Справа № 405/68/26
провадження № 1-кс/405/427/26
04.02.2026 м. Кропивницький
слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника -адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025120000000111 від 08 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Олександрія Кіровоградської області, громадянину України, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому,
слідчий, за погодженням з прокурором звернувся з даним клопотанням до слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького, відповідно до якого просив застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з підстав вказаних в клопотанні, без визначення розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими клопотання підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обґрунтованість підозри та наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПП України ризиків.
Захисник висловив свою позицію, згідно з якою підозру вважав не обґрунтованою, просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Підозрюваний підтримав позицію захисника.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши сторін, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Встановлено, що в провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження № 42025120000000111 від 08.08.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, відповідно до якого на початку червня 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, житель м. Олександрії Кіровоградської області, ОСОБА_7 , не займаючись і не бажаючи займатись суспільно-корисною працею, настирливо виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, обрав предметом протиправних посягань чуже майно, а способом заволодіння ним - висунення власникам вимог передачі належного їм майна чи права на майно з погрозою застосування насильства над власниками та застосуванням такого насильства.
Продовжуючи реалізацію свого плану злочинної діяльності, на початку серпня 2025 року, але не пізніше 07.08.2025, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , залучив до реалізації злочинного задуму в якості співучасників ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначивши чітку роль кожного в досягненні результату злочинної діяльності.
Поінформувавши вказаних осіб, щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_7 запропонував останнім спільну участь у їх реалізації шляхом вчинення вимагання із застосуванням при цьому до власників майна насильницьких дій та погроз вчинення насильницьких дій.
Усвідомлюючи протиправність пропозиції ОСОБА_7 , спонукані корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 надали свою згоду на участь у спільній злочинній діяльності.
З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , відповідно до заздалегідь обумовленого плану злочинної діяльності групи, визначив ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 як особу до якої можна вчинити вимогу з погрозою застосування насильства та/або насильство з метою отримання належного йому майна чи права на майно, а підставою вимог - нібито існуюче фінансове зобов'язання (борг) ОСОБА_9 перед ОСОБА_4 .
Так, 07.08.2025, близько 19 год. 30 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , спонукані злочинним умислом і корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний план відповідно до заздалегідь розподілених ролей, прибули на зустріч із ОСОБА_9 .
У ході спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , повідомили ОСОБА_9 про необхідність виплати ним їм грошових коштів в розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) гривень в якості оплати боргу, який нібито виник у нього перед ОСОБА_4 . В разі відмови від виплати «боргу», ОСОБА_7 та ОСОБА_8 погрожували нанесенням тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
У подальшому, 20.08.2025, близько 18 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , на автомобілі Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 знову прибули на зустріч з ОСОБА_9 та запросили сісти до них в автомобіль, на заднє сидіння, де знаходився ОСОБА_8 .
Коли ОСОБА_9 сів в автомобіль, ОСОБА_8 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, почав наносити удари кулаками в область шиї та грудей ОСОБА_9 , таким чином здійснюючи фізичний вплив на нього, що супроводжувався психологічним тиском з боку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які були направлені на отримання від ОСОБА_9 грошових коштів якості оплати неіснуючого боргу, сума якого на той момент зросла до 30000 (тридцяти тисяч) гривень.
У подальшому, 25.09.2025, о 15 год. 40 хв., перебуваючи біля ТЦ «Grand Plaza», що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, буд. 77, ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_7 , який на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , повідомив, що ОСОБА_9 має виплатити їм хоча б половину боргу, щоб він ( ОСОБА_7 ) утримав ОСОБА_8 від нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
У подальшому, 26.09.2025 , близько 18 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , на автомобілі Nissan Altima д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 знову прибули на зустріч з ОСОБА_9 та запросили сісти до них в автомобіль, на заднє сидіння, де знаходився ОСОБА_7 .
Після того як ОСОБА_9 сів в автомобіль, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, у зв'язку з невиплатою ОСОБА_9 грошових коштів в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень запропонували йому як альтернативу виплаті коштів фактичну передачу у власність ОСОБА_8 права володіння та користування земельною ділянкою в обслуговуючому кооперативі садово-городньому товаристві «Івушка» (ОК СГТ «Івушка»), розташованою за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Виноградна, буд. 24 на території м. Олександрія, що належить дружині ОСОБА_9 - ОСОБА_10 .
Коли на вищевказані умови ОСОБА_9 не погодився, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вивезли ОСОБА_9 у невстановлене в ході досудового розслідування місце, що являє собою лісосмугу за межами м. Олександрія в Олександрійському району Кіровоградської області, де, вийшовши з автомобіля, діючи за попередньою змовою, відповідно до заздалегідь обумовленого з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, з метою здійснення психологічного тиску на ОСОБА_9 , ОСОБА_8 продемонстрував йому предмет, зовні схожий на гумовий кийок, який дістав з багажника автомобіля, а ОСОБА_7 продемонстрував запханий за власний пояс предмет зовні схожий на пістолет.
Отримавши остаточну відмову ОСОБА_9 від передачі права власності на вищевказану земельну ділянку, ОСОБА_7 , взявши до рук гумовий кийок у ОСОБА_8 , почав наносити ним удари по задній частині обох стегон ОСОБА_9 , внаслідок чого останні отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обох стегон, що супроводжувалось вимогами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 щодо передачі грошових коштів або права власності на земельну ділянку.
Отже встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні вимоги передачі чужого майна чи права на майно з погрозою насильства над потерпілим ОСОБА_9 , вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчиненого з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , вчиненого з поєднанням насильства, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України.
Так, на підставі зібраних під час досудового розслідування доказів у вказаному кримінальному провадженні, у порядку ст. ст. 276 - 278 КПК України, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України повідомлено ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимому 21.07.2022 Петрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України.
Щодо обґрунтованості підозри:
згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.
Отже чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).
Термін «обґрунтована підозра», згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова могла вчинити правопорушення.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.
ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру, розумна підозра передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990). У справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Кавала проти Туреччини" вказував, що « ..не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Крім того, слідчим суддею відзначається, що на даному етапі кримінального провадження вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей слід визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_4 , повністю підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, а саме:
- протоколами проведених негласних слідчих (розшукових) дій;
- протоколами допиту потерпілих;
- протоколами впізнання осіб за фотознімками;
- іншими зібраними на даний час матеріалами провадження.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, оскільки за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
З огляду на зазначене слідчим суддею зауважується, що враховуючи, що під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, оголошена останньому підозра є обґрунтованою.
Щодо ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:
беручи до уваги наявність вищезазначених вагомих доказів обґрунтованості підозри, обставин вчинення злочину, його тяжкості, міри покарання, а також особи підозрюваного слідчим суддею було встановлено наявність такого ризику:
зважаючи на обставини, встановлені у ході досудового розслідування, у слідчого судді є достатньо підстав вважати, що для мінімізації негативних наслідків для себе, підозрюваний, використовуючи вплив на учасників кримінального провадження з метою зміни їх показів або перешкоджання безпосереднього дослідження судом їх показів як це передбачено ст. 23 КПК України, має можливість незаконно впливати на свідків.
Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його «вразливій» стадії.
Отже, беручи до уваги позицію прокурора, вивчивши матеріали клопотання, враховуючи ставлення до поданого клопотання сторони захисту, слідчим суддею відмічається про наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків.
Інші ризики слідчим суддею не встановлені.
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практика Європейського суду з прав людини, передбачають, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
У рішенні від 26.06.1991, справа «Лательє до Франції», зазначено, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, та є обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Проте слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування
Слідчим суддею беруться до уваги заперечення захисника проти поданого клопотання, характеризуючи дані на підозрюваного, враховується його вік, стан здоров'я, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, майновий та сімейний стан, ставлення до кримінального правопорушення, у якому він визнаний підозрюваним, але відзначається, що зважаючи на наявність суттєвого ризику, на який посилався прокурор та який доведений у судовому засіданні, зважаючи на резонанс та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, в даному випадку загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу.
Також, заслухавши позицію захисника слід зазначити, що під час розгляду даного клопотання не встановлено обставин, що за станом здоров'я підозрюваний не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору.
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обмеження його конституційних прав, у даному випадку є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Отже інший більш м'який запобіжний захід на думку слідчого судді, не здатний запобігти встановленому ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому твердження сторони захисту про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу є неспроможними.
Таким чином, беручи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, за ч. 4 ст. 189 КК України, а саме щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, запобіжний захід у виді тримання під вартою підозрюваному можливо застосувати без визначення застави.
Тобто, слідчим суддею відзначається, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.176-197, 309, 376 КПК України, -
клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою строком на 55 днів, тобто з 13.58 год. 04.02.2026 до 13.58 год. 30.03.2026 року.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взяти під варту в залі суду - негайно.
Строк дії ухвали визначити до 13.58 год. 30.03.2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_11