Номер провадження 22-ц/821/110/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №706/1457/24 Категорія: 307000000 Орендарчук М. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
05 лютого 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Давигори Світлани Анатоліївни на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування поданого позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 08.06.2023 року, яка є матір'ю позивача.
ОСОБА_3 залишила заповіт на користь відповідача ОСОБА_2 .
В установленому законом порядку позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Спадкоємцями за законом після смерті матері ОСОБА_3 є позивач, а також, ОСОБА_4 .
Незалежно від заповіту позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мали право на обов'язкову частку у спадщині після смерті матері.
ОСОБА_4 відмовився від своєї обов'язкової частки у спадщині після смерті матері, а тому позивач подала до нотаріуса заяву про прийняття обов'язкову частки спадщини в розмірі 1/4 частки.
26.09.2024 року приватним нотаріусом Вінницького МНО Собканюком П.М. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій нотаріус, зокрема, вказав про те, що розмір обов'язкової частки ОСОБА_1 , у спадщині після померлої ОСОБА_3 складає 1/6.
Вважає, що на даний час позивач, як повнолітня непрацездатна донька спадкодавця, має право незалежно від заповіту на обов'язкову частку в спадщині померлої, частка якої складає , оскільки після того, як ОСОБА_4 (син померлої) подав заяву про відмову від прийняття спадщини за законом відбувся перерозподіл часток у спадщині між іншими двома спадкоємцями, тобто сторонами у справі.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд:
-визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину Земельної ділянки площею 0,0842 га., кадастровий номер 7124686000:01:002:0085, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину Земельної ділянки площею 0,25 га., кадастровий номер 7124686000:01:002:0085, для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,0842 га, кадастровий номер 7124686000:01:002:0085, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 7124686000:01:002:0085, для ведення будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що, відповідно до п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України від 13.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при визначенні розміру обов'язкової частки у спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги. Про це було зазначено і в п.11 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.01.1992 року №2 «Про судову практику у справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» розглядаючи справи за скаргами на нотаріальні дії, пов'язані з оформленням права на спадщину або відмову вчинити їх, судам слід мати на увазі, що при вирішенні питання про додержання вимог про право на обов'язкову частку в спадщині (ст.535 ЦК) враховуються всі спадкоємці за законом, які могли бути закликані до спадкування (і ті, що не прийняли спадщину або відмовились від неї). При розрахунку обов'язкової частки у спадщині слід виходити з того, що розмір усієї спадщини береться за одиницю, а частка спадкоємця за законом визначається шляхом поділу усієї спадщини на кількість спадкоємців за законом, які закликаються до спадкування. При вирахуванні розміру обов'язкової частки припускається, що заповіту взагалі немає, а відтак враховуються частки усіх без винятку спадкоємців, які були б закликані до спадкування, у тому числі спадкоємців за правом представлення на частку їх рідних, які б мали бути спадкоємцями за законом, але померли до часу відкриття спадщини. При цьому наступне «відпадіння» таких спадкоємців зі складу спадкових відносин (смерть, відмова від прийняття спадщини - якщо не уся спадщина була охоплена заповітом, усунення від права на спадкування, неможливість прийняття спадщини у зв'язку з позбавленням їх права на спадкування) жодним чином не впливає на порядок вирахування обов'язкової частки. Головне, щоб на час відкриття спадщини ці особи були живими і вони входили до відповідної черги спадкоємців за законом, в тому числі мали право на спадкування за правом спадкового представлення.
Отже, при обчисленні розміру обов'язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.
За таких обставин, розмір обов'язкової частки позивача, який становить половину частки, яка належала позивачу у разі спадкування за законом (1/3), складає 1/6 спадкового майна.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Давигора С.А. оскаржила його в апеляційному порядку, вказавши, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, тому просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при врахуванні кількості спадкоємців суд зобов'язаний був врахувати лише позивача та відповідача, а не іншого спадкоємця ОСОБА_4 , який відмовився від прийняття спадщини установлений законом строк. Інший спадкоємець, міг би впливати на частку у спадщині незалежно від заповіту, якби не було його заяви про відмову від прийняття спадщини, що подана до нотаріуса та зареєстрована в спадковій справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Мінченко Я.В.не погодився з її доводами. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін а саму апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 08.06.2023 року, яка є матір'ю позивача.
ОСОБА_3 залишила заповіт на користь ОСОБА_2 .
В установленому законом порядку позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 , а також ОСОБА_4 .
Їх право на обов'язкову частку у спадщині після смерті матері ОСОБА_3 ніким не заперечується.
ОСОБА_4 відмовився від своєї обов'язкової частки у спадщині після смерті матері, а тому позивач подала до нотаріуса заяву про прийняття обов'язкову частки спадщини в розмірі 1/4 частки.
В заяві приватному нотаріусу Вінницького МНО Собканюком П.М. ОСОБА_1 , визначила, що розмір її обов'язкової частки від спадщини складає 1/4 частку у спадщині виходячи з того, що оскільки один із спадкоємців. ОСОБА_4 відмовився від спадкування то залишилось двоє спадкоємців, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в такому разі спадщина розподіляється між двома спадкоємцями по 1/2 частці, відповідно розрахунок розміру обов'язкової частки у спадщині слід здійснювати від 1/2 частки, то складає 1/4 частку у спадщині.
26.09.2024 року приватним нотаріусом Вінницького МНО Собканюком П.М. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав того, що розмір обов'язкової частки ОСОБА_1 у спадщині після померлої ОСОБА_3 складає 1/6 частка.
Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування одержують спадкоємці за законом (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Сутність права на обов'язкову частку полягає у тому, що на користь осіб, визначених у частині першій статті 1241 ЦК України, відкривається спадщина у вигляді половини від тієї частки, право на яку б належало їм при спадкуванні за законом, незалежно від того, яким є зміст заповіту.
При розрахунку обов'язкової частки у спадщині слід виходити з того, що розмір усієї спадщини береться за одиницю, а частка спадкоємця за законом визначається шляхом поділу усієї спадщини на кількість спадкоємців за законом, які закликаються до спадкування, тобто тих, на користь яких відкрилася спадщина.
Згідно із п 5.10 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, при визначенні розміру обов'язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов'язкової частки у спадщині нотаріус враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Нотаріус пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов'язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Матеріалами справи підтверджено, що до першої черги спадкування після померлої ОСОБА_3 , входять: доньки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та син ОСОБА_4 .
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за наявності трьох спадкоємців першої черги за законом, які могли би бути закликані до спадкування, розмір обов'язкової частки ОСОБА_1 складає 1/6 частка спадкового майна (половина від частки за законом).
Отже, судом першої інстанції вірно розраховано обов'язкову частку у спадковому майні належну позивачу.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели, або могли призвести, до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Давигори Світлани Анатоліївни- залишити без задоволення.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 26 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 лютого 2026 року.
Судді: