10 лютого 2026 року
м.Суми
Справа №583/1928/25
Провадження № 22-ц/816/1510/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Сидоренко А.П. (суддя-доповідач),
суддів - Петен Я.Л., Замченко А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 грудня 2025 року ухвалене в м. Охтирка в складі судді Соколової Н.О., у справі за позовом Акціонерного товариства «СУМИОБЛЕНЕРГО» в особі філії «Охтирський район електричних мереж» АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії,-
06 травня 2025 року представник АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» в особі філії «Сумський район електричних мереж» АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті вартості не облікованої енергії.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач є споживачем АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО», оскільки приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі Договір) по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
22 листопада 2024 року представниками філії «Охтирський РЕМ «АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» у присутності тестя споживача ОСОБА_2 було проведено технічну перевірку електроустановки споживача за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт, яким зафіксовано пошкодження лічильника, а саме: зламане пломбувальне вушко на клемній кришці лічильника, лічильний механізм зміщений з горизонтального положення відносно корпусу лічильника.
Виявлене порушення усунуте на місці, шляхом заміни приладу обліку електричної енергії, внаслідок чого був складений акт технічної перевірки вузла обліку електричної енергії № 054230 від 22 листопада 2024 року.
15 січня 2025 року на засіданні комісії філії «Охтирський РЕМ» АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» по розгляду Акту, оформленого протоколом № 2, що відбулося без участі cпоживача, який належним чином неодноразово був повідомлений про час та дату засідання комісії, було визначено обсяг та вартість необлікованої електричної енергії, розрахованої у порядку визначеному главою 8.4. ПРРЕЕ. Обсяг необлікованої активної електричної енергії становить 1545 кВт/год., вартість необлікованої електричної енергії складає 17199,32 грн з ПДВ. Посилаючись на те, що відповідачем не було сплачено суму необлікованої електричної енергії, позивач просив суд стягнути з нього на свою користь заборгованість по сплаті вартості не облікованої електричної енергії в сумі 17199 грн 32 коп.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 грудня 2025 року позов АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» в особі філії «Сумський район електричних мереж» АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» в особі філії «Охтирський район електричних мереж» АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» вартість необлікованої електричної енергії в сумі 17199,32 грн та сплачену суму судового збору в розмірі 3028,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи він брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а суд поклав в основу рішення докази позивача (акти, зокрема акт № 182027308 від 26 серпня 2019 року), з якими він не був ознайомлений до моменту ухвалення рішення. Копії зазначених актів були фактично отримані ним лише 08 грудня 2025 року, тобто після ухвалення рішення суду 02 грудня 2025 року, через його представника у справі, що підтверджується доданими доказами (скріншоти електронного листування).
У зв'язку з цим він був позбавлений можливості надати заперечення щодо зазначених доказів, поставити питання представникам позивача, заявити клопотання про витребування оригіналів документів, заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Суд першої інстанції, покладаючи в основу рішення акт № 182027308 від 26 серпня 2019 року, не з'ясував та не перевірив: факту проведення перевірки у зазначену дату, наявності законних підстав доступу до об'єкта, обставин складання акту, належності підпису в акті саме йому.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, які надавались суду, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , що постачається АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» в особі філії «Охтирський РЕМ», що підтверджується договором №182027308 від 26 серпня 2015 року про користування електричною енергією (а.с. 6-7).
Відповідач приєднався до публічного Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, оскільки у термін до 01 січня 2019 року не повернув направлену йому заяву-приєднання до договору із запереченнями щодо укладення договору в цілому або його окремих частин, до оператора системи розподілу не звертався та продовжив споживати електричну енергію.
З моменту приєднання до умов Договору, відповідач набув всіх прав та обов'язків, як споживач за Договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору.
26 серпня 2019 року на об'єкті споживача «Житловий будинок», за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено комерційний прилад обліку електричної енергії типу Меридіан СОЭ-1.02/2К заводський № 8611200.
Згідно положень пп.3, 4 п.5.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), пп.2 п.7.1 Договору, оператор системи має право на безперешкодний доступ до розрахункових засобів вимірювання електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживачів та інших учасників роздрібного ринку, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи для проведення технічної перевірки та контрольного огляду вузла вимірювання, контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого ПРЕЕ порядку та умов договору.
Відповідно до Акта № 182027308 встановлення/заміни/технічної перевірки/контрольного огляду/пломбування/збереження пломб вузла обліку (засобу обліку), встановленого на об'єкті споживача від 26 серпня 2019 року (далі - акт № 182027308 від 26 серпня 2019 року) вищезазначений прилад обліку електричної енергії, а також пломби оператора системи та інших заінтересованих осіб були передані на збереження споживачу в неушкодженому стані, про що свідчить підпис споживача у акті (а.с.18-19).
22 листопада 2024 року було складено акт повідомлення про направлення на експертизу лічильника електроенергії, який був встановлений за адресою АДРЕСА_1 , з метою підтвердження або спростування втручання роботу лічильника (а.с. 20).
22 листопада 2024 року представниками філії «Охтирський РЕМ» АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» у присутності тестя споживача ОСОБА_2 , було проведено технічну перевірку електроустановки споживача за адресою: АДРЕСА_1 , (EIC код площадки вимірювання 62Z8412412992592) та складено акт, яким зафіксовано порушення, передбачене: п.2.3.3, пп. 8 п. 5.5.5. п.3 п. 8.4.2 ПРРЕЕ пошкодження лічильника, а саме: зламане пломбувальне вушко на клемній кришці лічильника та пп. 6 п. 5.5.5, п. 8.2.4, пп. 3 п. 8.4.2 ПРРЕЕ, лічильний механізм зміщений з горизонтального положення відносно корпусу лічильника (а.с.16-17).
Виявлене порушення усунуте на місці, шляхом заміни приладу обліку електричної енергії, внаслідок чого був складений акт технічної перевірки вузла обліку електричної енергії № 054230 від 22 листопада 2024 року (а.с.19).
Вищевказані акти були підписані представником споживача ОСОБА_2 .
Відповідно до акту №426 експертизи приладу обліку електричної енергії від 12 грудня 2024 року, у висновку комісії визначено: технічна експертиза зазначеного лічильника засвідчила його не відповідність вимогам ГОСТ 30207-94. Подряпини на боковій частині корпусу лічильника навпроти лічильного механізму. Відламане пломбування кріплення на клемній кришці лічильника. Відлами стійки кріплення лічильного механізму. Залишкова намагніченість на захисному екрані та гвинтах кріплення лічильного механізму 3,74 mТл (а.с. 21).
ОСОБА_1 викликався на засідання комісії філії «Охтирський РЕМ» АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» для розгляду з акту про порушення №006280 від 22 листопада 2024 року (а.с. 23).
15 січня 2025 року на засіданні комісії філії «Охтирський РЕМ» АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» по розгляду Акту, оформленого протоколом № 2, яке відбулося без участі cпоживача, який належним чином неодноразово був повідомлений про час та дату засідання комісії було визначено обсяг та вартість необлікованої електричної енергії, розрахованої у порядку визначеному главою 8.4. ПРРЕЕ. Такий обсяг необлікованої активної електричної енергії становить 1545 кВт/год., вартість необлікованої електричної енергії складає 17199,32 грн з ПДВ (а.с. 24-25).
15 січня 2025 року позивачем було направлено рекомендованим листом з повідомленням супровідний лист № 90-03/197 з додатками: протокол № 2 від 15 січня 2025 року засідання комісії Філії «Охтирський РЕМ» АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» по розгляду Акту про порушення № 006280 від 22 листопада 2024 року; розрахунок вартості необлікованої електричної енергії; рахунок № НОМЕР_2 від 15 січня 2025 року (а.с. 26-28).
24 березня 2025 року позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією про відшкодування заборгованості за необліковану електроенергію, яка була направлена на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням (а.с. 30-31).
Відповідно до п. 8.2.7 ПРРЕЕ кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи. Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка (у випадку неотримання споживачем рахунка у поштовому відділенні упродовж 5 робочих днів з дня надходження рахунка до поштового відділення споживача, рахунок вважається отриманим споживачем на 5 робочий день).
Відповідачем не було оплачено суму необлікованої електричної енергії у визначений законодавством термін, тому за ним по Акту про порушення від 22 листопада 2024 року № 006280 обліковується заборгованість по сплаті вартості необлікованої електричної енергії, яка становить 17199 грн 32 коп.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачем, як споживачем електричних послуг, Правил роздрібного ринку електричної енергії, а саме, у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено пошкодження лічильника, а саме: зламане пломбувальне вушко на клемній кришці лічильника та пп. 6 п. 5.5.5, п. 8.2.4, пп. 3 п. 8.4.2 ПРРЕЕ, лічильний механізм зміщений з горизонтального положення відносно корпусу лічильника.
Виявлене порушення усунуте на місці, шляхом заміни приладу обліку електричної енергії, внаслідок чого був складений акт технічної перевірки вузла обліку електричної енергії № 054230 від 22 листопада 2024 року.
Відповідно до рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 червня 2024 року в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 68-70).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав, на підставі зазначеного рішення суду 10 липня 2025 року зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (а.с. 74).
В рішенні суду першої інстанції зазначено, що договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на момент проведення перевірки та складення акту про порушення № 006280 від 22 листопада 2024 року був чинним.
Відповідно до положень пп.7 п. 6.2 Договору, споживач зобов'язується у разі зміни власника об'єкта, не пізніше ніж за 20 робочих днів до припинення користування електричною енергією на об'єкті письмово повідомити оператора системи про розірвання Договору та не пізніше дня звільнення об'єкту здійснити всі оплати передбачені умовами договору.
Відповідач не повідомляв оператора системи про зміну власника об'єкта, договір не розривав, змін до Договору не вносив.
Новий власник ОСОБА_3 після набуття права власності із заявою та відповідним пакетом документів про укладення Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії не зверталась.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.
Відносини, які виникають між споживачем електроенергії та енергопостачальником регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» споживачами електроенергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, які використовують енергію для власних потреб на підставі договорів про її продаж та купівлю.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Споживач забезпечує в установленому законом порядку безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, яке здійснює передачу енергії, до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку, а також уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, для здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) за дотриманням вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії в порядку, визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до статті 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Правопорушеннями в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; порушення правил користування енергією.
На підставі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно зі статтею 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії, зокрема, є: недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку тощо.
Частиною 3 статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що у разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у вигляді: 1) попередження про необхідність усунення порушень; 2) штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.
Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (ПРРЕЕ) врегульовано взаємовідносини, які виникають між побутовими споживачами та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма побутовими споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності.
Згідно з п. 8.2.4 ПРРЕЕ, у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного ПРРЕЕ.
Відповідно до положень п. 8.4.1 ПРРЕЕ, оператор системи визначає обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ та/або виявлення фактів безоблікового споживання електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без засобів вимірювальної техніки, відповідно до вимог ПРРЕЕ.
У пункті 8.2.4. ПРРЕЕ визначено, що у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 цього розділу.
Пунктом 8.2.6 ПРРЕЕ передбачено, що на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості не облікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.
Зібраними у справі доказами підтверджено, що працівниками позивача по об'єкту «житловий будинок» за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті перевірки було виявлено пошкодження лічильника, а саме: зламане пломбувальне вушко на клемній кришці лічильника та пп. 6 п. 5.5.5, п. 8.2.4, пп. 3 п. 8.4.2 ПРРЕЕ, лічильний механізм зміщений з горизонтального положення відносно корпусу лічильника, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що споживачем було здійснено самовільне підключення до електричної мережі прихованим способом.
Суд першої інстанції врахував положення зазначених норм права та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» про стягнення з відповідача заборгованості, погодившись з його розрахунком.
Зважаючи на предмет позову, визначальним у ньому є саме доведеність факту порушення Правил споживачем.
У межах даного предмета спору доказуванню підлягали обставини, пов'язані з конкретним порушенням Правил, дослідженню і оцінці підлягали такі докази, зокрема як: акт порушення, протокол засідання комісії, розрахунок суми збитків.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що він не був ознайомлений з актом № 182027308 від 26 серпня 2019 року до моменту ухвалення рішення та фактично ним отриманий лише 08 грудня 2025 року через його представника у справі не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
У пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується «процесуальна» справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 06 липня 2010 року у справі «Стар Кейт Епілекта Гевмата та інші проти Греції» (Star Cate Epilekta Gevmata and other v. Greece), заява № 54111/07)).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) враховує, що одним із елементів права на суд (крім права на доступ до суду) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms»), за яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента. Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення від 27 жовтня 1993 року у справі «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів» (Dombo Beher B.V. v. The Netherlands), заява № 14448/88; від 23 жовтня 1996 року у справі «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland), заява № 17748/91)).
Право може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 березня 2000 року у справі «Дюлоранс проти Франції» (Dulaurans v. France), заява № 34553/97; від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії» (Donadze v. Georgie), заява № 74644/01)).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 19 квітня 1994 року у справі «Ван де Гук проти Нідерландів» (Van De Hurk v. The Netherlands), серія A № 288)).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, та конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення у правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.
Реалізація конституційних прав на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження судового рішення здійснюється відповідно до процесуальних норм, зокрема ЦПК України. За змістом частини третьої статті 2 ЦПК України основними принципами цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін.
Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п'ята статті 4 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2025 року відповідач та його представник приймали участь в судовому засіданні, під час якого відбулося дослідження судом доказів, в тому числі і Акту № 182027308 встановлення / зміни / технічної перевірки / контрольного огляду / пломбування / збереження пломб вузла обліку (засобу обліку), встановленого на об'єктів Споживача від 26 серпня 2019 року. В протоколі судового засідання від 27 листопада 2025 року зафіксовано обставини того, що на зазначений акт звернуто увагу представником позивача при наданні відповідачем пояснень з приводу позовних вимог, а також його зміст детально досліджувався судом, зокрема озвучено зазначення в ньому інформації про пломбування та цілісність лічильника електричної енергії. Відповідач стосовно цього доказу також мав можливість висловитися, зазначивши, що йому ніхто не ставив новий лічильник. При цьому правом заявити клопотання, про які відповідач зазначає в апеляційній скарзі, ні він, ні його представник не скористались.
Змагальність цивільного процесу передбачає активну процесуальну позицію сторін в справі та, відповідно, покладає обов'язки на учасників подавати докази, клопотання, заяви, вчиняти відповідні процесуальні дії з метою доведення власної позиції та спростування позиції опонента. Роль суду за концепцією змагального процесу полягає у балансуванні інтересів сторін, сприянні в реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи тощо. При цьому, суд наділяється активною процесуальною позицією лише в деяких виключних випадках з огляду на характер та предмет спору. В інших випадках за загальним правилом саме на сторони покладається обов'язок вчинення процесуальних дій з метою доведення відповідної позиції.
Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду, а відповідач як встановлено при дослідженні протоколу судового засідання від 27 листопада 2025 року, в якому він та його представник приймали участь, своїми правами подавати заперечення, клопотання, докази щодо предмета спору, в тому числі щодо можливості задати питання представнику позивача, заявити клопотання про витребування оригіналів документів та призначення почеркознавчої експертизи, не скористався.
Крім того, згідно матеріалів справи, копія акту № 182027308 від 26 серпня 2019 року долучена до матеріалів позовної заяви, яка подана до Охтирського міськрайонного суду Сумської області ще 06 травня 2025 року (а.с.14).
Про наявність в матеріалах справи наведеного доказу вказано судом і у заочному рішенні від 19 червня 2025 року (а.с. 53-54), яке було скасовано за заявою відповідача в особі його представника адвоката Кудіна О.М. від 28 серпня 2025 року, що вказує на обізнаність ОСОБА_1 про зазначений акт. При цьому колегією суддів не встановлено обставин, які б вказували на неможливість відповідача та його представника після скасування заочного рішення скористатися правом ознайомитися з матеріалами справи та відповідно вчинити процесуальні дії з метою спростування інформації, яку він вважає недостовірною, на стадії розгляду судом першої інстанції.
Процесуальний обов'язок сторони чи її представника - добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Ризик пасивної поведінки представника у суді першої інстанції (незаявлення клопотань про витребування оригіналів чи призначення експертизи) покладається на саму сторону.
Якщо учасник справи мав реальну можливість ознайомитися з матеріалами справи (зокрема через Електронний суд), посилання на необізнаність з окремими доказами на стадії апеляційного перегляду є безпідставними.
Тобто пасивна участь сторони у дослідженні доказів та незаявлення відповідних клопотань у суді першої інстанції позбавляє таку особу права посилатися на ці обставини як на підставу для скасування рішення, оскільки це суперечить принципу змагальності (ст. 12 ЦПК України).
Враховуючи, що відповідач та його представник мали достатньо часу для ознайомлення з актом № 182027308 від 26 серпня 2019 року та вчинення будь-яких процесуальних дій, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що права відповідача порушені не були, а його процесуальні права були забезпечені у повному обсязі.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 922/2319/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 913/502/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 916/1168/17, від 16 березня 2021 року у справі № 905/1232/19, від 21 липня 2022 року у справі № 922/3308/20.
Водночас відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вимогами частини другої статті 89 ЦПК України саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) наведений висновок про те, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Надаючи оцінку акту № 182027308 від 26 серпня 2019 року, суд першої інстанції в рішенні зазначив, що прилад обліку електричної енергії, а також пломби оператора системи та інших заінтересованих осіб були передані на збереження споживачу ОСОБА_1 в неушкодженому стані, про що свідчить його підпис у акті. При цьому на час розгляду справи відповідачем та його представником ніяким чином не було висловлено жодних заперечень щодо належності чи допустимості вказаного доказу, а зазначення таких при апеляційному перегляді справи вказує на порушення принципу добросовісності користування процесуальними правами.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Колегія суддів також враховує те, що відповідач скористався правом подати відзив на позовну заяву, в якому висловив незгоду з позовними вимогами, посилаючись на те, що він не являється власником житлового будинку, та вважав, що він не може бути відповідачем за цим позовом. Будь-яких доводів щодо відсутності опломбування лічильника електроенергії, порушень працівників АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» при встановленні засобу обліку електроенергії у передбачений нормами цивільного процесуального законодавства спосіб не заявлялось на час розгляду справи в суді, а тому посилання відповідача в апеляційній скарги на те, що суд не з'ясував та не перевірив факту проведення перевірки, підстав доступу до об'єкта, обставин складання акту та належності підпису в акті, є необґрунтованими.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оцінивши їх як кожний окремо, так і в сукупності, та оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного питання та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
Суд першої інстанції відповідно до ст. ст. 89, 263 ЦПК України ухвалив рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами та випливають із встановлених обставин, та визначив правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, внаслідок чого дійшов законного і обґрунтованого висновку про задоволення позову. Доводи скарги належним чином не доведені, висновки суду не спростовані.
Отже, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у цій справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.П.Сидоренко
Судді: Я.Л.Петен
А.О.Замченко