Справа № 752/2843/26
Провадження по справі № 1-кс/752/1107/26
іменем України
"09" лютого 2026 р. слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026100010000190 від 03.02.2026 за фактом вчинення кримінального правопорушення, за ознаками ч.1 ст. 286 КК України, -
встановив:
04 лютого 2026 року до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026100010000190 від 03.02.2026, а саме транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ», моделі «G400CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Вказане майно визнано речовим доказом, оскільки воно може містити сліди злочину та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження. Прокурор просить накласти арешт на вищезазначений транспортний засіб з метою його збереження як речового доказу, а також заборонити користуватися та розпоряджатися ним.
Прокурор подав заяву про розгляду клопотання без його участі. Просив клопотання задовольнити.
Користувач майна - ОСОБА_4 на виклик слідчого судді не з'явився, уповноваженого представника не направив. Заяв, заперечень та пояснень з приводу поданого клопотання не подав.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі та на підставі ч.4 ст.107 КПК України фіксування кримінального провадження в суді за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Розглянувши клопотання прокурора, дослідивши додані до нього додатки у виді копії матеріалів досудового розслідування, надавши оцінку відомостям, що у них містяться, слідчий суддя дійшов до наступного.
Дане клопотання з урахування вимог п.1 ч.2 ст.132 КПК України подано до Голосіївського районного суду м. Києва в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, враховуючи, що таким органом у даному провадженні є слідчий відділ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, який розташований на території Голосіївського району міста Києва.
Так, зі змісту клопотання встановлено, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні № 12026100010000190 від 03.02.2026 за фактом вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.1 ст.286 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 27.01.2026 о 14 год 40 хв, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом «MERCEDES-BENZ», моделі «G400CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на регульованому перехресті вул. Антоновича та вул. Фізкультури у м. Києві, виконуючи поворот ліворуч на зелений сигнал світлофора, не надав перевагу у русі та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив проїзну частину на зелений сигнал світлофора по регульованому пішохідному переходу зліва-направо відносно руху вищевказаного автомобіля. Внаслідок даної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, ступінь тяжкості яких на даний момент встановлюється.
Постановою слідчого відділення № 3 СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 від 03.02.2026 вищезазначений транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12026100010000190 від 03.02.2026.
Згідно даних бази ІПНП вищезазначений транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися)для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали, що додані до клопотання, дійшов висновку, що на даній стадії досудового розслідування прокурором доведено, що майно, на арешті якого він наполягає, відповідає вимогам, визначеним ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки може містити сліди злочину та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
Враховуючи, що зазначене майно може бути використано як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зважаючи на необхідність дослідження вилученого транспортного засобу, враховуючи існування ризиків знищення, приховування або втрати майна, у тому числі відомостей, що воно містить/може містити, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, про що заявлено прокурором у клопотанні, із забороною розпорядження та користування ним.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання є обґрунтованими. Арешт на вказане майно підлягає накладанню з метою його збереження як речового доказу, що відповідає п.1) ч.2 ст. 170 КПК України.
Зазначене свідчить про те, що потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.
При цьому, відомостей щодо негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею на момент розгляду клопотання не встановлено, а власником майна не доведено необґрунтованість поданого клопотання чи відсутність потреби у накладенні арешту.
На підстав викладеного, керуючись ст. 40, 131, 132, 168, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на майно із забороною користування та розпорядження ним у кримінальному провадженні №12026100010000190 від 03.02.2026, а саме на транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», моделі «G400CDI» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску, чорного кольору, універсал, номер кузова НОМЕР_2 , який згідно даних бази ІПНП на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Організацію виконання ухвали покласти на прокурора Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1