печерський районний суд міста києва
Справа № 757/41758/24-ц
"05" лютого 2026 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Романенко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна Спілка України» про закриття провадження у цивільній справі № 757/41758/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна Спілка України» про визнання незаконним та скасування рішення, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна Спілка України» про визнання незаконним та скасування рішення, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
02 вересня 2025 року до суду надійшло клопотання представника Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна Спілка України» Олейнікової З.В. про закриття провадження у цивільній справі № 757/41758/24-ц, вказуючи на те, що справи за позовом членів громадської організації не можуть бути предметом розгляду в судах загальної юрисдикції, оскільки стосуються виключної підсудності визначеної приписами п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України.
05 лютого 2026 року до суду з'явився представник позивача та подав до суду заяву про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами та у відсутність сторони позивача. Окрім цього, щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі заперечував та просив відмовити мотивуючи тим, що спірні відносини не являються корпоративними та вказане клопотання заявлено відповідачем після закриття підготовчого провадження у справі, а ЦПК України не передбачає можливості повернення на стадію підготовчого після його закриття.
Суд, дослідивши клопотання про закриття провадження у справі та матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Положеннями статті 11 ЦПК України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 1 статті 12, частини 1 статті 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як вбачається із позовної заяви, предметом позовних вимог є визнання незаконним та скасування рішення Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна спілка України», яке оформлено протоколом від 16.05.2023 Конфліктно-правової комісії Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна спілка України» про позбавлення ОСОБА_1 членства в ВГО «КСУ» та п. 3.1 рішення Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна спілка України», яке оформлено Протоколом від 30.05.2023 Президії Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна спілка України» про позбавлення ОСОБА_1 членства в ВГО «КСУ» та стягнення моральної та матеріальної шкоди.
Згідно даного рішення ОСОБА_1 виключено з членів Кінологічної спілки України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц).
Разом з тим, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦК України, юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 ЦК України.
Частина 1 ст. 87 ЦК України передбачає, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Може застосовуватись також модельний статут, розроблений відповідно до вимог законодавства.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 ЦК України).
Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).
Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадські об'єднання»).
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про громадські об'єднання», громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Особливості регулювання суспільних відносин у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення окремих видів громадських об'єднань можуть визначатися іншими законами (ч. 3 ст. 2 Закону України «Про громадські об'єднання»).
Згідно з пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадські об'єднання», громадські об'єднання утворюються і діють, зокрема на принципах добровільності та самоврядності. Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому (частина друга). Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом (частина третя).
Частина 1 ст. 11 Закону України «Про громадські об'єднання» передбачає, що статут громадського об'єднання має містити, зокрема відомості про: 1) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників); (пункт 3); порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг (пункт 7).
У статуті громадського об'єднання можуть бути передбачені додаткові положення щодо утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об'єднання, що не суперечать закону (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про громадські об'єднання»).
Стаття 13 Закону України «Про громадські об'єднання» регулює питання створення та існування відокремлених підрозділів громадського об'єднання, зокрема передбачає, що відокремлені підрозділи громадського об'єднання утворюються та здійснюють свою діяльність на основі статуту громадського об'єднання.
Втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність громадських об'єднань, так само як і втручання громадських об'єднань у діяльність органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про громадські об'єднання»).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», установчий документ юридичної особи є одним з документів, який подається для державної реєстрації юридичної особи.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що у разі виникнення спору щодо порушення об'єднаннями громадян, їх посадовими і службовими особами прав і свобод громадянина останній має право на підставі статті 55 Конституції України звернутись за їх захистом до суду. Визначення належності питань до внутрішньо організаційної діяльності або виключної компетенції об'єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином актів і дій таких об'єднань.
Закон України «Про громадські об'єднання» дійсно передбачає право громадської організації визначати порядок набуття та припинення членства у громадській організації, але це не означає, що вирішення порушення прав конкретної особи при реалізації цих повноважень громадською організацією має бути віднесене до виключної компетенції цієї ж організації.
Зокрема, наприклад, якщо всупереч статті 24 Конституції України громадська організація передбачить обмеження прийняття її членів за кольором шкіри, то це не може бути підставою для виключення дії Конституції України через відповідне бачення цією громадською організацією своєї внутрішньостатутної діяльності, а подібне порушення не може бути віднесене на розсуд виключно самої організації через гарантії Закону України «Про громадські об'єднання»). Щодо невтручання держави у діяльність громадських організацій, оскільки це зачіпає питання відповідності статутних документів та їх реалізації законодавству України.
Стаття 55 Конституції України захищає право кожної особи індивідуально, так само як і інші закони України, відповідність яким статуту громадської організації та діяльності (рішень) громадської організації Закону України «Про громадські об'єднання» не відміняв.
Тобто, цей законодавчий захист є ширшим, ніж той захист прав, який встановлений безпосередньо статутом громадської організації і сама громадська організація здійснюючи свою внутрішньостатутну діяльність не може обмежувати загальний законодавчий захист прав її члена у правовідносинах щодо порядку та підстав набуття та припинення членства у цій громадській організації.
Треба враховувати, що правовідносини щодо порядку та підстав набуття та припинення членства у громадській організації (громадському об'єднанні) держава не в праві корегувати на власний розсуд для цієї громадської організації (громадського об'єднання), але якщо вони відповідають встановленим Законом умовам, однак спори, які виникають з цих правовідносин, які є порушенням цих умов та вимагають правосуддя, а не організаційних дій, відповідно до статті 124 Конституції України віднесені до компетенції судів.
Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2024 року, справа №301/1637/16-ц, провадження №61-12513св22.
Суд дослідивши матеріали справи, з урахуванням вищезазначеного, приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-19, 200, 255, 256, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна Спілка України» про закриття провадження у цивільній справі № 757/41758/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнської громадської організації «Кінологічна Спілка України» про визнання незаконним та скасування рішення, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Повний текст ухвали складено 05 лютого 2026 року.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА