Справа № 500/6814/17
Провадження № 1-р/946/2/26
09 лютого 2026 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали заяви ОСОБА_2 про роз'яснення судового рішення, -
02 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді з заявою, якою вона просить роз'яснити ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 грудня 2017 року, прийняту за розглядом клопотання прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей (справа №500/6814/17, провадження №1-р/946/2-26), зокрема просить роз'яснити:
1.Чи був станом на момент судового розгляду суддя ОСОБА_1 проінформований про підроблення документів на ім'я ОСОБА_4 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 »»? Якщо так, то чому суддя ОСОБА_1 не відобразив це в ухвалі? Якщо так, то чому суддя ОСОБА_1 не проінформував про це органи правопорядку? Якщо так, то чому суддя ОСОБА_1 фактично ухвалив ухвалу на користь ОСОБА_4 .?
2.Чи був станом на момент ухвалення судового рішення суддя ОСОБА_1 проінформований про підроблення документів на ім'я ОСОБА_4 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 »»? Якщо так, то чому суддя ОСОБА_1 не відобразив це в ухвалі? Якщо так, то чому суддя ОСОБА_1 не проінформував про це органи правопорядку? Якщо так, то чому суддя ОСОБА_1 фактично ухвалив ухвалу на користь ОСОБА_4 .?
3.На якій підставі суддя ОСОБА_1 встановив, що 13.10.2017 р. ОСОБА_4 «офіційно став власником порому»?
4.На якій підставі суддя ОСОБА_1 встановив, що 28.10.2017 р. ОСОБА_4 «прибув до порому»?
5.На якій підставі суддя ОСОБА_1 встановив, що 28.10.2017 р. ОСОБА_4 «повідомив поромника ОСОБА_5 про зміну власника»?
6.На якій підставі суддя ОСОБА_1 встановив, що 28.10.2017 р. ОСОБА_4 «почав користуватись поромом»?
7.Чи дійсно суддя ОСОБА_1 встановив у судовому засіданні, що « ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про тимчасовий доступ, огляд та вилучення порому»?
8.Яка особа була визначена як зберігач майна?
9.На підставі чого суддею ОСОБА_1 було встановлено, що «в ході досудового розслідування встановлено, що у власності ОСОБА_6 перебуває пором ВИЛ-0224-К»?
10.На підставі чого суддею ОСОБА_1 за ОСОБА_4 було встановлено статус «власника майна»? Чи був суддя ОСОБА_1 , встановлюючи за ОСОБА_4 статус «власника майна», проінформований про підроблення документів ОСОБА_4 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 »»?
11.Чи отримував суддя ОСОБА_1 від ОСОБА_4 або будь-якої іншої особи неправомірну вигоду за ухвалення цього рішення саме у такій редакції?
12.З яких підстав та причин суддя ОСОБА_1 при ухваленні цієї ухвали не врахував позиції потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »?
13.Чи досліджував суддя ОСОБА_1 документи ОСОБА_4 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 »» перед ухвалення цього судового рішення?
14.Чи був проінформований суддя ОСОБА_1 про конкретних осіб, які виготовили підроблені документи ОСОБА_4 на так званий «пором « ІНФОРМАЦІЯ_2 »»?
03 лютого 2026 року дана скарга в порядку ст. 35 КПК України розподілена і передана до розгляду слідчому судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області - ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя доходить наступного висновку.
05 грудня 2017 року прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури юрист 1 класу ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей, в якому зазначив, що Ізмаїльською місцевою прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12016160150000139, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.01.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 191, ст. 356, ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 358 КК України.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 07 грудня 2017 року (справа №500/6814/17, провадження №1-кс/946/2123/17) було надано процесуальному керівнику - прокурору Ізмаїльської місцевої прокуратури юристу 1 класу ОСОБА_3 , іншим працівникам прокуратури чи слідчих органів Національної поліції України за дорученням процесуального керівника - прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_3 тимчасовий доступ та можливість провести огляд місця події - порому з бортовим номером ВИЛ 0224 та з бортовим написом « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а також можливість вилучити вказаний пором.
02 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді з заявою, якою вона просить роз'яснити вищезазначену ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07 грудня 2017 року, прийняту за розглядом клопотання прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей (справа №500/6814/17, провадження №1-р/946/2-26).
Разом з тим, 05 лютого 2026 року під час проведення співбесіди у приміщенні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яке транслювалось онлайн на інтернет-платформі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », суддя ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 надавав пояснення по деяким питанням, які ОСОБА_2 просила роз'яснити у заяві від 02.02.2026 року.
Відповідно до ч.1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно до ч. 1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язанні заявити самовідвід.
Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Також слідчий суддя звертає увагу на положення ч. 5 ст. 9 КПК, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. ст. 1, 8, 9 КПК, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права для України, в своєму рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (заява №33949/02) зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38) (п. 49).
Стосовно об'єктивного критерію в цьому ж рішенні далі Суд зазначив, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45) (п. 53).
Таким чином, на думку Європейського суду з прав людини, наявність об'єктивно обґрунтованих сумнівів у безсторонності судді, навіть без наявності ознак, які б вказували на прояв особистої упередженості з боку судді, все одно свідчить про недодержання судом принципу безсторонності за об'єктивним критерієм та призводить до порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
Таким чином, враховуючи, що відомості та обставини справи стали відомі до розгляду заяви ОСОБА_2 про роз'яснення рішення, суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 надавав пояснення по деяким питанням, які ОСОБА_2 просила роз'яснити у заяві від 02.02.2026 року та з метою недопущення сумніву, щодо об'єктивного та неупередженого розгляду вищевказаної заяви, суддя дійшов висновку про те, що під час розгляду даної заяви слідчим суддею ОСОБА_1 у сторонніх спостерігачів та учасників кримінального провадження є об'єктивно обґрунтовані підстави вважати, що зазначені обставини можуть позначитися на безсторонності слідчого судді ОСОБА_1 , вказане є об'єктивним критерієм недотримання безсторонності суду, що є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та безумовно підриває довіру, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.
Таким чином, є доцільним задовольнити заявлений самовідвід слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 35, 75-82 КПК України, слідчий суддя, -
Заяву від 09 лютого 2026 року слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 про самовідвід - задовольнити.
Прийняти самовідвід слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 .
Справу № 500/6814/17 (провадження № 1-р/946/2/26) за заявою ОСОБА_2 про роз'яснення ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року, прийнятої за розглядом клопотання прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей, направити до канцелярії суду з кримінальних справ Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області для визначення іншого слідчого судді відповідно до вимог ст. 35 КПК України.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1