ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
09 лютого 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2744/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс»
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2025, ухвалене суддею Рогою Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 05.01.2026
у справі № 916/2744/25
за позовом: Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс»;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачно та корисно»,
про: розірвання договору оренди, виселення, солідарне стягнення 2665211,07 грн та стягнення 1056846,40 грн,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.12.2025 у справі № 916/2744/25 позов Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради задоволено повністю, а саме:
- розірвано договір оренди від 29.09.2017, укладений між Комунальним некомерційним підприємством «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс»;
- виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» з нежитлових приміщень харчоблоку загальною площею 784,0 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Віталія Нестеренка (Академіка Воробйова), б. 9, на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради заборгованість у розмірі 1056846,40 грн;
- стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачно та корисно» на користь Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради заборгованість у розмірі 2665211,07 грн;
- вирішено питання щодо розподілу судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині розірвання договору оренди і виселення та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін.
Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
05.02.2026 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яке обґрунтовано тим, що останній залишився лише з одними боргами та без реальних активів, за рахунок яких можливо б було сплатити судовий збір за подання цієї апеляційної скарги, що підтверджується тим, що відразу після виділу відносно ТОВ «Харчування Плюс» було відкрито декілька виконавчих проваджень про стягнення заборгованості за судовими наказами на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, які тривають по теперішній час з огляду на відсутність у боржника майна, на яке можливо б було звернути стягнення в примусовому порядку, а ГУ ДПС в Одеській області вже в січні 2025 року, тобто через 4 місяці після завершення процедури виділу, донараховано ТОВ «Харчування Плюс» податкових зобов'язань на загальну суму 91373275,37 грн, що підтверджується податковими повідомленнями рішеннями за №4701/15-32-07-08-24 від 07.02.2024 на суму 1020 грн, №4702/15-32-07-08-24 від 07.02.2024 на суму 16267022 грн, №4688/15-32-07-08-24 від 07.02.2024 на суму 30934984,48 грн, №4697/15-32-07-08-24 від 07.02.2024 на суму 40405608,87 грн, №5084/15-32-07-08-24 від 09.02.2024 на суму 3713755,22 грн, №5087/15-32-07-08-24 від 09.02.2024 на суму 49864,80 грн, №5092/15-32-07-08-24 від 09.02.2024 на суму 1020 грн.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 Закону України «Про судовий збір», згідно з ч. 1 якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).
Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.
Отже, Законом України «Про судовий збір» суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.
Правовий висновок щодо застосування ст. 8 Закону України «Про судовий збір» викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18, згідно з яким Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж ст. 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених в ст. 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
При цьому, умови, визначені у п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 цього Закону, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 цього Закону, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Подібна за змістом позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021 у справі № 912/3514/20 та ухвалах від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 18.05.2020 у справі № 910/704/19, від 24.01.2020 у справі № 915/923/15.
При цьому, із системного аналізу змісту ст. 8 Закону України «Про судовий збір» убачається, що положення п. 1 та 2 ч. 1 цієї норми не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Предметом спору, що розглядається у цій справі, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому підстав для задоволення клопотання скаржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс») про звільнення від сплати судового збору немає.
У розумінні приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Розсуд суду при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору за клопотанням сторони є обмеженим. У законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору та підстави вчинення таких дій.
Також, Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, встановлення державою обов'язку щодо сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою в порядку та розмірі, що встановлені Законом України «Про судовий збір», є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому п. 1 п. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «права на суд».
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (п. 57).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У ст. 129 Конституції України та ст. 42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що правові підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні, тому відповідне клопотання скаржника задоволенню не підлягає.
Статтею 258 ГПК України встановлені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, пунктом 2 ч. 3 якої визначено, що до обов'язкового числа документів, що додаються до апеляційної скарги, відносяться докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до підпункту 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
З прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині розірвання договору оренди і виселення, тобто дві вимоги немайнового характеру.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становить 3028 грн (ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік»).
При цьому, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).
Також колегією суддів враховується, що як позовна заява, так і апеляційна скарга були подані в електронному вигляді з використанням підсистеми «Електронний суд», в той час як підпунктом «б» підпункту 1 пункту 17 параграфа 1 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147а-VIII від 26.05.2021 до статті 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину 3 такого змісту: «При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору».
При поданні позову (саме в частині немайнових вимог), підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4844,80 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8), отже судовий збір за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 25.12.2025 у справі № 916/2744/25 в частині розірвання договору оренди і виселення складає 7267,20 грн (4844,80 грн х 150%).
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За таких обставин, оскільки скаржником не виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, апеляційна скарга відповідно до статей 174, 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260 ГПК України, суд
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» залишити без руху.
Встановити скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 7267,20 грн (за належними реквізитами для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду) - протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Попередити, що у разі невиконання вимог даної ухвали апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська