Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/7492/25
Провадження № 2/279/505/26
10 лютого 2026 року м.Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді ІвашкевичО. Г., з секретарем судового засідання Райвахівською Л.В.,розглянувши відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Український харчовий Альянс" про визнання договору оренди недійсним та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Харчовий Альянс" про визнання договору оренди недійсним та стягнення коштів.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16 червня 2014 року ОСОБА_2 , від імені якого за довіренiстю, посвідченою сільським головою Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирськот областi Палюшкевич В.М. за реєстровим №271 від 16.06.2004 року, діє Калита Дмитро Васильович як представник Орендодавця та ТОВ «Український Харчовий Альянс» укладено договір оренди земельном делянки з кадастровим номером 1822386600:08:000:0075 загальною площею 3,8101 га, яка розташована на території Хотинівської сільськоi ради Коростенського району Житомирської області, терміном на 15 рокiв. 19 січня 2023 року позивачкою отримано свідоцтво про праве на спадщину стосовно вищевказаної земельної ділянки. Вважає укладений договір оренди між ОСОБА_2 ,. від iмeнi якого за довіреністю діяв ОСОБА_3 , та ТОВ «Український Харчовий Альянс» терміном на 15 рокiв, є недійсним, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 245 Цивільного кодексу України довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає натаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу мiсцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління i розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування i розпорядження транспортними засобами. А отже, укладений договір оренди земельної ділянки ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої секретарем Хотинiвської сільської ради Коростенського району Житомирської області з кадастровим номером 1822386600:08:000:0075 загальною площею 3,8101 га на строк 15 рокiв, від іменi ОСОБА_2 не вiдповідає Цивiльному кодексу України та Закону України "Про нотаріат", що свідчить про його нікчемність. На підставі ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України просила визнати недійсним договір оренди спірної земельної ділянки, витребувати з чужого незаконного володіння, припинити номер запису про інше речове право № 29735760 від 25.12.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а також стягнути з ТОВ «Український харчовий альянс» на її користь 95899,70 грн коштів за безпідставне використання належної позивачці земельної ділянки за 11 років, починаючи з 2014 року, виходячи з оціночної вартості земельної ділянки 87177,00 грн згідно наведеного у позовній заяві розрахунку.
Також зазначає, що починаючи з 2023 року орендар не сплачував позивачці жодного разу орендну плату.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05.12.2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк для подання сторонами до суду заяв по суті.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, копію ухвали отримав 23.12.2025 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення кореспонденції. Правом подачі відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, заперечень, клопотань пов'язаних з розглядом справи до суду не надав.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5,8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір у сфері недійсності правочину, який регулюється загальними положеннями глави 16 «Правочини» ЦК України, а також Законів України «Про нотаріат», «Про оренду землі».
Положеннями ч.1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ч. 1 ст. 15 цього Кодексу передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду на захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до положень ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.
Статтею ст.237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобовязана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, при цьому представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з ч.1,3 статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Положеннями статті 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, при цьому згідно ч.1 ст.240 цього Кодексу представник зобовязаний вчиняти правочини за наданими йому повноваженнями особисто.
Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Положеннями частин 1,3 ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю, а довіреність є письмовий документ, що видається однією особою для представництва перед третіми особами, тобто видача довіреності - односторонній правочин.
Згідно з ч.1 ст.245 ЦК України передбачено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчиняти правочин, а відповідно до ч.3 даної статті (з урахуванням внесених законом України №1055-V1 від 03.03.2009 року змін) встановлено, зокрема, що довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою орган місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами. Довіреності, посвідчені зазначеними в частині третій посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності, а якщо строк довіреності е встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.
Частиною першою ст.249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.
Судом встановлено, що 16.06.2014 року між ОСОБА_2 (орендодавцем), який проживає в АДРЕСА_1 , від імені якого за довіреністю, посвідченою сільським головою Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області Палюшкевич В.М. за реєстром № 271 від 16.06.2014 року, діє ОСОБА_3 як представник орендодавця, з одного боку та ТОВ «Український харчовий альянс» був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1822386600:08:000:0075, належної на праві власності орендодавцю на праві особистої приватної власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 139219, який виданий 20.09.2004 року управлінням Держкомзему у Коростенському районі Житомирської області (п.1.1 Договору). Строк дії договору встановлений на 15 років з урахуванням ротації основної сівозміни (п.3.1 Договору). Договір підписаний представником орендодавця та орендарем і скріплений печаткою ТОВ «Український харчовий альянс».
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Другої Коростенської державної нотаріальної контори Житомирської області від 19.01.2023 року, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , 1939 р.н, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина складається із земельної ділянки, що розташована на території Хотинівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 139219, виданого Коростенською РДА Житомирської області 20.09.2004 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю за № 010421000054. Земельна ділянка має площу 3,8101га, кадастровий № 1822386600:08:000:0075.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.01.2023 року земельна ділянка з кадастровим номером 1822386600:08:000:0075, загальною площею 3,8101 га зареєстровано у частці 1/1 за ОСОБА_1 .
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09.10.2025 року підтверджується державна реєстрація 25.12.2018 права оренди спірної земельної ділянки ТОВ «Український харчовий альянс» на підставі договору оренди землі від 16.06.2014 року строком на 15 років, а також право суборенди від 15.07.2024 на підставі договору суборенди від 01.03.2014 з ТОВ «Український харчовий альянс ЕКО».
Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".
Згідно з частинами першою, третьою статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 192/2012/15-ц (провадження № 61-13648св18) зазначено, що: "відповідно до статті 40 Закону України "Про нотаріат" № 3425-ХІІ до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються, зокрема, довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами. Вказані положення Закону кореспондуються з частиною третьою статті 245 ЦК України, та свідчать про те, з дня набрання законної сили, внесених Законом № 1054-VI від 03 березня 2009 року змін, посадові особи місцевого самоврядування не мають права нотаріально посвідчувати довіреності, а вправі посвідчувати довіреності, прирівняні до нотаріально посвідчених, при цьому, виходячи зі змісту частини сьомої статті 40 вказаного вище Закону, посвідчення таких довіреностей має відбуватися з дотриманням вимог Закону України "Про нотаріат" та інших нормативно-правових актів, в тому числі: Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419 (зі змінами (далі - Порядок), наказу Міністерства юстиції України від 31 жовтня 2006 року № 83/5 "Про затвердження форм реєстру для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, посвідчувальних написів на них та зразків цих документів", в редакції, яка діяла на період виникнення спірних правовідносин.
З урахуванням зазначеного та рішення Конституційного Суду України від 05 лютого 2004 року у справі № 1-5/2004 щодо тлумачення поняття "передача" на підставі долучених до позовної заяви доказів судом не встановлено, що зміст виданої довіреності включав право розпорядження земельною ділянкою як нерухомим майном, а з наданого договору вбачається, що довіреність від 16.06.2014 року була реалізована представником орендодавця на здійснення від імені власника правомочності щодо укладення договору оренди з передачі права власника земельної ділянки у частині володіння та користування нею орендарю.
Аналогічна правова позиція за подібних правовідносин викладена Верховним Судом у постанові від 03.06.2020 року у справі № 613/606/15-ц.
Отже, суд дійшов висновку, що посадові особи органу місцевого самоврядування мають право посвідчувати довіреності з повноваженнями на право укладення договорів оренди земельної ділянки як таких, що прирівняні до нотаріально посвідчених.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3,5 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для визнання договору оренди земельної ділянки від 16.06.2014 року недійсним з підстав ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України та про відмову у задоволенні позовної заяви у цій частині.
Інші позовні вимоги, а саме витребування з чужого незаконного володіння спірної земельної ділянки та стягнення з ТОВ «Український харчовий альянс» на користь позивачки 95899,70 грн за безпідставне використання земельної ділянки є похідними від основної вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
При цьому, суд враховує, що предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Оскільки судом не встановлено незаконності передачі земельної ділянки в оренду, то відсутні підстави для її витребування з чужого володіння.
Щодо позовної вимоги про стягнення коштів за користування земельною ділянкою суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини. Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Отже, незалежно від часу оформлення та отримання свідоцтва про право на спадщину, здійснення державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно, спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.
Позивач як на правову підставу стягнення коштів за користування земельною ділянкою посилається безпідставне використання земельної ділянки, тобто норми ст.1212-1214 ЦК України, які регулюють зобов'язання з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 висновувала, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, на переконання суду, до спірних правовідносин мають застосовуватися норми ст. 525,526,530 ЦК України, які регулюють зобов'язальні відносини, де підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст.21 Закону Украни «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Судом встановлено, що між сторонами укладений договір оренди земельної ділянки від 16.06.2014 року, відповідно до умов якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої сторони, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору (п.12.5). Пунктом 4.1 вказаного договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, послугами та натуральній формі, що складає 1200,00 грн в рік. Орендна плата вноситься один раз на рік до 31 грудня (п.43).
До позовної заяви позивач на підтвердження відсутності проведення орендної плати надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2023 по грудень 2025 року, відповідно яких вбачається відсутність сплати орендної плати відповідачем.
Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про повідомлення нею орендаря про набуття позивачкою права власності на земельну ділянку у порядку спадкування та надання нею відповідних банківських реквізитів для отримання орендної плати. Крім того, позивачка просить стягнути не орендну плату, а безпідставно набуті кошти з розрахунку оціночної вартості земельної ділянки.
За таких обставин судом не встановлено підстав для стягнення коштів на відшкодування безпідставного набуття (використання) нерухомого майна згідно наданого розрахунку, а, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, відповідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд не може вирішувати питання щодо стягнення орендної плати, яке таке, що не становить предмету позовних вимог.
Враховуючи встановлену судом правомірність правочину підстав для задоволення вказаних вимог суд не вбачає.
Крім того, вимога про припинення номеру запису про інше речове право № 29735760 від 25.12.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Рєестрі прав власності на нерухоме майно, окрім вказаного вище, не узгоджується з положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким передбачені підстави та умови припинення речових прав на нерухоме майно, а не припинення номера запису про речове право.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, то відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.141,258,259, 263-265,354 ЦПК України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Харчовий Альянс" про визнання договору оренди недійсним та стягнення коштів відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Харчовий Альянс» , місце знаходження: 01054, м.м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 18, ЄДРПОУ 38204026 ,
.
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ