Справа № 454/441/26
10 лютого 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,
за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,
адвоката Брух А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Брух А.О. звернувся в суд про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .
В обгрутнування своїх вимог зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають трьох синів: ОСОБА_3 , 2005р.н., ОСОБА_4 , 2002р.н., та ОСОБА_5 , 2000р.н.
Однак згодом стосунки в сім'ї погіршилися, в червні 2025 року сторони фактично припинили сімейні відносини. ОСОБА_2 почав зловживати алкогольними напоями після чого вчиняє домашнє насильство, вчиняє психологічний та фізичний тиск. Заявниця з дітьми проживають у постійному страху, неодноразово зверталася до правоохоронних органів за що на ОСОБА_2 було винесено заборонний припис, проте такий не було виконано та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Таким чином, заявниця є особою, яка постраждала від домашнього насильства, тому змушені звернутися до суду про видачу обмежувального припису терміном на 6 місяців згідно вимог ст. 350-2 ЦПК України.
В судовому засіданні заявниця та її представник надали пояснення аналогічні викладеним в заяві, просять видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 .
Заінтересована особа - в судове засідання не прибув, хоч належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Дослідивши матеріали справи та надані пояснення, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували свій шлюб 07.08.1999 року.
За час перебування у шлюбних відносинах у сторін народилися сини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Діти разом із матір'ю проживають у АДРЕСА_1 , що підтверджено копією витягів з реєстру Шептицької територіальної громади.
Квартира за вказаною адресою належить на праві спільної часткової власності заявниці та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , по 1/4 кожному.
Із матеріалів справи встановлено, що Сокальським районним судом Львівської області неодноразово притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно дружини психологічного характеру
Окрім того щодо кривдника ОСОБА_2 винесено терміновий заборонний припис з вимогою заборони у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (№448633, №448647) та обов'язку залишити місце проживання постраждало особи (№448662), копії яких долучено до матеріалів справи.
26.01.2026 року органом досудового розслідування внесено відомості до ЄРДР щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України відносно ОСОБА_1 .
Згідно вимог статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому Згідно з положеннями п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема: подружжя, та особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти.
Положеннями ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1 ст. 26 цього Закону, до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.
Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, зокрема: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_10 неодноразово зверталася до поліції відносно протипраних дій колишнього чоловіка, внаслідок чого було складно протоколи про адміністративні правопорушення та винесено термінові заборонні приписи.
Таким чином, суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство відносно своєї дружини, є високою вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалих осіб, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис.
За статтею 3 Європейської Конвенції, Україна має зобов'язання захистити громадян від нелюдського і принизливого поводження і ставлення шляхом вжиття заходів для забезпечення того, щоб особи не піддавалися такому поводженню, включаючи нелюдське і принизливе поводження зі сторони інших осіб (не представників держави). Такі заходи повинні передбачати ефективний захист і включати кроки по попередження нелюдського та принизливого ставлення про яке влада знала чи повинна була знати.
У рішенні Європейського Суду по справі Опуз проти Туреччини (Орuz V. Тurkеу, по. 33401/02, 09.06.2009) суд дав характеристику зобов'язань держави у зв'язку з насильством в сім'ї, визнавши серйозність домашнього насильства в Європі та підкресливши серйозність, з якою держави повинні вживати відповідних заходів з метою протидії цьому порушенню прав людини. У своєму рішенні Суд підкреслив, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також вказав, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливим є наявність ефективних механізмів їх реалізації.
Аналіз практики ЄСПЛ стосовно порушеного заявниками питання свідчить, що питання можливості отримання та належного виконання обмежувальних приписів є тісно пов'язаним із позитивними обов'язками держави із забезпечення права особи не зазнавати катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження згідно зі ст. 3 ЄКПЛ, а також права на життя згідно ст. 2 та повагу до сімейного і приватного життя, зокрема фізичну і психологічну недоторканність особи, згідно ст. 8 ЄКПЛ.
Суд вважає, що вжиті заявниками розумні заходи для їхнього захисту, а саме звернення до правоохоронних органів не дали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.
Враховуючи усі надані учасниками докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд, приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо заявниці, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно заінтересованої особи шляхом встановлення заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов'язків, зокрема, встановлених ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Суд вважає достатнім вжити заходи тимчасово обмеження прав ОСОБА_2 протягом 6 місяців.
Керуючись ст.ст. 350-1, 350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , суд, -
Заяву - задовольнити.
Видати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом 6 (шість місяців):
- заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1
- заборонити у будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1
- заборонити вести листування, телефонні розмови з ОСОБА_1 або контактувати з нею через засоби особистого зв'язку особисто та через третіх осіб.
- заборонити наближатися на відстань не менше 100 м до місця проживання (перебування)роботи, інших місць частого відвідування постраждалою ОСОБА_1
Допустити рішення суду до негайного виконання.
Копію рішення направити до Шептицького РВП ГУНП у Львівській області для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: Л. Ю. Фарина