Справа № 209/9969/25
Провадження № 2-н/209/500/26
Іменем України
06 лютого 2026 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам'янського Юрченко Я.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 , -
10.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природній газ з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" заборгованості за спожитий природній газ у загальному розмірі 17006,07 грн., а також судовий збір сплачений заявником в розмірі 242,24 грн..
Ознайомившись із змістом заяви, копіями доданих до неї документів, судом встановлено, що за даною заявою не може бути видано судовий наказ виходячи з наступного.
У заяві про видачу судового наказу заявник зазначає, що боржник зареєстрована за тотожною адресою, що має й об'єкт нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_1 , за адресою якого ОСОБА_1 має заборгованість за послуги за спожитий природній газ. Крім того, в обґрунтування необхідності стягнення з боржника заборгованості за спожитий природний газ надає Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, сформованої 03.12.2025 року, відповідно до якої співвласником об'єкту житлової нерухомості - частки квартири, розташованої за вищезазначеною адресою, є боржник - ОСОБА_1 ..
За даними відповіді вих. № 19/248 від 09.01.2026 року відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, яка надійшла на запит суду 05.02.2026року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 15.02.2016 року по теперішній час.
Тобто, судом встановлено, що в даному випадку дійсне місце реєстрації боржника та місце знаходження нерухомого майна, щодо якого виникла заборгованість, є різними за територіальністю, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що подана заява ТОВ "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" про видачу судового наказу про стягнення заборгованості безпосередньо стосується нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відмінного від місця реєстрації боржника.
Відповідно до ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим кодексом.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст.17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном. При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 зазначається про те, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині першій статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності.
Тому, заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги повинні подаватися за місцем знаходження майна, щодо якого такі послуги надаються.
Відповідно до ч. 8 ст.165 ЦПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
З зазначеного вбачається, що заява про видачу судового наказу може бути передана за підсудністю виключно за умови, що боржник за цією заявою є фізична особа-підприємець або юридична особа.
В той же час, відповідно до п. 9 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Тобто, у разі, якщо заяву про видачу судового наказу подано із порушенням правил підсудності, окрім випадків, коли боржником є фізична особа-підприємець або юридична особа, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України, передбачено, що за результати розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 161- 167, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна Компанія "Нафтогаз України" у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з ОСОБА_1 .
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Роз'яснити заявнику, що внесена сума судового збору поверненню не підлягає. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складений та підписаний 06.02.2026 року.
Суддя Я.О.Юрченко