Справа № 585/4493/25
Номер провадження 22-ц/816/1457/26
10 лютого 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Замченко А.О. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О.І., Петен Я.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2025 року в складі судді Машини І.М., постановлену в м. Ромни (повний текст виготовлено 26 листопада 2025 року)
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
23.11.2025 ОСОБА_1 здала на пошту заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання. Заяву мотивувала тим, що їх спільний з ОСОБА_2 син, який досяг 18-річного віку, навчається на першому курсі денної форми навчання у Вищому технічному інституті, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення заяви і до закінчення навчання.
Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.11.2025 у видачі судового наказу відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції відмовлено в задоволенні її заяви з надуманих причин, оскільки вимоги заяви були сформульовані відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України. Зазначала, що виключний перелік підстав для відмови видати судовий наказ, наведений у ст. 165 ЦПК України, чого не врахував суд першої інстанції.
Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.
Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на ухвалу суду, зазначену в п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 3).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилося 18 років.
З 01.09.2025 останній відвідує заняття першого року навчання третього ступеня ПТО «Технічне обслуговування автомобілів». Термін навчання до 30.06.2026 (а. с. 7).
Постановляючи ухвалу про відмову видати судовий наказ, місцевий суд виходив з того, що вимоги, викладені в заяві про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_2 на утримання сина аліментів в розмірі частки заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є такими, що об'єднані вимогами п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, які суперечать одна одній, оскільки вимоги п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачають стягнення аліментів у відсотках, а вимоги п. 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України - у твердій грошовій сумі.
Колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають вимогами закону.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з абз. 4 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з підстав, передбачених статтями 198, 199 СК, здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу (п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд першої інстанції не врахував, що чинним законодавством не передбачено видачі судового наказу у випадку досягнення дитиною повноліття. У таких випадках той з батьків, з ким проживає дочка, син або самі дочка, син, які продовжують навчання, мають право на підставі ч. 3 ст. 199 СК України звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, з огляду на те, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про відмову у видачі судового наказу, але відмовив у його видачі з інших підстав, тому ухвала суду в частині мотивів відмови у видачі судового наказу з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.
Головуючий - Замченко А.О.
Судді: Собина О.І.
Петен Я.Л.