Справа №295/300/26
Категорія 156
3/295/488/26
09.02.2026 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Довгалюк Людмила Василівна, розглянувши матеріали, які надійшли з ВАП Управління патрульної поліції у Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
01.01.2026 об 11 годині 43 хвилин у м. Житомирі по проспекту Миру, 5Б ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 217130, державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 ARLM 0302, тест № 468, проба позитивна - 1,41%. Із результатом погодився, але повідомив, що хоче пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в найближчому медичному закладі охорони здоров'я КНП ОМСЦ ЖОР. Згідно з висновком лікаря-нарколога № 1 водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 відсторонено від подальшого керування шляхом залишення автомобіля на місці зупинки без порушення ПДР. Своїми діями останній порушив п. 2.9.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином засобами засобами телефонного та поштового зв'язку.
Водночас інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022).
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.
Будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу, ОСОБА_1 не вжив заходів щодо явки до суду, письмових заперечень і пояснень, заяви про відкладення слухання справи чи проведення судового засідання у режимі відеоконференції до суду не подав.
Таку поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як ухилення та небажання особи брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, що її стосується.
Захисник особи, яка притягається до адміністравтиної відповідальності, подав до суду клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись, зокрема, на незаконність зупинки т/з, що в послідуючому потягло протиправність подальших дій щодо освідування водія на стан алкогольного сп'яніння, розгляд справи просив проводити без його участі та участі його підзахисного.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі матеріалів, обсяг яких є достатнім для прийняття рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи, письмове клопотання захисника особи, яка приятгується до адміністративної відповідальності, відтворивши долучені до протоколу диски з відеофайлами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов наступного висновку.
За частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 266 КУпАП та пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556437 від 01.01.2026; тестом № 460 від 01.01.2026, результат 1.41 %; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за змістом якого виявлено наступні ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук; висновком № 1 КНП ОМСЦ ЖОР від 01.01.2026, яким встановлено стан алкогольного сп'яніння; відеозаписом та іншими матеріалами справи.
Із відтвореного відеозапису вбачається факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на підставі ст. 35 Закону України "Про національну поліцію", зокрема, за відсутність страхового полісу. Під час спілкування з ОСОБА_1 останній повідомлив, що напередодні випив 6 банок міцного пива та 150 г кон'яку. Поліцейські запропонували водію пройти тест на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 погодився, спроба позитивна - 1,41 проміле. У послідуючому останній пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Зібрані докази, на переконання суду, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, є належними та допустимими, тому не викликають сумнівів у їх достовірності та істинності.
Твердження та доводи захисника, викладені у клопотанні про закриття провадження у справі, спростовані дослідженим відеозаписом та не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 .
У Законі України «Про національну поліцію» передбачено, що одним із видів превентивних поліцейських заходів є зупинення транспортного засобу (п. 4 ч. 1 ст. 31). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі наявності інформації, що свідчить про причетність водія до вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до рапорту від 01.01.2026 працівниками поліції під час несення служби по забезпеченню безпеки дорожнього руху у м. Житомирі помічено автомобіль, який рухався з порушенням ПДР.
Згідно з постановою серії ЕНА № 6443712 від 01.01.2026 ОСОБА_1 01.01.2026 о 11:43 год. керував автомобілем без страхового поліса, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Доказів про оскарження дій або рішень працівників поліції в порядку статті 267 КУпАП, частин 1, 2 статті 286 КАС України суду не надано.
З огляду на наведене, суд розцінює невизнання вини ОСОБА_1 як захисну позицію особи, що притягається до адміністративної відповідальності, з метою її уникнення.
Суддя неупереджено, всебічно та повно оцінивши всі наявні у справі докази, дійшов висновку, що своїми діями/бездіяльністю ОСОБА_1 порушив пункт 2.9.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина особи доведена повністю.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, створює загрозу життю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху.
Враховуючи безальтернативний характер санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 33-35, 40-1, ч. 1 ст. 130, 245, 251, 252, 256, 266, 280, 291, 294, 307, 308 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
(Отримувач: ГУК у Житомир обл./Житомирська обл.; Код отримувача: 37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA368999980313060149000006001; Кодкласифікації доходів бюджету: 21081300; Найменування кодукласифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, в особі ДСА України, судовий збір в розмірі 665 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Кодкласифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити особі, щодо якої застосоване адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.