Справа № 727/12084/25
Провадження № 2/727/403/26
09 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Літвінової О.Г.
при секретарі Гавалешко Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
До суду надійшла позовна заява від ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 34805,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначається, що відповідно до умов договору про надання кредиту №1510468694028 від 16.04.2025, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ" відповідачка отримала на споживчі цілі кредит у розмірі 20000,00 грн. строком на 360 днів з 16.04.2025 по 11.04.2026.
Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідач не повернув своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, у порушення кредитного договору а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, суму судового збору та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою від 06.10.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі
Представник позивача Грушевий Ю.В. у судове засідання не з'явився, одночасно із матеріалами позову надав клопотання про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, зокрема розміщенням оголошення на офіційному сайті Судової Влади, у судове засідання не з'явилася, відзиву на позовну заяву не надавала.
Представник відповідача адвокат Поляк М.В. 27.10.2025 року до суду скерувала заяву в якій просила розгляд справи відкласти для ознайомлення з матеріалами справи та внести додаткові відомості до підсистеми Електронний суд для доступу представника до електронної справи. Однак відзиву на позовну заяву до суду не надано.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі не відкладаючи її розгляду.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що Відповідно до умов договору про надання кредиту № 1510468694028 від 16.04.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ" відповідачка отримала на споживчі цілі кредит у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч).
Згідно з п. 1.2 Договору кредит надано строком на 360 днів з 16.04.2025 по 11.04.2026.
Відповідно до умов до п. 1.4. Договору відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору.
Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Судом встановлено, що за умовами Договору кредит надається шляхом перерахування суми Кредиту на банківський рахунок Клієнта, за реквізитами Платіжної картки, вказаної Клієнтом у особистому кабінеті, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Електронного договору. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб та/або з незалежних від Кредитодавця обставин (у тому числі але не виключно, обставини форс-мажору), Кредитодавець відповідальності не несе.
Відповідач звернувся з заявкою на отримання кредиту 14.04.2025 о 22:04:53, а 16.04.2025 14:57:11 Відповідач отримала OTP пароль «H4S2V4», яким нею було підписано кредитний договір шляхом введення в особистому кабінеті. 16.04.2025 14:58:52 Відповідач отримала кошти на свій картковий рахунок в ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", м.Київ, (маска картки НОМЕР_1 ).
Перерахування кредитних коштів на банківські картки клієнтів ТОВ «Фінансова
компанія «Віва Капітал» здійснює ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» відповідно до договору №М1805/1 від 18.05.2023 року про надання послуг з приймання та переказу платежів. Відомості про факт перерахунку коштів передаються шляхом електронного обміну даними.
Одночасно, ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» було сформовано довідку про ідентифікацію, як підтвердження переказу кредитних коштів за транзакцією №1591397703 від 16.04.2025.
Згідно із долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитним договором, укладеним із відповідачем становить 34805,00 грн, яка складається з наступного: Заборгованість за кредитом - 20000,00 грн; Заборгованість за відсотками 4805,00 грн; Штраф -10000.00 грн.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 та є відносини, які пов'язані із укладанням кредитних договорів, отриманням на їх виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договорами, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В силу пункту 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Як вже було встановлено судом, кредитні договори у справі, що підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразових ідентифікаторів, який були надіслані на номер мобільного телефону відповідача, що повністю узгоджується із процедурою укладення кредитного договору, визначеною Законом України «Про електронну комерцію».
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з умовами кредитного договору відповідачем взято на себе зобов'язання використовувати кредит на зазначені в договорі цілі, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту, здійснювати погашення кредиту щомісячними платежами, однак вказані зобов'язання не виконано в повному обсязі, що призвело до виникнення боргу.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що відповідно до умов договору про надання кредиту № 1510468694028 від 16.04.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ" відповідачка отримала на споживчі цілі кредит у розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч).
Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відомості про факт перерахування коштів «Контрактовий дім» було надано довідку від 14.08.2025 року вих. № 7/14299 успішність операції згідно транзакції № 1591397703 від 16.04.2025 в сумі 20000,00 на картку НОМЕР_2 .
Факт зарахування коштів позичальнику кредитором підтверджено довідкою від 16.04.2025 про успішність операції згідно транзакції №1591397703 від 16.04.2025 в сумі 20000,00 на картку НОМЕР_2 .
Суд зауважує, що непогашена відповідачем сума основного боргу стягується позивачем правомірно на підставі 1.3.1. кредитного договору.
Разом з тим, суд не погоджується із розрахунком позивача в частині стягнення з відповідача штрафу (неустойки) в розмірі 10000 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати відсотків у строки у розмірі 10000,00 грн., суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У договорі позики визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань згідно Договору, включаючи прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня Позичальник повинен виплатити Товариству штраф від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.
Водночас із змісту договору позики вбачається, що метою отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби, тобто зазначений договір є договором про споживчий кредит.
Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24.12.2023, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Разом з цим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі № № 334/3161/17, провадження № 14-188 цс 20, невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб'єкт законодавчої ініціативи зобов'язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" запроваджено воєнний стан на всій території України з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває донині.
Враховуючи те, що договір позики між ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ" укладено 16.04.2025, тобто під час дії воєнного стану в Україні, неустойка за прострочення погашення позики нарахована позивачем під час дії воєнного стану, який триває донині, станом на день ухвалення рішення у справі чинним є пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) і ця норма ЦК України є пріоритетною та превалює над нормою Закону України "Про споживче кредитування", відповідно до якої за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань, суд вважає за необхідне відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати відсотків у строки у розмірі 10000,00 грн.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що заявлений ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 34805,00 грн. позов підлягає до часткового задоволення, а саме за умовами кредитного договору підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача сума заборгованості в розмірі 24805,00 грн. з якої: заборгованість за основою сумою боргу 20000,00 грн.; заборгованість за відсотками 4805,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
У позовній заяві зазначено про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 10600,00 грн.
У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог до стягнення з відповідача підлягає 7557,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші витрати у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «Віва капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог до стягнення з відповідача підлягає 1727,17 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.526,530,536,1050,1054 ЦК України, ст.ст.259,263-265,274 ЦПК України, суд,
постановив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» ЄДРПОУ 40860735, заборгованість в розмірі 24805,00 грн, з яких: 20000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 4805,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь на користь ТОВ «Фінансова компанія «Віва капітал» ЄДРПОУ 40860735, судові витрати в розмірі 1727,17 грн. судового збору та 7557,80 грн. - витрати на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.Г.Літвінова