ЄУН: 336/224/26
Провадження №: 3/336/552/2026
іменем України
09 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року до адміністративної відповідальності не притягалася,-
за ч. 1 ст. 184 КУпАП,-
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №682110, який складено 01 січня 2026 року в м. Запоріжжі, інспектором СЮП ВП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Ланг Олексієм Ігоровичем про те, що 01.01.2026 року о 02-20 год. гр. ОСОБА_1 ухилилась від передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя і виховання неповнолітнього сина, а саме: у вище вказаний час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у громадському, а саме м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 88, біля під'їзду розпивав слабоалкогольний напій «Share», об'ємом 0,5 л, міцністю 7,8%, в результаті через власну необережність втратив свій телефон та порушив комендантську годину. ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2 ст. 150 СК України, а саме не піклувалась про фізичний, духовний та моральний розвиток, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.
До вказаного протоколу додано: - інформаційну довідку, пояснення ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_2 , копії документів в підтвердження особи, актовий запис про народження дитини та висновок щодо результатів медичного огляду.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, її участь не є обов'язковою. Суддя вирішив здійснити судовий розгляд за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов до висновку, що провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю з наступних підстав.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов'язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.
На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата та місце його складання, посада, прізвище ім'я по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні для вирішення справи.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в прийомній сім'ї, сім'ї патронатного вихователя, дитячому будинку сімейного типу, будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті чи іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров'ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров'я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов'язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.
Частиною 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 256 КУпАП та вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом МВС України за №1376 від 06.11.2015, у протоколі про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, повинно бути чітко зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у певній статті КУпАП, за якою складено протокол, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.
При цьому, склад правопорушення становить сукупність головних, визначальних ознак, які виділені законодавцем як типові, необхідні і водночас достатні для притягнення особи до юридичної відповідальності. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дітей.
Об'єктивна сторона проявляється в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Суб'єктом адміністративного правопорушення є фізичні осудні особи: батьки або особи, що їх замінюють.
Диспозиція статті 184 КУпАП є бланкетною, а особа, яка визначена ст. 255 КУпАП, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зобов'язана зазначити в ньому закон/норму закону, яку порушила особа, відносно якої складено протокол.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.1998 у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП (зокрема, про обов'язки, які щодо дітей повинні виконувати батьки, йдеться в ст.ст.150 і 180 СК України та ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст.255 цього Кодексу.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №682110 від 01 січня 2026 року слідує, що 01.01.2026 року о 02-20 год. гр. ОСОБА_1 ухилилась від передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя і виховання неповнолітнього сина, а саме: у вище вказаний час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у громадському, а саме м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 88, біля під'їзду розпивав слабоалкогольний напій «Share», об'ємом 0,5 л, міцністю 7,8%, в результаті через власну необережність втратив свій телефон та порушив комендантську годину. ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2 ст. 150 СК України, а саме не піклувалась про фізичний, духовний та моральний розвиток, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.
В протоколі не розкрита суть правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП.
З фабули викладеної в протоколі та доданих доказів слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у громадському, а саме м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 88, біля під'їзду розпивав слабоалкогольний напій «Share», об'ємом 0,5 л, міцністю 7,8%, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП - розпивання слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях.
ОСОБА_2 виповнилось 15 років.
Відповідно до ч. 3 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу, що тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так в протоколі не правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 .
В матеріалах справи відсутні будь-які дані на підтвердження ухилення матері від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання неповнолітнього сина.
В матеріалах справи відсутні також будь-які негативні характеристики відносно ОСОБА_1 . Не надано відомостей про негативний моральний облік матері, що могло б свідчити про нехтування нею процесу виховання дитини та неналежного забезпечення умов проживання дитині.
Зі змісту ст. 279 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Тому дані обставини, з урахуванням положень ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, мають бути викладені в протоколі конкретно, у спосіб, який унеможливлює їх неоднозначне тлумачення, та відповідати диспозиції закону про адміністративну відповідальність за вказане правопорушення.
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають бути у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
В даному випадку протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №682110 від 01 січня 2026 року не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Відомості, викладені в протоколі не відповідають об'єктивній стороні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Таким чином, оцінюючи вказаний доказ відповідно ст. 252 КУпАП, суддя приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №682110 від 01 січня 2026 року складений без дотримання вимог процесуального закону, що тягне за собою визнання його, як доказу, недопустимим.
До вказаного протоколу додано: інформаційну довідку, пояснення ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_2 , копії документів в підтвердження особи, актовий запис про народження дитини та висновок щодо результатів медичного огляду.
Письмові пояснення наявні в матеріалах справи не свідчать про ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні достовірні дані про ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання неповнолітніх дітей, тобто в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Вважаю, що за встановлених судом обставин, уповноваженою на складання протоколу особою не доведено достатніх підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суддя не зобов'язаний та не має права сам особисто звинувачувати особу у вчиненні неправомірних дій. Компетенція суду полягає в тому, щоб перевірити обґрунтованість складеного протоколу шляхом дослідження доказів та надання їм оцінки.
Відповідно до статей 280 та 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати: чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою.
Враховуючи законодавчо закріплений принцип презумпції невинуватості, оцінюючи докази, всі сумніви та суперечності рахуються на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Виходячи з вищевикладеного вважаю, що у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП відсутній склад адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 1, 7, 9, 184 ч. 1, 245, 247, 251, 280, 283-285 КУпАП суддя, -
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Л.В. Петренко
Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік
Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік