Провадження № 11-сс/4823/50/26 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09 лютого 2026 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 23 січня 2026 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та застосовано запобіжний захід до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.345 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, на строк до 21 березня 2026 року, без визначення розміру застави. Слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень та зважаючи на обставини, які дають підстави вважати, що застосування запобіжного заходу більш м'якого, ніж тримання під вартою, відносно ОСОБА_8 не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Не погодившись із рішенням суду, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах підозрюваного апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну та постановити нову ухвалу, якою застосувати до його підзахисного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме: домашній арешт або особисте зобов'язання, або ж визначити ОСОБА_8 розмір застави. В обґрунтування скарги посилається на те, що стороною обвинувачення не зазначено жодних обставин на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Також вказав на відсутність обставин, які б свідчили про недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді; підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, котрий просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів провадження вбачається, що Чернігівським РУП ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 21.01.2026 за №12026270340000177 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.345 КК України.
21 січня 2026 року, о 06 год 16 хв, ОСОБА_8 був затриманий, в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.345 КК України, про що йому було письмово повідомлено 21 січня 2026 року.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст.178 КПКУ.
Під час прийняття рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вимог ст.ст.178, 194 КПК України, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.345 КК України, що відноситься до категорії нетяжких та тяжких злочинів, за які передбачене, в тому числі й безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, й усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; з метою уникнення кримінальної відповідальності, може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, вмовлянь так і в інший спосіб незаконно впливати на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні; дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до нього запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, так як інший запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, з чим погоджується і колегія суддів.
Отже, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя перевірив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що всупереч твердженням апелянта, прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, які є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
Крім того, всі наведені апелянтом обставини та дані про особу підозрюваного були предметом розгляду слідчим суддею, який не знайшов їх такими, що гарантують належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 у разі обрання іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу.
Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою «Феррарі - Браво проти Італії» вказала, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме: встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягнення цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступний стадії процесу кримінального розслідування.
Доводи захисника щодо необхідності визначення ОСОБА_8 розміру застави, не заслуговують на увагу, з наступних міркувань.
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, згідно якої слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на дискреційні повноваження слідчого судді при вирішенні питання про визначення розміру застави, враховуючи конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень, при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України, обґрунтовано не визначений розмір застави, що відповідає вимогам закону.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4