Справа № 738/2648/25
№ провадження 2/738/72/2026
02 лютого 2026 року м. Мена
Менський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді: Савченка О.А.,
за участю:
секретаря судового засідання: Лях Н.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування Менської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, -
ВСТАHОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить позбавити його батька ОСОБА_2 батьківських прав відносно нього. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач є його батьком, що підтверджується його свідоцтвом про народження. В 2009 році шлюб між батьками позивача було розірвано. З моменту розлучення батько не спілкується зі своїм сином, матеріальної допомоги на утримання не надає, не піклується про його фізичний і духовний розвиток. Матір позивача - третя особа ОСОБА_3 виховує сина сама, забезпечує його матеріально, піклується про нього, тобто виконує батьківські обов'язки. В зв'язку з цим, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно його.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує.
Третя особа ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Представник третьої особи, Органу опіки та піклування Менської міської ради Чернігівської області, в підготовче судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримав.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про можливість проведення розгляду справи без участі сторін та третіх осіб, на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , вбачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.7).
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані: піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у пункті 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З наданих позивачем доказів слідує наступне.
Так, позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 (а.с.9-10).
З Акту обстеження умов проживання від 26.09.2025 слідує, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_2 , але за вказаною адресою не проживає. Зі слів матері відповідача, її син проживає у м. Києві, працює не офіційно, по можливості сплачує аліменти на утримання свого сина. У телефонній розмові ОСОБА_2 повідомив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав (а.с.17).
З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів слідує, що станом на серпень 2025 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 178 189,90 грн (а.с.15-16).
З довідки № 1000-23/2829 від 28.08.2025 слідує, що ОСОБА_1 з 01.09.2025 навчається на 1 курсі навчально-наукового інституту природокористування та гуманітарних наук Національного університету «Чернігівська політехніка». Навчання за рахунок коштів фізичних осіб (а.с.18).
З Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Менської міської ради № 208 від 23 жовтня 2025 року слідує, що орган опіки та піклування Менської міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.41).
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 16 вказаної постанови Пленуму передбачено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Оцінюючи проблему забезпечення якнайкращих інтересів неповнолітнього ОСОБА_1 , суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад, коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не може служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.
В ситуації що розглядається, відповідач протягом тривалого часу не спілкується з своєю дитиною, не виявляє бажання вчинити будь-які дії пов'язані з відновлення батьківського зв'язку із дитиною. Навіть в період судового розгляду справи відповідач жодним чином не продемонстрував суду свого бажання у встановленні сімейних стосунків з дитиною, а навпаки подав до суду заяву про визнання позовних вимог. В такій ситуації, на думку суду, без бажання відповідача держава позбавлена можливості посприяти йому у виконанні ним своїх батьківських обов'язків і відновленні або зміцненні здатності сім'ї.
Відповідно до положень ч.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», ч.7, 8 ст.7 Сімейного Кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей, саме зважаючи на які суд прийшов до переконання, що ОСОБА_2 беззаперечно має бути позбавлений батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , від виховання якого він свідомо ухиляється, не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не утримує матеріально, не спілкується з ним, не цікавиться його життям та здоров'ям, у зв'язку з чим суд і прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Керуючись ст.ст. 164 - 166 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 12, 79, 80-85, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування Менської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_2 ) батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: О.А. Савченко