Справа № 456/4169/25 Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В.М.
Провадження № 33/811/2007/25 Доповідач: Гончарук Л. Я.
03 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Цап Оксани Романівни на постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2025 року,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 копійок.
Згідно постанови, ОСОБА_1 , 24.07.2025 о 16 год 31 хв в м. Стрий, вул. Болехівська, 49, керував транспортним засобом «Opel Astra H», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: блідість шкірного покриву обличчя, поведінка що не відповідає обстановці, зіниці не реагують на світло, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді камеру поліцейського 144 та 127, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 ст. 130 КУпАП.
На вказану постанову захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Цап О.Р. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції допущено порушення вимог КУпАП, а висновки про винуватість особи зроблено без належного, допустимого та достатнього доказового підтвердження. Захисник вказує, що наявні в матеріалах справи докази не були всебічно та об'єктивно досліджені, а їх оцінка є формальною.
Захисник зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснювалась відеофіксація, а матеріали відеозапису належним чином не ідентифіковані та не були долучені до протоколу, у зв'язку з чим не можуть визнаватися належними та допустимими доказами. Крім того, зазначає, що адвокатом Цап О.P., подано до суду клопотання про видачу копії відеозаписів, долучених до матеріалів справи, однак станом на день подання цієї скарги копії таких нею не отримано, відтак, просить суд після отримання копій відеофіксації правопорушення прийняти додаткові пояснення (у разі наявності таких).
Також у апеляційній скарзі стверджується про недотримання встановленого законом порядку проведення огляду на стан сп'яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП та відповідними підзаконними актами, що ставить під сумнів законність отриманих результатів такого огляду.
Посилаючись на принцип презумпції невинуватості, положення Конституції України, КУпАП та практику Європейського суду з прав людини, захисник зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. У зв'язку з цим робиться висновок про відсутність події та складу адміністративного правопорушення.
Окремо в апеляційній скарзі порушується питання про поновлення строку апеляційного оскарження, обґрунтоване тим, що копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції захисник отримав із запізненням, а саме 02.12.2025, відтак вважає такий пропущено з поважних причин.
У додаткових поясненнях захисник адвокат Цап О.Р. зазначає, що через відсутність безперервного відеозапису неможливо встановити ключові обставини, необхідні для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП, зокрема факт керування особою транспортним засобом в стані сп'яніння на час зупинки працівниками поліції. Крім цього, з долучених до матеріалів справи відеозаписів не вбачається процес оформлення протоколу та вручення його примірника ОСОБА_2 .
Також долучених відео матеріалів не видно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_3 та його зупинки, натомість з відео видно лише, що його автомобіль стоїть нерухомо на парковці.
Вважає, що вимога поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння була безпідставною, оскільки, в ОСОБА_3 були відсутні ознаки , характерні для будь-якого ступеня сп'яніння.
У судове засідання апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник адвокат Цап О.Р., будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення апеляційного розгляду не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи від таких не надходило.
Відкладаючи справу, суд сприяв у реалізації права на участь у судовому засіданні, однак таким правом учасники справи не скористались. Тому згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП суд вважає за необхідне провести розгляд справи у їх відсутності.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється у залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі»№ 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає і в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п.2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 401338 від 24.07.2025, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП (а.с.2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.07.2025 (а.с.3); відеозаписом події від 24.07.2025 (а.с.8); рапортом працівника поліції (а.с.4); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 5305129 від 24.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с.7), та іншими матеріалами справи у їх сукупності.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Суддя, відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП, повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Наведеними вище доказами підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, що і стало підставою для складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Згідно з п.2, п.3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, з якого слідує, що поліцейський в ході спілкування із ОСОБА_1 , вказавши на наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння пропонує пройти огляд в медичному закладі, на що він відмовився.
Така поведінка ОСОБА_1 була вірно розцінена працівниками поліції, як відмова водія пройти огляд на стан сп'яніння, що спростовує доводи апеляційної скарги.
Окрім цього, згідно з рапорту поліцейського ВРПП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області сержанта поліції Б.Сениско від 24.07.2025, в якому зазначено, що 27.04.2025 під час несення служби разом із сержантом поліції Стрийського РУП ВРПП А. Люберою за адресою: Львівська обл., Стрийський район м. Стрий на вул. Болехівська на підставі п.3 та п.7 ст. 35 Закону України про НПУ було зупинено, транспортний засіб “Опель Астра» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , який керував будучи не пристебнутим паском безпеки та користувався засобами мобільного зв'язку під час руху автомобіля, у зв'язку з чим на нього було складено адміністративну постанову за ст. 122 КУпАП. Також в ході спілкування в гр. ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп'яніння а саме: блідість шкірного покриву обличчя, поведінка яка не відповідає обстановці, завужені зіниці очей що не реагували на світло. Запропонувавши пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі водій відмовився на місці зупинки автомобіля, після чого було складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також зазначає, що гр. ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортного засобу, та повідомлено про подальшу заборону руху. Дана подія зафіксована на нагрудну камеру поліцейського 144 та 127.
Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.
Доводи апелянта про те, що відеозапис є не безперервним, відтак такий не можна вважати належним та допустимим доказом у справі, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції належним чином не досліджено доказів наявних в матеріалах справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду.
Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.
Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв щодо дій працівників поліції, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі нагрудних камер, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -,
постановив:
поновити захиснику особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокату Цап Оксані Романівні строк на апеляційне оскарження постанови судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Цап Оксани Романівни залишити без задоволення, а постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук