Справа №760/26761/25 2/760/7231/26
12 січня 2026 року м. Суми
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Верещінська І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, набуте за час шлюбу, а саме:
Квартиру загальною площею 52,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
Право вимоги на 1/2 частину грошових коштів, отриманих від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;
Автомобіль LEXUS ES 250, д.н.3. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;
Автомобіль HYUNDAI ACCENT, д.н.3. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ;
Провести поділ спільного майна подружжя наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) грошову компенсацію у розмірі 1/2 (однієї другої) частини грошових коштів, а саме 514 500 грн. (п?ятсот чотирнадцять тисяч п?ятсот гривень), отриманих від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) право власності на 2/3 (дві третіх) частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) право власності на 1/3 (одну третю) частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) право власності на транспортний засіб HYUNDAI ACCENT, д.н.з. НОМЕР_7 , VIN: НОМЕР_4 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) право власності на транспортний засіб LEXUS ES 250, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Разом з позовною заявою подано заяву про звільнення від сплати судового збору.
Розглянувши клопотання та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до статті 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат, або звільнити від їх сплати. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
В п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що відповідно до статті 8 Закону №3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може звільнити від сплати судового збору є майновий стан сторони. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору ні Закон України «Про судовий збір», ні ЦПК України не передбачають.
Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).
Крім того, надані позивачем документи не є достатнім доказом на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законом розмірі, оскільки не відображають у повній мірі майновий стан особи. Інших доказів, які б свідчили про її майновий стан, зокрема, довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, банківських довідок про відсутність коштів на рахунках, виписок про рух коштів, інформації щодо наявності чи відсутності транспортних засобів тощо, позивач суду не надала.
Особа, яка має намір подати позовну заяву, зобов'язана вживати всіх можливих та залежних від неї заходів для належного виконання процесуального обов'язку, зокрема щодо дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту позовної заяви та сплати судового збору.
Скрутний матеріальний стан позивача, як підстава для звільнення від сплати судового збору, не підтверджений належними та актуальними доказами на час подання позову.
При цьому, згідно із положеннями частини другої статті 12 ЦПК України усі учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, а тому суд не надає привілеї тим чи іншим особам зі сплати судового збору. Надання такого привілею порушить принцип рівності сторін.
До того ж, враховуючи предмет позову - поділ спільно нажитого майна подружжя, визнання права власності на частину майна, підстави для звільнення від сплати судового збору мають бути не лише належно підтвердженими, а й обґрунтовано вагомими.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Пред'явлена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Суд вважає, що дану заяву подано без додержання вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК, позивачем не надані докази, що підтверджують вказані в позові обставини, а саме: в позовній заяві вказана ціна позову, проте не надано доказів такої ціни.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч.4 ст.65 СК). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Враховуючи, що предметом даного спору є вимоги щодо поділу майна, ціна позову повинна бути визначена, виходячи з дійсної вартістю майна у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Положенням п.3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10 вересня 2003 року, вказується, що ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Згідно ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» № 2658-III від 12 липня 2001 року незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Слід звернути увагу, що процедура оцінки майна встановлюється нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Відповідно до ч.1 п.2 ст. 80 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна що підлягає поділу, яка має бути підтверджена належними доказами, серед іншого висновком суб'єкта оціночної діяльності, який має право на проведення будівельно-технічної, товарознавчої (автотоварознавчої) експертизи, іншими доказами.
З викладеного вбачається, що позивачу слід визначити ціну позову, обумовлену вартістю спірного майна та надати підтвердження визначення дійсної вартості майна що підлягає поділу.
Крім цього, дійсна вартість майна, що підлягає поділу, має бути підтверджена належними доказами, серед іншого висновком або ж звітом суб'єкта оціночної діяльності, або актом про оцінку нерухомого майна, що не унеможливлює процедуру вирішення судом питання про правильність сплаченого, при подачі позовної заяви до суду, судового збору та, взагалі, визначення вартості самого майна, що підлягає поділу.
При подачі позовної заяви, позивачем не сплачено судовий збір, вказана сума судового збору повинна відповідати 1% від вартості майна зазначеного у позовній заяві.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи недоліки, наявні при поданні позовної заяви до суду, суд приходить до висновку, що даний позов слід залишити без руху з метою надання можливості позивачу усунути недоліки.
Роз'яснити позивачу, що у іншому випадку заява буде вважатися неподаною і повернеться позивачу.
Керуючись ст. ст. 175, 185 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали та роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Верещінська