Справа №766/17185/25 н/п 2/766/1246/26
10.02.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
Головуючого судді Кузьміної О.І.,
за участю секретаря Савицького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом адвоката Калініна Сергія Костянтиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Манікін Дмитро Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Манікін Дмитро Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову посилався на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис № 10183 від 13.03.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа- банк» заборгованість в розмірі 19 914,97 грн. Банк був заснований у 1992 році та з 2001 року здійснював свою діяльність під назвою АТ «Альфа-Банк». У 2022 році було ухвалено рішення про відмову від бренду "Альфа-Банк", здійснено зміну юридичного найменування банку на АТ «Сенс Банк» та створено новий бренд Sense Bank. Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням ст. ст 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції Україна від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки нотаріусом було порушене порядок вчинення виконавчого напису у відсутність документів, ще підтверджують безспірність заборгованості та наданий відповідачем нотаріусу примірник кредитного договору не був посвідчений нотаріально. У зв'язку із чим позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. від 13.03.2020 року за реєстровим №10183 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 19 914,97 грн. та стягнути сплачений судовий збір та витрати за надання професійної правничої допомоги в розмір 5500,00грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 листопада 2025 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив зменшити витрати на правничу допомогу.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Манікін Д.С. в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 13.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинено виконавчий напис № 10183 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа- банк» заборгованість за кредитним договором №491002318 від 25.03.2019 року в розмірі 19 914,97 грн.
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. по виконавчому провадженню № 61897558 відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису № 10183 вчиненого 13.03.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа- банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 19 914,97 грн.
01.12.2022р. змінено найменування Банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 18 ЦК України, а також статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вчинення виконавчого напису це форма захисту цивільних прав кредитора, нотаріусом, за допомогою спрощеної, позасудової процедури, яка полягає у вчиненні на боргових документах напису про стягнення грошей або витребування майна на користь кредитора, за наявності між боржником і кредитором правовідносин, які визначаються Кабінетом Міністрів України шляхом встановлення переліку документів, що підтверджують ці правовідносини.
Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
З матеріалів справи судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 13.03.2020 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Крім того на думку суду навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису нотаріусу, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 13.03.2020 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Крім цього, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій, зазначені у написі, є безспірними.
Представником відповідача та третьою особою не подано до суду жодних доказів на спростування доводів позивача.
Тобто, з установлених судом обставин справи не вбачається, що звертаючись до нотаріуса з вимогою вчинення виконавчого напису, відповідач, з метою підтвердження наявності заборгованості позивачки надав, з урахуванням положень Переліку документів, належні докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника та нотаріально посвідчений договір, на підставі якого така заборгованість нарахована.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що входять до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Наведені обставини вказують на те, що розмір заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, що являється достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.
Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а як встановлено судом заборгованість не є безспірною.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано умову для винесення напису, а саме вимогу щодо безспірності заборгованості, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного:
Відповідно до положень ч.1, п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки законодавство не містить встановленого граничного розміру компенсації витрат на правничу допомогу, питання розподілу витрат пов'язане виключно із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Як передбачено ст.ст.15, 60, 62 ЦПК України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», правничу допомогу в суді може надавати адвокат, повноваження якого як представника посвідчується довіреністю або ордером.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнта. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини справи. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану позивача.
На підтвердження надання позивачу правничої допомоги до матеріалів справи долучено договір №б/н25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 28.08.2025 року, укладений між адвокатським бюро «Калінін і Партнери» в особі керуючого Калініна С.К. та позивачем; ордер серії ВІ №1335923; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 18.11.2025 року, за яким позивачці були надані послуги на суму 5 500,00 грн.
Представник відповідача АТ "Сенс Банк" подав до суду заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що розмір гонорару, визначений позивачем та адвокатським бюро є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Оцінюючи надані з боку адвоката правничі послуги, суд зазначає, що дана справа не є складною для професійного адвоката, така категорія справ є розповсюдженою, не потребувала значного часу та вивчення для складання позовної заяви, яка склала шість годин, та за що визначена сума в розмірі 3000,00 грн. та складання заяви про забезпечення позову, яка склала 2 годин, за що визначена сума 1000,00 грн.
Окрім того, судом враховується і співмірність суми витрат на правничу допомогу відповідно до ціни позову, оскільки сума боргу, яка була стягнута приватним нотаріусом на підставі оспорюваного виконавчого напису складала 19914,97 грн, в свою чергу, витрати на правовому допомогу, які просив стягнути представник позивача з відповідача на користь останньої склали 5500,00 грн.
Отже, виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, категорії спору, обсягу фактично наданих позивачці послуг з правової допомоги та заперечень сторони відповідача, стягнення судових витрат (витрат на правову допомогу), понесених позивачкою у вказаній справі у розмірі 5 500,00 грн є неспівмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивачки, а тому не відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та справедливості розміру отриманих коштів.
Враховуючи наявність підстав для зменшення розміру суми судових витрат суд приходить до висновку, що з АТ «Сенс Банк» на користь позивача підлягає стягненню 2000,00 грн в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, яке при цьому не порушуватиме права учасника справи на отримання коштів, які він змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
Окрім цього, у відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звільнена від сплати судового збору. За таких обставин, з відповідача АТ «Сенс Банк» на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1331,20 гривень, який справляється при зверненні з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов адвоката Калініна Сергія Костянтиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс банк», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Манікін Дмитро Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 10183 від 13.03.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерного товариства «Сенс банк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 19 914,97 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс банк» (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.(дві тисячі гривень 00 копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс банк» (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100) на користь Держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. І. Кузьміна