09.02.2026
Справа № 482/1451/25
Номер провадження 2/482/926/2025
Іменем України
09 лютого 2026 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 13.01.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102298954, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 10000,00 грн., а також зобов'язався повернути використану суму кредиту в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами, та інші платежі на умовах, визначених у кредитному договорі.
28.05.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 108-МЛ/Т, за яким товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 102298954 від 13.01.2024 року.
Посилаючись на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, у нього перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 35550,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 23850,00 грн. простроченої заборгованості за сумою відсотків та 1 700,00 грн. простроченої заборгованості за комісією, які позивач просив стягнути з відповідача разом із сумою судового збору та витратами на правничу допомогу.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , на час виникнення спірних правовідносин і до їх закінчення, являвся військовослужбовцем, а тому просив відмовити у задоволення частини позовних вимог, а саме щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом та вимоги щодо стягнення з відповідача 1 700,00 грн. комісії. Також просив про зменшення суми судових витрат. Також звернув увагу на недоведеність матеріалами справи факту переходу права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача.
В свою чергу 09.02.2026 року представником позивача було подано до суду відповідь на відзив, в якій він обґрунтував відступлення права вимоги за кредитом від первісного кредитора до позивача та суму витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим просив про задоволення позову, посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача. Також просив про поновлення строку на подачу відповіді на відзив, посилаючись при цьому на введення в Україні воєнного стану, повітряні тривоги, відсутність електропостачання, та про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, з метою повного та об'єктивного розгляду справи суд вважає за необхідне поновити позивачу строк на подання відповіді на відзив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
13.01.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102298954, відповідно до умов якого:
-Сума кредиту становить 10000,00 грн. (п. 1.2 Договору);
-Кредит надається загальним строком на 105 днів з 13.01.2024 року і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3 Договору). Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 28.01.2024 року (п. 1.3.1); Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 27.04.2024 року (п. 1.3.2 Договору);
-Комісія за надання кредиту: 1700,00 грн., яка нараховується за ставкою 17,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 Договору);
-Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 3150,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 Договору);
-Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 20700,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 Договору);
-Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *21 (п. 2.1 Договору).
При цьому зазначений договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
28.05.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 108-МЛ/Т, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до боржника, порядковий номер у реєстрі боржників № 2581 ОСОБА_1 , за кредитним договором № 102298954 на суму 35550,00 грн.
Крім того факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується заявою на отримання кредиту, довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію позичальника, анкетою-заявою на кредит та платіжним дорученням № 80593962 від 13.01.2024 року, за яким ТОВ «Мілоан», здійснило переказ коштів у сумі 10000,00 грн. ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 .
Відповідно до виписки з особового рахунку, наявної в матеріалах справи, станом на 20.05.2025 року заборгованість ОСОБА_1 складає 35550,00 грн., з яких: 10000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту, 23850,00 грн. простроченої заборгованості за сумою відсотків та 1700,00 грн. простроченої заборгованості за комісією.
Вказаний розмір заборгованості підтверджується також відомістю про щоденні нарахування та погашення, згідно з якою первісним кредитором здійснено нарахування комісії та відсотків у порядку та розмірі, встановлених у кредитному договорі та у визначений у ньому строк.
Долучені позивачем виписка з особового рахунку та відомість про щоденні нарахування та погашення відповідають умовам укладеного між сторонами договору, а вказана у них інформація підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , останній, у період з 26.11.2015 року по 04.12.2024 року, проходив військову службу в Збройних Силах України, що також підтверджується довідкою Форми 5, виданої 23.04.2024 року Інститутом Військово-морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» за № 1056/460/87/84 та військовим квитком серії НОМЕР_4 .
Відповідно до анкети-заяви на кредит № 102298954 та заяви на отримання кредиту № 102298954, місцем роботи ОСОБА_1 вказано СИГНАЛ, Військова служба.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 виданого 27.12.2019 року, ОСОБА_1 на момент отримання кредитних коштів та у період нарахування відсотків проходив службу у Збройних Силах України, та був звільнений зі служби 04.12.2024 року за станом здоров'я.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до усталеної судової практики, зокрема викладеної у Постанові ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постанові ВП ВС від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір про споживчий кредит № 102298954 від 13.01.2024 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення, із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позов підлягає задоволенню частково, а саме у частині стягнення з відповідача тіла кредиту та комісії, оскільки факт укладення кредитного договору та видачі кредитних коштів підтверджено матеріалами справи, та не заперечується відповідачем. Щодо нарахування комісії за надання кредиту, суд вважає, що така нарахована у відповідності до п. 1.5.1. кредитного договору та є платою за кредит, з чим погодився позичальник, підписуючи договір про споживчий кредит № 102298954 від 13.01.2024 року.
Щодо нарахування відсотків, суд звертає увагу на наступне.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Із відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що первісний кредитор провів нарахування відсотків за період з 14.01.2024 року по 27.04.2024 року.
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_4 виданого 27.12.2019 року, ОСОБА_1 на момент отримання кредитних коштів та у період нарахування відсотків проходив службу у Збройних Силах України, та був звільнений зі служби 04.12.2024 року за станом здоров'я.
Управлінням соціального захисту населення Миколаївської РДА ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_5 від 11.04.2025 року, відповідно до якого відповідач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Враховуючи викладені обставини, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 23850,00 грн. необхідно відмовити.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
10 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/479/18, дійшов висновку про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У іншій постанові у справі № 922/3812/19 від 09 грудня 2021 року Верховний Суд зробив висновок, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 07 листопада 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Надаючи оцінку витратам по окремим позиціям у звіті про надання правової допомоги суд звертає у вагу на наступне.
Відповідно до акту № 493 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 20.05.205 року та детального опису наданих послуг до акту № 493 наданих послуг правової (правничої) допомоги № 0605 від 06.05.2025 року, адвокатським об'єднанням «Апологет» надано товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» правничу допомогу у справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на загальну суму 7000,00 грн., серед яких: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта; подання заяви до суду від імені клієнта.
Враховуючи типовість для позивача та його представника поданого позову і наданих до суду доказів, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правничу допомогу є не співрозмірними зі складністю справи, витраченим адвокатом часом та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд приходить до висновку що заява про компенсацію судових витрат підлягає задоволенню частково на суму 4000,00 грн.
Інші доводи відповідача не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 797,20 грн. судового збору, що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог (32,90 %).
Керуючись ст. ст. 77-81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за договором про споживчий кредит № 102298954 від 13.01.2024 року, яка станом на 20.05.2025 року дорівнює 11700,00 (одинадцять тисяч сімсот) грн., з яких: 10000,00 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту та 1700,00 грн. простроченої заборгованості за комісією.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) 797,20 (сімсот дев'яносто сім гривень 20 копійок) грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) 4000,00 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя В.М. Кічула