Єдиний унікальний номер: 343/254/26
Номер провадження: 1-кс/343/64/26
про арешт майна
10 лютого 2026 року м. Долина
Слідчий суддя Долинського районного суду Івано - Франківської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Долинського відділу Калуської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному 08.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026091160000053, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
09 лютого 2026 року слідчий ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, в якому просить накласти арешт на транспортний засіб марки «Renault», моделі «Megane», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовує подане клопотання тим, що слідчим відділенням відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського ВРП ГУНП в Івано - Франківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні, яке 08.02.2026 внесено до ЄРДР за №12026091160000053, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що 08.02.2026, близько 09.40 год., в с. Шевченкове, на вул. Липова Калуського району Івано - Франківської області (біля продуктового магазину), водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом марки «Renault», моделі «Megane», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час розвороту, задньою частиною автомобіля, здійснив наїзд на пішоходку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась узбіччям дороги. Внаслідок ДТП, остання отримала тілесні ушкодження у вигляді переднього вивиху лівої плечової кістки. Цього ж дня, транспортний засіб марки «Renault», моделі «Megane», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було вилучено та постановленою ним постановою від 08.02.2026 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_2 , даний транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначив, що вказане вище майно у даному кримінальному провадженні ним визнано речовим доказом, оскільки таке були знаряддям злочину, і з метою повного та об'єктивного встановлення всіх фактичних обставин вчинення злочину, збереження речових доказів, проведення експертиз у ході досудового слідства виникла необхідність в накладені арешту на дане майно.
В судове засідання слідчий ОСОБА_3 не з'явився. Безпосередньо у поданому клопотання просив розгляд такого проводити без його участі.
Власники майна ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився. 09.02.2026 через канцелярію суду подав заяву (а.к. 15), в якій просить розгляд даного клопотання проводити без його участі та зазначив про відсутність заперечень щодо накладення арешту на його автомобіль.
Із врахуванням норми ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття у судове засідання слідчого та власника майна не перешкоджає розгляду даного клопотання.
Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи, що учасники судового провадження в судове засідання не прибули, в силу вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, доходжу висновку, про можливість розгляду клопотання без здійснення фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Вивчивши матеріали клопотання, доходжу такого висновку.
Пунктом 7 частини 2 статті 131 Кримінально процесуального кодексу України передбачено, що заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 132 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь - якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Отже, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного у конкретному кримінальному провадженні, слідчий суддя, ураховуючи положення ст. 132 КПК України, має переконатися у тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, а майно, про арешт якого ставиться питання, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, безвідносно до того, чи має особа, на майно якої накладається арешт, безпосереднє відношення до вчинення злочину.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
Так, зокрема, в рішенні у справі «Новоселецький проти України», (остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (п. 101).
Формальне посилання на положення ст. 98 КПК України не може розцінюватися як відповідне обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи внаслідок накладення арешту на належне такій особі майно.
Слідчим ОСОБА_3 доведено, що вищевказане майно є речовим доказом в кримінальному провадженні, внесеному 08.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026091160000053, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що підтверджується постановою про визнання майна речовим доказом від 08.02.2026. Майно, на яке слід накласти арешт, має значення для забезпечення доказів даного кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, перетворення, відчуження.
Метою накладення арешту на майно, є забезпечення збереження речових доказів.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, власником майна не надано та слідчим суддею не встановлено, крім того, слід зазначити, що арешт майна носить тимчасовий характер.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на вказане вище майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Окрім цього, слідчим доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Виходячи з викладеного, доходжу висновку про необхідність задоволення поданого клопотання, оскільки арешт майна в даному випадку є необхідний для встановлення обставин у кримінальному провадженні, збереження речового доказу та проведення експертиз, що достатньою мірою відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 98, 132, 167, 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_3 задовольнити.
Накласти арешт на транспортний засіб марки «Renault», моделі «Megane», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавити права на відчуження, розпорядження та/або користування арештованим майном, особам, які наділені правами на вищевказані дії.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_3 .
Копію ухвали надіслати слідчому та власнику майна не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано - Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1