Справа № 405/373/26
провадження № 1-кс/405/407/26
03.02.2026 м. Кропивницький
слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому, старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025120000000795 від 17.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
встановив:
старший слідчий звернувся до Подільського районного суду міста Кропивницького з вказаним вище клопотанням, яке посилаючись на обставини кримінального провадження просив задовольнити.
У судове засідання слідчий не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Крім того, відповідно до поданого клопотання, слідчий просив розглянути клопотання без виклику осіб.
Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
Крім того, беручи до уваги положення ст. 172 КПК України, зокрема ч.2 цієї статті, згідно з якою клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, а тому слідчий суддя ухвалив здійснити розгляд клопотання слідчого відповідно до наявних матеріалів.
Відповідно до ст.107 ч.4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Встановлено, що в провадженні відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження №12025120000000795 від 17.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, відповідно до якого 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України 64/2022 ''Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом №2102-ІХ від 24.02.2022, на території України у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.
23.07.2024 відповідно до Указу Президента України №469/2024, який затверджений Законом №3891-ІХ від 23.07.2024, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України ''Про правовий режим воєнного стану", частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 ''Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, та Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-IX, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024 Указом від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX, Указом від 15 квітня 2025 №235/2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-IX), Указом від 14 липня 2025 №478/2025, затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-IX), Указом від 20 жовтня 2025 №793/2025, затвердженим Законом України від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення військового стану» визначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку). Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
Пунктом 6 частини 1 статті 8 даного Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Пунктом 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» № 57 від 27.01.1995 визначено перелік підстав для надання права на перетин державного кордону у разі введення на території України воєнного.
Зокрема, відповідно до зазначеної норми у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв'язки, інвалідність.
Однак, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше липня 2025 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок вчинення умисних, незаконних дій у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, достовірно знаючи про введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану, будучи обізнаною про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та забезпеченням оборони держави, підтриманням бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України, інших військових формувань, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, обрала способом незаконного збагачення - сприяння незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів.
Будучи обізнаною з вказаними вище положеннями чинного законодавства, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше липня 2025 року, розробила план сприяння незаконному переправленні через державний кордон України осіб чоловічої статі, які у період дії воєнного стану в Україні, не маючи підстав, передбачених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Правилами перетинання державного кордону громадянами України», мають намір виїхати за межі державного кордону України.
Відповідно до розробленого ОСОБА_4 плану та усвідомлюючи, що вона має певну другу інвалідності, що дає можливість особам призовного віку укласти з нею фіктивний шлюб без намірів створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя та супроводжуючи її, як фіктивну дружину, на підставі абз. 2 п. 21 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженого постановою КМУ від 27.01.1995 № 57, перетнути державний кордон України.
Відтак, в кінці липня 2025 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 за допомогою соціальної мережі «Facebook» та сервіс обміну повідомленнями «Messenger» почала спілкуватись з раніше їй не знайомим мешканцем міста Кропивницького Кіровоградської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході спілкування з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_5 бажає на законних підставах виїхати за межі України. Відтак, остання реалізуючи свій злочинний корисливий умисел вирішила використати вказану інформацію та запропонувала свою допомогу в перетині державного кордону за певну грошову суму, шляхом укладення з нею, як особою яка має другу групу інвалідності, фіктивного шлюбу, для подальшого її супроводження при перетині державного кордону України. На вказану пропозицію, ОСОБА_5 , погодився.
Так, у період з середини грудня 2025 року по 22 січня 2026 року, ОСОБА_4 у спілкуванні з ОСОБА_5 надавала свої поради та вказівки, за допомогою яких можливо було реалізувати попередню домовленість, тобто укласти фіктивний шлюб з нею як особою, яка має інвалідність для подальшого супроводження її при перетині державного кордону.
Внаслідок вказаного спілкування, ОСОБА_4 остаточно домовилась з ОСОБА_5 , прибути до міста Кропивницького з метою відвідування відділу реєстрації актів цивільного стану для укладення фіктивного шлюбу, та отримання відповідного свідоцтва про реєстрацію шлюбу, при цьому обумовлено, що після реєстрації такого шлюбу, ОСОБА_5 за вказані дії, надані засоби для перетину державного кордону повинен буде передати їй грошову винагороду у розмірі 5000 доларів США, тим самим ОСОБА_4 з ОСОБА_5 обумовила, що загальна сума винагороди за таке сприяння складатиме 5000 доларів США.
Так, 21.01.2026 року приблизно о 15 годині 57 хвилин ОСОБА_4 , реалізовуючи свій корисливий умисел прибула до міста Кропивницького та зустрілась з ОСОБА_5 в обумовленому ними місці, а саме по вулиці Перспективна біля будинку №10 в м. Кропивницькому.
Після чергової зустрічі, ОСОБА_4 обговорила з ОСОБА_5 свій реальний намір укласти з ним фіктивний шлюб, та подальшого її супроводження і перетину державного кордону військовозобов'язаним чоловіком, у підтвердження продемонструвавши власні персональні документи, які підтверджували її особу та наявність інвалідності. Після цього, ОСОБА_5 супроводив ОСОБА_4 до її тимчасового місця проживання з вищевказаною адресою, а саме до кв. АДРЕСА_1 , домовившись при цьому, зустрітись наступного дня, для відвідування відділу державної реєстрації актів цивільного стану, з метою подачі заяви про укладення шлюбу.
Наступного дня, 22.01.2026, приблизно о 10 годині, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, зустрілась з ОСОБА_5 біля будинку № 10 по вул. Перспективна в місті Кропивницькому, звідки вони разом прослідували до Фортечного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, розташованого за адресою: м. Кропивницький, вул. Незалежності 26.
В подальшому, маючи при собі необхідні документи, серед яких в тому числі паспорти, ідентифікаційні коди, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , спільно подали заяву про державну реєстрацію шлюбу між собою, у дійсності фіктивного, залишили свої підписи у необхідних журналах потрібних для реєстрації шлюбу та очікували видачі свідоцтва про шлюб.
В подальшому, приблизно о 14.30 год., повернувшись до вищевказаного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, останні отримали відповідне свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 від 22.01.2026 та серії 1-ОЛ №158445. Після цього, ОСОБА_5 на виконання вказівок ОСОБА_4 , передав обумовлену нею грошові кошти у сумі 218 000 грн. (які еквівалентні 5000 доларів США) за сприяння в перетині державного кордону України.
У подальшому, цього ж дня о 14 год. 51 хв. ОСОБА_4 затримано після скоєння кримінального правопорушення в порядку статті 208 КПК України.
Таким чином, встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 332 Кримінального кодексу України.
22.01.2026 ОСОБА_4 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Санкцією статті 332 частина 3 Кримінального кодексу України передбачено покарання позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим належить арештувати майно, яке перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_4 , а саме: будинку за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки 39/100).
Право власності ОСОБА_4 на майно, що належить арештувати, підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, беручи до уваги зазначене, слідчим суддею відзначається про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_4 , а саме: будинку за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки 39/100).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане та застосовується до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Крім того, частиною 3 визначено, що підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
Відповідно до ст. 98 КПК України - речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Підстави і мета відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна:
ч. 2 ст. 93 КПК України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у протидії кримінальним правопорушенням.
Отже, підсумовуючи зазначене вище, слідчий суддя погоджується з позицією слідчого, що на виконання завдання кримінального провадження, з метою забезпечення заходів кримінального провадження, виникла потреба у накладені арешту на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки 39/100), з метою можливої конфіскації майна.
Таким чином клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 369-372 КПК України,
постановив:
клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки 39/100 та заборонити відчужувати та розпоряджатися вказаним майном.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_6