Справа № 274/7482/25 Провадження № 1-кп/0274/468/26
09.02.2026 м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 (дистанційно),
захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 (дистанційно),
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ,
в ході судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадженні, внесеному 16.02.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024060480000165 щодо:
ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області надійшли клопотання прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про продовження на 60 днів строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби щодо обвинуваченої ОСОБА_4 .
В судовому засіданні прокурор підтримав вищевказані клопотання про продовження строку застосування запобіжних заходів та просив їх задовольнити.
Обвинувачені та їх захисники, кожен окремо, не заперечили проти клопотань прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, доходить такого висновку.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двохмісячного строку з дня його застосування. Вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Кодексу.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З огляду на положення ст. 199 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом має бути перевірено, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений при обранні такого запобіжного заходу ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.07.2025 щодо обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави, який ухвалами слідчого судді та суду було продовжено до 13.02.2026 без визначення розміру застави.
При застосуванні запобіжного заходу та під час продовження строку його дії було встановлено, що існують обґрунтовані ризики того, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування і суду з метою уникнення покарання, впливати на підозрювану з метою зміни нею своїх показів; вчиняти інші кримінальні правопорушення. Із часу застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 вказані ризики не зменшувалися та йому перепред'явлено підозру у більш тяжкому злочині за ч. 3 ст. 307 КК України.
На теперішній час ОСОБА_6 продовжує обвинувачуватися у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, він є неодружений, непрацевлаштований, військову службу фактично не проходить, тому не виключається можливість того, що він може переховуватись від суду, оскільки усвідомлює можливість засудження на тривалий строк, тобто існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого протиправно впливати на інших учасників кримінального провадження, зокрема обвинувачену, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_6 , який є раніше судимим, задля уникнення кримінального покарання може вдатися до відповідних дій, тобто зберігається ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Скоєння в минулому ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за який він був засуджений до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна та звільнений умовно-достроково від відбування покарання на підставі ст. 81-1 КК України, факт внесення щодо нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, відсутність у нього постійного місця роботи та законного прибутку, дає підстави припускати можливість повторного вчинення обвинуваченим злочинів, зокрема в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що підтверджує існування ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_6 , та позбавляє його можливості переховуватися від суду, незаконно впливати на обвинувачену у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на його особу, суд вважає доведеним існування ризиків, передбачених п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а тому слід продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого на 60 днів.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується, в т.ч. й у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, суд вважає за необхідне не визначити йому розмір застави.
Також, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.07.2025 було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано щодо неї запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, який в подальшому було продовжено до 13.02.2026.
Під час застосування запобіжного заходу та продовження строку його дії було встановлене існування обґрунтованих ризиків того, що підозрювана ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування і суду з метою уникнення покарання, вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
На теперішній час кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за який встановлене покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років із конфіскацією майна, перебуває на стадії судового розгляду. Обставини, при обрані та продовженні запобіжного заходу щодо обвинуваченої, в тому числі її вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан, не змінилися, що свідчить про відсутність зменшення ризиків в цій частині. Встановлені ризики є дійсними та триваючими.
Тож, з врахуванням тяжкості злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_4 та міри покарання, що їй загрожує у випадку доведеності вини, зважаючи на її особу, яка є незаміжньою, непрацевлаштованою, раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, хоча й вважається такою, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України, суд вважає доведеною наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Суд вважає наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та домашнього арешту ОСОБА_4 належним чином обґрунтованими та вмотивованими, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів, на теперішній час не втратили свою актуальність та не змінилися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 178, 181, 183, 199, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 09 квітня 2026 року включно.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби обвинуваченій ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів до 09 квітня 2026 року включно із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 в період з 22 год 00 хв по 06 год 00 хв наступної доби.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 строком до 09 квітня 2026 року включно обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за першим викликом до суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- докласти зусиль до пошуку роботи.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали до 09 квітня 2026 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій службовій особі державної установи "Бердичівська виправна колонія (№ 70)".
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою в той же строк з моменту вручення копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1