79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" січня 2026 р. Справа №914/2540/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущак
Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Постолатій В.Р.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» б/н від 14.07.2025 (вх. № 01-05/2190/25 від 14.07.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2025 (повний текст рішення складено 23.06.2025, м. Львів, суддя Гоменюк З.П.)
у справі № 914/2540/21
за позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова, Львівської області
до відповідача-1: Львівської міської ради
відповідача-2:Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт»
про: визнання недійсними рішень, скасування державної реєстрації прав, припинення речового права.
за участю представників сторін:
прокурор: Місінська М.А.
від відповідача-1: Поліщук О.С.
від відповідача-2: Медвідь Ю.О.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області до Львівської області до Львівської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт», Рясне-Руської сільської ради про визнання недійсним рішень, скасування державної реєстрації права власності, припинення речового права - права приватної власності.
Позовні вимоги прокурора згідно з заявою про зміну підстав позову обгрунтовані тим, що спірне рішення на його думку прийняте всупереч ст. 41 Земельного кодексу України «Про регулювання містобудівної діяльності» (відсутній план зонування та детальний план території), а відповідач 2 створений не лише з метою здійснення гаражного будівництва, а й з метою отримання прибутку. Позовні вимоги прокурор не змінює та просить: 1) визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області Nє3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок»; 2) визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4835 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки; 3) скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно- будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим номером: 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2095911246101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39388086; 4) припинити речове право - право приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим номером: 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, реєстраційний номер номер об?єкта нерухомого майна: 2095911246101, номер запису про право власності/довірчої власності: 39388086.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.06.2025 позовні вимоги задоволено частково. Заяву Франківської окружної прокуратури міста Львова за вх.№34/25 від 06.01.2025 задоволено та прийнято відмову прокурора від частини позовних вимог. Закрито провадження в частини вимоги про припинення речового права права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095911246101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39388086. Визнано недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4835 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки». Скасовано державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» (81083, Львівська область, Яворівський район, с. Рясне-Руське, вул. Л. Українки, 9; ідентифікаційний код 43874892) на земельну ділянку за кадастровим номером 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2095911246101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39388086. У задоволенні позову в частині вимоги про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок» - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області, 14.07.2025 відповідачем 2 (апелянтом), через систему «Електронний суд» було подану апеляційну скаргу б/н від 14.07.2025 (вх. № 01-05/2190/25 від 14.07.2025), у якій скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необгрунтованим та прийнятим із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже таким, що підлягає скасуванню.
21.08.2025 через систему «Електронний суд» на адресу Західного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 21.08.2025 (вх.Nє01-04/6455/25 від 21.08.2025), у якій останній просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2025 - залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.
Через систему «Електронний суд» від представника відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 22.08.2025 (вх.№ 01-04/6477/25 від 22.08.2025), у якому Львівська міська рада просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2025 по справі 914/2540/21 без-змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Через систему «Електронний суд» 02.12.2025 від відповідача -2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного суду справи №914/2542/21. Колегією суддів встановлено, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 13 січня 2026 у справі 914/2542/21 прийнято постанову, відтак, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження.
У судове засідання 28.01.2026 з?явився прокурор, надав пояснення, проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
У судове засідання 28.01.2026 з?явився представник відповідача 1, надав свої пояснення по справі.
У судове засідання 28.01.2026 з?явився представник відповідача 2 (скаржник) , надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав. Просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Ухвалою Львівської міської ради №2588 від 16.11.2017 затверджено меморандум про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою від 03.11.2017, метою якого є вирішення багаторічного конфлікту між містом і селом, спричиненого непорозумінням у частині погодження меж міста і села від 1988 року.
Ухвалою Львівської міської ради №4647 від 14.02.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації частини земель міста Львова, орієнтовною площею 209,0 га (території, які межують з Рясне-Руською сільською радою), включно з ділянкою № 15, площею 91,1650 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003 (16.00 землі запасу) за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 1.13).
Відповідно до п. 2 ухвалено Львівській міській раді зареєструвати речове право на земельні ділянки, передати ці ділянки комунальної власності до земель державної власності, підписати акт приймання передачі із Львівською обласною державною адміністрацією, а останній рекомендовано розглянути питання прийняття у державну власність цих ділянок з подальшою передачею у комунальну власність територіальної громади Рясне-Руської сільської ради.
На виконання вказаної ухвали 25.09.2019 Львівський міський голова і голова Львівської ОДА підписали акт передачі приймання земельних ділянок з комунальної власності територіальної громади м. Львова до державної власності.
Крім цього, 14.02.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу №4697 «Про надання згоди на створення об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», якою орган місцевого самоврядування надав свою згоду на створення об'єкта природно-заповідного фонду - ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» на території Львівської міської ради, площею 58,8 га, за рахунок земель міста Львова, що не надані у власність або користування.
Прийняттю вказаного рішення передували клопотання мешканців міста Львова від 21.12.2016 про необхідність створення ландшафтного заказника, лист Міністерства екології та природних ресурсів України від 29.12.2016, ухвала міської ради від 23.03.2017 про підтримку петиції про необхідність створення ландшафтного заказника, лист Департаменту містобудування від 21.03.2019 з клопотанням про підготовку та винесення на розгляд сесії Львівської обласної ради проект рішення про створення об'єкта природно-заповідного фонду, затверджений звіт про виконання послуг щодо проекту створення об'єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника «Торфовище Білогорща» за договором від 09.06.2017 з Департаментом містобудування Львівської міської ради, лист Інституту екології Карпат від 01.10.2018 про коригування проекту створення об'єкта заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща».
Рішенням Зимноводівської сільської ради №260 від 28.05.2019 погоджено створення об'єкта природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» на території Зимноводівської сільської ради, площею 33,2 га, за рахунок земель запасу, що не передані у власність або користування.
Рішенням Львівської обласної ради №907 від 29.10.2019 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» вирішено з метою збереження унікальних торфово-болотних комплексів на Головному європейському вододілі з найглибшим у регіоні заляганням покладів торфу, унікальних фітоценозів рідкісних та зникаючих видів місцевої флори, а також підтримання біорізноманіття регіону, оголосити ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» орієнтовною площею 92,0 га (без вилучення в землевласника/землекористувача), зокрема на території Львівської міської рада площею 58,8 га за рахунок земель м. Львова і Зимноводівської сільської рада площею 33,2 га за рахунок земель запасу (п. 1). Крім цього, Львівській міській раді і Зимноводівській сільській раді винести в натуру (на місцевість) межа ландшафтного заказника та позначити його державними знаками встановленого взірця (п. 2), забезпечити охорону та збереження ландшафтного заказника місцевого значення (п. 4). А Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації передати під охорону з оформленням охоронних зобов'язань ландшафтний заказник Львівській міській раді та Зимноводівській сільській раді (п. 3).
Рішенням Рясне-Руської сільської ради №4602 від 05.11.2020 вирішено відмовити в погодженні Положення «Про ландшафтний заказник місцевого значення «Торговище Білогорща» на території Рясне-Руської сільської ради, відмовити у прийнятті охоронного зобов'язання стосовно заказника, площею 58,8 га.
Разом з тим, рішення №907 від 29.10.2019 «Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» оскаржувалось в судовому порядку (адміністративна справа № 380/23540/21) і не скасоване, що вбачається із постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 та постанови Верховного Суду від 07.03.2025.
Зокрема суд апеляційної інстанції зробив висновки, що «ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» був створений 29 жовтня 2019 рішенням ЛОР, тоді як належні позивачам на праві власності земельні ділянки набуті у власність в період вересня листопада 2020, а тому позивачі знали або мали можливість дізнатися про особливості використання земельних ділянок, які знаходяться на території ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща». Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 травня 2020 у справі №316/1416/17. Щодо покликання апелянтів на порушення процедури створення спірного заказника, то, як вірно зазначив суд першої інстанції, такі порушення стосувалися виключно суб'єктів, задіяних в його створенні.».
Починаючи з 2010 року і на час прийняття оскаржуваних рішень чинною була ухвала Львівської міської ради №3924 від 30.09.2010 «Про затвердження містобудівної документації «Корегування генерального плану м. Львова» ІІ-стадія. Генеральний план». Як зазначає Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради в листі від 18.10.2021, зміни у діючий генеральний план м. Львова не вносились.
Відповідно до Державного реєстру прав на нерухоме майно 19.12.2019 за Рясне-Руською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, площею 91,165 га, за кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, яка належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, з цільовим призначенням 16.00 землі запасу. Вказана земельна ділянка передана до земель комунальної власності Рясне-Руської сільської ради згідно з розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації №1483/0/5-19 від 15.12.2019. А 03.06.2020 право власності погашено з підстав поділу об'єкта.
До цього власниками вказаної земельної ділянки були Львівська міська рада (19.03.2019) і Львівська обласна державна адміністрація (29.11.2019).
Рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3432 від 03.01.2020 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання щодо восьми земельних ділянок, у тому числі й стосовно ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0003, яку дозволено поділити на 13 земельних ділянок.
Оскаржуваним у цій справі рішенням Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 91,165 га, на 13 земельних ділянок, серед яких ділянка №9, площею 3,2914 га, (4610136300:06:012:0010).
Вказаним рішенням також вирішено зареєструвати право комунальної власності за Рясне-Руською сільською радою (п. 2), надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою для зміни цільового призначення земельних ділянок №1 - №10 з КВЦПЗ 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на КВЦПЗ 01.05 для індивідуального садівництва (п. 3), змінено функцію використання земель в межах категорії (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на земельні ділянки № 11 - № 13 з КВЦПЗ 16.00 землі запасу на КВЦПЗ 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу (п. 4).
Відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області 20.05.2020 зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, з цільовим призначенням 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Галгеокадастр» у 2020 році складено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок №№1-13, у тому числі площею 3,2914 га. Товариством складено Перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути стосовно ділянки №10, площею 3,2914 га, та відображено код обмеження 03 санітарно-захисна зона навколо об'єкта.
Приймаючи оскаржуване у цій справі рішення №4835 від 12.11.2020, Рясне-Руська сільська рада Яворівського району Львівської області вирішила передати Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельну ділянку, площею 3,2914 га (кадастровий номер 4610136300:06:012:0010), Львівська область, місто Львів, (територія, що межує з Рясне-Руською сільською радою) у власність для будівництва та обслуговування гаражів (код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель запасу, що не надані у власність або користування громадянам чи іншим юридичним особам.
Згідно з п. 2 вказаного рішення Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» зобов'язано забезпечити: виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та зареєструвати їх відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; цілодобовий доступ до існуючих на території ділянки інженерних мереж для їх ремонту та обслуговування, дотримуватись правил використання земель в охоронній зоні згідно з вимогами інженерних служб міста і не чинити перешкод при будівництві нових інженерних мереж.
Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, 20.11.2020 на підставі рішення органу місцевого самоврядування №4835 від 12.11.2020, яка раніше перебувала у комунальній власності (власник Рясне-Руська сільська рада).
Відповідно до висновку експерта №41 судової земельно-технічної експертизи за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021140000000198, складеному 02.07.2021, межі земельних ділянок з кадастровими номерами 4610136300:06:012:0009, 4610136300:06:012:0010, 4610136300:06:012:0012, 4610136300:06:012:0013, 4610136300:06:012:0014 накладаються на межі земельної ділянки, визначені у проекті створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» та координатах меж заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», що були визначенні при виготовлені проекту створення заказника, а саме площа накладання земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0009 становить 2,2421 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010 - 3,2420 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0012 - 3,2397 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0013 - 1,7068 га, з кадастровим номером 4610136300:06:012:0014 - 2,4555 га.
Згідно з наступним висновком експерта від 01.02.2022, здійсненого також у межах кримінального провадження, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010 віднесена до земельних ділянок, межі яких частково накладаються на межі земельної ділянки ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», згідно з планом меж проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», за координатами меж проекту створення заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» (система координат СК-63 зона 1, точність визначення відповідає масштабу 1:25000), а саме площею 3, 2420 га.
Сільською головою Рясне-Руської сільської ради у період 2006 листопад 2020 років та секретарем Рясне-Руської сільської ради у період грудня 2015 листопад 2020 років Хацком С.Я. подано нотаріально посвідчені заяви свідків, пояснення в яких в основному зводяться до набуття сільською радою спірної земельної ділянки без будь-яких обмежень.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, сформованого 06.09.2021, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010, площею 3,2914 га, - 12.04 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а вид використання для розміщення та обслуговування гаражного кооперативу, дата державної реєстрації права відповідача 20.11.2020, вид обмеження санітарно-захисна зона навколо об'єкта, зареєстрована 17.10.2012.
Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23.09.2021, адресованою адвокату Юлії Гавелко, повідомлено, що за даними Управління в Яворівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області станом на 01.01.2016 на території колишньої Рясне-Руської сільської ради земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, не обліковувалися.
Згідно з відповіддю Державного підприємства державного інституту проектування міст «Містопроект» від 23.02.2022 земельна ділянка за кадастровим № 4610136300:06:012:0010 відповідно до генплану м. Львова та зонінгу Залізничного району знаходиться в межах озеленених територій (озеленені санітарно-захисні зони). Земельна ділянка в межі діючого станом на 22.10.2020 генплану с. Рясне-Руська Яворівського району не входила.
Управління архітектури та урбаністики листом від 28.08.2018 також стверджує, що відповідно до плану зонування території Залізничного району, затвердженого 21.05.2015, земельна ділянка розташована в межах функціональної зони Р3 зона озеленених територій, в межах функціональної зони Л1 - озеленені території та частково в межах функціональної зони ТР2 зона транспортної інфраструктури.
Відповідно до ухвали Львівської міської ради №6 від 29.12.2020 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» визначено Львівську міську територіальну громаду правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, територія яких включена до території Львівської міської територіальної громади, а саме Брюховицької, Винниківської, Рудненської, Грибовицької (Жовківський район), Грядівської (Жовківський район), Дублянської міської ради (Жовківський район), Зашківської (Жовківський район), Малехівської (Жовківський район), Лисиничівської (Пустомитівський район), Рясне-Руської (Яворівський район) відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ухвали Львівської міської ради №7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради Рясно-Руську сільську раду (код ЄДРПОУ 04373138). Встановлено, що Львівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків місцевих рад, зазначених у пункті 1 цієї ухвали. Тобто, Львівська міська рада є правонаступником Рясне Руської сільської ради з 29.11.2020.
Львівська міська рада ухвалою від 20.05.2021 затвердила передавальний акт Рясне-Руської сільської ради від 12.05.2021.
Відповідно до листа Державного підприємства «Державний інститут проектування міст «Містпроект» від 23.02.2022, адресованого заступнику керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:06:012:0010 в межах діючого на 22.10.2020 генплану с. Рясне-Руська Яворівського району не входила.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Щодо звернення прокурора.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Абзацами 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається, в тому числі, Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
Постановою Західного апеляційного господарського суду у цій справі від 02.10.2024 року колегія суддів зазначила про те, що положення статті 152 Земельного кодексу України, статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», які застосовані Великою Палатою Верховного Суду у справі №925/1133/18 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у справі №925/1133/18, були чинними і станом на момент виникнення спірних правовідносин у справі №914/2540/21, що розглядається.
Одночасно, згаданою постановою колегія суддів Західного апеляційного господарського суду звернула увагу на те, що в пунктах 116, 117 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас, доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
У цій справі спір стосується права користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, в якому територіальна громада с. Рясне-Руська є учасником цивільних відносин та стороною спору. Територіальна громада здійснює свої цивільні права та обов'язки через орган місцевого самоврядування в межах його компетенції, встановленої законом, - Львівську міську раду як правонаступника Рясне-Руської сільської ради, замість якої й діє прокурор, а не в межах відносин, зазначених у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що прокурор у цій справі правомірно та відповідно до закону захищає інтереси держави в особі територіальної громади міста Львова, обґрунтовано визначає орган місцевого самоврядування, рішення якого оскаржується, як одного із відповідачів у цій справі
Щодо предмета спору.
Статтею 41 Земельного кодексу України передбачено підстави набуття земельних ділянок житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних кооперативів. Так, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Крім цього, підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності регламентовані ст. 116 Земельного кодексу України. Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Статтею 134 Земельного кодексу України передбачено випадки обов'язкового продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах). Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч. 2 вказаної статті не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).
Однак суд зауважує, що гараж чи гаражний комплекс, для будівництва якого отримана земельна ділянка, не є об'єктом транспортної інфраструктури.
Так, транспортною інфраструктурою є сукупність об'єктів (підприємств, закладів), які займаються ремонтом, будівництвом та реконструкцією, а також експлуатаційним утриманням доріг, мостів та інших дорожніх шляхів. Транспортна інфраструктура забезпечує наявність рівних та якісних доріг, а також зберігання їх у гарному стані. Транспортна інфраструктура - економічно збалансована сукупність шляхів сполучення, рухомого складу, засобів управління і зв'язку, що забезпечує роботу всіх видів транспорту. Транспортна інфраструктура це також сукупність споруд, системи мереж сполучень усіх видів транспорту, що задовольняють потреби населення та виробництва у перевезеннях пасажирів і вантажів. До складу транспортної інфраструктури належать залізниці, залізничні вузли й станції, автомобільні дороги, автомагістралі, вулиці, авіалінії та аеропорти, річкові шляхи й порти, морські порти, канатні дороги, монорейкові шляхи, складські та ремонтні заклади, вантажні термінали.
Враховуючи зазначене та відсутність у відповідача 2 жодного випадку, передбаченого ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, вбачається, що передати у приватну власність земельну ділянку комунальної власності гаражному кооперативу можна було на конкурентних засадах (земельних торгах), чого здійснено не було.
Стосовно ж отримання земельної ділянки у спеціальний спосіб, передбачений ст. 41 Земельного кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 906/260/21 (постанова від 13.09.2022) вказав, що питання щодо застосування положень статей 41, 134 Земельного кодексу України вже було предметом розгляду Верховного Суду, зокрема, у постанові від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17, у спорі щодо набуття гаражно-будівельним кооперативом на підставі статті 41 Земельного кодексу України земельних ділянок для гаражного будівництва. Так, Верховий Суд у постанові від 30.05.2018 у справі № 910/9373/17 констатував, що системне тлумачення статті 41 Земельного кодексу України у поєднанні з іншими положеннями Земельного кодексу України (зокрема статтею 134 Земельного кодексу України - щодо продажу земельних ділянок на торгах) дає підстави для висновку про винятковість можливості передання гаражно-будівельним кооперативам на підставі статті 41 Земельного кодексу України земельних ділянок безоплатно у власність, тобто таке передання повинно бути обумовлене особливими (виключними) цілями, що випливають зі змісту діяльності гаражно-будівельного кооперативу та кооперативу в цілому - задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів - та конкретного предмету (напрямку) його діяльності.
При вирішенні питання щодо передання безоплатно у власність гаражно-будівельного кооперативу земельної ділянки, яку такий кооператив просить передати для гаражного будівництва в порядку статті 41 Земельного кодексу України, наявність у суб'єкта звернення статусу, що відповідає передбаченим даною статтею положенням (гаражно-будівельний кооператив), не є достатньою підставою для передання безоплатно у власність кооперативу земельної ділянки будь-якого розміру. Натомість заявник повинен довести та обґрунтувати, а орган, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, повинен перевірити наявність чи відсутність тих обставин, що членам гаражно-будівельного кооперативу для задоволення їх мінімальних потреб у забезпеченні місця для зберігання транспортного засобу (гараж) необхідні відповідні (конкретно заявлені) земельні ділянки, тобто документація землеустрою повинна містити в тому числі належне обґрунтування (розрахунок) щодо необхідності виділення членам кооперативу відповідних земельних ділянок відповідної площі.
Щодо твердження апелянта про недопустимість висновку експерта №41 судової земельно-технічної експертизи від 02.07.2021, колегія суддів оцінює таке критично з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до звіту про виконання інженерно-геологічних вишукувань на території ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща», виконаного на підставі договору від 20.11.2023, торфовище є унікальним ландшафтно-гідрологічним утворенням, яке виникло саме в цьому місці внаслідок унікального збігу сукупності геолого-структурних, морфоструктурних, літологічних, гідрогеологічних та гідрологічних факторів.
Основними завданнями заказника відповідно до п. 2.2 Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Торфовище Білогорща» є збереження та відтворення цінних природних комплексів чи їх окремих компонентів, зокрема, долинні широколисті листяні ліси з характерною рослинністю за участю берези низької і чагарникових верб; болотисті й торфові луки, псамофітні пустищні луки і пустища; збереження видів флори і фауни, які занесені до Червоної книги України; проведення науково-дослідних робіт з метою розроблення заходів по збереженню і поліпшенню умов зростання видів рідкісних та зникаючих видів рослин, збільшення їх чисельності; підтримка загального екологічного балансу в регіоні; поширення екологічних знань серед населення регіону.
Крім цього, п. 3.1 вказаного Положення передбачено заборону будь-якої діяльності, що загрожує збереженню природного комплексу і суперечить завданням заказника. Зокрема, заборонено будівництво, не пов'язане з охороною заказника, передача території заказника або його частини у власність чи користування іншим фізичним чи юридичним особам, розміщення та будівництво споруд, які не пов'язані з охороною заказника.
Тобто будівництво гаражів на території заказників не відповідає його цілям і завданням.
Підсумовуючи, колегія суддів робить висновок про порушення права територіальної громади на землю Ландшафтного заказника місцевого значення «Торфовище Білогорща» в результаті прийняття рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4835 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» земельної ділянки».
Також, у своїй апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що прокурором у даній справі обрано неефективний спосіб захисту.
Колегія суддів не погоджується з таким доводом скаржника, відхиляє його у зв?язку з наступних підстав. Колегія суддів вважає, що прокурор обрав спосіб захисту, який прямо передбачений законом та в повній мірі відновить порушене право, на захист якого він спрямований. Наявність сумнівів щодо можливих перспектив успіху конкретного засобу правового захисту, який не є очевидно марним, не може бути підставою для відмови від його використання . Позовні вимоги прокурора у цілому відповідають необхідності та можливості відновлення порушеного права до того стану, який існував до моменту його порушення Рясне-Руською сільською радою. Рясне-Руська сільська рада, всупереч повній обізнаності щодо факту створення заказника Білогорща, прийняла рішення, що суперечить ст. 83 Земельного кодексу України, а саме: надала у приватну власність земельну ділянку площею 3,2914 га.
Відповідно до ч.4 ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать, зокрема під об?єктами природно-заповітного фонду.
На підтвердження цього, апелянт наводить позиції, викладені постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, однак, колегія суддів звертає увагу, на неподібністю усіх цих справ із даною господарською справою №914/2540/21.
При зверненні із позовною заявою у даній справі прокурором вказано на пред?явленні саме негаторного позову на підставі того, що предметом спору є земельна ділянка природно-заповітного фонду, яка незаконно надана приватну власність на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповітний фонд» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов?язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку ( такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц (провадження №14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-473цс18; пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19 пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі №372/1684/14-ц (провадження №14-740цс19, пункт 45).
За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов. Жодна із наведених апелянтом справ не є подібною до правовідносин, що виникли у даній справі Nє914/2540/21.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що підставою спору у справі №359/3373/16-ц є незаконна передача у приватну власність земель лісогосподарського призначення, а не земель природно-заповідного фонду.
Як уже згадувалось вище колегієюсуддів, підставою для пред?явлення даного позову стало незаконне надання Рясне-Руською сільською радою у приватну власність земельної ділянки у межах природно-заповітного фонду, а тому висновки судів в усіх справах, що зазначені в апеляційній скарзі відповідача 2 (апелянта) незастосовані у справі, що переглядається, оскільки стосується інших категорій земель (як правило земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення), відмінної від земель природно-заповідного фонду.
У даній справі мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою природно-заповідного фонду, тому скасування визнання недійсним рішення сільської ради Яворівського району Львівської області від 12.11.2020 Nє4835 «Про передачу у власність ОК «ЖБК «Автосвіт» земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності ОК «ЖБК «Автосвіт» на земельну ділянку за кадастровим номером 4610136300:06:012:0010 є належним та ефективним способом захисту порушених прав територіальної громади.
Що стосується права втручання держави у право мирного володіння, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, у спорах щодо земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц звернула увагу, що «повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використання/ майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням». У своїй апеляційній скарзі скаржник також зазначає про те, що ландшафтний заказник місцевого значення «Торфище Білогорща» створений з недотриманням на його думку процедури, передбаченої Законом України «Про природно-заповідний фонд».
Колегія суддів відхиляє такі твердження апелянта та зазначає наступне.
Колегія суддів дослідила долучене прокурором до матеріалів справи рішення Рясне-Руської сільської ради від 05.11.2020 №4602, з якого вбачається, що на сесії цього скликання депутатами органу місцевого самоврядування прийнято рішення про відмову у погодженні Положення «Про ландшафтний заказник місцевого значення «Торфище Білогорща» та відмовлено у прийнятті охоронного зобов?язання щодо такого об?єкту. Зазначене свідчить, що Рясне- Руській сільській раді достеменно було відомо про факт створення та місцезнаходження ландшафтного заказника місцевого значення «Торфище Білогорща», що стосується не отримання погодження Львівської обласної державної адміністрації, як власника земель на створення заказника, колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.
Водночас, право державної власності Львівської обласної державної адміністрації зареєстровано 29.11.2019, тобто через місяць після прийняття рішення про створення заказника.
На час створення заказника (29.10.2019) земельна ділянка перебувала у комунальній власності Львівської міської ради та Зимноводнівської сільської ради.
На виконання вимог ст. 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд», Львівською міською радою та Зимноводнівською міською радою, як єдиними власниками, надано згоду на створення такого об?єкту природно- заповідного фонду, а тому, Львівська обласна державна адміністрація відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про природно - заповідний фонд», не мала обов?язку щодо надання згоди на створення заказника.
Доводи апелянта щодо зміни прокурором підстави та предмету позову, що суперечить нормам ГПК України - колегія суддів відхиляє, та зазначає наступне.
Судом першої інстанції у даній справі було задоволено заяву прокурора про зміну (доповнення) підстав позову від 28.04.2022.
У вищезгаданій заяві прокурор стверджував, що в даному випадку спірне рішення про передачу гаражно-будівельному кооперативу земельної ділянки прийнято також і всупереч ст. 41 Земельного кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто без попереднього включення оскаржуваної ділянки в Генеральний план Рясне-Руської сільської ради.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет позову або його підстави шляхом подання письмової заяви.
Зміна підстав/предмету позову, а також відмова від позову чи його частини регулюється різними нормами ГПК України, що свідчить про помилкове твердження апелянта щодо одночасної зміни підстав та предмета позову у даній справі.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2025 у справі №914/2540/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автосвіт» б/н від 14.07.2025 (вх. № 01-05/2190/25 від 14.07.2025) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2025 у справі 914/2540/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 06.02.2026.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак