ЄУНСС: 453/2014/25
НП: 2-др/453/2/26
про відмову в ухваленні додаткового рішення
10 лютого 2026 року місто Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Микитина Володимира Ярославовича
сторони та інші учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ;
третя особа, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
зміст позовних вимог - про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання;
розглянувши у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін й інших учасників та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, заяву позивачки ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Гороха В.В., про ухвалення додаткового рішення у даній справі, -
Описова частина із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою.
Позивачка ОСОБА_1 в порядку представництва, котре здійснює адвокат Горох В.В., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 24.11.2025 року подала у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, в якій просила ухвалити рішення про стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_3 аліментів на їх повнолітню дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі - у розмірі 8 600 грн. 00 коп., починаючи стягнення з 24.11.2025 року, і до закінчення зазначеною дитиною навчання, але не більше, як до досягнення ним 23 років. Водночас, позивачка ОСОБА_1 ставила питання про розподіл судових витрат, котрі складаються з витрат перекладу та витрат на професійну правничу допомогу, в загальному розмірі 23 500 грн. 00 коп., а саме про стягнення таких судових витрат на її користь з відповідача ОСОБА_3 ..
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 27.11.2025 року, з-поміж іншого, вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Залучено до участі у даній справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні вказаної позивачки. Постановлено розглянути дану справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін й інших учасників та без проведення судового засідання, протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження, у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області (головуючий - суддя Микитин В.Я.) від 26.01.2026 року, ухваленим у даній справі, позовні вимоги ОСОБА_1 , з участю третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задоволено частково. Ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 , аліменти на їх повнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, на час його навчання, у твердій грошові сумі - в розмірі 6 000 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи стягнення з 24.11.2025 року, і до закінчення повнолітньою дитиною навчання 30.06.2028 року, але не більше як до досягнення ним 23-ох років. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат у даній справі.
Позивачка ОСОБА_1 в порядку представництва, котре здійснює адвокат Горох В.В., сформувавши документ у системі «Електронний суд», 30.01.2026 року подала у Сколівський районний суд Львівської області заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь судові витрати, понесені нею на професійну правничу допомогу, в розмірі 4 000 грн. 00 коп., а також на оплату робіт залучених перекладачів, в розмірі 13 500 грн. 00 коп., а всього - 17 500 грн. 00 коп..
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 02.02.2026 року вищевказану заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду. Постановлено розглянути цю заяву у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, протягом десяти днів з дня її надходження, у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область.
Релевантні джерела права, котрими керувався суд, постановляючи дану ухвалу.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
В силу ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Так, частинами 1, 4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У частинах 1-3 ст. 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат. Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України (постанова Верховного Суду від 15.09.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 161/7163/20).
За змістом ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному у ч. 1 цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному у ч. 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому у ст. 270 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених у ст. 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 161/5317/18, неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Вказане підтверджується також позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.07.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 160/16902/20, де зазначено, що якщо до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.
Крім того, в ухвалах та постанові від 25.07.2023 року за єдиним унікальним номером судової справи 340/4492/22, від 08.01.2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 580/3758/19, від 23.01.2024 року за єдиним унікальним номером судової справи 380/12348/22, Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Висновок суду за результатами вирішення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Виснуючи, належить у першу чергу вказати, що в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 27.11.2025 року зазначалось, зокрема, й про спрощений порядок розгляду даної справи без виклику (повідомлення) її сторін й інших учасників, за наявними матеріалами (такий порядок не передбачає судових дебатів). Рішення у даній цивільній справі ухвалено 26.01.2026 року, а при його ухваленні судом, згідно розділу «Щодо розподілу судових витрат у справі», розподіл судових витрат у даній справі було вирішено відповідно до наявних у ній станом на зазначену дату матеріалів.
Слід підкреслити, що норму ч. 8 ст. 141 ЦПК України, котра встановлює строк й порядок подання доказів на підтвердження понесених стороною у справі судових витрат, належить тлумачити, як обов'язкову: право на стягнення витрат на правничу допомогу реалізується лише за умови, що сторона до закінчення судових дебатів повідомила суд про свій намір. Це правило застосовується незалежно від форми провадження - і в усних дебатах, і у письмовому провадженні.
У письмовому провадженні, де дебати не проводяться, суд оцінює, чи була зроблена еквівалентна заяві про намір дія, як-от, вказівка в позовній заяві, заяві/клопотанні з процесуальних питань до ухвалення рішення, що докази будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення. Якщо таке повідомлення було, тоді суд, задовольняючи позовні вимоги чи, навпаки, відмовляючи в їх задоволенні, вправі не вирішувати питання розподілу судових витрат при ухваленні рішення за результатами розгляду справи по суті, а відстрочити вирішення такого питання, й розглянути подані стороною у справі докази на підтвердження понесених нею судових витрат у спосіб ухвалення додаткового рішення. Якщо ж такого повідомлення сторони у справі не було, то суд, ухвалюючи рішення за результатами розгляду справи по суті, заразом вирішує й питання розподілу судових витрат на підставі наявних у ній матеріалів, й тоді підстава для ухвалення додаткового рішення відсутня.
Так, позивачкою ОСОБА_1 чи її представником - адвокатом Горохом В.В., у жодному процесуальному документі до ухвалення судом рішення у даній цивільній справі не було зроблено відповідної заяви про подання доказів щодо розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду у спосіб, який би відповідав вимогам ч. 1 ст. 134 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Зазначення ж в позовній заяві орієнтовного розрахунку судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи, не може вважатися такою заявою, оскільки відповідно до пункту 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, є загальною вимогою до позовної заяви.
Відтак, рішенням суду від 26.01.2026 року було вирішено питання розподілу судових витрат у порядку письмового провадження за наявними у даній справі матеріалами, зокрема, вирішено: - стосовно витрат на професійну правничу допомогу, наданих адвокатом Горохом В.В., які були заявлені в змісті позовної заяви, як такі, які позивачка ОСОБА_1 очікує понести, тобто на момент пред?явлення позову не були фактичними, а на момент ухвалення цього рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази їх фактичного понесення та/чи наявності взятого на себе зобов?язання позивачкою ОСОБА_1 по їх сплаті, як й відсутній перелік наданих послуг вказаним адвокатом, відтак означені судові витрати у пункті 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України не підлягають розподілу; - щодо витрат позивачки ОСОБА_1 , пов'язаних із залученням перекладачів, на підтвердження реальності таких надано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «ОЩАДБАНК», відповідно до якої позивачка ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_4 13 500 грн. 00 коп. із призначенням: за послуги перекладу ОСОБА_1 ..
Таким чином, ухваленим рішенням від 26.01.2026 року судом вже вирішено питання розподілу судових витрат у даній справі. Водночас, суд звертає увагу на відсутність повноважень повторного вирішення цього питання у спосіб ухвалення додаткового рішення, а додаткове рішення у справі не може підмінювати ухвалене рішення за результатами розгляду цієї ж справи по суті, у тому числі й з питань розподілу судових витрат.
З огляду на це, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, неподання або незаявлення до закінчення судових дебатів у справі належної заяви про намір стягувати витрати на професійну правничу допомогу та відсутність попереднього розрахунку і підтверджувальних документів, мають процесуальним наслідком неможливість розглядати питання про їх відшкодування вже після ухвалення рішення. Законодавець визначив саме такий порядок з метою забезпечення рівності сторін у процедурі доведення та гарантування можливості суду з'ясувати і вмотивовано встановити склад і розмір витрат ще в межах основного провадження або шляхом доповнення до рішення, однак за умови дотримання встановленої процесуальної процедури, котру позивачкою ОСОБА_1 у даному, конкретному випадку дотримано не було, так як нею у поданій позовній заяві жодного слова про це, окрім як загальної фрази «вирішити питання щодо розподілу судових витрат», не вказано, як і у подальшому, вже після відкриття спрощеного позовного провадження у даній справі, нею не було подано відповідної заяви про надання доказів понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення за результатами розгляду даної справи по суті.
При цьому суд наголошує, що розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін й інших учасників, не перешкоджала ані позивачці ОСОБА_1 , ані її представнику - адвокату Гороху В.В., зазначити про намір подання доказів на підтвердження понесення судових витрат, у тому числі й на надання правничої допомоги, протягом п'яти днів після ухвалення рішення за результатами розгляду даної справи по суті.
З-поміж іншого суд констатує, що безпідставне повторне вирішення питання розподілу судових витрат, без попереднього повідомлення сторони про намір надати докази їх понесення протягом п'яти днів після ухвалення рішення, являється порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Отож, підсумовуючи вищевикладене, належить відмовити в ухваленні додаткового рішення за відповідною заявою позивачки ОСОБА_1 , поданою через представника - адвоката Гороха В.В..
На підставі викладеного та керуючись статями 10, 13, 133-134, 141, 260-261, 263, 270 ЦПК України, суд,-
Відмовити в ухваленні додаткового рішення за заявою позивачки ОСОБА_1 , поданою через представника - адвоката Гороха Віталія Володимировича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за єдиним унікальним номером 453/2014/25 за її позовом, з участю третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Строк і порядок набрання ухвалою суду законної сили та її оскарження.
Ухвала, в силу положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена сторонами по справі у строк подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Дата складення ухвали суду та її підписання суддею без проголошення: 10 лютого 2026 року.
Суддя Володимир МИКИТИН