Справа № 536/3020/24 Номер провадження 22-ц/814/586/26Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
29 січня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Обідіної О.І., Панченка О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальчук Олександр Миколайович, на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем укладено договір №429690791 від 10 березня 2021 року.
10 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 13000,00 грн.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»), яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - ТОВ «Таліон плюс»), яке в свою чергу є правонаступником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого Клієнти відступили, а ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до відповідача.
Своїх зобов'язань відповідач не виконав, а його заборгованість становить 49910,84 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 серпня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №429690791 від 10 березня 2021 року в розмірі 42804,43 грн та судові витрати в сумі 7223,05 грн.
В іншій частині вимог відмовлено.
Стягнуто із ТОВ «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2136,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 серпня 2025 року не погодилася відповідач та оскаржила його в апеляційному порядку подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохає суд скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «Юніт Капітал» в задоволенні позовних вимог повному обсязі.
Також просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 15000,00 грн витрат на надання правничої (правової) допомоги в суді першої інстанції та 5000,00 грн витрат на надання правничої (правової) допомоги в суді апеляційної інстанції, а всього - 20000,00 грн.
Позиція учасників справи
Узагальнені доводи, наведені в апеляційній скарзі
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а при прийняті рішення судом порушено норми процесуального права, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог.
Вказує, що договір не підписано відповідачем, а розрахунок заборгованості є належним та не допустимим доказом розміру заборгованості, оскільки розрахунок відсотків за користування кредитом зроблено поза межами строку дії кредитного договору.
Звертає увагу, що позивач не довів переходу право грошової вимоги за договором №429690791 від 10 березня 2021 року, оскільки не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення першої інстанції залишити без змін.
Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.
Вказано, що саме з ініціативи позичальника первісний кредитор направив оферту у вигляді кредитного договору та правил надання грошових коштів у позику, підписавши даний договір одноразовим персональним ідентифікатором, позичальник погодився з офертою, наданою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, у відзиві вказано, що позивачем доведено належними доказами, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги, яке перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», яке в подальшому перейшло до позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 49910,84 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7, статтю 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 10 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір №429690791, за умовами якого товариство зобов'язалось надати Позичальникові Кредит, на суму 13000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до пункту 1.2 Договору Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі «Дисконтний період»).
Згідно із пунктом 1.4 Договору за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
-1.4.1. виключно на період строку визначеного в пункті 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 229,95 процентів річних, що становить 0,63 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;
-1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах пункту 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 459,77 процентів річних, що становить 1,26 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
-1.4.3. у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.
В пунктах 1.7 - 1.8 Договору зазначено, що сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:
- 1.7.1. зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
- 1.7.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.
- 1.8. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту Позичальником.
10 березня 2021 року на підставі платіжного доручення № 5c570569-cbf7-43c9-8f26-c794cabdab55 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу кошти в сумі 13000,00 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу 28/1118-01.
В подальшому, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладені додаткові угоди, в тому числі і додаткова угода №26 від 31 грудня 2020 року, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу до 31 грудня 2021 року.
Відповідно до реєстру прав вимоги №163 від 07 грудня 2021року кредитор відступає новому кредитору право вимоги до ОСОБА_1 коштів у сумі 49910,84 грн, право одержання яких належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 429690791, що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу - 12999,40 грн, суми заборгованості за відсотками - 36911,44 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу 05/0820-01. Надалі між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» укладені додаткові угоди, в тому числі і додаткова угода № 2 від 03 серпня 2021 року відповідно до умов якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу до 31 грудня 2022 року. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №11 від 31 серпня 2023 року первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги від ОСОБА_1 коштів в сумі 49910,84 грн, право одержання яких належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 429690791, що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу 12999,40 грн та суми заборгованості за відсотками 36911,44 грн.
28 жовтня 2024 року між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №28/10/2024-У. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 2 від 15 лютого 2022 року первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до відповідача коштів в сумі 49910,84 грн, право одержання яких належить первісному кредитору на підставі кредитного договору № 429690791, що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу 12999,40 грн, суми заборгованості за відсотками 36911,44 грн.
Позиція апеляційного суду
Щодо виникнення договірних відносин
Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електрону комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року по справі № 545/1750/21(провадження № 61-1177св24).
У пункті 10 договору від 10 березня 2021 року № 429690791 (реквізити сторін) зазначено, що договір підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором (а.с. 15 зворот).
Вказані анкетні дані щодо відповідача-позичальника відповідають дійсності, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Отже, кредитний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача були використані Товариством для укладення кредитних договорів від його імені відповідачем суду не надані.
Щодо розміру заборгованості
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Як було вказано вище, умовами договору сторони погодити строк на який останні був укладений та розмір відсотків які необхідно буде сплатити за користування кредитними коштами.
Тобто, нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
При проведенні розрахунків, судом першої інстанції було взято до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, та з урахуванням того, що відповідачем було внесено кошти в сумі 2948,40 грн, які суд обґрунтовано відніс до зарахування відповідно до пункту 3.10 договору (простроченої заборгованості за тілом кредиту та прострочених процентів) правильно встановив, що залишок заборгованості за тілом кредиту станом на 12 квітня 2021 року становив 12508,60 грн (дисконтний період за договором), який в подальшому було продовжено до 09 травня 2021 року.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за кредитним договором у дисконтний період з урахуванням його продовження, період користування коштами було подовжено кредитором, відповідно до пункту 1.7.1 Договору максимальний строк кредитування становив 90 днів та спливав 31 липня 2021 року.
Зважаючи на вище наведене, а також зауважуючи, що умови договору були погоджені сторонами, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що загальний розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту становить 12508,60 грн, а за відсотками 30295,83 грн, а всього 42804,43 грн, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Проте відповідач не надала суду жодних доказів, зокрема не провела контрозрахунку на підтвердження неправильності проведених судом першої інстанції розрахунків.
Щодо переходу права вимоги до позивача
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором договору кредитної лінії № 429690719 договір факторингу № 28/1118-1 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон плюс» та додаткові угоди до нього № 19 від 28 листопада 2018 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року; витяг з реєстру права вимоги № 163 від 07 грудня 2021 року; договір факторингу від 5 серпня 2020 року № 05/0820-01, укладений між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» і додаткові угоди до нього № 2 від 3 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року; витяг з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року; договір факторингу від 28 жовтня 2024 року № 28/10/24-У, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс»; реєстр боржників до договору факторингу № 28/10/24-У від 28 жовтня 2024 року; акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 28/10/24-у від 28 жовтня 2024 року.
У пункті 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» визначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Тобто, за умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 429690719 від 10 березня 2021 року, оскільки підписання реєстру права вимоги № 163 відбулося 7 грудня 2021 року, тобто після укладення кредитного договору.
5 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним, що підтверджується реєстром прав вимоги.
Установлено, що в подальшому право вимоги до відповідача за кредитним договором № 429690719 від 10 березня 2021 року перейшло до позивача ТОВ «Юніт Капітал», що підтверджується договором факторингу № 28/10/24-У від 28 жовтня 2024 року.
Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що укладання договорів факторингу до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними, якими передбачено обставини внесення змін до договорів, шляхом укладення додаткових угод на підставі спільної згоди, що не позбавляло можливості здійснити передачу прав вимоги у період дії договору факторингу.
Враховуючи вище наведенні положення статей 1077, 1078 ЦК України та умови договорів факторингу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем копії договорів та витяги з реєстру боржників, які містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін, в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за укладеним нею з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором №429690791 від 10 березня 2021 року
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку, слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору, що узгоджується з приписами статті 204 ЦК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, що до позивача не перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №429690791 від 10 березня 2021 року.
Так, в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимоги акту прийому-передачі реєстру.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач ТОВ «Юніт Капітал», належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в обумовленій сумі, тоді як відповідач неналежно виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у сумі 49910,84 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Щодо визначення розміру витрат з правничої допомоги в суді першої інтсанції
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18-ц зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги задоволено на 85.76%, і з урахуванням того, що відповідач просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15000,00 грн обґрунтовано стягнув - 2136,00 грн, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Отже, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- без змін, як законне обґрунтоване та вмотивоване.
Щодо судових витрат в частині судового збору
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат тому числі: витрат в частині судового збору в суді першої інстанції; в частині судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, а також відсутні підстави для стягнення витрат з правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальчук Олександр Миколайович - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 січня 2025 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді О.І. Обідіна
О.О. Панченко