сина ОСОБА_1 , 2009 року народження, що відповідає інтересам дитини (а.с.18-20).
Згідно із характеристикою та психолого-педагогічною характеристикою від 23.05.2025, виданими ВСП «Маслівський аграрний фаховий коледж ім. Гаркавого Білоцерківського національного аграрного університету» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де навчається хлопчик, останній зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований та порядний студент, має оцінки переважно достатнього та високого рівня. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_4 померла мама. 08.05.2025 до освітнього закладу вперше завітав батько дитини ОСОБА_2 з вимогою надати реквізити картки сина, бачити дитину не хотів. 15.05.2025 батько знову з'явився до коледжу з вимогою побачитись з сином. Під час зустрічі батько повідомив про те, що не може забрати його жити до себе. За період навчання в коледжі батько участі в навчанні та вихованні дитини не брав та його особистим життям не цікавився. Зустріч з батьком негативно вплинула на психологічний стан дитини, що на переконання колегії суддів, не може залишитися поза увагою.
Крім того, сама позиція батька щодо свого сина є ствердною і незмінною, оскільки ОСОБА_2 подавав заяви, в яких просить позбавити його батьківських прав, оскільки не може виховувати сина так як має іншу сім'ю (дружину та дітей).
Вказане в своїй сукупності дає підстави вважати, що відповідач фактично не підтримує контакту з дитиною, умисно не приймає участі у її вихованні, не проявляє інтересу до дитини, а тому ці всі фактори як кожен окремо, так і в сукупності, необхідно розцінювати як докази свідомого нехтування батьком своїми батьківськими обов'язками, яке зумовлене його винною поведінкою у формі бездіяльності.
Будь-яких перешкод для виконання відповідачем своїх обов'язків по відношенню до дитини по справі не встановлено.
Водночас, на стадії апеляційного розгляду представник позивача запевнив суд, що позбавлення батьківських прав біологічного батька ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_6 переслідує легітимну мету - це у найкращих інтересах дитини.
Судом встановлено, що біологічний батько не спілкується з дитиною, не має з сином психоемоційного контакту, більше того, не має наміру виконувати своїх батьківських обов'язків. Дитина зростатиме і виховуватиметься у благополучній сім'ї, в своєї рідної тітки, яка хоче отримати на ОСОБА_13 опіку.
Також не можна лишити поза увагою те, що, навіть після смерті матері ОСОБА_4 , хлопчик залишився сам, а батько не намагався підтримати дитину, яка втратила в віці 16 років маму, фактично не проявив жодного інтересу до підлітка, морально не підтримав (лише двічі приходив до коледжу). Навпаки, написав заяву, що бажає щоб його позбавили батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 .
Отже, біологічний батько фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських прав та протягом одинадцяти останніх років не бачився з дитиною, не підтримував з нею будь-який зв'язок, не цікавився її життям, внаслідок чого сімейні зв'язки між дитиною та батьком були втрачені, а тривала розлука є наслідком розриву психоемоційних зв'язків між батьком та дитиною.
Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав у даному випадку відповідає інтересам дитини.
Вказані обставини а також думка з цього приводу самого ОСОБА_6 , дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, з огляду на його свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини.
Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої та другої статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Отже, доводи, викладені у апеляційній скарзі, є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.
З вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Ліплявської сільської ради в інтересах ОСОБА_1 слід задовольнити, а рішення місцевого суду скасувати, задовольнивши позовні вимоги.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір за вказаною апеляційною скаргою у сумі 4542,00 грн, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави, оскільки позивач при подачі позову та апеляційної скарги був звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Ліплявської сільської ради Черкаської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Ліплявської сільської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 задовольнити.
Позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителя м. Канів Черкаської області, стосовно його неповнолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Передати неповнолітнього ОСОБА_1 органу опіки та піклування в особі Ліплявської сільської ради Черкаського району Черкаської області на час прийняття рішення про призначення піклувальника.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 4542,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 09 лютого 2025 року.
Судді:
: