"20" січня 2026 р. Справа № 596/1208/25
Провадження № 2-а/596/4/2026
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Митражик Е.М.
при секретарі судового засідання Стасюк О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Гусятинського районного суду Тернопільської області в селищі Гусятин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Печінка П.В. звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 і просить визнати протиправною та скасувати постанову №1799 від 31.10.2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , у відповідності до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень. В позовній заяві ОСОБА_1 просить поновити строк звернення до суду, зазначаючи, що постанову №1799 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП від 31.10.2024 року ним отримана 26.08.2025 року і до суду звернувся 28.08.2025 року.
В обґрунтування позову посилається на те, що вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із недотриманням процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та відсутності в його діях події та складу адміністративного проступку. Зазначив про те, що рішенням медичної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.06.2014 року позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час відповідно до ст.13 «в» розкладу хвороб (Наказ МО України №402 від 2008 року). Крім цього, позивач здійснює постійний догляд за батьками-інвалідами, документи з приводу чого систематично подає до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 21 жовтня 2024 року, групою оповіщення позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де працівник центру склав щодо нього адміністративний протокол №240 про те, що: « ОСОБА_1 не оновив свої військово-облікові дані, не перебуває на військовому облік, а також не явився по повістці».
Будучи незгідним із текстом протоколу позивач пояснив, що свої військово-облікові дані вчасно оновив через ЦНАП по місцю проживання, жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував. 26 серпня 2025 року прибувши на виклик до Гусятинського відділу державної виконавчої служби, йому було вручено постанову державного виконавця Гусятинського ВДВС від 22 серпня 2025 року про відкриття виконавчого провадження за постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1799 від 31.10.2024 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу та на його вимогу, надано її копію оскаржуваної постанови. Жодної повістки про прибуття по місцю виклику позивач не отримував, тому він не знав і не міг знати про виклик, що спонукало позивача звернутись до суду за захистом своїх прав. У постанові не зазначено, коли саме позивачу була направлена повістка про виклик та на яку конкретну дату він не прибув по виклику, не міститься жодних доказів про вручення позивачу повістки або ознайомлення з її змістом, відмови ОСОБА_1 від отримання повістки. Відповідач не виконав свого обов'язку щодо сповіщення позивача про розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вважає, що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 не дотримано процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, внаслідок чого останній був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та КУпАП. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності хоча і датована ще 31 жовтня 2024 року, проте отримана позивачем лише 26 серпня 2025 року, а тому позивач не мав реальної можливості оскаржити її у 10-ти денний строк з дня її винесення. ОСОБА_1 оскаржив постанову у 10-ти денний строк від дня одержання копії постанови, а тому строк оскарження постанови слід вважати пропущеним із поважної причини та поновити.
Ухвалою суду від 11.09.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення на позов з наступних підстав. Посилається на те, що оскільки позивачем, всупереч норм чинного законодавства, не було уточнено своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) з моменту проставлення відмітки у військовому квитку 02 червня 2014 року до 21 жовтня 2024 року. Позивач, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» зобов'язаний був з'явитися до відповідача в тому числі для уточнення військово-облікових даних протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації. Крім того, позивачу було направлено належним чином оформлену повістку на адресу, вказану ним же, в межах повноважень відповідача, вказану дату та час, як було зазначено в належним чином оформленій повістці, однак, без поважних причин було проігноровано його обов'язок. Позивачу була надана можливість дати пояснення по суті правопорушення, скористатись правовою допомогою для оскарження даного протоколу. Жодних дій з цього приводу Позивачем вчинено не було з 21 жовтня 2024 року по 26 серпня 2025 року. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена на законних підставах. Просить відмовити в задоволенні позову повністю, розгляд справи проводити без участі представника відповідача.
Від представника позивача адвоката Печінки П.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якому заперечує викладене у відзиві на позовну заяву. Зазначає про те, що відзив подано з порушенням встановлених строків та клопотання про поновлення такого строку не було подано. Окрім того, відповідач не тільки у оскаржуваній постанові але й у відзиві на позовну заяву не зазначив, на яку конкретно дату повісткою викликався позивач до відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 і не прибув по місцю виклику, тобто відповідач не вказує конкретної дати вчинення позивачем правопорушення. Для доведення правомірності свого рішення, відповідач не надав суду копії повістки чи іншого доказу, який би свідчив про дату, на яку позивач мав би прибути на виклик. Відповідач також не надав суду докази про інформування позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення (рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма) на підтвердження дотримання процедури розгляду адміністративної справи та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, забезпечення позивачу передбачених Конституцією України та КУпАП його прав, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та інше. Зазначені обставини, а також ненадання суду відповідачем доказів на доведення правомірності свого рішення, вказують на незаконність винесеної керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 оскаржуваної постанови. Враховуючи, що у відповідності до вимог КАС України, доведення правомірності прийнятого рішення та підтвердження його відповідними доказами, покладено на суб'єкт владних повноважень, враховуючи що таких доказів відповідачем не надано, керуючись ст.163 КАС України, просить вважати викладені у відзиві мотиви відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог необґрунтованими і такими, що підлягають відхиленню.
Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Печінка П.В. в судове засідання не з'явилися. Адвокат подав до суду заяву про слухання справи в відсутності сторони, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задоволити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явилася, в відзиві зазначила про слухання справи в її відсутності.
Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити, виходячи з наступного.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян на встановлений порядок управління за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З даних з військового квитка серії НОМЕР_1 виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.10.2014 року слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 02.06.2014 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до в/с в мирний час за ст. 13 «в» розладу хвороб (наказ МО України 2008 р. №402) (а.с.8).
З копії протоколу №240 про адміністративне правопорушення від 21.10.2024 року складеного головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , житель АДРЕСА_1 , «21.10.2024 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що гр. ОСОБА_1 не оновив в/о дані, не перебуває на військовому обліку, а також не явився по повістці. Дані обставини свідчать про порушення вимог ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постанова КМУ №560». Розгляд правопорушення відбудеться о 13 год. 00 хв. 31.10.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , кабінет 1-А. Крім того, даному протоколі про адміністративне правопорушення є письмові пояснення ОСОБА_1 «Дані оновив в ЦНАПі за те, що перебуваю в розшуку і те що була повістка не знав» (а.с.12).
Згідно постанови за №1799 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП складеної 31 жовтня 2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання с.Красне, Чортківського району Тернопільської області встановлено, що «21.10.2024 року під час проведення заходів оповіщення військовозобов'язаних працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено факт, що гр. ОСОБА_5 не явився по повістці в строк передбачений ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постановою КМУ №560. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_5 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП». Враховуючи, що громадянин скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 гривень 00 копійок.
З акту №35 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 22.10.2024 року, акту №26 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 04.04.2025 року, складених комісіями Гримайлівської селищною радою Чортківського району Тернопільської області слідує, що ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за ОСОБА_6 (а.с.13) та за ОСОБА_7 (а.с.14).
22.08.2025 року старшим державним виконавцем Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романцовою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 78921575 з примусового виконання постанови №1799 виданого 31.10.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 про стягнення 34000,00 гривень штрафу в дохід Держави з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя с.Красне, Чортківського району Тернопільської області (а.с.9).
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014«Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі-підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Зокрема, згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Частиною ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідальність за ч.1 ст.210 КУпАП передбачена за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність за ч.3 ст.210 КУпАП передбачена за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд звертає увагу на те, що суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел спрямований на ухилення від явки.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об'єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають до відділення РТЦК та СП, однак свідомо не з'явився, при цьому обов'язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України покладається на відповідача.
Разом з тим, як вбачається із адміністративного позову, позивач зазначив, що не отримував повістки та йому не було відомо про те, що йому необхідно було з'явитися до ТЦК та СП.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 направлялась та була вручена повістка про необхідність прибути до ТЦК та СП для уточнення даних. Не долучено таких матеріалів і до відзиву на позов.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з частиною другою статті 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17. Суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадян і він, незважаючи на це, не з'явився.
Таким чином, судом встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а саме нез'явлення за викликом до ТЦК та СП, так як він не був сповіщений належним чином про необхідність явки.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі Інструкція). Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності. Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, з суворим дотриманням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Судом встановлено, що оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності за ч.3 ст.210 КУпАП не обґрунтовано належними доказами. Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП від 31 жовтня 2024 року слід скасувати, а провадження у справі закрити.
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
В позовній заяві позивач просить про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що про існування оскаржуваної постанови від 31.10.2024 року він дізнався 26.08.2025 року. З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання, що слід поновити позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки строк звернення до суду з адміністративним позовом пропущений з поважної причини.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 72-77, 139, 205, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), в інтересах якого діє адвокат Печінка Павло Володимирович (на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1047284 від 26.08.2025 року, свідоцтво №000172 від 03.04.2017 року, адреса: АДРЕСА_3 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_8 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №1799 від 31 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000,00 гривень - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Елла МИТРАЖИК