Справа № 127/2401/26
Провадження №11-сс/801/128/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2026, якою задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025020000000058 від 16.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 239 КК України,-
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2026, було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, яке вилучене 19.01.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «iPhone 13», IMEI 1 - НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 , у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025020000000058 від 16.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 239 КК України.
Суд першої інстанції своє рішення мотивує тим, що вилучене під час обшуку майно є предметом вчинення кримінального правопорушення та, відповідно, може бути використане як доказ у ході досудового розслідування кримінального провадження з метою з'ясування дійсних обставин події. Крім того, накладення арешту на зазначене майно спрямоване на унеможливлення його подальшого відчуження на час досудового розслідування та забезпечення його належної схоронності.
Адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу у якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2026 постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на таке.
Адвокат у своїй апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є лише ті матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як докази фактів чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження. Водночас клопотання слідчого не містило жодного обґрунтування того, яка саме інформація, що міститься на особистому мобільному телефоні марки «iPhone 13», належному ОСОБА_8 , може стосуватися здійснення господарської діяльності та правовідносин КП «Комунсервіс» з ТОВ «МАКСМІТ».
При цьому звертається увага, що кримінальне провадження відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202502000000058 від 16.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 239 КК України, тоді як ОСОБА_8 станом на момент внесення відомостей до ЄРДР не обіймав посаду тимчасово виконуючого обов'язки керівника КП «Комунсервіс» Літинської селищної ради, що підтверджується відповідними розпорядчими документами.
Також зазначається, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 не повідомлялося про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України, а у кримінальному провадженні він не допитувався навіть у статусі свідка.
Окремо наголошується, що постановою слідчого від 19.01.2026 вилучене майно було визнано речовим доказом формально, без наведення конкретних обставин, які б свідчили про відповідність вилученого мобільного телефону критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Адвокат також зазначає, що під час розгляду клопотання про арешт майна були порушені права третьої особи, оскільки ОСОБА_8 та його представника належним чином не було повідомлено про дату та час судового розгляду, що суперечить вимогам ч.ч. 2, 3, 6, 7 ст. 64-2 та ч. 1 ст. 135 КПК України.
Крім того, звертається увага на те, що слідчим суддею не було надано належної оцінки принципу розумності та співмірності обмеження права власності, не з'ясовано наслідків арешту майна для власника, а також не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, які б виправдовували застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним адвокат вважає, що слідчий суддя дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про наявність підстав для накладення арешту на мобільний телефон, унаслідок чого ухвала підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні клопотання слідчого.
Колегія суддів, вислухавши думку захисника ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовільнити, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши та перевіривши матеріали судової справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовільнити частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Указаним вимогам ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2026 не відповідає.
Згідно зі ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь, а також забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу. Зазначене положення зобов'язує суд кожного разу перевіряти, чи не є застосований захід забезпечення кримінального провадження надмірним та таким, що виходить за межі необхідного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому законом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації або необхідне для забезпечення інших завдань кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, мобільний телефон марки «iPhone 13» був вилучений у ОСОБА_8 під час проведення обшуку та в подальшому визнаний речовим доказом постановою слідчого. Водночас, як обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі, ані в клопотанні слідчого, ані в оскаржуваній ухвалі не наведено конкретних даних, які б свідчили про те, що вказаний телефон містить відомості, безпосередньо пов'язані з обставинами інкримінованих кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, для визнання майна речовим доказом необхідно не лише формальне посилання на цю норму, а й наведення конкретних обставин, які підтверджують наявність доказового значення такого майна.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, обов'язок доведення необхідності застосування заходу забезпечення кримінального провадження покладається на сторону обвинувачення, яка повинна надати слідчому судді належні та достатні докази на підтвердження наявності правових підстав для такого втручання.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Колегія суддів звертає увагу, що мобільний телефон є особистим засобом зв'язку та носієм приватної інформації, а тому втручання у право власності та користування таким майном потребує особливо зваженого підходу. При цьому орган досудового розслідування повинен довести, що без арешту саме цього майна досягнення цілей кримінального провадження є неможливим або істотно ускладненим.
Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_8 станом на момент внесення відомостей до ЄРДР обіймав посаду керівника або тимчасово виконував обов'язки керівника КП «Комунсервіс» Літинської селищної ради, а також відсутні відомості про повідомлення йому про підозру чи допит у будь-якому процесуальному статусі. Зазначені обставини, хоча й не виключають можливості проведення слідчих дій щодо майна третьої особи, однак посилюють вимоги до обґрунтування необхідності арешту такого майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя зобов'язаний врахувати, зокрема, можливість використання майна як доказу, розумність та співмірність обмеження права власності, а також наслідки арешту для власника. Проте з тексту оскаржуваної ухвали не вбачається, що слідчий суддя надав належну оцінку цим критеріям та з'ясував, чи можливо досягти мети кримінального провадження менш обмежувальними заходами.
Колегія суддів виходить з того, що у випадку електронних носіїв інформації, зокрема мобільних телефонів, метою арешту, як правило, є забезпечення збереження інформації, яка на них міститься. Водночас досягнення цієї мети можливе шляхом зняття, копіювання та фіксації відповідних даних, після чого подальше утримання самого пристрою у володінні органу досудового розслідування не є необхідним.
Такий підхід узгоджується з принципом пропорційності втручання у право власності, який випливає зі змісту ст. 41 Конституції України, а також із загальних засад кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що накладення арешту на мобільний телефон у частині повного позбавлення власника можливості володіти та користуватися ним не відповідає вимогам необхідності та співмірності, тоді як тимчасове збереження арешту з метою зняття інформації є обґрунтованим.
Водночас, з огляду на обсяг і характер можливих слідчих дій, колегія суддів вважає за необхідне визначити чіткий та розумний строк, протягом якого орган досудового розслідування зобов'язаний здійснити зняття, копіювання та фіксацію інформації з мобільного телефону, після чого арешт майна підлягає фактичному припиненню шляхом повернення пристрою законному власнику.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, з урахуванням наведеного, керуючись принципом верховенства права, вимогами ст.ст. 7, 16, 94, 132, 170-173 КПК України, а також положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів доходить висновку, що втручання у право власності має бути не лише формально законним, але й необхідним та пропорційним поставленій процесуальній меті.
З огляду на це апеляційний суд вважає за необхідне відновити справедливий баланс між інтересами кримінального провадження та правами власника майна шляхом скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової, тобто залишити арешт виключно в тій частині, яка є об'єктивно необхідною для досягнення завдань досудового розслідування, та скасувавши його у тій частині, в якій подальше обмеження права власності не має належного правового й фактичного обґрунтування.
Такий підхід, на переконання колегії суддів, відповідає як вимогам кримінального процесуального закону, так і стандартам захисту права мирного володіння майном, сформульованим у практиці Європейського суду з прав людини, та забезпечує досягнення мети кримінального провадження без надмірного і необґрунтованого втручання у права особи.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , - задовільнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2026 про накладення арешту на майно - скасувати.
Клопотання старшого слідчого СВ СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 - задовільнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене 19.01.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «iPhone 13», IMEI 1 - НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 .
Встановити старшому слідчому відділу СУ ГУНП у Вінницькій області капітану поліції ОСОБА_9 термін 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали для зняття інформації, після чого мобільний телефон марки «iPhone 13», IMEI 1 - НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 , - повернути законному володільцю.
Ухвала остаточна, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4