Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2941/25
05.02.2026 року м. Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., присяжних - Перепелиця В.Г., Майор О.Є., при секретарі - Казимірська Н.В., за участі представника заявника - адвоката Буташ М.М., представника особи, відносно якої вирішується питання про визнання недієздатним - адвоката Тесличко Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки, заінтересована особа Орган опіки та піклування Виноградівської міської ради,
ОСОБА_1 подав до суду заяву про визнання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним та призначення заявника опікуном.
Згідно поданої заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_1 ) просив визнати його батька - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) недієздатним; встановити опіку над його батьком ОСОБА_1 ; призначити заявника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 ) опікуном на надієздатним ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканцем АДРЕСА_1 ).
Подана заява мотивована тим, що батько заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалід внаслідок перенесеної ЧМТ (учасник бойових дій в Афганістані). Інвалідність підтверджується рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер рішення 82/25/368). Має хронічний, стійкий, психічний розлад, внаслідок чого не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується записами в медичній документації хворого.
Стан психічного здоров'я батька значно погіршився, хвороба почала інтенсивно прогресувати, він часто не може висловлювати свої думки, не може одягнутись, не розуміє обставин, що відбуваються навколо нього, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, тощо.
У квітні батько влаштував неприємну ситуацію, викидаючи столи та стільці у Широківському старостинському окрузі, сплутавши сільську раду із власним будинком, сварився на працівників сільської ради, які на його думку вселились ніби в його хату.
Згодом староста Широківського старостинського округу Ю.Ю. Лихтей викликав швидку допомогу, які негайно забрали батька на стаціонарне лікування у Виноградівську лікарню.
Через тиждень лікування, батька направили на стаціонарне лікування до психіатричної лікарні м. Берегова (м. Берегово, вул. Мужайська, 41).
Батько у 1989 році переніс важку ЧМК, контузію головного мозку у вигляді хронічного кістозного церебрального арахноїдиту з неврологічною симптоматикою. Окрім того має ряд супутніх хвороб, постійне зниження пам'яті на текучі та минулі події, розгубленість, метушня, упертість, порушення сну, постійні скарги на головні болі, відсутність сил навіть сісти, агресія тощо.
Зазначене вище свідчить, що батько не здатний до самостійного пересування, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у своєму повсякденному житті. Стан його здоров'я погіршується. Він не може самостійно собі забезпечити нормальне життя і самообслуговування, а тому постійно потребує стороннього догляду і опіки через свій стан здоров'я.
Порушення здоров'я батька призводить до значного обмеження життєдіяльності, що полягає у неспроможності його до самостійного прийняття рішень, не усвідомлення значення своїх дій та керування ними, а також неспроможності до самообслуговування, що вказує на виникнення потреби в опіці, постійному сторонньому догляді та допомозі.
Мама заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично не проживає з ними, так як вона працює провідником пасажирських вагонів з 1986 року по теперішній час. Її посада провідника має роз'їзний характер роботи, вона перебуває у рейсі 6 днів на тиждень (довідка AT «Укрзалізниця» від 17.04.2025 року №61). Крім того, у силу свого стану здоров'я (57 р.) не змозі посилити «агресивного» батька.
Брат заявника - ОСОБА_3 проживає протягом останніх 7 (семи) років у АДРЕСА_2 . Часто хворіє (довідка АЗПСМ сімейного лікаря від 13.05.2025 року №61 знаходиться на «Д» обліку). Через часті сварки спілкування з батьком не підтримує взагалі, не має ані можливості, ані фізичного здоров'я забезпечити належний догляд батькові, тому письмово відмовився від надання опіки нотаріально завіреною заявою від 29.04.2025 року №617.
Про наявність факту опіки (догляду), постійного проживання, ведення спільного господарства, наявності у них спільного побуту з урахуванням забезпечення потреби батька та опіки за ним, просить врахувати:
- письмові покази сусідів, якими підтверджено, що між заявником та батьком теплі, довірливі відносини. Він відповідально ставився (і ставиться) до догляду за хворим батьком, забезпечує йому належну допомогу, догляд та лікування, взяв на себе виконання усіх обов'язків опікуна з перших днів хвороби;
- медичну довідку лікаря, якою також підтверджено, що на прийом та профілактичні огляди з хворим батьком постійно приходить заявник.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
За нормами ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
За нормами ст. 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.
Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Заявник має можливість дбати про свого батька, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати його належним доглядом та лікуванням.
Відсутність рішення суду про визнання недієздатним батька ставить під загрозу захист його здоров'я, майнових та немайнових інтересів, які він за станом здоров'я не може самостійно здійснювати.
Наведені доводи підтверджуються доданими документами, копіями свідоцтв про народження, копіями паспортів, медичними довідками, тощо.
Представник заявника - адвокат Буташ М.М. подав до суду письмові пояснення (а.с.89-91) та (а.с.116-118), доводи якого зводяться до того, що військова служба не є перешкодою для призначення опікуном.
Відповідно до ст. 63 ЦК України, опікуном може бути призначена повнолітня дієздатна особа, яка за своїми моральними якостями та станом здоров'я здатна виконувати обов'язки опікуна.
Жодна норма Цивільного кодексу України; Цивільного процесуального кодексу України; Закону України «Про опіку та піклування» не містить заборони або обмеження щодо призначення опікуном особи, яка проходить військову службу, у тому числі за мобілізацією.
Опіка - це правове представництво, а не постійний фізичний догляд. Системний аналіз статей 55, 60, 63 ЦК України свідчить, що метою опіки є захист особистих і майнових прав недієздатної особи; представництво її інтересів у правовідносинах.
Опікунство не ототожнюється з обов'язком цілодобового фізичного догляду, а передбачає насамперед юридичне представництво та контроль за дотриманням прав недієздатної особи.
У судовій практиці сформовано правову позицію, відповідно до якої проходження військової служби не є безумовною підставою для відмови у призначенні опікуном; ключовим критерієм є інтереси недієздатної особи, а не формальний статус кандидата; родинний зв'язок (дитина - батько) має пріоритет над абстрактними припущеннями щодо неможливості виконання обов'язків.
Аналогічний підхід викладений, зокрема, у практиці Верховного Суду у справах щодо опіки та піклування, де зазначено, що висновок органу опіки мас рекомендаційний характер, а суд оцінює всі обставини у сукупності.
Висновок органу опіки не містить заперечень. Орган опіки та піклування: не встановив обставин, які б унеможливлювали призначення сина опікуном; не надав негативного висновку; не запропонував альтернативної кандидатури.
За усталеною практикою, відсутність заперечень з боку органу опіки є додатковим аргументом на користь задоволення заяви.
Призначення сина опікуном відповідає інтересам недієздатної особи; грунтується на родинному зв'язку та довірі; не суперечить вимогам закону; не заборонене у зв'язку з проходженням військової служби.
Предметом розгляду є права та інтереси особи, яка потребує встановлення опіки, тобто недієздатної особи, права якої мають пріоритетний конституційний захист.
Формальне зупинення справи у такій категорії спорів фактично означатиме відкладення захисту прав інваліда на невизначений строк, що суперечить як завданням цивільного судочинства, так і принципу справедливості.
Жодна норма ЦК, ЦПК, СК, Закону про опіку не встановлює, що військова служба є підставою для відмови у призначенні опікуном.
Єдиними критеріями є здатність виконувати обов'язки; відсутність законодавчих обмежень (судимість); відповідність інтересам недієздатної особи.
Інших осіб, здатних забезпечити належний догляд, фактично немає; дружина не має можливості постійно перебувати з хворим; інший син письмово відмовився від опіки, хворіє, не проживає разом; саме заявника батько сприймає, слухає та визнає, що підтверджується поясненнями сусідів.
Представник ОСОБА_1 відносно якого вирішується питання про визнання недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна - адвокат Тесличко Є.В. подала до суду письмові пояснення (а.с. 92-94), доводи якого зводяться до того, що батько заявника - ОСОБА_1 є психічно хворою особою, що підтверджено матеріалами справи. Його поведінка має виражені ознаки дезорієнтації, імпульсивності та втрати побутових навичок, що створює небезпеку як для нього самого, так і для оточуючих.
Зокрема, мають місце неодноразові випадки, коли він самовільно розпоряджався майном без усвідомлення наслідків; не міг пояснити власні дії; залишався сам без нагляду, не розуміючи базових побутових процесів.
Показовим є нещодавній випадок у листопаді 2025 року, коли після повернення дружини з роботи було виявлено, що придбана нею коза зникла, а хворий ОСОБА_1 не зміг пояснити, де вона знаходиться, чи була випущена, чи віддана стороннім особам. Це не поодинокий випадок, а лише один з прикладів його нездатності відповідально поводитися з майном та приймати елементарні рішення.
Формально у ОСОБА_1 є дружина ОСОБА_2 , однак фактично вона не може здійснювати належний догляд з об'єктивних причин.
Дружина недієздатного працює провідником AT «Укрзалізниця», у тому числі на міжнародних маршрутах, і перебуває у рейсах по 10-14 днів поспіль, у зв'язку з чим фізично відсутня вдома тривалий час; не має можливості здійснювати постійний контроль за станом чоловіка; не має можливості ані фізично, ані психологічно здійснювати догляд; під час її відсутності хворий залишається сам без належного нагляду та допомоги.
Таким чином, навіть за наявності шлюбу, дружина не забезпечує і об'єктивно не може забезпечити постійний та безпечний догляд, необхідний психічно хворій недієздатній особі.
Інший син ОСОБА_4 (брат військовослужбовця) протягом останніх 7 років проживає у м. Виноградів; перебуває на диспансерному («Д») обліку у сімейного лікаря (довідка АЗПСМ від 13.05.2025 року №61); часто хворіє, має обмежені фізичні можливості; через тривалі конфлікти з батьком не підтримує з ним жодного спілкування; не має можливості ані фізично, ані психологічно здійснювати догляд; нотаріально відмовився від здійснення опіки, що підтверджується заявою від 29.04.2025 року №617.
Таким чином, альтернативна кандидатура для призначення опікуна відсутня.
Фактично син є єдиною особою, яку батько визнає; слухає; не проявляє до нього агресії. Ця обставина підтверджується письмовими поясненнями сусідів; фактичними даними про поведінку батька у присутності інших осіб.
З огляду на психічний стан недієздатного, психоемоційний контакт із конкретною особою має вирішальне значення. Призначення опікуном формально «доступної» особи, з якою батько конфліктує або яку не сприймає, не лише не забезпечить його інтереси, а може погіршити стан здоров'я та поведінку.
Проходження військової служби не заборонене законом як статус опікуна; саме син фактично виконував і продовжував би виконувати функції захисту інтересів батька; тощо.
Вважає, що призначення опікуном саме сина - військовослужбовця є єдиним реальним варіантом, який відповідає інтересам недієздатної особи; забезпечує психічну стабільність батька; усуває ризики залишення його без нагляду; відповідає як нормам закону, так і принципу пріоритету інтересів недієздатної особи.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні доводи заяви підтримав. Заявлені вимоги про визнання батька недієздатним, призначення опіки та призначення його опікуном над недієздатним батьком просив задоволити.
Додатково зазначив, що особисто був присутній на засіданні органу опіки та піклування, оскільки на той час перебував у відпустці.
Підтвердив, що мобілізований та на даний час проходить службу у лавах ЗСУ. Просив продовжувати слухати справу.
Представник заявника - адвокат Буташ М.М. підтримав доводи заяви, просив такі задоволити з підстав, викладених у заяві та поданих додаткових поясненнях.
Представник особи, відносно якої вирішується питання про визнання недієздатним, встановлення опіки та призначення опікуна - адвокат Тесличко Є.В. підтримала подану заяву та просила її задоволити з підстав, викладених у заяві та поданому додатковому поясненні.
Представником Органу опіки та піклування Виноградівської міської ради до суду подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності (лист №02.1-22/4164 від 09.12.2025 року) (а.с.83) та Висновок про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_1 №02.1-223929 від 19.11.2025 року (а.с.80-82).
У судовому засіданні досліджено наступні докази:
паспорт та картку платника податків заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6, 7);
свідоцтво про народження заявника ОСОБА_1 (а.с.8);
паспорт, картку платника податків та пенсійне посвідчення батька заявника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9-11, 12, 13);
паспорт та картку платника податків матері заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14-16, 17);
акт обстеження матеріально-побутових умов від 23.04.2025 р. (а.с.18-18 зв.);
довідку пенсійного фонду від 17.04.2025 р. (а.с.19);
письмові покази (а.с.20);
довідку сімейного лікаря від 03.04.2025 р. (а.с.21);
довідку АТ «Укрзалізниця» №61 від 17.04.2025 р. (а.с.22);
характеристику на заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з місця роботи ВТШП «Копанські джерела» №95 від 10.04.2025 р. (а.с.23);
довідку №61 від 13.05.2025 року щодо стану здоров'я ОСОБА_3 , 1991 р.н. (а.с.24);
висновок про стан здоров'я щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.04.2025 р. (а.с.25);
заяву ОСОБА_2 від 24.04.2025 р. щодо призначення опікуном (а.с.26);
заяву ОСОБА_3 від 25.04.2025 р. щодо призначення опікуном (а.с.27);
витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.28);
витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29);
витяг з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.30);
витяги з рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи (а.с.31-34 зв.);
виписки із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35-38 зв.);
витяг з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 22.04.2025 р. (а.с.39);
висновок судово-психіатричного експерта №449 від 12.11.2025 р. (а.с.65-68);
висновок про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_1 №02.1-223929 від 19.11.2025 р. (а.с.80-82);
лист ТВО ІНФОРМАЦІЯ_4 №9919 від 15.12.2025 р. щодо мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.88);
акт обстеження матеріально-побутових умов від 04.02.2026 р. (а.с.119);
довідку АТ «Укрзалізниця» №06 від 30.01.2026 р. (а.с.22);
Заслухавши заявника, його представника та представника особи, відносно якої вирішується питання про визнання недієздатним, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
У пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України зазначено, що обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 (провадження № 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Стаття 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначає презумпцію психічного здоров'я.
Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до положень частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно зі статтею 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити, зокрема психічний стан особи.
Порядок проведення судово-психіатричної експертизи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08 травня 2018 року №865, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 червня 2018 року за № 719/32171.
Предметом судово-психіатричної експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу визначається з метою надання відповіді на запитання, поставлені особою або органом, яка (який) залучила(в) експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
Об'єктами експертизи є: матеріали цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза.
Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 41, статті 58 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (стаття 65 ЦК України).
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають разом, що підтверджується свідоцтвом про народження повторно ОСОБА_1 від 21.01.2010 року серія НОМЕР_3 та витягом з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.01.2025 року (а.с. 8, 28).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 є людиною з інвалідністю IIІ групи, інвалідність встановлена 19.10.2024 року, дата повторного освідування 19.10.2027 року, про що свідчить витяги з рішення експертної команди оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.03.2025 р. №82/25/368/Р та пенсійне посвідчення Серія НОМЕР_4 (а.с.13, 31-34 зв.).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 23.04.2005 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 разом з жінкою та сином ОСОБА_5 (а.с.18-18 зв.).
Згідно довідки ГУ ПФУ в Закарпатській області від 17.04.2025 р. виданої гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що дійсно перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Закарпатській області з 12.10.2020 року та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є особою з інвалідністю III групи по 31.10.2027 року (а.с.19).
Згідно довідки сімейного лікаря ОСОБА_6 від 03.04.2025 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), інвалід 3 групи внаслідок психічного розладу має стійкі наслідки перенесеної важкої ЧМК, контузії головного мозку (1989 р.) у вигляді хронічного кістозного церебрального арахноїдиту з неврологічною симптоматикою, окрім того має ряд супутніх хвороб. На протязі останніх восьми років через свій стан психічного та фізичного здоров'я постійно потребує стороннього догляду. Пацієнт непрацездатний. Декларацію з сімейним лікарем укладено. Виклик на прийом здійснює його син ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Профілактичні огляди проходить теж у присутності свого сина ОСОБА_5 (а.с.21).
Згідно довідки АТ «Укрзалізниця» від 17.04.2025 року №61 ОСОБА_2 працює у вагонній дільниці з 1986 року по теперішній час. Посада провідника пасажирських вагонів має роз'їзний характер роботи. Згідно графіка роботи ОСОБА_2 знаходиться в рейсі від 4 до 6 діб на тиждень (а.с.22).
Згідно характеристики з виробничо-торгового швейного підприємства «Копанські джерела» №95 від 10.04.2025 року ОСОБА_1 , мешканець с. Широке, Берегівського району, Закарпатської області, призначений на посаду механік виробництва Виробничо - торгового швейного підприємства «Копанські джерела» з травня 2022 року. За час роботи зарекомендував себе як відповідальний, ініціативний і сумлінний працівник. Добре орієнтується у своїх посадових обов'язках, своєчасно та якісно виконує поставленні завдання. Володіє професійними знаннями, вміннями та навичками. Відзначається дисциплінованістю, комунікабельністю та вміння працювати в команді. Має високий рівень особистої відповідальності та організованості. Під час роботи неодноразово виявляв ініціативу щодо вдосконалення робочих процесів, що позитивно впливало на ефективність роботи колективу. Має позитивну репутацію серед колег, користується авторитетом та повагою. Конфліктних ситуацій не допускає, демонструє толерантність та витримку у професійному спілкуванні. ОСОБА_1 працює за гнучким графіком роботи, у зв'язку з необхідністю догляду за батьком-інвалідом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Виноградівським РВ УМВС України в Закарпатській області 27.10.2005 року) (а.с.23).
Згідно довідки АЗПСМ с.Велятино від 13.05.2025 р. ОСОБА_3 , 1991 р.н. перебуває на обліку у сільського лікаря. За станом здоров'я здійснювати догляд за хворим батьком не може (а.с.24).
Згідно висновку про стан здоров'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протипоказань до опікунства не має (а.с.25).
Заявою від 24.04.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомляє, що не заперечує проти призначення опікуном чоловіка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.26).
Заявою від 29.04.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомляє, що не відмовився від постійного догляду за батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 нашого сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.27).
Згідно виписки стаціонарного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має розлади здоров'я (а.с.35-38 зв.).
Згідно виписки ФОВА-003689135, дійсний з 19.10.2023 р. до 19.10.2025 р. з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості громадянин(ка) України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженець(ка) УКРАЇНА, ШИРОКЕ на території України станом на 22.04.2025 є особою, стосовно якої: Відомості про притягнення до кримінальної відповідальності: ВІДСУТНІ Відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості: ВІДСУТНІ Відомості про розшук: ВІДСУТНІ (а.с.39).
Згідно висновку № 449 від 12.11.2025 р. судово-психіатричного експерта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді Вираженого психоорганічного синдрому, астенічний варіант з помірним інтелектуально-мнестичним зниженням та психотичними розладами внаслідок органічного ураження головного мозку (1989р.) (F 07.9). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за своїм психічним станом, не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.65-68).
Згідно висновку про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_1 №02.1-223929 від 19.11.2025 р. питання призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишає на розгляд суду.
У вказаному Висновку зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №82/25/368/В від 17.03.2025 року є особою з інвалідністю III групи (загальне захворювання).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 син ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 (серія НОМЕР_6 виданого 24.11.2009 року).
Адвокат Буташ Микола Миколайович звернувся до ЦНАПу Виноградівської міської ради з заявою та пакетом документів щодо розгляду питання можливості призначення ОСОБА_1 опікуном свого батька ОСОБА_1 .
Згідно характеристики виданої директором Виробничо-торгового швейного підприємства "Копанські Джерела" від 10.04.2025 року №95 ОСОБА_1 по місцю роботи характеризується позитивно. Проживає разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що засвідчено актом обстеження матеріально - побутових умов, складеним представниками Широківського старостинського округу від 23.04.2025 року №20/20.11- 24. Умови проживання задовільні.
Згідно висновку про стан здоров'я, виданого ТОВ "Профілактичний медичний центр Мед-Док" від 12.04.2025 року ОСОБА_1 здоровий, отже зможе належним чином виконувати обов'язки опікуна.
Призваний до лав ЗСУ.
До кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (витяг з інформаційно - аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" станом на 22.04.2025 року).
Згідно заяви, поданої до органу опіки та піклування, від 24.04.2025 року ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 не заперечує проти призначення свого сина опікуном чоловіка ОСОБА_1 . Згідно довідки Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 17.04.2025 №61 ОСОБА_2 працює у вагонній дільниці на посаді провідника пасажирських вагонів та має роз'їздний характер роботи. Згідно графіка роботи знаходиться в рейсі від 4 до 6 діб.
Згідно заяви, поданої до органу опіки та піклування, від 29.04.2025 року ОСОБА_3 , брат ОСОБА_1 не заперечує проти призначення свого брата опікуном батька ОСОБА_1 , пояснюючи тим, що протягом останніх 7 (семи) років проживає фактично в АДРЕСА_2 , часто хворіє і не має можливості забезпечити належний догляд батьку.
Згідно ч.1 ст.41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь - якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових та майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Вимогами ст.58 ЦК України передбачено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавленими батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Згідно ст. 60 ч.1 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно ст.63 ч. 4 ЦК України, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
При цьому вважаємо за необхідне зазначити, що кандидат в опікуни не позбавлений права бути призначеним опікуном над недієздатною особою, якщо будуть відсутні обставини, які перешкоджають йому у повному обсязі виконувати обов'язки опікуна.
Керуючись ст.58, ст. 60 ЦК України, ст.300 ЦПК України, абзацом 2 п.1.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. №34/166/131788 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за №387/3680), опікунська рада при виконавчому комітеті Виноградівської міської ради питання призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишає на розгляд суду (а.с.80-82).
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 №9919 від 15.12.2025 р. громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканець АДРЕСА_1 , відповідно до інформації з ЄДРПВР «Оберіг», призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлений для проходження військової служби 16.04.2025р до військової частини НОМЕР_7 (а.с.88).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 04.02.2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає в АДРЕСА_2 разом з жінкою та сином ОСОБА_5 (а.с.119-119 зв.).
Згідно довідки АТ «Укрзалізниця» від 30.01.2026 року №06 ОСОБА_2 працює у вагонній дільниці з 1986 року по теперішній час. Посада провідника пасажирських вагонів має роз'їзний характер роботи. У зв'язку із зміною графіка руху поїздів відбулася зміна графіка роботи, а саме - ОСОБА_2 знаходиться в рейсі 7 діб на тиждень (а.с.120).
Подані письмові покази (а.с.20) судом до уваги не приймаються, оскільки свідки, зазначені в них безпосередньо у судовому засіданні не допитувалися. Клопотань про їх допит суду ні заявник ні інші учасники справи не заявляли.
Згідно принципу безпосереднього дослідження доказів - у судовому засіданні докази досліджуються безпосередньо.
Інші подані докази прийняті судом як належні та допустимі та оцінені судом як кожний окремо так і у взаємозв'язку між собою.
В постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), 29 березня 2021 року у справі № 184/858/19 (провадження № 61-13874св20), від 19 квітня 2021 року у справі № 755/12409/15-ц (провадження № 61-22566св19), від 28 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), викладено висновок, що відсутність подання та/або висновку органу опіки та піклування з приводу призначення фізичної особи опікуном унеможливлює вирішення судом вказаного питання, оскільки саме на орган опіки та піклування покладено обов'язок дослідження обставин щодо можливості особи виконувати обов'язки піклувальника чи опікуна.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Частина 1 ст.30 ЦК України визначає, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч.1 ст.39, ч.1 ст.40 ЦК України).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч.1-3 ст.41 ЦК України).
Згідно змісту ч.1 ст.300 ЦПК України, ч.1 ст.60 ЦК України, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, суд встановлює над нею опіку і призначає їй піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Нормами ст.55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно з ч.ч.4,5 ст.63 ЦК України опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів.
Ст.67 ЦК України визначені права та обов'язки опікуна, а саме: 1) Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток; 2) Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави; 3) Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного; 4) Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Згідно з ч.3 ст.72 ЦК України опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.
Відповідно до ст.76 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Відповідно до ч.1 ст.65 ЦК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Розглядаючи справу, суд забезпечив учасникам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Заявник скористався правовою допомогою.
Частина 2 ст.19 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження.
Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.1, 3 Конституції України).
Відповідно до Основного Закону України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.21, ч.2 ст.22, ч.1 ст.28, ч.1 ст.29, ч.ч.1, 2 ст.55 Конституції України). Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.
Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою вразливою категорією людей, які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров'я вони не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов'язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Важливим елементом держави є захист особистих немайнових та майнових прав осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки. Законом закріплена особлива форма державної турботи про нужденних осіб, які потребують сторонньої допомоги. Якщо особа не може мати правоздатності, то на законних підставах і лише за рішенням суду вона може бути визнана недієздатною. Єдиною підставою для цього є стійкий і хронічний розлад, за якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Такий психічний розлад має бути підтверджений висновком судово - психіатричної експертизи.
В даній справі Висновком судово-психіатричного експерта №449 від 12.11.2025р. встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді Вираженого психоорганічного синдрому, астенічний варіант з помірним інтелектуально -мнестичним зниженням та психотичними розладами внаслідок органічного ураження головного мозку (1989р.) (F 07.9). За своїм психічним станом, не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Суд приймає до уваги вказаний Висновок як належний та допустимий доказ, оскільки останній підтверджує саме такий факт, а відтак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнається судом недієздатним.
У зв'язку з цим наявні підстави вирішення питання для встановлення над особою опіки.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України.
При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Згідно ч.1 ст.60 ЦК України та ч.1 ст.300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Згідно висновку про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_1 №02.1-223929 від 19.11.2025 р. питання призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишає на розгляд суду.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Вирішуючи питання про призначення опіки, суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування за його заявою чи заявою особи, призначеної піклувальником або опікуном.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням Органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України.
При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Питання щодо встановлення опіки і піклування регулюються Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26.05.99 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за N 387/3680 та Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини затверджених постановою КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866.
Відповідно до п.3.3 Правил опіки та піклування, документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.
Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).
Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №336/5652/18 зазначив, що відповідно до ч.1 ст.67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20 при призначенні опікуна важливо і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Як вбачається з Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 19.11.2025р. №02.1-22/3929, опікунська рада при виконавчому комітеті Виноградівської міської ради питання призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишає на розгляд суду.
За вказаних обставин суд констатує, що формально висновок органу опіки та піклування для призначення опікуна до суду подано.
Разом з тим, орган опіки та піклування фактично ухилися від обов'язку подати до суду подання/висновк щодо доцільності призначення конкретної особи опікуном над особою, щодо якої вирішується питання про визнання недієздатним.
У даній справі судом встановлено, що заявник за станом здоров'я, морально-вольовими якостями фактично може виконувати обов'язки опікуна.
Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що заявник призваний до лав ЗСУ за мобілізацією. Наразі проходить службу в ЗСУ.
Вказані обставини вперше були зазначені у Висновку щодо доцільності усиновлення.
В подальшому вказана обставина підтверджена довідкою ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У судовому засіданні під час дачі пояснень вказану обставину про проходження служби в ЗСУ підтвердив заявник.
Питання щодо можливості призначення особи опікуном на недієздатною особою, яка проходить військову службу в ЗСУ було предметом розгляду у Верховному Суді - Постанова Верховного Суду від 4 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24) - https://reyestr.court.gov.ua/Review/123752147.
Згідно вказаної постанови особа, яка проходить військову службу в Збройних Силах України, на цей час не може бути призначена опікуном, оскільки підопічний потребує постійного щоденного стороннього догляду, якого на час служби не зможе забезпечити в повному обсязі.
Водночас така особа не позбавлена права надалі бути призначеним опікуном над недієздатним сином, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому в повному обсязі виконувати обов'язки опікуна.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі за заявою батька про визнання повнолітнього сина недієздатнім, встановлення опіки і призначення опікуна.
Згідно зі ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Положеннями ст. 63 ЦК України закріплено, зокрема, що опікун або піклувальник призначаються з урахуванням можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке має відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, бути подане в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування повинен якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Положення ч. 4 ст. 63 ЦК України приписує ураховувати можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Заявник зараз проходить військову службу в ЗСУ, у свою чергу його батько є особою з інвалідністю, виявляє хронічний, стійкий психічний розлад, за своїм станом здоров'я не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, він потребує постійного щоденного стороннього догляду, якого заявник на цей час не зможе забезпечити в повному обсязі.
При цьому суд констатує, що заявник не позбавлений права надалі бути призначеним опікуном над недієздатним батьком, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому в повному обсязі виконувати обов'язки опікуна.
У свою чергу до встановлення опіки і призначення опікуна над недієздатним батьком заявника орган опіки та піклування відповідно до ст. 67 ЦК України зобов'язаний дбати про підопічного, оскільки інші родичі недієздатної особи від виконання обов'язків опіки фактично відмовилися.
За таких обставин, оскільки органом опіки та піклування до суду не подано висновок/подання щодо призначення заявника ОСОБА_1 опікуном недієздатного, заявник наразі перебуває в лавах ЗСУ, що перешкоджає йому виконувати у повній мірі обов'язки опікуна, подана заява підлягає до часткового задоволення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги, що в силу положень ч.2 ст.299 ЦПК України судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
Заяву задовольнити - частково.
Визнати недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 .
Встановити опіку над недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканцем АДРЕСА_1 та призначити опікуном недієздатного - Орган опіки та піклування Виноградівської міської ради Закарпатської області.
У решті вимог заяви - відмовити.
Копії рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування та органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
Встановити строк дії рішення - 2 (два) роки з моменту набрання ним законної сили.
Крім того, за приписами ч. 5 ст. 300 ЦПК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
Роз'яснити положення ч.ч. 7, 8 ст. 300 ЦПК України, згідно яких клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною першою цієї статті. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 10.02.2026 року.
Головуючий В. В. Леньо
Присяжні Перепелиця В.Г. Майор О.Є.