27.01.2026
Справа №607/20319/24
27 січня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючої судді Черніцької І.М.
- за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.
з участю: ОСОБА_1 , адвоката Авдєєнка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Авдєєнко Владислав Валерійович, на дії державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із скаргою на дії державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №79895108 та повернути виконавчий лист 607/20319/24 від 10 грудня 2025 року без виконання.
В обґрунтування скарги скаржник зазначила, що постановою державного виконавця від 30 грудня 2025 року відкрито виконавче провадження № 79895108 щодо виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.12.2025 року у справі № 607/20319/24. Про вказану постанову державного виконавця вона дізналась 03 січня 2026 року. Вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, на підставі якого виданого виконавчий лист від 10.12.2025 року, змінено спосіб участі батька у вихованні, спілкуванні з дітьми та встановлений новий спосіб участі батька. Даним судовим рішення її не зобов'язано вчиняти будь-які дії, а тому вона не може протягом 10 днів виконати судове рішення, як зазначив державний виконавець у спірній постанові. Дане рішення суду не стосується будь якого з рішень немайнового характеру, за яким передбачена можливість примусового виконання згідно Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що дане рішення суду не підлягає примусовому виконанню, а тому оскаржувана постанову про відкриття виконавчого провадження винесена без встановлених законом підстав та підлягає до скасуванню.
Посилаючись на наведене, просила задовольнити скаргу.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року скаргу прийнято до розгляду. Відмовлено у клопотанні ОСОБА_1 у зупиненні виконавчого провадження до вирішення скарги по суті.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її адвокат Авдєєнко В.В. скаргу підтримали та просили задовольнити.
Представники Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце були повідомлені належним чином.
Попередньо ОСОБА_2 направив до суду заперечення щодо скарги, просив відмовити у її задоволенні.
Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 липня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про зміну способу участі батька у вихованні дітей задоволено частково. Змінено спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми встановлений постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року у справі за № 607/13888/21 та встановлено новий спосіб участь батька ОСОБА_2 з синами, а саме:
- кожної суботи тижня з 14 до 15 години за київським часом шляхом спілкування батька з сином ОСОБА_3 в режимі відеозв'язку за допомогою телефонного зв'язку, соціальних мереж та/або інших застосунків через мережу Інтернет, з урахуванням стану здоров'я та розпорядку дня дитини;
-кожної неділі тижня з 14 до 15 години за київським часом шляхом спілкування батька з сином Максимом в режимі відеозв'язку за допомогою телефонного зв'язку, соціальних мереж та/або інших застосунків через мережу Інтернет, з урахуванням стану здоров'я та розпорядку дня дитини.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 13.11.2025 року дане рішення суду залишено без змін.
На підставі вказаного рішення суду 10 грудня 2025 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №607/20319/24.
30 грудня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Одночасно, державним виконавцем зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16000грн.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
В силу вимог ст. 447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 цього Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону , за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
В силу вимог ч. 1 ст. 3 даного Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів , у тому числі, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
Положеннями ч. ч. 5,6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Порядок примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною визначено нормами ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», які передбачають, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Судом встановлено, що стягувач ОСОБА_2 звернувся до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого листа за №607/20319/24 та підставі якої державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що рішення суду, яким встановлено чи змінено графік побачень батька з дитиною, підлягає примусовому виконанню, а тому доводи скаржника, що таке рішення суду не підлягає примусовому виконанню та виконавець безпідставно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження є необґрунтованими.
Сам по собі факт того, що згідно рішенням суду на ОСОБА_1 не покладено вчинення жодного обов'язку та вона не вчиняє будь-яких дій, які б свідчили про невиконання нею судового рішення, не свідчить про те, таке рішення суду не підлягає примусовому виконанню, оскільки її обов'язок, як боржника, з виконання судового рішення в даній справі припиняється після досягнення дитиною повноліття чи у зв'язку зі скасуванням рішення суду.
В силу норм ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» за такими виконавчими документами виконавче провадження в подальшому неодноразово може бути відновлено у разі наявності в подальшому перешкод в побаченні стягувача з дитиною.
Обставини, на які посилається заявник, не свідчать про відсутність у боржника виконавчого провадження, якою є ОСОБА_1 , обов'язку подальшого виконання рішення суду у зв'язку з його припиненням чи добровільним виконанням.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про протиправність дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що дії держаного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 грудня 2025 року вчиненні відповідно до закону, в межах наданих повноважень, судом не встановлено доказів протиправних дій державного виконавця, виходячи із доводів скарги, а відтак підстав для задоволення скарги не має.
Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви стягувача про прийняття до примусового виконання виконавчого листа у справі за №607/20319/24, який видано на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.07.2025 року у справі № 607/20319/24, яке набрало законної сили. Доказів визнання виконавчого листа таким, що не підлягає до виконання, судом не встановлено.
Суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що вона виконує рішення суду та саме ОСОБА_2 не з'являється на побачення із синами, оскільки державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення суду на підставі заяви стягувача про примусове виконання виконавчого документа.
На підставі наведеного, керуючись ст. 260, 261, 352-354, 447-452 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Авдєєнко Владислав Валерійович, на дії державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку вимог ст. 261 ЦПК.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 28 січня 2026 року.
Головуюча І.М. Черніцька