(заочне рішення)
26.01.2026Справа №607/22088/25
26 січня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
-головуючої судді Черніцької І.М.
-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.
- сторони в судове засідання не з'явились
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за №23.08.2024 -100001886 від 25 серпня 2024 року в розмірі 13 461,80 грн.
В обґрунтування вимог позивач вказав, що 25 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір №23.08.2024 -100001886.
Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у сумі 6 000 грн, строком на 140 днів. Умовами кредитного договору передбачена процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит.
Згідно із умовами договору комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 20% від суми Кредиту та дорівнює 1200 грн. Також відповідачу нараховувалася неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/ неналежно виконаного зобов'язання.
Позивач належним чином виконав умови кредитного договору надавши відповідачу кредит у розмірі 6 000 грн, строком на 140 днів, які отримані відповідачем 25 серпня 2024 року.
Водночас, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором за №23.08.2024 -100001886 від 25 серпня 2024 року, яка становить 13 461,80 грн, з яких: 5719,05 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5849,10 грн - заборгованість за відсотками та 1893, 65 грн - заборгованість за неустойкою.
Відповідач здійснив часткову сплату по кредитному договору на суму 5 107,30 грн.
Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився. У позові просив здійснювати розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема шляхом направлення рекомендованого повідомлення за місцем реєстрації та розміщення оголошення про виклик до суду на сайті Судова влада України. Попередньо не повідомив суд про причини своєї неявки, заяви про відкладення та відзив на позов не подавав.
На підставі вимог ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 25 серпня 2024 року позивач направив ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти кредитний договір та останній акцептувала оферту щодо укладення вказаного кредитного договору.
Згідно умов вказаної пропозиції (оферти), дата видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом та графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
25 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання кредиту за №23.08.2024 -100001886, шляхом підписання заявки. Вказаний договір підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е851.
Згідно умов п. п. 1, 2, 3, 4 Кредитного договору, дата надання/видачі кредиту - 25 серпня 2024 року, сума кредиту 6 000 грн, строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 11 січня 2025 року.
Відповідно до умов п. 6 Кредитного договору, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Положенням п. 15 Кредитного договору встановлено, що неустойка становить 60 грн, за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов?язання незалежно від суми невиконаного /неналежно виконаного зобов?язання.
Окрім того, заявка містить інформацію про платіжний засіб відповідача для перерахування коштів: 5168-74ХХ-ХХХ-9398.
Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №257-1010 від 10 жовтня 2025 року встановлено, що 25 серпня 2024 року на картку № НОМЕР_1 було успішно перераховано кошти на суму 6 000 грн, призначення платежу: Видача за договором кредиту №23.08.2024 -100001886.
Як вбачається з наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором за №23.08.2024 -100001886 від 25 березня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 13 461,80 грн, з яких: 5719,05 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5849,10 грн - заборгованість за відсотками та 1893, 65 грн - заборгованість за неустойкою. Проценти по кредиту нараховані за період з 25 серпня 2024 року по 11 січня 2025 року.
Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач частково здійснив погашення заборгованості за кредитом 17 вересня 2024 року в розмірі 1 933,65 грн, 21 вересня 2024 року в розмірі 1 333,65 грн, 20 грудня 2024 року в розмірі 1 840 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями ч. 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Положеннями ч. 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 25 серпня 2024 року підписано кредитний договір за №23.08.2024-100001886, шляхом підписання заявки за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е851.
В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).
У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний кредитний договір за №23.08.2024 -100001886 від 25 серпня 2024 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В силу вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи встановлено, що 25 серпня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №23.08.2024-100001886, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 000 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на його банківську картку.
Відповідач ОСОБА_1 у повному обсязі не виконав умов договору, допустив виникнення заборгованості та у встановлений строк всю суму коштів не повернув.
Оскільки доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором матеріали справи не містять, а сума заборгованості останнього підтверджується довідкою - розрахунком заборгованості, яка надана суду та відповідачем не спростована, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 5 719,05 грн та заборгованості за процентами в розмірі 5 849,10 грн обґрунтовані та їх слід задовольнити.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за неустойкою, слід зазначити таке.
Відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, враховуючи, що позивачем здійснено нарахування неустойки в період дії воєнного стану, вказана сума в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягає списанню позивачем, а тому відсутні підстави для стягнення неустойки з відповідача.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором за №23.08.2024-100001886 від 25 серпня 2024 року у розмірі 11 865,15 грн, з яких: 5 719,05 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 849,10 грн - заборгованість за відсотками, оскільки позивач має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення суми кредитних коштів.
Окрім того, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2081,64 грн (11 568,15 * 2422,40 / 13461,80), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором за №23.08.2024-100001886 від 25 серпня 2024 року у розмірі 11 568,15 грн, з яких: 5 719,05 грн - заборгованість за тілом кредиту та 5 849,10 грн - заборгованості за процентами.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2081,64 грн судового збору.
Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складено 28 січня 2026 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька