Справа № 734/2863/25 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т. І.
Провадження № 33/4823/188/26
Категорія - ч.3 ст.126 КУпАП
09 лютого 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Ярового О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 липня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , військовослужбовець,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) місяці.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 16 червня 2025 року, о 22 год 32 хв, на автодорозі М-01, 97 км, у с. Кіпті, Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2102», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами, на підставі постанови про встановлення тимчасового обмеження в праві керування транспортним засобом від 02.10.2019 року ВП № 42579588 Менського районного відділу ДВС Головного ТУ юстиції у Чернігівській області, чим порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», ст.15 Закону України «Про дорожній рух».
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі. В обґрунтування скарги посилається на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, оскільки він не був позбавлений права керування транспортними засобами. Вказує на те, що справа розглянута за його відсутності і без належного повідомлення про місце та час судового розгляду, чим було порушено його право на захист.
Також просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки він не був присутній у судовому засіданні, копію постанови не отримував у зв'язку з проходженням військової служби.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно зі ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч.ч. 9, 10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частина 3 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 363943 від 16.06.2025, ОСОБА_1 , 16 червня 2025 року, о 22 год. 32 хв., на автодорозі М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 97 км с. Кіпті, Чернігівського району Чернігівської області, керував автомобілем «ВАЗ 2102», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами, на підставі постанови про встановлення тимчасового обмеження в праві керування транспортним засобом від 02.10.2019 року ВП № 42579588 Менського районного відділу ДВС у Чернігівській області, чим порушив вимоги ЗУ «Про виконавче провадження», ст.15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена ч.3 ст.126 КУпАП (а.с.5).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Факт скоєння ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення також підтверджується копією постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 02.10.2019 року ВП № 42579588 Менського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (а.с.4);
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху; в ході перевірки документів було виявлено, що останній тимчасово обмежений в праві керування транспортними засобами. Під час спілкування водій повідомив, що знає про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, ОСОБА_1 знав про заборону керувати транспортним засобом, проте умисно, у порушення вимог діючого законодавства, керував автомобілем.
Факт керування транспортним засобом при встановленому тимчасовому обмеженні у здійсненні такого права є самостійним складом правопорушення, за що передбачено адміністративну відповідальність.
Доводи апелянта про те, що він не був позбавлений права керування транспортними засобами, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, є хибним тлумаченням ОСОБА_1 закону в цій частині.
Посилання ОСОБА_1 на те, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені його права, так як судовий розгляд було проведено без участі останнього, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, оскільки у ст.268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.
16 липня 2025 року та 24 липня 2025 року ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений за допомогою sms-повідомлення, причини неявки суду не повідомлені, клопотань про відкладення розгляду не надходило, а тому місцевий суд розглянув справу про адміністративне правопорушення за наявними матеріалами та доказами.
Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
А тому, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відтак, доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання ним уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом, будучи тимчасово обмеженим у праві керування, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.3 ст.126 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 липня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 липня 2025 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний