Провадження №2/447/210/26
Справа №456/3786/25
(заочне)
09.02.2026 місто Миколаїв
Миколаївський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,
за участю: секретаря судового засідання Малик О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ кредит»,
до відповідачки: ОСОБА_1 ,
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за участю:
представник позивача: не з'явився;
відповідач: не з'явився;
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ кредит» звернулося до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №6165 від 02.03.2024 у розмірі 47 971,00 грн.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.08.2025 цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ кредит» до ОСОБА_1 передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.10.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Джуса Р.В.
Ухвалою суду від 06.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 30.10.2025.
Також вказаною ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано у Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ЄДРПОУ 21133352) додаткові докази у справі.
13.10.2025 на адресу суду надійшов лист №БТ/Е-15328 від 13.10.2025 з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», яким надано витребувано судом інформацію.
В судове засідання 30.10.2025 учасники справи не з'явились.
22.10.2025 представника позивача - адвокат Руденко К.В. подав до суду заяву у якій просив проводити розгляд справи без його участі.
Відповідачка ОСОБА_1 причини неявки суду не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Враховуючи неявку відповідача, розгляд справи було відкладено на 03.12.2025.
Надалі у зв'язку із неявкою відповідача в судові засідання, розгляд справи відкладався, в останнє на 03.02.2026.
В судове засідання 03.02.2026 відповідачка в черговий раз не з'явилася, причин неявки не повідомила. Поштове відправлення, яким суд направляв відповідачу судову повістку про виклик до суду на 03.02.2026, повернулася на адресу суду без вручення адресату, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому, суд зазначає, що судові повістки направлялись відповідачці за зареєстрованою адресою її місця проживання, яка вказана у відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби.
Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв'язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, чи у зв'язку із відмовою адресата отримати судову повістку, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Більше того, відповідно до положень ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, відсутність відповідача за адресою проживання, на яку направлялася повістка, не може бути перешкодою для розгляду справи.
Крім того, відповідачку було додатково повідомлено про дату та час судового засідання, шляхом доставки на зазначений у матеріалах справи номер мобільного телефону СМС-повідомлення про розгляд справи, які були доставлені відповідачу.
Таким чином, судом, вжито всіх передбачених законом заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи та такий, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.
Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до норм ч.ч.1,3,4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частиною 1 статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи той факт, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дачу, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач подав заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд справи №456/3786/25 та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 03.02.2026, є дата складення повного судового рішення 09.02.2026.
Правова позиція позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 02.03.2024 між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електродній формі укладено кредитний договір №6165, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 365 днів (до 02.03.2025) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування.
Зазначає, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://kltcredit.com.ua/ та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://kltcredit.com.ua/uk/about_us.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 322247 направлявся відповідачу 02.03.2024 о 13 год. 11 хв. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який зазначений у Кредитному договорі ІТС.
Кредитні кошти були надані відповідачу шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Відповідач в порушення умов Кредитного договору не повернув суму кредиту, не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв'язку з чим виникла заборгованість за Кредитним договором, що має відображення у Розрахунку заборгованості, порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов'язань.
У зв'язку із зазначеним, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 6165 від 02 березня 2024 року в розмірі 47971,00 грн., яка складається з: 4984,00 грн. - заборгованість за кредитом; 42 987,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 02 березня 2024 року по 02 березня 2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2 Кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,50% річних).
Також позивач просить суд стягнути із відповідача 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору та 10 000, 00грн витрат на правнича допомогу.
Правова позиція відповідача.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзив на позовну заяву, не подав.
Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що 02.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електорнній формі було укладено Кредитний договір №6165, відповідно до якого відповідачка отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 365 днів (до 02.03.2025) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 322247.
Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 322247 направлявся відповідачу 02.03.2024 о 13 год. 11 хв. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який зазначений у Кредитному договорі ІТС.
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,50% річних).
Відповідно до п.1.4.кредитного договору, строк надання кредиту становить 365 днів зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно із додатком №1 до цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 20 днів, що відображено в Додатку №1 до Кредитного договору.
Відповідно до Кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк (п. 2.4.1. Кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. Кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Із паспорта споживчого кредиту дослідженого в судовому засіданні, суд встановив, що цей письмовий доказ містить інформацію та контактні дані ТОВ «КЛТ Кредит» як кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту (відсотки). Вказаний паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 900692.
На підтвердження укладення договору №6165 від 02.03.2024 позивачем надано витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи товариства https://kltcredit.com/ua, в якому відображено хронологію дій відповідача щодо укладення договору.
З інформаційної довідки ТОВ «Елаєнс» від 11.06.2025 вбачається, що ТОВ «КЛТ Кредит» перерахувало на банківську картку позичальника НОМЕР_3 кошти за кредитним договором №6165 від 02.03.2024 в сумі 5000,00 грн, емітент платіжної картки Monobank.
З наданої АТ «Універсал Банк» інформації, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_3 . Фінансовий номер телефону - НОМЕР_1 . З долученої до відповіді виписки про рух коштів за період з 02.03.2024 по 07.03.2024 вбачається, що відповідач 02.03.2024 на платіжну картку НОМЕР_3 отримав кредитні кошти в сумі 5 000,00грн, а також, що він користувався ними.
Згідно з долученим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом, загальна заборгованість ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 6165 від 02.03.2024 станом на 11.06.2025 року становить: 47 971 грн., яка складається з: 4984,00грн. - заборгованість за кредитом; 42 987 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 02 березня 2024 року по 2 березня 2025 року.
Оцінка суду.
Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».
Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов'язки суб'єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов'язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.
Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в статті 81 ЦПК України, відповідно до положень якої доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідженими у справі доказами підтверджено, що відповідач згідно укладеного із позивачем 02.03.2024 кредитного договору №6165, отримав кредитні кошти у розмірі 5 000 гривень, строком на 365 днів, шляхом переказу таких на його платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
Позивач ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав кредит у встановленому розмірі та перерахував кошти на особистий рахунок відповідача.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором, станом на 02.03.2025 року заборгованість становить 47 971 грн., яка складається з: - 4 984 грн. - заборгованість за кредитом; - 42 987 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 02.03.2024 року по 02.03.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом.
При цьому, як вбачається із розрахунку, відповідачем було здійснено частково погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, а саме 22.03.2024 сплачено 16,00грн в рахунок погашення тіла кредиту та 2500,00грн в рахунок погашення відсотків за користування кредитом.
Відтак суд вважає, що наданий позивачем розрахунок розміру заборгованості відповідача за Кредитним договором відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України.
Даний розрахунок боргу відповідач не спростовував, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами кредитного договору не надав, до позивача із заявою про розірвання кредитного договору не звертався.
Враховуючи те, що строк виконання зобов'язання ОСОБА_1 настав, доказів повернення боргу станом на день розгляду справи ним не надано, як і не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності обов'язку зі сплати заявленої заборгованості за договором №6165 від 02.03.2024, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн.
В позовній заяві ТзОВ «КЛТ КРЕДИТ» також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 10 000,00 грн, які є видом судових витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 810/795/18 зазначено про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 915/1654/19.
На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу ним подано до суду такі письмові докази: договір №16/09/24 від 16.09.2024 про надання юридичних послуг, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» та адвокатом Руденком К.В; Акт приймання -передачі наданих послуг №5 від 03.03.2025 та витяг з реєстру №1 від 06.01.2025 до акту приймання-передачі наданих послуг №5 до договору №16/09.2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024, платіжна інструкція № 241 від 07.01.2025.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 10000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру.
Із врахуванням наведеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, тобто суму, яка є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг.
Керуючись статями 10-13,49,76-81,141,247,258,259,263-265,268,280,282,289,354,355 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №6165 від 02.03.2024 у розмірі 47 971 грн (сорок сім тисяч дев'ятсот сімдесят одну гривню 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» 2 422,40 грн. судового збору та 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ», Код ЄДРПОУ 40076206, місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом'янська, 2, прим.04.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4
Повне рішення складено 09.02.2026
Суддя Роман ДЖУС