Житомирський апеляційний суд
Справа №289/404/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/183/26
Категорія ч.1 ст.436-2 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 22022060000000089 за апеляційною скарг ою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 23 червня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дубно, Рівненської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , священнослужителя Свято-Миколаївського храму с. Шоломки, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 436-2 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст.436-2 КК України. Вважає вирок суду незаконним, таким що підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином надані сторонами кримінального провадження докази, не допитав всіх свідків захисту, а також необгрунтував чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Надає свою оцінку вказаним доказам та вважає, що стороною обвинувачення не доведено вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вказує, що протокол слідчого експерименту від 05.08.2022 року з відеозаписом є недопустимим доказом, оскільки під час під час слідчого експерименту проводився фактично допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .. Вважає, що в ході судового розгляду не було доведено наявності ідеологічних мотивів в діях обвинуваченого, а також настання суспільно небезпечних наслідків. Звертає увагу на те, що судова лінгвістична експертиза висловлювань ОСОБА_7 не проводилася, а висновок спеціаліста не є доказом. Вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки судом не враховано виключно позитивні характеристики обвинуваченого, який був керівником релігійної громади села Краснобірка, надавав допомогу ЗСУ та молився за мир в Україні.
В запереченні прокурора на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 23 червня 2025 року йдеться про безпідставність доводів апеляційної скарги та про залишення вироку суду без зміни.
Вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 23 червня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 59-1 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено обчислювано з моменту постановки на облік органом з питань пробації.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_7 не обирався.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, ОСОБА_7 з ідеологічних мотивів, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні насідки і бажаючи їх настання, 14.04.2022 близько 15 години, перебуваючи у адміністративному приміщенні Краснобірського старостинського округу Радомишльської міської ради, що знаходиться за адресою: вул. В'ячеслава Чорновола, 5, с. Краснобірка, Житомирського району Житомирської області, у розмові з іншими особами, заперечував збройну агресію з боку російської федерації проти України, а також тимчасову окупацію міст Бородянка, Буча Київської області.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України, тобто заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, заперечення тимчасової окупації частини території України.
Під час апеляційного розгляду жодних клопотань про повторне дослідження доказів від сторони захисту не надходило та в апеляційній скарзі не заявлялося, а колегія суддів не вбачала підстав, передбачених ч.3 ст.404 КПК України, для повторного дослідження доказів.
Вказана позиція узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 16 березня 2021 року в справі № 154/2975/17, від 21 грудня 2022 року в справі № 759/5737/17, згідно якої сам по собі факт незгоди захисника з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді.
За відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов'язково має відповідати положенню ч.3 ст.403 КПК України, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів, закріплених у приписах зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 1 ст. 94 КПК України регламентовано, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Тобто, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального та процесуального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до КПК України, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Мотивування, обґрунтування висновків суду передбачає не простий виклад доказів, а їх змістовний аналіз. Не можна визнати мотивованим вирок, в якому залишилися неспростованими докази, що суперечать обвинуваченню, або не приведені переконливі мотиви на спростування будь-якого доказу.
Необхідність наведення мотивів у судовому рішенні наголошується й у ряді Рішень ЄСПЛ, як «Патон проти Франції», «Салов проти України», «Болдя проти Румунії», «Градінар проти Молдови». Недотримання наведення достатніх мотивів для засудження особи є порушенням критеріїв справедливості, як того вимагає ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушенням права на справедливий судовий розгляд. У справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд констатував порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з неналежним обґрунтуванням рішень судових установ.
У справах «Богатова проти України», «Проніна проти України» та «Петриченко проти України» Європейський суд дійшов висновку, що, цілком проігнорувавши доводи заявників, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобов'язання за п. 1 ст. 6 Конвенції щодо вмотивованості судових рішень як елемента права на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення .
Однак, визнаючи ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, суд першої інстанції не надав обґрунтованої оцінки як кожному доказу, так і їх сукупності, у відповідності до ст.94 КПК України.
Так, в підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, яке інкримінуються останньому, суд першої інстанції послався на протокол слідчого експерименту від 05.08.2022 року, проведеного за участі свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Проте, згідно вказаного протоколу від 05.08.2022 року, слідчий експеримент проводився в приміщенні службового кабінету №8 УСБУ в Житомирській області за участі одразу трьох свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які одночасно надавали показання стосовно обставин кримінального правопорушення (т.1 а.п.57-68).
Тобто, результатом слідчого експерименту у цьому випадку є фактично одночасний допит вказаних осіб, а не проведення слідчої дії, передбаченої ст.240 КПК України, оскільки протокол не містить відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
На вказане суд першої інстанції не звернув увагу та не надав належної оцінки зазначеному доказу на предмет його належності та допустимості, хоча використав ці позасудові показання у якості ключового доказу винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що суд першої інстанції не надав належної оцінки відносинам, які склалися між обвинуваченим ОСОБА_7 із старостою Краснобірського старостинського округу ОСОБА_13 та священником ОСОБА_10 під час здійснення обвинуваченим професійної діяльності у селі Краснобірка Житомирського району та області.
Також, судом фактично не встановлено суб'єктивної сторони (умислу) кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , що є обов'язковим елементом складу злочину для його правильної кваліфікації.
Наведенні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, відповідно до ч.1 ст.412 КПК України перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Оскільки вирок суду із зазначених вище підстав, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, то колегія суддів не входить в обговорення доводів апеляційної скарги, які підлягають перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції.
Під час нового судового розгляду, суду першої інстанції слід з'ясувати суть вчиненого обвинуваченим діяння, оцінити надані сторонами докази з погляду допустимості, належності і достовірності, а їх сукупності - з погляду достатності для висновку про винуватість і зробити висновок, чи довела сторона обвинувачення, відповідно до обов'язку, передбаченому ст.91 КПК України, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, та інші обставини, перевірити доводи апеляційної скарги і прийняти законне та обґрунтоване рішення у розумні строки.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 23 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: