Рівненський апеляційний суд
09 лютого 2026 року м. Рівне
Справа № 569/28619/25
Провадження № 33/4815/294/26
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Домецького О.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 02 січня 2026 року, -
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2025, о 01 год. 21 хв. в м. Рівне по вул. Романа Шухевича, 18 А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6810 (2306)», що підтверджується тестом №8322 від 10.12.2025, результат огляду становить 2,13 ‰. З результатом огляду ОСОБА_1 не згідний. Від проходження огляду в медичному закладі з метою підтвердження стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник Домецький О.І. просить провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП України, відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вказує, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 була безпідставною, а твердження працівників поліції про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння ґрунтувалися виключно на припущеннях. При цьому з відеозаписів із боді-камер убачається, що після нібито виявлення таких ознак йому не було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку, зокрема не було надано направлення для здачі аналізів на визначення стану сп'яніння. Доводить, що він не відмовлявся від проходження огляду та надання зразків біологічного середовища, однак лікарем не було відібрано альтернативні зразки, передбачені Інструкцією, а відомості про неможливість їх відібрання в матеріалах справи відсутні. Наголошує, що документи у справі та відеозапис не містять підтверджень відмови від огляду, що відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП та Інструкції свідчить про недійсність такого огляду.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно приписів ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
При прийняті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.
Висновки суду про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка.
Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння при встановлених судом обставинах підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №536346 (а.с.1), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду позитивний - 2, 13 ‰ (а.с.3), результатом тесту №8322, проведеного за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810, згідно якого ОСОБА_1 перебуває стані алкогольного сп'яніння - 2, 13 ‰ (а.с.4); відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (файл Clip-2, час 07:00) та відмова від проходження огляду у медичному закладі (файл Сlip - 4, час 07:00).
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об'єктивними доказами, тобто такими, які в процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб'єктивного сприйняття певних обставин.
Також судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи сторони захисту про безпідставність зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 та припущення працівників поліції щодо наявності у нього ознак алкогольного сп'яніння є необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 вимог п.19.1 а Правил дорожнього руху України, що є законною та самостійною підставою для зупинки транспортного засобу.
Факт вчинення зазначеного порушення підтверджується постановою серії ЕНА № 6313431, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Таким чином, зупинка транспортного засобу була здійснена на законних підставах, а твердження про її безпідставність не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду та надання зразків біологічного середовища, а також про недійсність огляду у зв'язку з невідібранням альтернативних зразків, є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства.
Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відбір біологічних зразків (крові, сечі чи інших біологічних середовищ) здійснюється виключно у разі проведення огляду з метою визначення стану наркотичного сп'яніння. У разі встановлення стану алкогольного сп'яніння огляд проводиться із застосуванням спеціальних технічних засобів.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я, однак він відмовився від такого огляду. Факт відмови від проходження огляду у медичному закладі зафіксований відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції (файл Clip-4, час 07:00), які є належними та допустимими доказами відповідно до ст.251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст.33, 38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яке, на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд -
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 02 січня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката Домецького О.І. - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович